Застосування законодавства про захист прав споживачів

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Ярослава Мудрого

Кафедра Цивільного процесу

 

 

Індивідуальна робота

з цивільного процесу

на тему:

«Застосування законодавства про захист прав споживачів(16)»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

студента 3 курсу 1 групи

військово-юридичного факультету

Петренка Георгія Володимировича

Викладач: Шадура Дмитро Миколайович

                                               Оцінка      Національна  шкала _____________

Кількість балів______ECTS______

 

 

 

 

 

 

Харків-2014

1 Відносини між позивачем та відповідачем регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року з відповідними змінами.

Зі змісту пункту 53 цих Правил вбачається, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.

Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.

Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії.

Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу.

У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил.

У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року N 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної  енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго», у якому, з врахуванням змінених позовних вимог, просив:

-визнати незаконним рішення комісії по розгляду акту № К015688 від  26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електроенергією споживача, оформлене протоколом № 0014 від 19 жовтня 2011 року засідання комісії по розгляду акту № 015688 від 26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електричною енергією споживача;

- визнати незаконним рішення  комісії по розгляду акту №  К015688 від                    26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електроенергією споживача, оформлене протоколом № 0165 від 29 лютого 2012 року засідання комісії по розгляду акту № 015688 від 26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електричною енергією споживача;

- зобов'язати відповідача скасувати  акт про порушення № К015688 від                     26 вересня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що  26 вересня 2011 року працівники Кагарлицької дільниці РП закритого акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» прибули до його житлового будинку для проведення перевірки дотримання вимог Правил користування електричною енергією. За результатами огляду було складено акт про порушення № К015688 від 26 вересня 2011 року. В подальшому 19 жовтня 2011 року позивачем отримано рахунок по акту про порушення за вересень 2011 року в якому зазначено, що ОСОБА_6 зобов'язаний сплатити за використану електроенергію 10 535 грн 62 коп.

Вважаючи дії працівників відповідача незаконними, просив задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішень та ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано незаконним рішення комісії по розгляду акту № К015688 від 26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електроенергією споживача, оформлене протоколом № 0014 від 19 жовтня 2011 року засідання комісії по розгляду акту № 015688 від 26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електричною енергією споживача та протоколом № 0165 від 29 лютого 2012 року засідання комісії по розгляду акту № 015688 від 26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електричною енергієюспоживача.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго» просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів щодо невідповідності оскаржуваних документів вимогам законодавства, а також порушення відповідачем прав ОСОБА_6

Так, судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що  26 вересня 2011 року представниками публічного акціонерного товариства   «АЕС Київобленерго» було проведено перевірку дотримання ОСОБА_6 вимог Правил користування електричною енергією для населення за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є позивач.

За результатами перевірки 26 вересня 2011 року було складено акт про порушення № К015688, де зазначено: перевіркою встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за вказаною вище адресою допустив порушення, а саме змонтовано відгалуження на вводі перед електричним лічильником прихованим способом. Електроенергія, що споживалась не враховувалась (обліковувалася).

Акт підписано трьома представниками відповідача, з його змістом ознайомлено позивача, про що свідчить його підпис. Крім того ОСОБА_6 в графі зауваження зазначив наступне: провід підключався до заміни лічильника тимчасово і чому не було демонтовано не відомо.

Засідання комісії по розгляду акту № 015688 від 26 вересня 2011 року про порушення Правил користування електроенергією у споживача відбулося 19 жовтня 2011 року, рішення комісії оформлено протоколом № 0014.

Як вбачається з протоколу № 0014 від 19 жовтня 2011 року комісія визначила, що порушення, що сталося, кваліфіковано як з вини споживача, вчинене прихованим способом та прийняла рішення, що акт підлягає розрахунку згідно до п. 53 ПКЕЕ,                п. 3.1.6. Методики за період 3 роки по 26 вересня 2011 року.

19 жовтня 2011 року ОСОБА_6 отримав рахунок від 28 вересня 2011 року по акту правопорушення за вересень 2011 року щодо сплати 10 535 грн 62 коп.

В подальшому, а саме 29 лютого 2012 року, відбувся повторний розгляд акта         № 0115688 від 26 вересня 2011 року про порушенняПравил користування електричною енергією, у зв'язку із наданням споживачем зразка дроту, яким було виконано порушення.

Рішення комісії оформлено протоколом № 0165 від 29 лютого 2012 року, відповідно до якого комісія дійшла висновку про проведення перерахунку заборгованості, зважаючи на пред'явлені докази за період 1095 днів по 26 вересня  2011 року. З цим протоколом ОСОБА_6 погодився.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що факт безоблікового споживання позивачем електричної енергії не доведено, середньомісячне споживання ОСОБА_6 електричної енергії за вказаною вище адресою до виявлення порушення та після нього не змінилося, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо крадіжки електричної енергії.

Апеляційним судом не надано належної правової оцінки встановленим у справі обставинам, що призвело до скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції яке ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

- Ухвала  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 02 2013 року р. у справі № 29418836 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua

 

2 Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо)

У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 04 вересня 2008 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту.

Зазначав, що деякі положення п. 8.1 зазначеного договору не відповідають нормам цивільного законодавства, у зв'язку з чим просив суд визнати недійсними положення зазначеного пункту договору в частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % річних від суми виданого кредиту та в частині сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 6 % річних від суми зарезервованих ресурсів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 травня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено - виключено з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск строку звернення до суду як на підставу відмови у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що вчиняючи дії по веденню кредитної справи, прийняттю платежів від споживача, обліку його заборгованості, резервуванню ресурсів, банк послуг споживачеві не надає, зазначив, що такі дії банк має здійснювати обов'язково, однак не звернув уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем здійснено резервування коштів на суму виданого кредиту та того, що позивачем використовувалися саме зарезервовані кошти банку.

Висновок апеляційного суду проте, що резервування коштів є видатками банку, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від. 18 09 2013 року у справі №  36473568 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua

 

3 Правовідносини у сфері постачання та споживання електроенергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (надалі ПКЕЕН), Порядком визначення розміру і відшкодування збитків, завданих електропостачальнику внаслідок розкрадання електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 122 від 8 лютого 2006 року, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ № 562 від 4 травня 2006 року (надалі Методика).Пунктами 8, 9 ПКЕЕН(Правила користування електро-енергетикою передбачено, що прилади обліку електричної енергії мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником. Споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами.