Застосування законодавства про захист прав споживачів

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; насильницькі дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками.

Згідно з п. 48 ПКЕЕН споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

Пунктом 53 ПКЕЕН визначено, що в разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.

Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.

Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії.

Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу.

У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил.

АК «Харківобленерго» звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідачів завдану матеріальну шкоду.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25 травня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 533 гривні 23 копійки завданих матеріальних збитків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2011 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 травня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 9163 гривні 82 копійки завданої матеріальної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року виправлено описку в рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2011 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просили скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що актом про порушення Правил користування електричною енергією для населення № 02-26501 від 6 листопада 2008 року, складеним працівниками АК «Харківобленерго», було встановлено факт порушення ОСОБА_6 п. 35 ПКЕЕН та полягало у споживанні електроенергії без приладів обліку. Зазначений акт ОСОБА_6 був підписаний, а обставини правопорушення, що в ньому зафіксоване визнано (а.с. 3).

В подальшому, на підставі п. п. 3.1, 3.3., 3.4. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією, АК «Харківобленерго» було визначено розмір збитків за період з 9 листопада 2005 року по 6 листопада 2008 року, який складає 9163 гривень 82 копійок (а.с. 4).

Пунктом 53 ПКЕЕН передбачено, що акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановлено дотримання АК «Харківобленерго» порядку, передбаченого п. 53 ПКЕЕН.

Крім цього, в матеріалах справи міститься висновок комісійної судової електротехнічної експертизи № 6649 від 15 листопада 2010 року, відповідно до якого у домоволодінні № 9 по вїзду К. Маркса в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, фактичний обсяг електричної енергії, який споживався через електричну розетку, що приєднана поза лічильником до «штучного нуля», за період з 9 вересня 2006 року до 6 листопада 2008 року міг скласти 2225 кВт*год., вартість якого, без ПДВ, дорівняє 384 гривні 92 копійки (а.с. 135-143).

Проте такий висновок експерта судом апеляційної інстанції належним чином спростовано не було, а також не усунуто протиріч між ним та розрахунком АК «Харківобленерго» від 6 листопада 2008 року та уточненим розрахунком АК «Харківобленерго» від 18 березня 2010 року (а.с. 4, 78).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права та в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 11 2011 р. у справі № 20206846 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua

 

4 Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів” споживач має право на заміну товару неналежної якості лише у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи.

Статтею 1 закону встановлено, що істотним є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з наведених ознак : він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад 14 календарних днів, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Частиною 3 Закону України „Про захист прав споживачів” встановлено, що споживач має право пред'явити одну із вимог, передбачених частиною 1 ст. 8 цього закону, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною 1 цієї ж статті.

Таким чином, із змісту наведених вимог закону випливає, що право на заміну товару неналежної якості виникає у споживача лише в разі істотності виявлених в придбаному товарі недоліків, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), або у разі невиконання обґрунтованої іншої вимоги споживача, передбаченої частиною 1 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів”.

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до приватного підприємства „Побуттехносервіс” (далі - ПП „Побуттехносервіс”) про захист прав споживача.

Позивач зазначав, що 29 жовтня 2004 року він придбав у відповідача холодильник „INDESIT RA 2G” НОМЕР_1 з гарантією 3 роки, сплативши за покупку 2 136 грн.

31 липня 2006 року у придбаному товарі були виявлені недоліки: лопнула дверна ручка, тріснув балкон нижній з тримачами для пляшок, потріскались ящики для зберігання овочів та фруктів.

Посилаючись на те, що у серпні 2006 року і відповідачем, і сервісним центром було відмовлено у задоволенні його вимоги про безоплатне усунення виявлених недоліків, позивач після уточнення та зміни своїх вимог просив зобов'язати ПП „Побуттехносервіс” замінити придбаний ним холодильник на такий же або на аналогічний, поклавши на відповідача витрати по доставці, стягнути з відповідача 3 268 грн. 08 коп. неустойки за затримку усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16 листопада 2006 року до участі у справі як третьої особи притягнуто Сервісний Центр “Інек-Креінь”.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2007 року, позов задоволено.          

У касаційній скарзі ПП „Побуттехносервіс”, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.          

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.         

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.         

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з´ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів” (в редакції від 1 грудня 2005 року, яка діяла на час виявлення недоліків), суд виходив з того, що відповідач не усунув недоліки придбаного позивачем холодильника протягом 14 календарних днів, виявлені недоліки є істотними та такими, що унеможливлюють належну експлуатацію холодильника.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Із місту вимог закону випливає, що право на заміну товару неналежної якості виникає у споживача лише в разі істотності виявлених в придбаному товарі недоліків, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), або у разі невиконання обґрунтованої іншої вимоги споживача, передбаченої частиною 1 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Суд, у порушення вимог ст. ст. 10, 213, 214, 215 ЦПК України, зазначені положення закону не врахував, всебічно і повно не з´ясував обставини справи, не сприяв сторонам у здійсненні їхніх прав, пояснення представника ПП „Побуттехносервіс” про відсутність підстав для задоволення позову належним чином не перевірив, не вирішив його клопотання про призначення товарознавчої експертизи для встановлення причини виникнення в холодильнику INDESIT RA 2G” недоліків аксесуарів, пославшись лише на необов'язковість призначення такої експертизи, не зважаючи на те, що висновки такої експертизи мають правове значення для правильного вирішення справи.     

На вказані порушення норм матеріального й процесуального права, допущені судом першої інстанції, не звернув уваги й суд апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням наведеного ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Ухвала Верховного Суду України від 3 12 2008р. у справі №   2705655 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua

 

5 Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:             1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

У вересні 2006 року Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів в інтересах ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2) про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначало, що між ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 у грудні 2005 року був укладений договір купівлі-продажу костюма марки «Ескада» вартістю 18 685 грн.