Поняття про анотації, їхні функції,види

Методика  складання таких анотацiй має свої особливості. Рекомендацiйнi анотацiї загального характеру складаються на тi твори, змiст яких у цiлому вiдповiдає задуму i призначенню бiблiографiчного посiбника. У них дають повне уявления про коло висвiтлюваних проблем. Складаючи рекомендацiйнi анотацiї, важливо особливу увагу звернути на пояснения головного предмета твору. Особливо це доцiльно в посiбниках для читачiв з недостатньою пiдготовкою. Поширеним прийомом рекомендацiйного анотування є постановка низки цiкавих або iнтригуючих питань.

У складаннi аналiтичних рекомендацiйних анотацiй  важливо укикнути надання неповного, однобiчного уявлення про документ у цiлому. Тому в аналiтичному рекомендацiйному анотуваннi основна увага придiляється характеристицi об’єкта анотування в загальному контекстi твору [9, С. 233].

Груповi рекомендацiйнi анотацiї найбiльш доречнi в рекомендацiйних бiблiографiчних посiбниках. Вони дають змогу порiвняти анотованi твори, показати їхню подiбнiсть i своєрiднiсть, але при цьому уникнути багатослiв’я і повторiв. Їх складають здебiльшого, характеризуючи рiзнi твори або видання, поєднанi видавничою формою, тематикою чи авторством. У цьому випадку подається узагальнена характеристика творiв з вказiвками на вiдмiнностi в трактуваннi теми, на вiдмiннiсть щодо доступностi творiв, характеру викладу матерiалу тощо.

Групове рекомендацiйне анотування полегшує використання бiбліографічного посiбника, а також зменшує витрати на його видання. Тому воно переважає в посiбниках рекомендацiйної бiблiографiї. Однак груповi рекомендацiйнi анотації використовуються ще недостатньо, що пояснюється складнiстю їхнього створення, адже при порiвняннi рiзних документiв є iмовiрнiсть перекрутити їхній змiст [2, С. 65].

 Особливостi складання видавничих та книготорговельних анотацiй

Видавничi анотацiї вмiщуються у видавничих iнформацiйних посiбниках, зазвичай у планах випуску друкованої продукцiї. Особливiстю видавничих анотацiй є те, що вони характеризують не твiр, а видання загалом, тому часто подають вiдомостi про полiграфiчне оформления. Зазвичай такi анотацiї створюються видавничими працiвниками на документи, якi ще не вийшли з друку. Саме за видавничою анотацiєю звичайнi читачi, бiблiотечнi й книготорговi працiвники вирiшують питания про доцiльнiсть замовлення книги, тому важливо найповнiше охарактеризувати змiст i особливостi видання [9, С. 234]. Видавнича анотацiя на всi документи, крiм лiтературно-художнiх, мiстить вiдомостi про змiст твору, тобто про специфiку змiсту, загальну тематику або загальний задум; вiдмiннiсть вiд iнших, спорiднених за тематикою; цiльове призначення та читацьку адресу; вид видання або жанр твору; доцiльно подати також вiдомостi про науково-довiдковий апарат, оформлення документа, наявнiсть iлюстрацiй тощо. Зрозумiло, що не завжди в документi можуть бути iлюстрацiї та науково-довiдковий апарат, але iншi iнформацiйні елементи мають бути поданi в анотацiї. Проте М.В. Істріна виділяє пять груп відомостей про видання літератури:

1) про автора;

2) про твір  літератури, який ввійшов у видання;

3) про науково-довідковий  апарат;

4) про читацьку  адресу видання [7, С. 27].

Але, як відзначають А.А. Гречихін та І.Г. Здоров, в типології           М.В. Істріної є суттєві недоліки. Перш за все, це нечітке розмежування між літературним твором та виданням, а також те, що не враховується цільове призначення видання, в залежності від якого знаходяться всі інші його типологічні характеристики, і перш за все зміст. Інші типологічні характеристики видання зазвичай в повному обсязі відображені вже у бібліографічному описі. Крім того, воно включає область застосування, в якому можно конкретизувати детально всі особливості видання, у тому числі і зміст [5, С. 121].

Анотацiя на лiтературно-художні видання мiстить такi вiдомостi: про автора, зокрема, про належнiсть його до певної iсторичної епохи, нацiональної культури; жанр твору; основна тема i проблема твору, мiсце i час описаних подiй; для дитячих видань вказується i читацька адреса; iнодi важливо дати вiдомостi про художника-iлюстратора. Особливо жорсткi умови ставляться до обсягу видавничоi анотацiї. Вiн у середньому становить 500 знакiв [4, С. 6].

Видавничi й книготорговельнi анотації складаються з рекламною метою, вони призначенi для широкого i неоднорiдного кола користувачiв, тому важливо пояснювати в них маловiдомi поняття i термiни, особливо, якщо анотацiя складається на популярнi твори. Це не завжди можливо при обробцi наукової лiтератури, тодi особливо важливо дати чiтку читацьку адресу.

Анотацiям, що вмiщуються безпосередньо в книгах (прикнижковi анотацiї), бiльше властивi рекламнi завдання. За змістом i формою вони часто схожi на рекомендацiйнi, хоча анотацiї вмiщенi в наукових, навчальних виданнях, можуть мати характер довiдкових.

Складаючи анотацiї, слiд мати на увазi, що в межах назнаних вище типiв анотацiй можлива велика кiлькiсть варiантiв характеристики творiв друку. Вибiр найвиразнiших засобiв, оцiнка творiв залежать вiд мети анотування, наприклад, вiд цiльового i читацького призначення, змiсту, проблематики, типу поданих первинних документiв у бiблiографiчних посiбниках, якщо анотації складаються для них.

Як й iншi види аналiтико-синтетичної обробки доку ментiв, анотування сьогоднi намагаються автоматизувати [18, С. 456]. Автоматизацiя анотування дає змогу прискорити цей процес, значно збiльшити кiлькiсть анотованих документiв, ширше включати анотації до бiблiографiчних записiв документiв, якi призначенi для автоматизованих IПС. Беззаперечна перевага автоматизованих анотацій заключається в їх оперативності та низької вартості підготовки. Тому майбутнє методики анотування багато в чому зхалежить від розвитку і вдосконалення автоматизованих методів виявлення і представлення семантичної інформації. Усе це, звичайно, сприяє пiдвищенню оперативностi та якостi бiблiографiчного пошуку.

Проте важливо  враховувати, що не всi анотацiї можна скласти на комп’ютерi. Тому важливим питаниям є спiввiдношення в застосуваннi автоматизованого та iнтелектуального анотування [9, С. 236].

Таким чином, процес анотування, один з найскладнiших і найбiльш трудомiстких в обробцi документiв, який потребує не лише вiдповiдних знань і навичок, а й творчого пiдходу. Загальна методика анотування мiстить основнi положення щодо здiйснення процесу анотування i головнi вимоги до тексту анотацiї, якi слiд ураховувати, формуючи його. Оскiльки загальна методика не може передбачити всiх можливих варiантiв, що потребують у кожному окремому випадку конкретних рiшень, розробляють спецiальнi методики анотування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Процес анотування пройшов великий шлях: від давнини  до наших часів. За ці роки зроблено багато спроб змінити структуру, зміст та  направленість анотацій. Сучасний вид анотації – це результат  багаторазових спроб її вдосконалення.

Анотацiя мiстить узагальнену характеристику первинного документа, вона не переказує його змiст, на вiдмiну вiд реферата, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів. Більшість анотацiй дають оцiнку первинному документу, вказують на його значення, місце серед iнших. Складання анотацiй, мабуть, найбiльш творчий i суб’єктивний процес з усiх процесiв аналiтико-синтетичної обробки документiв, вiн найменше формалiзований i тому вимагає вiд анотатора найвищого професiоналiзму.

Анотація  як результат аналітико-синтетичної переробки інформації усвідомлюється як вторинний документ, що вміщує коротку узагальнюючу характеристику первинного документа, його частини чи групи документів з погляду призначення, змісту та інших особливостей.

 Складання анотацій є чи не найбільш творчим і досить суб’єктивним процесом аналітико-синтетичного згортання семантичної інформації з першоджерел, він найменш формалізований і тому вимагає від анотатора високого рівня професіоналізму і вмілого застосування загальнонаукових і спеціальних методів.

Анотацiї є засобом повiдомлення користувачiв про iснування документiв певного змiсту й характеру, вони сприяють орiнтацiї в документних потоках. Завдяки їм значно полегшується пошук потрiбних документів оскiльки користувач заздалегiдь одержуе вiдомостi про змiст, форму i призначення, особливостi, наукову й художню цiннiсть творiв.

Процес анотування, один з найскладнiших і найбiльш трудомiстких в обробцi документiв, потребує не лише вiдповiдних знань і навичок, а й творчого пiдходу.

Анотування  є поширеним технологічним процесом, який широко застосовується у всіх видах інформаційної діяльності і пов’язаний із значними інтелектуальними і часовими затратами. Цей процес передбачає скорочення фізичного обсягу первинного документа при збереженні його основного змісту. З анотації починається знайомство читача з виданням у цілому і головним витвором зокрема. Від того, наскільки кваліфіковано підготовлені ці документи залежить відношення читача до видання.

Таким чином, можно сказати, що анотація необхідна читачу. Це дає йому можливість працювати з тією чи іншою літературою і при цьому не використовувати багато часу та досить швидко знаходити необхідну інформацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

        1.  Блюминау Д.И. Информационный анализ/синтез для

    формирования  вторичных документов / Д.И. Блюминау. – СПб.,

     Профессия, 2002. – 240 с. 

2. Власова Г.В. Аналітико-синтетична переробка інформації: навч.

    посібник / Г.В. Власова, В.І. Лутовинова, Л.І. Титова. – К.:

    ДАКККІМ, 2006. – 291 с.

  3. ГОСТ 7.0.-99. Информационно-библиотечная деятельность,

         библиография. Термины и определения. — Изд. офиц. — Введ.

         2000-07-01. — Минск: Межгосударственный совет по

         стандартизации, метрологии и сертификации, 1999. — 23 с. —

         (Межгосуд. стандарт. Система стандартов по информации,

         библиотечному и издательскому делу).

          4. ГОСТ 7.9 – 95. Реферат и аннотация. Общие требования [Текст]. –

    Взамен  ГОСТ 7.9 – 77; введ. 1997-07-01. - Минск: Межгос. совет по 

    стандартизации, метрологии и сертификации; М.: Изд-во 

    стандартов, сор. 1997. – 6 с. – (Система стандартов  по информации,

    библиотечному  и издательском делу).

          5. Гречихин А.А. Здоров И.Г. Информационные издания: Типология и  

           основные особенности подготовки / А.А. Гречихин, И.Г. Здоров. – 2-

              е изд., испр. и доп. – М.: Книга,1988.–С.169

6. Зупарова Л.Б. Аналитико-синтетическая переработка информации:

    учебник  [Текст] / Л.Б. Зупарова, Т.А. Зайцева;  под. ред. Ю.Н. 

    Столярова. – М.: ФАИР, 2007. – 400 с.

7. Истрина М.В. Аннотирование произведений печати: методическое

     пособие / М.В. Истрина. – М.: Книга, 1981. – 48 с.

      8. Копылова О.В. Аннотирование и реферирование: конспект лекций и

           метод. указ. / О.В.Копылова. - М., 1992. -28с.

          9. Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: підручник / Н.М.

      Кушнаренко, В.К. Удалова. – К.: Вікар, 2003. – 328 с.

          10. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: ученик / Н.Н. Кушнаренко. –

    4-е изд., испр. – К.: Знання, 2003. – 400 с.

         11. Леонов В.П. Реферирование и аннотирование научно-технической

      литературы / В.П. Леонов. – Новосибирск, 1986. – 176 с.

         12. Особенности составления основных элементов библиографической

                записи / [ Электронный ресурс] // Режим доступа:

http://www.hi-edu.ru/e-books/CB/059.htm

          13. Палеха Ю. Управлінське документування: навч. посібник: У 2 ч.

      Ч. 1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних ділових   

      паперів). – 3-тє вид., доп. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 382 с.

          14. Процесс аннотирования / [ Электронный ресурс] // Режим доступа:

http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RAttuyg.oo

          15. Редакторская подготовка изданий: учебник для вузов / Под ред.                

       С.Г.Антоновой. – М.: МГУП, 2002. – С. 423.

     16. Суминова Т.Н. Аннотирование, реферирование и обзорно-          

            аналитическая деятельность: учеб. пособие / Т.Н.Суминова;         

            МГУКИ. - М., 2001.-74 с.

     17. Справочник библиографа / Науч. ред. А.Н. Ванеев, В.Л. Минкина. –     

       СПб., Профессия, 2002. – 528 с.

         18. Справочник библиотекаря / Науч. ред. А.Н. Ванеев, В.Л. Минкина.

                 - СПб., Профессия, 2006. – 496 с.

          19. Справочник информационного работника / Науч. ред. Р.С. 

                 Гиляревський, В.А. Минкина. – СПб.: Профессия, 2005. – 552 с.

         20. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької

       діяльності: підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 3-тє вид.,

      стер. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

         21. Шиманов А.Е. Аннотирование и реферирование в издательском

      деле / А.Е. Шиманов. – М., 2004.