Аналіз ринку депозитних ресурсів банків України

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, виходячи з цілей, завдань банку, визначених у його статуті: отримання максимального прибутку при збереженні банківської ліквідності.

В Україні порядок здійснення депозитних операцій банків регламентує положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» [21].

Відповідно до даного положення залучення банком депозитів  підтверджується [21]:

• договором банківського рахунку;
• договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;
• договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
• договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів.

За користування грошовими коштами,  що зберігаються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти.

За економічним змістом процентна ставка – це вартість (ціна) грошей протягом часу, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є компенсацією власнику тимчасово вільних коштів за їх використання протягом певного періоду часу.

Фактори, що впливають на розмір процентної ставки, поділяються на зовнішні та внутрішні (табл. 1.4).

Найнижчі проценти банки сплачують за поточними рахунками, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. Під час встановлення розміру процентної ставки за строковими депозитами визначальним фактором є термін, на який розміщені кошти. Чим більш тривалий термін, тим вищими є процентні ставки. Процентна ставка за строковим депозитом може залежати і від частоти виплати доходу: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

 

Таблиця 1.4 – Фактори, що впливають на розмір процентної ставки за депозитами [23, 24]

Вид	Характеристика
Зовнішні	-.реальні темпи економічного зростання в країні; -.очікуваний рівень інфляції впродовж періоду вкладення коштів; -.попит та пропозиція грошових коштів на ринку; -.грошово-кредитна політика в державі; -.рівень облікової ставки; -.рівень середньоринкової процентної ставки; -.рівень конкуренції на ринку депозитних послуг; -.правила обліку та оподаткування доходів тощо;
Внутрішні	-.розмір банку і ступінь його надійності (більш великі і надійні банки пропонують нижчі процентні ставки); -.рівень ліквідності банку; -.планове розширення активних операцій, збільшення обсягів довгострокових операцій інвестиційного характеру; -.стратегія маркетингу; -.умови вкладів, що пропонуються банком; -.цілі банку на депозитному ринку (якщо банк ставить за мету завоювання ринку, то він пропонує більш високі процентні ставки).

 

Банки можуть заохочувати вкладників шляхом нарахування й сплати простих і складних процентів.

В Україні банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти [21]:

• у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника –  в іншій іноземній чи в національній валюті;
• у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника – у національній валюті.

Проценти можуть сплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту. Проценти підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця.

У банківській практиці використовується три методи визначення кількості днів для розрахунку суми процентів [18]:

• метод «факт/факт» – при розрахунку суми процентів береться фактична кількість днів у місяці та році;
• метод «факт/360» – при розрахунку суми процентів береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році – 360 днів.
• метод «30/360» – при розрахунку суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці – 30 та у році – 360.

В Україні застосовується, як правило, перший метод.

Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов’язаний виплатити їх у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на депозит на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Банки повертають депозити та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, установленого договором банківського вкладу, або повернення суми  вкладу  (депозиту), внесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір уважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Розглянемо організаційні засади депозитних операцій банку. Під організаційним забезпеченням проведення банківських операцій розуміють сукупність служб, відділів та підрозділів банку, ключовими завданням яких є розробка та реалізація рішень щодо підвищення якості та ефективності обслуговування клієнтів.

У діяльності банку повинна спостерігатись максимальна узгодженість роботи усіх підрозділів, що сприятиме ефективній взаємодії із клієнтами банку.

Організаційне забезпечення банку представлене його організаційною структурою на всіх рівнях.

Організаційна структура банку в контексті проведення депозитних операцій  наведена на рисунку 1.3.

 

Рисунок 1.3 – Організаційна структура банку щодо проведення депозитних операцій

 

Стратегічний рівень представлений загальними зборами акціонерів, які визначають загальну стратегію діяльності банку, спостережною радою, яка, в свою чергу, здійснює нагляд за законністю та адекватністю прийнятих рішень та правлінням банку, яке здійснює загальне керівництво банком та загальний контроль за кредитною діяльністю.

На тактичному рівні банком створюється Комітет з управління активами та пасивами, Тарифний комітет і Кредитний комітет, які не є структурними підрозділами банку, проте вони в разі необхідності збираються для вирішення тих чи інших завдань. В процесі організації роботи з корпоративними клієнтами, зазвичай, задіяний не тільки кредитний підрозділ, а й інші служби банку, такі як, юридичний підрозділ, відділ безпеки, тощо.

На оперативному рівні безпосередньо спілкування з клієнтами здійснюють співробітники фронт-офісу, а забезпечення та супровід операцій – праціфники бек-офісу. Залучення клієнтів, а також їх консультація проводиться лише співробітниками підрозділу фронт-офісу, які повинні володіти повною інформацією щодо умов надання банківських продуктів та послуг. Бек-офіс виконує функції супроводження угод та включає в себе підрозділи, що відповідають за ризикованість операцій, зокрема це відділ безпеки, підрозділ по роботі із заставним майном, юридичний відділ, тощо [25].

Згідно  Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк  створює  постійно діючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками – підрозділ з ризик-менеджменту, який повинен відповідати за встановлення лімітів  щодо окремих  операцій, лімітів ризиків контрагентів, структури  балансу  відповідно до рішень правління  з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку [20].

Ефективність обслуговування корпоративних клієнтів  банку в значній мірі визначається наявністю повноцінного інформаційного забезпечення. Доступ банку до зрозумілої, достовірної, своєчасної та вичерпної інформації дозволяє ефективно використовувати усі наявні джерела та приймати оптимальні управлінські  рішення, досягати стратегічних цілей банку.

Важливими джерелами інформації для банку є та, яку банк отримує конкретно від клієнта в ході укладання угоди. Інформація, яку банк може отримати від клієнта-юридичної особи включає:

• документи, що посвідчують юридично-правовий статус контрагента (свідоцтво про реєстрацію, статут, установчий договір тощо);
• документи, пов’язані із фінансовою та бухгалтерською звітністю клієнта;
• документація, пов’язана з об’єктом проведення операції чи послуги (бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування, копії контрактів, договорів тощо);
• інформація, яка додатково подається за вимогою банку (довідка з податкової інспекції, довідка про наявність рахунків в інших банках, документація, пов’язана з деякими видами застави тощо).

До внутрішньобанківської інформації належать:

• плани (стратегічний план розвитку банку, фінансовий план банку, фінансові плани та бюджети за основними питаннями формування доходів та здійснення витрат, тощо);
• звітність (використовується переважно управлінська, так як може містити всі необхідні дані;
• контрольні дані (аудиторські висновки; результати перевірок ревізійної комісії, представників НБУ);
• внутрішні рішення (рішення кредитного комітету, служби безпеки щодо конкретного контрагента);
• внутрішньобанківська методологія (положення, статути, політики банку, внутрішні накази, тощо).

Важливою складовою забезпечення депозитних операцій виступає нормативне забезпечення, яке, в свою чергу, також можна поділити на зовнішнє та внутрішнє.

Зовнішнє нормативне забезпечення представлене законами, постановами, інструкціями, методичними рекомендаціями, листами та іншими нормативно-правовим актами уповноважених органів, які забезпечують регулювання в сфері банківської діяльності.

До джерел внутрішнього нормативного забезпечення відносяться інструкції, положення, політики, методичні вказівки, норми і нормативи, що розробляються банком і затверджуються керівним органом.

Отже, дeпoзитнi oпepaцiї є вaжливим джepeлoм фopмувaння тa збiльшeння pecуpcнoї бaзи банків. Дeпoзитними є пacивнi oпepaцiї бaнкiв iз зaлучeння гpoшoвих кoштiв юpидичних i фiзичних ociб у нaцioнaльнiй тa iнoзeмнiй вaлютaх у фopмi вклaдiв (дeпoзитiв) шляхoм їх зapaхувaння нa вiдпoвiднi paхунки нa пeвних умoвaх.

В Україні порядок здійснення депозитних операцій банківських установ регламентує положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами». За користування грошовими коштами,  що зберігаються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти. Проценти можуть сплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту.

Основними етапами проведення депозитних операцій є відкриття відповідного рахунку, оформлення договору, обслуговування рахунку, яке включає нарахування та виплату процентів, а також повернення суми депозиту в кінці строку.

Значну роль при проведенні депозитних операцій банку відіграє організаційне та інформаційне забезпечення. Система організаційного забезпечення є ефективною в разі узгодженості між собою всіх підрозділів. Інформаційне забезпечення передбачає використання джерел внутрішньої та зовнішньої інформації, що відповідають основним вимогам до інформації.

 

 

 

Висновки до розділу 1

 

 

За результатами дослідження, проведеного в першому розділі роботи, можемо зробити наступні висновки.

Депозитні ресурси банку – це сукупність грошових коштів клієнтів банку, залучених на договірній основі на визначений термін або без зазначення такого терміну, які підлягають виплаті власникам з  процентом або без нього, і які забезпечують банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій та виконання банком нормативних вимог згідно до законодавства.

Основними джерелами формування депозитних ресурсів банку є кошти на поточних та строкових рахунках суб’єктів господарювання та населення.

Сучacнa бaнкiвcькa пpaктикa хapaктepизуєтьcя вeликoю piзнoвиднicтю дeпoзитiв. Класифiкацiя депозитів проводиться за рiзнoманiтними oзнаками, серед яких найбільше значення для банку, з точки зору планування та проведення активних операцій, має класифікація за строком використання.

Дeпoзитними є пacивнi oпepaцiї бaнкiв iз зaлучeння гpoшoвих кoштiв клієнтів у нaцioнaльнiй тa iнoзeмнiй вaлютaх у фopмi вклaдiв (дeпoзитiв) шляхoм їх зapaхувaння нa вiдпoвiднi paхунки нa пeвних умoвaх.

Банки при проведенні депозитних операцій можуть виступати як  позичальниками коштів, так і кредиторами – власниками коштів.

В Україні порядок здійснення депозитних операцій регламентує положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами». За користування грошовими коштами,  що зберігаються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти. Проценти можуть сплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту.

Основними етапами проведення депозитних операцій є відкриття відповідного рахунку, оформлення договору, обслуговування рахунку, яке включає нарахування та виплату процентів, а також повернення суми депозиту в кінці строку.

Значну роль при проведенні депозитних операцій банку відіграє організаційне та інформаційне забезпечення. Система організаційного забезпечення є ефективною в разі узгодженості між собою всіх підрозділів. Інформаційне забезпечення передбачає використання джерел внутрішньої та зовнішньої інформації, що відповідають основним вимогам до інформації.