Аналіз ринку депозитних ресурсів банків України

 

2.3 Основні засади управління  формуванням депозитних ресурсів  банку

 

 

Управління формуванням депозитних ресурсів банку – це координація та упорядкування у просторі і часі дій, елементів системи управління залученням депозитів для досягнення бажаного ефекту [24].

Загальна мета управління формуванням депозитних ресурсів банку полягає у використанні найефективніших інструментів та прийомів для залучення коштів з мінімально можливими витратами з дотриманням вимог чинного законодавства.

Для забезпечення ефективного управління формуванням депозитних ресурсів банк повинен використовувати різні методи управління.

Система управління формуванням депозитних ресурсів банку має поєднувати в собі суб’єкт управління, об’єкт управління, механізм управління і систему забезпечення (табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4 – Система управління депозитними ресурсами банку [34,35,36]

Складові системи	Характеристика
Суб’єкт управління	Відповідальна особа або група осіб, що мають право приймати управлінські рішення і несуть повну відповідальність за здійснення процесу управління.
Об’єкт управління	Кошти клієнтів, що можуть бути акумульовані та враховані банком як зобов’язання на банківських рахунках.
Механізм управління	Спосіб організації залучення депозитних ресурсів банку, що включає необхідний набір інструментів та методів управління депозитними ресурсами банку.
Система забезпечення	Методичне, організаційне та інформаційне забезпечення управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел.

 

Управління формуванням депозитних ресурсів банку передбачає виконання відповідними суб’єктами на кожному рівні управління покладених на них завдань та функцій.

Стратегічне управління формуванням депозитних ресурсів банку здійснюють члени спостережної ради, правління банку та ревізійна комісія. Тактичне управління щодо залучення депозитних ресурсів банком здійснюється на рівні окремих комітетів, департаментів, управлінь, відділів. Оперативний рівень управління формуванням депозитних ресурсів банку передбачає виконання визначених функцій та покладених обов’язків конкретними відповідальними менеджерами та службовцями банку.

Стратегічні підходи до управління формуванням депозитних ресурсів банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності.

Тактичні підходи до управління формуванням депозитних ресурсів банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.

Сутність управління виражається через його функції, що реалізуються шляхом використання спеціальних методів управління: планування, аналізу та контролю.

Основним стратегічним планом по залученню депозитних ресурсів банку є депозитна політика. Тактичне планування повинно забезпечити конкретизацію вимог стратегічного планування на більш короткому часовому інтервалі (до одного року). Оперативний рівень планування передбачає розробку стандартів якості депозитних продуктів, що визначають для конкретного продукту оптимальні значення його властивостей, які ураховують інтереси банку, споживачів, державних органів регулювання й нагляду, інших зацікавлених сторін.

Для досягнення необхідної структури, рівня та обсягів витрат за депозитними ресурсами банки використовують цінові і нецінові методи управління залученням коштів. Роль цінових методів полягає у використанні процентної ставки та тарифів як суттєвого фактора в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб. З метою залучення клієнтів банк може нараховувати проценти, використовуючи схеми простих або складних процентів (табл. 2.5).

Нецінові методи управління формуванням депозитних ресурсів банку пов’язані з використанням різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов’язані зі зміною ціни: якість, реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення асортименту, комплексне обслуговування тощо.

 

Таблиця 2.5 –  Методи нарахування процентів за депозитними операціями банку [24]

Метод	Сутність	Формула	Позначення
Метод простих процентів	Проценти нараховуються із використанням відповідної процентної ставки на одну й ту саму основну суму вкладу		Rd – загальний розмір внеску  на кінець встановленого періоду; R – основна сума внеску; n – кількість періодів нарахування; r – річна процентна ставка  за вкладом; i – період нарахування (у днях); 360 – кількість днів у році.
Метод складних процентів	Проценти нараховуються виходячи із загальної суми вкладу, що включає основну (первісну суму) та проценти за всі попередні періоди

 

 

Аналіз в управлінні формуванням депозитних ресурсів банку передбачає систематизовану обробку наявної інформації щодо факторів, які впливають на можливості банку залучати ресурси з депозитних джерел.

Здійснення контролю за депозитними ресурсами банку забезпечує концентрацію дій з приводу залучення ресурсів банку, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від запланованих та прийняття оперативних управлінських рішень, які забезпечують їх нормалізацію.

Механізм управління формуванням депозитних ресурсів банку – спосіб організації формування депозитних ресурсів банку, що включає необхідний набір інструментів та методів управління ресурсами банку (рис. 2.2).

 

Рисунок 2.2 – Механізм управління формуванням депозитних ресурсів банку [24]

 

Система управління формуванням депозитних ресурсів банку у даній роботі розглядається як сукупність об’єкта управління, суб’єктів управління на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях управління, механізму та інструментів управління – планування, аналіз, контроль та регулювання, а також підсистеми забезпечення.

Отже, управління формуванням депозитних ресурсів банку – це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі депозитних ресурсів. Метою управління формуванням депозитних ресурсів банку є забезпечення залучення достатнього обсягу ресурсів для проведення активних операцій банку в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

 

 

Висновки до розділу 2

 

 

Дослідження механізму проведення депозитних операцій дозволило зробити такі висновки.

Під депозитними операціями розуміємо залучення банком коштів на поточні або депозитні рахунки клієнтів на визначений строк із виплатою процентів.

Депозити на вимогу оформлюються договором банківського рахунку. Строкові депозитні операції оформлюються договором банківського вкладу або депозитним сертифікатом. Перелік документів, що необхідно подати клієнту для відкриття депозитного рахунку аналогічний тому, що подається при відкритті поточного рахунку. Обов’язковою умовою відкриття рахунку є ідентифікація клієнта відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Основними етапами проведення депозитних операцій банку є подання документів для відкриття відповідного рахунку, оформлення договору, відкриття рахунку та внесення коштів, обслуговування рахунку, яке включає нарахування, виплату процентів та повернення суми депозиту в кінці строку.

Грошові кошти на депозитні рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Грошові кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів.

Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором. Плата за користування банком ресурсами, залученими на депозитні рахунки клієнтів, може встановлюватися або за плаваючою процентною ставкою або за фіксованою. Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку. Проценти за депозитом можуть сплачуватися: при поверненні депозиту у кінці строку;  періодично; авансом.

Управління формуванням депозитних ресурсів банку – це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі депозитних ресурсів. Метою управління формуванням депозитних ресурсів банку є забезпечення залучення достатнього обсягу ресурсів для проведення активних операцій банку в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

Система управління формуванням депозитних ресурсів банку у даній роботі розглядається як сукупність об’єкта управління, суб’єктів управління на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях управління, механізму та інструментів управління – планування, аналіз, контроль та регулювання, а також підсистеми забезпечення.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Аналіз ринку БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ в україні

3.1 Аналіз ринку депозитних ресурсів  банків України

 

 

Дослідження стану ресурсного забезпечення вітчизняних банків почнемо із загального огляду зобов’язань банківської системи за 2011-2013 рр. Дані про зміни в зобов’язаннях банківської системи України наведено в таблиці А.1.

Сукупний обсяг зобов’язань українських банків зріс на 20,71% (186 млрд. грн.) і, станом на 01.01.2014 р. складав 1084 млрд. грн. (станом на 01.01.2012 р. – 898,8 млрд. грн.). Варто відзначити, що випереджаючі темпи зростання порівняно із зобов’язаннями демонструє обсяг залучених коштів від фізичних осіб (рис. 3.1). Так, їх обсяг протягом періоду дослідження збільшився на 18,88% (57,8 млрд. грн.) до 356,88 млрд. грн. станом на 01.01.2013 р. (306,2 млрд. грн. станом на 01.01.2012 р.) [37].

 

Рисунок 3.1 – Динаміка зобов’язань банківської системи України за період 01.01.2012-01.01.2014 рр.

Зростання обсягів залучених банками коштів від фізичних осіб поряд зі збільшенням частки строкових коштів в зобов’язаннях зумовлено високими відсотковими ставками. З одного боку, даний факт говорить про поступове відновлення довіри населення до банків, з іншого – ресурс, залучений від фізичних осіб, є дорогим і, на фоні відсутності активного кредитування, скорочує чистий процентний дохід банків.

Кошти фізичних осіб є важливим джерелом формування банківських ресурсів, питома вага яких у структурі зобов’язань банків у 2013 р. становила 40,73 % від загальної їх суми. За період дослідження їх обсяги зросли на 131 346 998 тис. грн. або 42,3 %.

Другим за вагомістю джерелом формування банківських ресурсів є кошти юридичних осіб, питома вага яких у структурі зобов’язань банків у 2013 р. становила 24,06 % від загальної їх суми. За період дослідження їх обсяги зросли на 46 658 361 тис. грн. або 21,77 %.

Залишається високою частка коштів банків, яка становить станом на 01.01.2014 р. 19,25 % ресурсів банків України, але за період дослідження їх обсяг скоротився на 41 410 058 тис. грн. або 16,55 %. Така динаміка привела до незначного зменшення значущості даного джерела ресурсів.

Вагомою (6,48 % станом на 01.01.2014) є така стаття зобов’язань, як інші фінансові зобов’язання, що включає: кредиторську заборгованість, дивіденди до сплати, кредиторську заборгованість за дебетовими та кредитовими картками, розрахунки за конверсійними операціями, переоцінку фінансових інструментів, що обліковуються за позабалансовими рахунками, резерви під зобов’язання кредитного характеру, інші нараховані зобов’язання. Їх обсяги за період дослідження зросли на 32 323 990 тис. грн. або в 1,85 рази. У наочному вигляді зміни в зобов’язаннях банків України наведено на рисунку 3.2.

Досить високою залишається частка коштів на вимогу (34,3%) та депозитів на термін до 1-го року (27,0%). Переважання короткострокових депозитів, разом з можливістю дострокового зняття вкладником коштів, робить ресурсну базу, яка сформована за рахунок залучених коштів, нестабільною та стримує видачу банками довгострокових кредитів для розвитку економіки України.

 

Рисунок 3.2 – Динаміка структури зобов’язань банків України за період з 01.01.2012 по 01.01.2014, тис. грн.

 

Щодо змін обсягу зобов’язань у розрізі груп банків, необхідно зазначити, що за всіма чотирма групами відбулось зростання сукупних зобов’язань. Найбільший приріст відбувся серед банків 2-ї та 3-ї груп: серед банків 2-ї групи – на 23,4% (30,98 млрд. грн.); 3-ї групи – на 24,8% (17,89 млрд. грн.). Дещо меншими темпами зростали зобов’язання серед банків 1-ї та 4-ї груп – на 1,4% (8,2 млрд. грн.) та на 1,3% (1,14 млрд. грн.) [38].