Гроші: походження, сутність і функції

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.[2]

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе  значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними  методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які  сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. Характерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність.

Тактичні цілі — це оперативні завдання банківської системи  щодо регулювання ключових економічних  перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Характерними ознаками тактичних цілей є їхня короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість.

Успішне грошово-кредитне регулювання ринкової економіки  потребує наявності в країні відповідної  інституційної основи. Ключовими  складовими цієї основи є банківська система та грошовий ринок.

Формування монетарної політики як дуже важливого і складного механізму економічного регулювання ставить ряд вимог до банківської системи щодо рівня розвитку її інфраструктури та якості функціонування.

Основними з таких  вимог є:

• дворівнева побудова банківської системи, за якої одному з

банків надається статус центрального з монопольним правом емісії грошей.

• на центральний банк покладаються функції вироблення та реалізації

монетарної політики;

• законодавче та фактичне забезпечення незалежності центрального

банку від державних  органів виконавчої та законодавчої влади, достатньої для проведення ним самостійної монетарної політики;

• законодавче закріплення за центральним банком статусу резервної

структури банківської  системи в цілому з наданням йому права регулювати резервні фонди  всіх банків другого рівня;

• законодавче надання центральному банку статусу кредитора в останній

інстанції для банків другого рівня та статусу фінансового  агента уряду;

• широкий розвиток мережі банків другого рівня, достатньої для повного

забезпечення попиту економічних суб'єктів на позичкові кошти;

• створення системи державного регулювання та нагляду за роботою

банків другого рівня, що гарантує функціональну поведінку  останніх у межах, визначених монетарною політикою центрального банку;

• забезпечення високого рівня довіри до банківської системи загалом

через досягнення стабільності кожного окремого банку.

Грошовий ринок як другий елемент інституційної основи монетарної політики створює те середовище, в якому формуються і реалізуються методи та інструменти монетарної політики. Проведення ефективної монетарної політики ставить перед грошовим ринком такі вимоги:

• досягнення високого рівня його структуризації, за якого успішно

функціонують усі складові цього ринку — кредитний ринок  із сегментами ринку грошей та ринку  капіталу, міжбанківський ринок, ринки державних і корпоративних цінних паперів, валютний ринок;

• достатній рівень лібералізації всіх секторів грошового ринку для

забезпечення вільного переміщення грошей, вільного доступу  на ринки всіх економічних суб'єктів, формування реального співвідношення попиту і пропозиції в кожному із секторів та забезпечення реального зв'язку між відповідними ціновими індикаторами — ставкою банківського процента, доходу з цінних паперів, обмінного курсу валют;

• вільний доступ усіх комерційних банків на будь-який сектор грошового

ринку;

• наявність широких зовнішньоекономічних зв'язків, забезпечення

конвертації національної валюти, проведення реальної курсової політики.

За таких умов центральний  банк одержує широкі можливості для  проведення монетарної політики на ринкових засадах, забезпечення переважно економічного впливу на суб'єктів ринку та максимально високої ефективності монетарних заходів.

Грошово-кредитна політика Національного банку України  ґрунтується на основних критеріях  і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку на певний період. До таких макроекономічних показників належать: обсяг валового внутрішнього продукту, прогнозований рівень інфляції, розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття, платіжний і торговельний баланси.

У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ  використовує певний інструментарій, який охоплює:

— визначення норм обов'язкових  резервів;

— процентну політику;

— рефінансування комерційних  банків;

— операції з цінними паперами на відкритому ринку;

— підтримання курсу  національної валюти;

— регулювання імпорту  та експорту капіталу.

Узагальнюючи вище зазначене, модна сказати що грошово-кредитне регулювання економіки — це багатобічна  й складна робота, котру здійснює НБУ як центральний банк держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2    Економічний та монетарний огляд за III квартал 2009 року в порівнянні з III кварталом 2008 року

Повільне просування реформ у реальному секторі економіки  та зростання ризиків у бюджетно-фіскальній сфері створювали додаткові виклики для монетарної сфери в ІІІ кварталі 2009 року та посилювали тиск на грошову одиницю. За таких умов для забезпечення стабільності та рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України в ІІІ кварталі вдався до проведення більш стриманої грошово-кредитної політики, яка була спрямована виключно на запобігання додатковому тиску на гривню і не стала на заваді поступовому відновленню процесів кредитування банками реального сектору економіки.

Суттєве звуження зовнішнього  попиту внаслідок негативних тенденцій у світовій економіці поруч із падінням внутрішнього попиту через уповільнення зростання доходів населення та ускладненим доступом до фінансових ресурсів виступали основними причинами низхідної динаміки розвитку української економіки протягом трьох кварталів 2009 р. Темпи зниження промислового виробництва за 9 місяців п. р. становили 28,4%. Водночас після погіршення економічної ситуації, пік якої припав на І квартал 2009 р., з ІІ кварталу почалося поступове уповільнення. Зокрема, у ІІІ кварталі продовжувала панувати тенденція    до    уповільнення    кумулятивних темпів падіння промислового виробництва.

Реальний  ВВП у ІІ кварталі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшився на 17,8%, тоді як у І кварталі 2009 р. - на 20,3%. Разом з тим вагомою причиною покращення динаміки майже всіх видів економічної діяльності виступало зниження бази порівняння минулого року.

Єдиною галуззю, яка  демонструвала стабільне зростання  у 2009 р. виступало сільське господарство. У січні - вересні 2009 р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з відповідним періодом 2008 р. збільшилося на 3,3% завдяки високому врожаю зернових культур цього року.

Інвестиційна активність залишається на низькому рівні. Інвестиції в основний капітал у І півріччі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом 2008 р. знизилися на 43,3%.

В умовах повільних темпів покращення економічного середовища ситуація із наповненням бюджету залишається  складною. Зменшення бази оподаткування  через погіршення прибутковості підприємств, падіння реальних грошових доходів населення та скорочення внутрішнього попиту призвели до зменшення дохідної частини Державного бюджету України в січні - вересні 2009 р. на 12% порівняно з відповідним показником минулого року. Не дивлячись на погіршення показників надходжень до бюджету, видатки Державного бюджету України збільшилися порівняно з аналогічним періодом минулого року на 3,5%. Така ситуація призвела до формування в січні - вересні 2009 р. дефіциту Державного бюджету України в сумі 24 млрд. грн. (за відповідний період 2008 р. – профіцит 3 млрд. грн.), що в умовах обмеженості реальних джерел його покриття виступає значним ризиком для макроекономічної стабільності, що може негативно позначитися на стабільності грошової одиниці.

Не дивлячись на формування в січні – вересні 2009 р. від’ємного сальдо як поточного, так і фінансового  рахунку платіжного балансу України, дефіцит рахунку поточних операцій за 9 місяців п. р. скоротився до 1,0 млрд. дол. США (порівняно з дефіцитом у 9.1 млрд. дол. США у відповідному періоді 2008 р.) за рахунок суттєвого зменшення (до 
3,6 млрд. дол. США порівняно з 12,5 млрд. дол. США у січні – вересні 2008 р.) від’ємного сальдо балансу торгівлі товарами. Тенденція до скорочення від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу зумовлена більш прискореними темпами зниження обсягів імпорту товарів (на 52,6%) порівняно з темпами зменшення експорту товарів (на 48,2%) унаслідок значного скорочення внутрішнього попиту та девальвації обмінного курсу гривні. Крім того, у вересні продовжилася тенденція до зменшення кумулятивного (за останні 12 місяців) дефіциту поточного рахунку платіжного балансу до 4,7 млрд. дол. США (у липні – 6,6 млрд. дол. США, у серпні – 5,9 млрд. дол. США).

Поглиблення кризових явищ у світі та в Україні було визначальним фактором формування дефіциту фінансового рахунку платіжного балансу протягом січня – вересня 2009 р. на рівні 11,2 млрд. дол. США (у той час як за відповідний період 2008 р. він був додатним 15,3 млрд. дол. США).

У 2009 р. відбувається поступове зниження інфляційного тиску – індекс споживчих цін (ІСЦ) у річному обчисленні знизився з 22,3% у 2008 р. до 15,0% у вересні 2009 р. (з початку 2009 року ІСЦ збільшився на 9,1%). Темпи зростання споживчих цін у ІІІ кварталі були нижчими порівняно з попереднім кварталом (0,5% проти 2,6%). Однією з основних причин зниження інфляції виступило падіння сукупного попиту, спричинене зниженням економічної активності, що призвело до скорочення прибутковості підприємств, та як наслідок – зменшення доходів населення. Зокрема, у січні – серпні 2009 р. реальна заробітна плата порівняно з аналогічним показником минулого року зменшилася на 10,3%.

Темпи приросту базової інфляції як у січні – вересні (12,5%), так і в річному обчисленні (18,2%) залишалися вищими за відповідні значення приросту ІПЦ, що є наслідком проведення незбалансованої бюджетної політики та збереження значних інфляційних та девальваційних очікувань.

Вузька базова інфляція за 9 місяців 2009 р. зросла на 10,7% (у річному вимірі її приріст становив 17,1%), на що вплинула девальвація курсу гривні в червні – липні п. р. Приріст показника небазової інфляція (який характеризує інфляцію витрат) з початку року становив на 5,3% (у річному вимірі – 11,5%). Ключовий внесок у підтримання високих річних темпів зростання небазової інфляції продовжують здійснювати ціни на паливо, які протягом вересня зросли на 4,8% (внесок в ІСЦ – 0,1 в.п.). Зростання цін на паливо обумовлено подорожчанням нафти на світових ринках, а також девальвацією гривні.

На споживчому ринку в січні – вересні 2009 р. найбільше підвищилися ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби (на 34%), за рахунок підвищенням акцизу, та ціни у сфері охорони здоров’я (на 22,8%), що передусім пов’язане з подорожчанням фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання (на 31%). Ціни на транспорт зросли на 20,4%, здебільшого за рахунок подорожчання палива та мастил на 59,6%. Предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла подорожчали на 12,9%.

Унаслідок відновлення світового попиту (перш за все на сировину) відновилася тенденція до зростання індексу цін виробників (на 6,2% у ІІІ кварталі 2009 р. порівняно із 1,1% у ІІ кварталі 2009 р.), який з початку року збільшився на 10,6%. Найбільше зростання цін відбулося в секторах, безпосередньо пов’язаних з видобутком і виробництвом сировинних продуктів (зростання цін у добувній промисловості – на 11,2% за квартал). Відновлення попиту на продукцію металургії зумовило підвищення цін на металопродукцію на 9,3%.