Роль грошей у розвитку економіки України

 

 

 

Вступ

 

 

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства, вони відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теоріях почалися з розвитком капіталізму. Незважаючи на чисельні дослідження грошей, їх сутності як особливого суспільного засобу, здатного виконувати роль загального еквівалента, досі дискутується. Не відкидаючи інші твердження, ми виходимо з того, що гроші – це особливий товар, суспільна корисність якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно-необхідної праці, що втілена у товарі, опосередковувати рух і обмін товарів, об’єднувати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками.

Гроші слугують не лише засобом взаємодії товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживчими якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія „гроші” – це супертовар, що має загальноекономічне навантаження.

Природа грошей як загального еквівалента визначається передусім їх походженням. Світові гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного, найбільш придатного за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента.

Як самостійна форма мінової вартості гроші принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, а загальну споживчу вартість, тобто здатні задовольнити будь-яку потребу людей, попередньо обмінявшись на відповідні блага. Тому ринок сприймає гроші як абстрактну цінність, бажану саму по собі для будь-якого його суб'єкта, незалежно від його конкретних поточних потреб. Отже, гроші стають абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом вартості останніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі. Як такі гроші виходять в окремих своїх функціях далеко за межі сфери товарного обміну й обслуговують усі сфери економіки, зокрема нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та використання, у тому числі на потреби інвестування.

Вибір теми курсової та її структура зумовлені зростанням ролі грошей у забезпеченні динамічного розвитку національної економіки України та її взаємодії з іншими суб’єктами світового ринку на основі спільного розв’язання економічних, соціальних та екологічних проблем.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та розкрити роль грошей у становленні і розвитку української економіки.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

• дослідити гроші та їх роль в економіці;
• дослідити кредит та його функції;
• дослідити роль банківського сектору, як складової грошової системи, у розвитку економіки України;
• дослідити та вивчити показники грошової маси в обігу.

Предметом дослідження є система економічних відносин, які виникають в процесі формування грошового ринку.

Об’єктом дослідження виступають основні тенденції розвитку ринку грошей в Україні.

Інформаційною базою стали законодавчі акти, вітчизняні літературні джерела, та періодичні видання.

Курсова робота складається з вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел.

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу ролі грошей в ринковій економіці

 

 

1.1. Гроші і їхня роль в економіці

 

 

Коли вперше зароджувався товарний обмін, перед первісними племенами встала складна задача: як – у яких мінових співвідношеннях – одне плем’я, зайняте, скажемо, тваринництвом, зможе по справедливості обміняти надлишки м’яса, що утворилися в його, на зерно, вирощене іншим плем’ям. Знайти задовільну відповідь тоді була неможлива. Адже ще не було якого-небудь загальновизнаного еквівалента (рівного по вартості товару), за допомогою якого можна вимірювати вартість інших товарів. Тому первісний простий обмін однієї корисної речі на другою був випадковим і одноразовим.

Пізніше товари стали вироблятися у великій розмаїтості. Власник якогось товару міг виміняти його на кілька інших корисних продуктів, кожний з який служив йому еквівалентом. Однак і в цьому випадку одна річ безпосередньо обмінювалося на іншу, що не завжди влаштовувало продавців і покупців. Якщо, припустимо, власник тканини хотів купити хутро, а торговець хутра мав потребу в м’ясі, то обмін ставав неможливим чи занадто скрутним. Такі затори в обміні зберігаються часом і дотепер при бартерній торгівлі (прямому обміні товару на товар).

Коли ж виробництво й обмін товарів стали регулярними, у кожній країні й у великих економічних регіонах з’явилися на місцевих ринках загальні еквіваленти – найбільш ходові продукти, на які можна було б обміняти інші корисності. Наприклад, у греків і арабів це була худоба, у слов’ян – хутра.

Вимогам міжнародної торгівлі не відповідали різні місцеві еквіваленти. У результаті виділився один – визнаний усіма народами – загальний еквівалент: гроші. Для виконання ролі грошей найбільше підійшло золото – благородний метал, що володіє великою схоронністю. Золото має також інші необхідні для загального еквівалента якості: подільність, портативність (завдяки великій питомій вазі золота було потрібно менше в порівнянні, наприклад, з міддю), наявність у достатній кількості для обміну (більш благородний метал – платина зустрічається в природі рідше), велику вартість (видобуток одного грама золота вимагає великих затрат праці).

І так, гроші – особливий товар, що є єдиним загальним еквівалентом. З появою грошей усе товарне господарство перейшла в якісно новий стан. Товарний світ розколовся на два полюси: на одній стороні зосередилася вся сукупність споживчих вартостей, а на іншій – гроші, що виражають сумарну вартість усіх товарів.

Оскільки самі гроші (золото) є загальновизнаним утіленням вартості, то вони виступають свого роду еталоном-вимірником вартості всіх товарів, стало бути, мірилом затрат загальнолюдської суспільної праці. Інакше кажучи, гроші стають безпосереднім виразником суспільних відносин між людьми (зв’язки „людина – людина”). Усе це додає грошам таку суспільну силу, що може діяти і добре, якщо звернена на користь людям, і зло, коли гроші служать засобом гноблення і приниження людини.

Економічна сутність і роль грошей виявляється в їхніх функціях.

Насамперед гроші виконують функцію міри вартості, тобто вимірюють вартість усіх товарів. Вартість речі, виражена в грошах – його ціна. Для визначення ціни продукту самі гроші не вимагаються, оскільки продавець товару встановлює його ціну думкою (ідеально виражає вартість у грошах).

Ціни товарів виражаються у відомій кількості грошового товару – золота. Кількість золота, його маса, виміряється його вагою. Визначена вагова кількість золота приймається за одиницю виміру його маси. Ця одиниця, установлюється державою як грошова одиниця, називається масштабом цін. Масштаб цін і його короткі частини служать для виміру маси золота. Усі ціни товарів виражаються у визначеній кількості грошових одиниць, чи у визначеній кількості вагових одиниць золота. Так, у США, масштабом цін до 1971 року був долар, що міг обертатися в золото по офіційному паритеті для центральних банків і іноземних урядів, рівному 0,818513 грам чистого золота. У Росії грошовою одиницею став рубль, вагова кількість золота якого в 1897 році було визначено 0.774254 грама.

Масштаб цін спочатку збігався з ваговим масштабом. Надалі масштаб цін відокремився, що було зв’язано в першу чергу з псуванням монет, введенням в оборот іноземних грошей. Грошові одиниці (фунт стерлінгів, лівр, гривня й ін.) зберігали колишнє найменування вагових одиниць, однак фактично поступово стали містити значно меншу кількість дорогоцінного металу. Нині золотий зміст валют офіційно скасовано взагалі.

У функції засобу обігу гроші виступають як посередника в обігу, що здійснюється по формулі Т(товар) – Г(гроші) – Т(товар). У даному випадку гроші не затримуються довго в руках покупців і продавців і переходять з рук у руки, виконуючи функцію засобів обігу швидкоплинно . Ця обставина привела в кінцевому рахунку до заміни повноцінних грошей неповноцінними.

Спочатку функцію засобу обігу золото виконувало в злитках. Щоб не зважувати золото в кожнім акті обміну, спочатку окремі купці, а потім і держава стали додавати невеликим злиткам золота визначену стандартну форму і ставити на них відповідний штамп. Золото як гроші одержало форму монети.

При обігу монети поступово стираються, втрачають у своїй вазі. Однак на ринку вони приймалися як повноцінні гроші, хоча, кількість золота в них поступово зменшувалося. У підсумку реальний зміст золота в монеті відокремилося від її номінального(зазначеного на ній) змісту. Сама держава стала заміняти повноцінну золоту монету на неповноцінний викарбуваний срібний чи мідний знак. Ця практика надалі привела до випуску чисто номінальних знаків вартості – паперових грошей у якості замінників металевих монет.

Цим було доведено, що повноцінні гроші при виконанні ними функції засобу обігу можна заміняти символами вартості.

Якщо продавець одержав за свій товар гроші, але не став їх відразу ж витрачати на покупку потрібних йому речей, то процес обігу переривається. Тоді гроші починають виконувати функцію засобу утворення скарбів: вони накопичуються як представники багатства взагалі; функцію скарбу виконують не тільки золоті монети, але і злитки, вироби з золота, тобто сам грошовий матеріал у всіх його видах.

Золото вилучалося з обігу і перетворювалося в скарб тільки на ранніх ступенях розвитку товарного господарства. Нерухомий скарб не приносить доходу, а тому всі гроші стали пускатися в оборот для одержання їхнього приросту. Зараз скарби накопичуються в банках, які за допомогою кредиту знаходять їм прибуткове застосування.

При продажі товарів у кредит (у борг із відстрочкою платежу) гроші виконують функцію платіжного засобу: ними розплачуються за раніше придбаний товар, коли настає термін погашення заборгованості. У такій ролі гроші використовуються і поза сферою товарного обігу: коли виплачується заробітна плата, виконуються всякого роду фінансові зобов’язання (по позиках, податкам, за оренду землі чи приміщення, і т.п.).

Боргові зобов’язання породжують нову форму грошей – кредитну. Виробник, що продав товар у борг, одержує від покупця вексель (боргове зобов’язання), що може використовувати замість грошей, щоб розплатитися за річ куплену в третьої особи. Однак такі векселі використовуються обмежено, оскільки вони гарантуються лише майном одного власника. Міцні гарантії стали забезпечувати банки, що замість часток векселів – з визначеною вигодою для себе – стали випускати банкноти (чи банківські білети). На відміну від векселів комерсантів (торговців) банкноти випускалися на круглі суми, мали золоте забезпечення, мали широку здатність до обігу. Поряд з банкнотами в обороті беруть участь і інші види кредитних засобів обігу – чеки. Чек являє собою наказ банку, виписаний власником грошового внеску, про видачу зі свого рахунка грошей особі, зазначеній в чеку. Чеки мають короткий термін обігу.

Розвиток кредитних відносин створюють можливість погашати борги шляхом взаємних заліків боргових зобов’язань. Це скорочує потребу в готівці .

У міжнародній торгівлі здійснюється функція світових грошей: останні стали виступати в ролі загального еквівалента в господарських взаєминах усіх країн. На світовому ринку довгий час гроші скидали усі свої „національні мундири” (монетних, паперових і кредитних грошей окремих держав) і виступали в натуральній формі у виді злитків золота. Золото було мірою вартості і використовувалося на світовому ринку як загальний засіб платежу. У торгових угодах між країнами товари реалізувалися великими оптовими партіями і розрахунки проводилися переважно шляхом заліку боргових зобов’язань через банки. Наявне золото перевозилося з однієї країни в іншу лише в тому випадку, якщо боргові зобов’язання не погашалися взаємними розрахунками. Тоді гроші виступали на світовому ринку в якості загального платіжного засобу. Бували такі випадки, коли міжнародна товарна угода оплачувалася готівкою : тут світові гроші були загальним купівельним засобом.

Переміщення грошей з однієї країни в іншу відбувається і тоді, коли підприємці переводять свої кошти для їхнього збереження за кордон. У даному випадку гроші виступають як суспільна матеріалізація багатства.

У XX столітті широко розвивалися міждержавні економічні відносини. Валюта (грошова одиниця) тієї країни, що має високу питому вагу в міжнародній торгівлі і надає значні кредити іншим країнам, одержує перевагу. Розрахунки між державами здійснюються в національній валюті, що займає чільне положення у світовому платіжному обороті. При цьому визнається неодмінна умова: пануюча валютна одиниця представляє визначену кількість золота.

З розвитком світових господарських зв’язків з’являються різні міжнародні засоби розрахунку, що заміняють золото. Однак валюта, що представляє світові гроші і різні засоби розрахунків повинна бути вільно оборотна в золото. Коли така оборотність припиняється настає криза платіжного обороту.

 

 

1.2. Кредит і його функції

 

 

Кредит походить від латинського "kreditum" (позичка, борг). У той же час "kreditum" переводиться як "вірую", "довіряю". У широкому змісті слова – і з юридичної, і з економічної точок зору – кредит – це угода, договір між юридичними чи фізичними особами про позику. Один з партнерів (позикодавець, кредитор) надає іншому (позикоодержувачу, позичальнику) гроші (іноді майно) на певний строк з умовою повернення еквівалентної вартості, як правило, з оплатою цієї послуги у вигляді відсотка. При кредиті з'являється договір позики, чи позички (поняття позики і позички можна використовувати як синоніми). У сучасних умовах усі позички оформляються у виді грошового кредиту, і кредитні відносини є частиною всіх грошових відносин. Головне, що відрізняє грошову позичку від всіх інших форм грошових відносин, – це зворотний рух вартості. У кредиті знаходять вираження виробничі відносини, що коли господарчі суб'єкти, держава, чи організації, окремі громадяни передають один одному вартість на умовах зворотності в тимчасове користування. Під кредитними відносинами маються на увазі всі грошові відносини, зв'язані з наданням і поверненням позичок, організацією грошових розрахунків, емісією наявних грошових знаків, кредитуванням інвестицій, використанням державного кредиту, здійсненням страхових операцій (частково) і т.д. Гроші виступають як засіб платежу усюди, де є присутнім кредит. Навіть коли позичальник одержує, наприклад, насінну позичку, вона оформляється у формі грошового кредиту. Отже, кредит – особлива форма руху грошей. Це категорія ринкова. Ринок повинний обслуговуватися особливим фондом коштів (назвемо його позичковим фондом суспільства), що можуть надаватися економічним суб'єктом на умовах зворотності. Формою руху позичкового фонду і є кредит. Кредит обслуговує рух капіталу і постійний рух суспільних фондів. Завдяки кредиту в господарстві, продуктивно використовуються засоби, що вивільняються в ході роботи підприємств, у процесі виконання державного бюджету, а також заощадження окремих громадян і ресурси банків. Як з'являються засоби, які можна використовувати як позикові ресурси для задоволення нестатків товаровиробників і держави? Вільні кошти утворяться в процесі господарської діяльності підприємств.