Роль грошей у розвитку економіки України

По-третє, забезпечення вільної, гарантованої капіталізації грошових доходів усіх суб'єктів економічних відносин усіма методами, сумісними з нашими соціальними пріоритетами. Це сприятиме зростанню інвестицій, згортанню тіньової економіки, зміцненню банківської системи.

По-четверте, оздоровлення грошового обігу, забезпечення високої, сталої вартості грошової одиниці. Без цього неможливо відновити роль грошей у міновому процесі, а отже, забезпечити їх належну роль у розвитку економіки в цілому.

У міру подальшої трансформації економіки України в ринковому напрямку роль грошей в економічному житті України неухильно зростатиме.

Високий рівень розвитку сучасної ринкової економіки, ускладнений активним регулятивним втручанням держави в усі її процеси, зумовив широку гаму складних вимог до грошей, яким не могли відповідати жодні форми повноцінних грошей. Основними вимогами ринку до сучасних грошей та адекватними їм властивостями грошей є:

• стабільність вартості грошей, що полягає в постійності рівня їх купівельної спроможності щодо товарів та іноземної валюти;
• економічність грошового обороту, що проявляється в мінімізації витрат суспільства на виготовлення грошей і забезпечення ними потреб обороту;
• довготривалість використання грошових знаків, що забезпечується виготовленням грошових знаків з надміцного, зносостійкого паперу або металу;
• однорідність грошей, коли всі екземпляри наявних в оборот грошей є взаємозамінними, мають однакову здатність до обміну а співвідношення їх реальних цінностей відповідає співвідношенню їх номіналів;
• подільність, що полягає у вільному розподілі більшої грошової купюри на менші знаки, які необхідні для того, щоб здійснити будь-який платіж;
• портативність, що виявляється у високій зручності користування грошима у повсякденному житті.

Забезпечити всі ці властивості неповноцінним грошам – одне з найскладніших економічних завдань сучасних держав.

 

 

2.3. Аналіз показників інструментів грошово-кредитної політики

 

 

Основною метою грошово-кредитної політики згідно з Конституцією України залишається забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що є основою для забезпечення стабільного економічного розвитку, зростанні рівня занятості, підвищення доходів населення [4].

У 2009 р. грошово–кредитна політика здійснювалась у складних умовах фінансової кризи і була спрямована на подолання її наслідків. Знизився попит на вітчизняну продукцію, значно зменшився обсяг іноземних інвестицій, попит на іноземну валюту перевищував пропозицію та інші наслідки кризи вплинули на економіку країни. Потребувалися серйозні переміни та застосування заходів на поліпшення стану економіки.

 Починаючи з 2009 р. інструменти грошово-кредитної політики були спрямовані на стримування коливань валютного курсу, досягнення стабільності валютного ринку, відновлення докризових обсягів кредитування, підвищення надійності банківської системи.

Серед основних заходів покращення ситуації на валютному ринку слід виділити активну політику інтервенції. Для збільшення рівня кредитування та підтримки комерційних банків проводилася гнучка політика рефінансування, зменшувалася облікова ставка, почали проводити рекапіталізацію банків тощо [13].

На сучасному етапі, в період виходу з фінансової кризи з’являються нові вимоги до грошово-кредитної політики держави. Трансформаційні процеси передбачають введення грошово-кредитних інструментів, які будуть відповідати потребам економіки на сучасному стані. Для цього потребується трансформація існуючих та створення нових інструментів.

Більш детально розглянемо показники сучасних інструментів грошово-кредитної політики на 2010 та 2011 рр.

Обов’язкові резерви. У 2010-2011 рр обов’язкові резерви НБУ використовував для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком та обсягом грошової маси в обігу [14].

Протягом 2010 року нормативи обов’язкових резервів залишалися незмінними [15].

Динаміку зміни нормативів обов’язкового резервування можна простежити в табл. 2.2.

В липні 2011 р. середньоденний обсяг кореспондентських рахунків складав 16,0 млрд. грн.., у серпні він зменшився до 14,9 млрд. грн., а у вересні – до 14,4 млдр. грн. Це показує ефективність проведених заходів НБУ щодо обмеження ліквідності [16].

15 листопада 2011 року  була ухвалена постанова "Про  окремі питання регулювання грошово-кредитного  ринку" Правлінням НБУ згідно  з Положенням про порядок формування  обов’язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні.

Постановою "Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку" передбачено, що з 30 листопада 2011 року формування обов’язкових резервів банками України в такому порядку:

- на рахунку в Національному  банку України у розмірі 70% від  обов’язкових резервів, що були  сформовані на попередній період резервування;

- на кореспондентському рахунку  банку в НБУ– залишок суми  обов’язкових резервів, сформованих  згідно з установленими нормативами  на відповідний період.

Були установленні такі нормативи обов’язкового резервування:

• за коштами юридичних і фізичних осіб у національній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 0%;
• за коштами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 8%;
• за строковими коштами юридичних і фізичних осіб у національній валюті – 0%;
• за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів у національній валюті – 0%;
• за довгостроковими кошти і вкладами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті – 2%;
• за коштами, які залучені банками від банків-фінансових організацій-нерезидентів в іноземній валюті – 2%;
• за короткостроковими коштами і вкладами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті – 7,5%.

Таблиця 2.2

Нормативи обов’язкового резервування [16]

	за строковими коштами юридичних і фізичних осіб		за коштами юридичних і фізичних осіб на вимогу		за коштами, які залучені банками від банків нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів
	у національній валюті	в іноземній валюті	у національній валюті	в іноземній валюті
01.10.2004 – 24.12.2004	7	7	8	8	-
25.12.2004 – 31.08.2005	6	6	7	7	-
01.09.2005 – 09.05.2006	6	6	8	8	-
10.05.2006 – 31.07.2006	4	4	6	6	-
01.08.2006 – 30.09.2006	2	3	3	5	-
01.10.2006 – 04.12.2008	0.5	4	1	5	-
05.12.2008 – 04.01.2009	0	3	0	5	-
05.11.2009 – 31.01.2009	0	4	0	7	-
01.12.2009 – 30.06.2011	0	4	0	7	2

А також було установлено, що з 30 листопада 2011 року обсяг обов’язкових резервів, який має берегтися щоденно на початок операційного дня на коррахунку банку в НБУ, не меншим, ніж 25 % від суми обов’язкових резервів, що сформовані за попередній звітний період резервування [17].

Процентна політика. Процентна політика НБУ у 2010 р. була спрямована на утриманні вартості грошей, стимулювання на повернення вкладів у банки, зменшення інфляційний ризиків, а також на відновлення кредитування.

Облікова ставка коливалась впродовж січня-серпня, знижувалася, а з 10 серпня 2010 р. її було встановлено на рівні 7, 75% [14].

 

Розділ 3. Шляхи удосконалення грошового обігу в Україні

 

 

 3.1. Шляхи удосконалення грошового обігу в Україні

 

 

В умовах переходу на ринкові засади існуюча система управління готівковим обігом в цілому є централізованою та адміністративною. Зокрема, складання прогнозів касових оборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася. Більш чіткою має бути взаємодія з Банкнотно-монетним двором при видачі йому замовлень на виробництво грошових білетів на основі відповідних прогнозних розрахунків.

Окремі недоліки у практиці ведення касових операцій пояснюється певною мірою тим, що Інструкцією № 1 "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України" не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій зі зберігання цінностей у депозитних сховищах і операцій з приймання комунальних та інших платежів від населення тощо.

Комерційним банкам бракує ретельності у роботі з відсортування зношених банкнот через відсутність єдиних параметрів зношеності банкнот та реальних стимулів для проведення такої роботи.

Украй негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки, починаючи від її виробництва і випуску в обіг до обробки в Національному банку України і комерційних банках та у позабанківській сфері. Це веде до зростання витрат на виробництво грошей та їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, зниження рівня захисту грошових знаків від підробки, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо.

Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

- визначення критеріїв  зношеності банкнот та порядку їх сортування в банківській системі України на придатні для подальшого обігу і зношені;

- правила визначення зношеної  готівки в банківській системі  України, порядок їх обробки, знищення  та утилізації;

- правила виявлення фальшивих банкнот у грошовому обігу України; законодавче визначення порядку організації роботи з фальшивими грошима;

- порядок обандеролення  і пакування готівки в банківських  установах України на різних  технологічних процесах її обробки;

- порядок обробки і  формування готівки підприємствами позабанківської сфери при її здаванні до банківських установ;

- порядок відшкодування  сум при виявленні у процесі  контрольних перевірок недостач  та неякісних грошових білетів  у вкладеннях Банкнотно-монетного  двору;

- порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;

- порядок організації  зберігання цінностей у депозитаріях  установ комерційних банків.

Вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією готівкового обігу в Україні слід проводити за такими напрямками:

1. Прогнозування грошової  емісії та потреби в готівці.

Головна мета прогнозування готівкової маси – визначення на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни необхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки обсягу готівки.

Мета прогнозування готівкової емісії – визначення необхідних обсягів виробництва банкнот і монет на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Воно здійснюється в кілька етапів:

- на першому етапі визначається  необхідний обсяг емісії готівки  як у цілому в Україні, так  і в розрізі областей;

- на другому етапі визначається  потреба у випуску готівки  на заміну зношених банкнот  та загальна потреба у випуску  банкнот за номіналами;