Сутність та цілі грошово-кредитної політики

2. Методи та інструменти реалізації грошово-кредитної політики на сучасному етапі економічного розвитку України

 

На кожному  етапі формування грошово-кредитна політика має певні цілі, котрі  поділяють на стратегічні, проміжні і тактичні. Відповідно методи й інструменти грошово-кредитної політики – це елементи зазначених цілей, котрі закріплюються в законодавстві.

Інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному  розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються. Особливістю інструментів грошово-кредитної  політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі  економіки, а й реальному та зовнішньому  секторах.

Залежно від ситуації, яка формується в  економічній сфері, центральний  банк може обирати ті чи інші методи й інструменти для проведення ефективної грошово-кредитної політики. В Україні методи й інструменти  грошово-кредитної політики визначені  Законом України «Про Національний банк України».

Перехід України до ринкової економіки вимагає  від грошово-кредитної політики орієнтації на ринкові методи, економічні закони, використання механізмів саморегуляції, врахування економічних інтересів, коли суб’єкт самостійно приймає  рішення щодо ведення ним господарської  діяльності.

Зазначимо, що методи й інструменти грошово-кредитної  політики мають позитивні й негативні  сторони, відрізняються за ступенем ефективності, неоднорідні за своїм  економічним впливом. Методи й інструменти  монетарної політки поділяють на альтернативні (коли передбачається необхідність вибору одного інструменту, а сумісне  використання обох методів є неможливим) та факультативні (одному з інструментів надається статус головного, але  за необхідності центральний банк може використовувати й інші).

Стаття 25 Закону України «Про Національний банк України» визначає засоби та методи грошово-кредитної політики:

− норми  обов’язкових резервів;

− процентні  ставки, управління золотовалютними  резервами;

− операції з цінними паперами на відкритому ринку;

− регулювання  імпорту та експорту капіталу;

− випуск депозитних сертифікатів центрального банку.

Перелік відображає лише основні засоби та методи грошово-кредитної політики.

Розглянемо  більш детально особливості використання перелічених методів та інструментів на сучасному етапі розвитку економіки  України, котрий розпочався у 2008 р. і  триває нині.

У 2008 р. Національний банк України проводив грошово-кредитну політику використовуючи середньострокову стратегію, основні  положення якої полягали в наступному:

− перехід  до монетарного режиму, підтримання  цінової стабільності, впровадження режиму вільного плавання грошового  курсу, розвиток ринку цінних паперів, посилення довіри до НБУ з боку населення й суб’єктів господарювання;

− перехід  до використання інфляційного орієнтира, підтримка зовнішньої стабільності національної валюти шляхом регулювання  обмінного курсу, перехід до більш  гнучкої політики валютного курсоутворення;

− зниження приросту показника споживчих цін, удосконалення системи валютного  регулювання, впровадження інтервенцій  на міжбанківському валютному ринку, створення умов для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків;

− зниження коливань обмінного курсу, використання валютних резервів для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці;

− посилення  ролі процентної політики в системі  монетарного регулювання економічних  процесів шляхом поліпшення регулювання  короткострокових ринкових відсоткових  ставок (шляхом удосконалення підходів до встановлення коридору ставок Національного  банку України за активними та пасивними операціями), а також  вжиття заходів щодопосилення зв’язку  між короткостроковими, довгостроковими  відсотковими ставками та цінами на фінансові  активи;

− сприяння Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового  ринку і системи небанківських  фінансових установ;

− удосконалення  процедур прийняття монетарних рішень та системи комунікацій з громадськістю.

Важливим  інструментом регулювання стану  валютного сегмента грошового ринку  залишався реальний ефективний обмінний курс гривні. Для ефективного застосування даного інструмента планувалося  приділяти значну увагу збільшенню золотовалютних резервів, що підвищувало  б забезпеченість національної грошової одиниці та довіру до дій Національного  банку України. Загалом розвиток інструментарію та методів валютного  регулювання враховував з одного боку, потребу їх адаптації до норм і правил, які існують на міжнародних  ринках, а з іншого – необхідність зниження доларизації економіки  та забезпечення надійного контролю за ризиками, що можуть виникнути для  банківської системи та економіки  від все більшої активізації  процесів припливу − відпливу капіталів.

Головною  метою грошово-кредитної політики у 2009 р. залишалося забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що є  необхідним для досягнення головних стратегічних цілей, які полягають  у підтримці стійкого і збалансованого економічного розвитку, а також підвищенні зайнятості, реальних доходів та стандартів життя населення.

Перехід до режиму інфляційного таргетування так і не було здійснено, а тому передбачалося, що грошово-кредитна політика набуватиме більшої гнучкості. Це означало обмежене реагування монетарними засобами на незначні відхилення від цільових орієнтирів, викликаних дією кон’юнктурних короткострокових шоків, які істотним чином не впливали на стабільність національної грошової одинці в середньостроковій перспективі. Посилення гнучкості обмінного курсу гривні, підвищення ефективності процентного каналу трансмісійного механізму в перспективі повинні були зробити процентну ставку основним інструментом реалізації грошово-кредитної політики НБУ.

Одночасно значення такого інструменту, як офіційний  курс, поступово почало б зменшуватись. Не передбачалося, що показники курсу  гривні та грошової маси матимуть статус монетарної цілі.

Використання  запропонованих підходів до проведення грошово-кредитної політики за допомогою  визначених інструментів і методів  повинне було сприяти як успішному  подоланню інфляційних викликів, так і створенню надійних макроекономічних та монетарних підвалин для забезпечення стабільності національної грошової одиниці  в довгостроковій перспективі.

Завдання  грошово-кредитної політики у 2009 р. обумовили використання наступних  методів та інструментів у таких  напрямках:

− регулювання  короткострокових ринкових процентних ставок задля посилення ролі процентної політики в розвитку грошово-кредитного ринку, відбувалось посилення зв’язку  між короткостроковими, довгостроковими  процентними ставками та цінами на активи, вплив на ставки неринкових чинників зводився до мінімуму;

− створення  умов для збільшення попиту на національну  валюту та зниження за рахунок цього  рівня доларизації економіки;

− застосовування режиму керованого плавання обмінного  курсу, що повинен був супроводжуватися більш гнучким обмінним курсом гривні щодо основної курсоутворюючої валюти;

− підтримка  валютних резервів на рівні, достатньому  для забезпечення стійкості української  валюти;

− розвиток ринку валютних деривативів у  контексті поступового запровадження  інструментів хеджування, адекватних стану валютного ринку України. У 2010 – 2012 рр. головним завданням грошово-кредитної політики НБУ залишається підтримання стабільності національної грошової одиниці. Криза 2008 – 2009 рр. зумовила пріоритетність забезпечення стійкості фінансової системи. За таких умов НБУ передбачено здійснення грошово-кредитної політики шляхом регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою відповідних інструментів у наступних напрямках:

− НБУ  продовжує вживання заходів з  фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи;

− проведення заходів щодо покращення якості кредитного портфеля, що сприяє підвищенню рівня  капіталізації банків;

− посилення  моніторингу здійснення банками  додаткової капіталізації для підвищення фінансової стійкості банків;

− стимулювання банків до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних  процедур;

− контроль за недопущенням провокування кредитних  та економічних циклів із надмірною  кредитною експансією та подальшим  різким знеціненням активів;

− проведення заходів щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.

НБУ у  своїй діяльності враховує світовий досвід щодо зміни методології, приймає  до уваги реформи міжнародних  стандартів банківського нагляду, фінансового  регулювання. Процеси відновлення  економічного зростання забезпечуються банківськими кредитами, що пояснюється  стабілізацією роботи банківської  системи. Механізми рефінансування дозволяють НБУ покривати неочікувані  короткострокові розриви ліквідності, що можуть виникати в процесі відновлення  економіки. Доступ до кредитів рефінансування забезпечується на рівних умовах для всіх банків та за принципом прозорості. Національний банк України відстежує інфляційні ризики через підтримку на належному рівні ліквідність банків. Якщо виникає потреба, то НБУ може здійснювати мобілізаційні операції, розширюватигрошову пропозицію, застосовуючи такий інструмент регулювання як обов’язкові резерви банків.

Пріоритетним  завданням грошово-кредитної політики в посткризових умовах є створення  стимулів для повернення вкладів  у банківську систему, тобто відновлення  довіри до банківської сфери, зниження девальваційного тиску на валютному  ринку. Це відбувається за рахунок проведення виваженої процентної політики.

НБУ проводить  грошову-політику з режимом гнучкого обмінного курсу, котрий відображає співвідношення пропозиції та попиту на валютному ринку України. Різкі  курсові коливання гривні згладжуються за рахунок проведення валютних інтервенцій.

Функціонування  валютного ринку України підвищується через удосконалення правил робот  на ньому, дотримання чітких принципів  і виконання необхідних процедур. НБУ удосконалює механізми протидії спекуляціям, механізми хеджування валютних ризиків, посилює моніторинг валютних ризиків, не допускає формування дисбалансів у ході проведення операцій капітального характеру, що здійснюються в іноземній валюті. НБУ проводить  роботу щодо оптимізації взаємозв’язку  між попитом на іноземну та національну  валюту. Це сприяє перенаправленню  гривневих потоків у реальний сектор економіки. За таких умов набирають  значення інструменти фінансової політики.

 

 

 

 

3. Проблеми та перспективи розвитку  грошово-кредитної політики України

 

Основними завданнями грошово-кредитної політики України в умовах переходу до ринкової економіки є забезпечення сталого  економічного розвитку та підвищення народного добробуту. Головні макроекономічні  завдання держави залежать саме від  ефективності грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика України  націлена на успішне розв’язання  проблем перехідної економіки. Це відбувається через підвищення діяльності банківської  системи та удосконалення грошового  обігу.

За роки становлення ринкової системи в  Україні було сформовано основні  складові інституційного забезпечення грошово-кредитної політики і запроваджено сучасні інструменти регулювання  грошово-кредитної політики, проте  застосування Національним банком ринкових методів і інструментарію грошово-кредитної  політики характеризується досить низькою  ефективністю. Як наслідок виникають  проблеми та суперечності проведення ефективної грошово-кредитної політики в Україні. Монетарна політика продовжує залишатися закритою і недостатньо зрозумілою, що не сприяє формуванню належної довіри до монетарної влади з боку суб'єктів господарювання й населення. Бракує дієвих механізмів державного контролю і звітності за результати її проведення. Стрибкоподібні зміни валютного курсу, значні інфляційні очікування, високі процентні ставки багато в чому є наслідком низької ефективності функціонування системи державного управління грошово-кредитною політикою.

Грошово-кредитна політика останнім часом є достатньо  гнучкою. Національний банк оперативно реагує на зміни ситуації на грошово-кредитному ринку і відповідним чином  корегує тактику своїх дій  відносно регулювання грошової маси в обігу. Беручи до уваги невизначеність можливого впливу на економіку низки  внутрішніх і зовнішніх економічних  та політичних чинників, намагаючись нівелювати підвищення рівня інфляції з боку попиту на гроші, НБУ проводить обережнішу грошово-кредитну політику, яка відповідно до ситуації має або рестрикційний, або експансійний характер.

Виділяють декілька основних проблем, пов’язаних з реалізацією грошово-кредитної  політики. Вони полягають у наступному:

− структура  грошової маси в Україні вказує на низький рівень монетизації економіки, високу питому вагу готівки, низький  обсяг власної частки вищого грошового  агрегату М3;

− умови  кредитування є не досить сприятливими для розвитку підприємництва в країні та здійснення розширеного відтворення;