Характеристика базового банку - Дельта Банк

КФ КБ „Дельта” здійснює управління кредитним ризиком на двох рівнях: на рівні кожної окремої позики та на рівні всієї сукупності кредитних операцій банку. Міра портфельною кредитного ризику визначається різноманітними чинниками. Одним із таких чинників є ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері, чутливої до змін в економіці. Пріоритетним напрямом діяльності КФ КБ „Дельта” є кредитування економіки України, перш за все на розвиток енергетики, паливної промисловості, машинобудування, металургії та інших галузей. Отже орієнтація на певну галузь народного господарства зумовлює особливість ризику, що полягає в тому, що банк повністю залежить від стану розвитку галузі, а також від сукупності економічних ризиків у ній. Другим чинником є питома вага кредитів, що припадають на клієнтів, які відчувають певні труднощі. Аналіз якості кредитного портфеля свідчить, що безнадійні кредити відсутні, а питома вага сумнівних кредитів в 2004 році склала 10,6%. Стратегія кредитної діяльності КФ КБ „Дельта” всі роки була спрямована на фінансування виробництва. Це дало можливість уникнути багатьох ризиків і фінансових проблем, що притаманні для банків, які займалися сурогатними операціями з цінними паперами, міжбанківськими кредитами, спекулятивними валютними операціями.

Міра портфельною кредитного ризику також залежить від специфіки  дебіторів, в якості яких в основному  в КФ КБ „Дельта” виступають промислові підприємства та від розмірів підприємств-позичальників. Малі та середні підприємства швидше можуть відреагувати на потреби ринку, клієнта, їхня структура більш гнучка.

КФ КБ „Дельта” для подолання кредитного ризику використовує різноманітні методи мінімізації. Основні методи мінімізації кредитного ризику в КФ КБ „Дельта”:

1. лімітування обсягів кредитних операцій в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, галузей, секторів економіки. Ліміт у розрізі окремого позичальника розраховується на основі аналізу кредитоспроможності позичальника (фінансових показників діяльності, бізнес-плану тощо);
2. оцінка кредитоспроможності позичальника, яка здійснюється згідно з методикою, що діє в КФ КБ „Дельта”;
3. оперативність при стягненні боргу;
4. підтримка оптимальної структури кредитного портфеля;
5. диверсифікація. Для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфеля КФ КБ "Дельта" застосовує такі способи: портфельна, диверсифікація забезпечення, диверсифікація щодо строків, застосування різних видів відсоткових ставок і способів нарахування та сплати відсотків;
6. інтенсивна робота з проблемними кредитами;
7. Банк здійснює формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями згідно з вимогами нормативних актів НБУ.
8. отримання від клієнта достатнього і якісного забезпечення. КФ КБ „Дельта” у процесі кредитування користується принципом забезпеченості кредиту. До засобів забезпечення, якими користується Філія відносять неустойку, поруку, гарантію (банків, фінанси чи майно третіх осіб), заставу (майно, майнові права, цінні папери).

Ланцюг ризиків, які  можуть спричинити банкрутство КФ КБ „Дельта” зображено у дод. Е4.

Банк розробив правила  і процедури для управління кредитним  ризиком (дод. Е5), що включає інструкції щодо обмеження концентрації кредитного портфеля і створення Кредитного Комітету, який здійснює активний моніторинг кредитного ризику Банку.

Факторний аналіз динаміки коефіцієнта, який характеризує частку класифікованих кредитів у загальному обсязі кредитного портфеля наведено у дод. Е6.

Для оцінки розміру ризику ліквідності КФ КБ „Дельта” створена ефективна систему контролю за розміщенням кредитних ресурсів, яка включаючи контроль за термінами їх погашення, ступенем ризику, формами забезпечення, рівнем прибутковості та ін. Для здійснення такої оцінки використовується система статистичних даних, джерелами інформації для яких є кредитні договори, оперативні дані, дані статистично-економічного аналізу діяльності банку, дані балансу банку, щоденне зведення про залишки кредитів на рахунках, дані про оборотність кредитів та ін. На основі статистичного аналізу даних щоденно розраховуються показники платоспроможності та ліквідності, значення обчислених коефіцієнтів порівнюються з нормативами, середньогалузевими показниками Або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду.

Доцільно також провести аналіз факторів, які чинять вплив  на ризик неплатоспроможності та ризик ліквідності:

1) Недостатність рівня ліквідності та платоспроможності балансу банку,

2. Диспропорції банківської діяльності, пов'язані з неправильне управлінням активами та пасивами банку,
3. Неточний та неякісний економіко-статистичний аналіз,
4. Структура та стабільність ресурсної бази, ймовірність зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків. Структура ресурсної бази банку аналізується в динаміці, визначається питома вага основних вкладів у загальній сумі зобов'язань. Так на 01.01.2004 р. питома вага основних вкладів КФ КБ „Дельта” у загальній сумі зобов'язань складає 36,8%, а на 01.01.2005 р. - 39,2%. Отже спостерігається підвищення стабільності ресурсної бази банківської установи.
5. Проблеми, що виникають за межами банку і пов'язана з його клієнтами. Ризик ліквідності клієнтів трансформується в ризик ліквідності банку. КФ КБ „Дельта”, дотримуючись загальної політики головного банку, орієнтується на встановлення довготермінових відносин з надійними, стабільними та фінансово стійкими клієнтами, які мають значний досвід і надійні ринки збуту.
6. Можливе зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків та надходження кредитних заявок, настання строків погашення заборгованості за позиками банку, термінів платежів до бюджету Або виплати дивідендів акціонерам.
7. Ліквідність банку значною мірою визначає його платоспроможність, яка залежить від таких чинників, як розмір капіталу (КФ КБ „Дельта” є достатньо капіталізованим і займає лідируючі позиції за розміром капіталу), спеціалізації та диверсифікації банківських послуг (КФ КБ „Дельта” надає широкий спектр банківських послуг, отже банківські послуги є достатньо диверсифікованими), загального рівня ризикованості діяльності, співвідношення власних і залучених коштів, яке в досліджуваній банківській установі складає 8,5% на 01.01.2005 р. при необхідному значенні більше 5-10%.
8. Якість активів і, зокрема, кредитного портфеля банку.
9. Надійність позичальників певною мірою визначає потреби в ліквідних коштах. Кредити, які вчасно не повертаються і вимагають реструктуризації, погіршують ліквідну позицію банку.

Необхідно враховувати  взаємозв'язок ризику ліквідності з  ризиком відсоткових ставок. У  практичній діяльності банку використовується підхід до управління ліквідністю, заснований на збалансованому управлінні ліквідністю (через активи і пасиви).

З метою зниження ризикованості  КФ КБ „Дельта” часто укладає попередні угоди про відкриття кредитних ліній з ймовірними кредиторами, що допомагає вчасно забезпечити непередбачені потреби в грошових коштах. Підтримання ліквідності комерційного банку здійснюється також через формування обов'язкових резервів. Банк підтримує збалансованість фінансування і його різноманітність, використовуючи зобов'язання з різними періодами виплати. Банк постійно здійснює оцінку ризику ліквідності шляхом виявлення і моніторингу змін у фінансуванні, визначених в рамках загальної стратегії Банку. Крім того, в рамках стратегії управління ризиком ліквідності Банк утримує портфель ліквідних активів.

Ланцюг ризиків, які  спричиняють настання ризику ліквідності:

 

 

 

Рис. 8.2 Ланцюг появи ризику ліквідності

 

Інвестиційний ризик  визначається як шанс мати збитки Або одержати дохід від інвестування у певний проект. КФ КБ „Дельта” протягом багатьох років успішно здійснює інвестиційну підтримку національного товаровиробника, 95% його кредитних ресурсів спрямовуються у сферу виробництва. Виважена інвестиційно-кредитна політика банку дає змогу уникати впливу ризикових явищ та збільшувати обсяги кредитування, в тому числі і довгострокового. В свою чергу у разі довгострокового кредитування КФ КБ „Дельта” надає перевагу успішно працюючим позичальникам та їхнім ефективним інвестиційним проектам, які впливають на економічний розвиток регіону і мають стабільні ринки збуту своєї продукції. Вкладенню коштів в інвестиційні проекти передує вивчення установами банку ефективності проектів та фінансово-виробничого стану позичальників, з метою запобігання інвестиційних ризиків в майбутньому. Найпростіше аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу. Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладів, також чим довший термін вкладу, тим більший ризик. Інвестиції, які гарантовано не принесуть збитків і вкладаються на дуже короткий період, є безпечними інвестиціями.

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків включає  в себе: визначення проектних ризиків (фактори ризику, етапи та конкретні  роботи, при виконанні яких виникає ризик); опис невизначеності проектного інвестування (умов реалізації проекту може бути багато, і для кожної з них необхідно скласти відповідний сценарій Або визначити обмеження значень основних технологічних, економічних параметрів проекту); розрахунок показників ризику інвестицій; оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій. Далі більш детально зупинимося на розрахунку показників ризику вкладення інвестицій та методах аналізу ризику інвестицій. Необхідною умовою оцінки інвестиційного проекту є розрахунок показників ризику вкладення інвестицій: середньо-квадратичного відхилення проекту; вартості невизначеності; розрахунок ставки доходу від проекту; розрахунок інтегрального ефекту.

Вихідним пунктом інвестиційних  розрахунків є передбачені грошові потоки, які не лише забезпечують обслуговування боргу, а й створюють запас міцності на випадок настання ризику та коефіцієнт дисконтування. Врахування ризику повинно здійснюватися поправкою одного з цих параметрів.

При здійсненні аналізу ризиків використовують також такі методи, як: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовірність кожного сценарію. Цей вид аналізу виконується із застосуванням спеціальних комп'ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання. Імітаційне моделювання передбачає, що аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту.

КФ КБ „Дельта” значна увага приділяється управлінню валютним ризиком, а, отже, і пошуку ефективних шляхів захисту від нього.

Способи захисту від  валютного ризику в КФ КБ „Дельта”:

• договірні положення, які передбачають можливість перегляду першочергових умов договору в процесі його виконання;
• хеджування, або страхування валютних ризиків. Це сукупність фінансових операцій та строкових угод, які враховують імовірні в майбутньому зміни валютних курсів з метою запобігання наслідкам цих змін та дають змогу повністю Або частково запобігти ризику Або звести його до мінімуму.

Ланцюг ризиків, які  спричиняють настання валютного ризику:

 

 

 

Рис. 8.3 Ланцюг появи валютного  ризику

 

КФ КБ „Дельта” встановлює ліміти і здійснює постійний моніторинг валютних позицій згідно вимогам Національного Банку України і затвердженої внутрішньої методології.

 

 

 

9. Проектне фінансування

 

В КФ КБ „Дельта” відділ проектного фінансування, який створено для сприяння розвитку і бізнесу відсутній, а всі операції щодо проектного фінансування здійснює відділ активно-пасивних операцій. Обов'язки та відповідальність працівників відділу представлені у посадовій інструкції (дод. Ж1). Механізм надання позикового інвестиційного ресурсу КФ КБ „Дельта” аналогічний процесу надання кредиту.

Процес банківського фінансування починається з того, що особа звертається в банк із заявкою про одержання кредиту на інвестиційний проект. На даному етапі відбувається попередня бесіда з позичальником, який заповнює анкету встановленого зразку (дод. В3) та визначається: сума, термін, мета, наявність джерел погашення кредиту, наявність забезпечення тощо.

Потенційному позичальнику надається перелік документів, що необхідні банку для розгляду питання про надання кредиту  для інвестиційного проекту (дод. Ж2), вивчаються зовнішні договори (контракти, рахунки), що підтверджують цільову  спрямованість використовування кредитних засобів.

Вивчаються документи, що підтверджують наявність замовлень  і можливість отримання засобів  від реалізації продукції, послуг, робіт, за рахунок яких передбачається погашення  кредиту (договори поставок, купівлі-продажу, надання послуг і т.п.); ліцензії – у випадку якщо підприємство займається діяльністю, що вимагає їх наявності; копії договорів оренди у випадку, якщо підприємство для проведення своєї господарської діяльності орендує офісні, складські приміщення, устаткування, транспортні засоби.

Для кредитування проектів, пов'язаних з будівництвом, капітальним  ремонтом, розширенням, реконструкцією технічним переозброєнням і т.п. необхідно розглянути рішення про  відведення земельної ділянки або документ про згоду власника земельної ділянки на його забудову; генеральний план; проектно-кошторисну документацію, що виконана проектною організацією. У документації повинна бути визначена вартість і терміни робіт, розрахована необхідна сума кредиту; комплексний висновок державної інвестиційної експертизи (Укрінвестекспертиза); експертні висновки відомчої Або державної експертизи, органів охорони навколишнього середовища і інші необхідні документи; рішення виконавського органу відповідної Ради Або місцевої держадміністрації про дозвіл на будівництво даного об'єкту; дозвіл на виробництво робіт, узгоджене в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (терміном давності не більш 2 роки) з вказівкою переліку дозволених робіт; проект (план) технічного переозброєння виробництва (діючого підприємства); сертифікати на будматеріали, використовувані в будівництві; документи підтверджуючі фактичне проведення будівельних робіт і використовування будматеріалів відповідно до кошторисної документації; ліцензії проектної і підрядної організацій на відповідні види діяльності; договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт.

Особлива увага приділяється розгляду бізнес-плану, який повинен  включати:

1. Меморандум про конфіденційність. Зобов'язання сторони, що аналізує документацію зберігати комерційну таємницю щодо розкритої нею інформації, шанувати права інтелектуальної власності ініціатора проекту.

2. Резюме. Це самостійний рекламний документ, що містить основні положення всього бізнес-плану. Резюме - це частина бізнес-плану, яку особливо уважно читають всі потенційні інвестори. Резюме відповідає на основні питання інвестора: поточне положення справ, розмір, цілі кредиту, терміни його погашення, гарантії, власні засоби проекту, перспективи розвитку. Всі наступні розділи бізнес-плану доводять правильність розрахунків.