Використання фразеологізмів у сучасних ЗМІ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут журналістики

 

 

 

 

Залікова робота

зі «Стилістики української мови»

на тему

«Використання фразеологізмів у сучасних ЗМІ»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 3 курсу

Заочного відділення

Леонтьєва Валерія

 

 

Київ, 2014

 

Зміст

1. Фразеологізми та їх види……………………………………………………….3
1. Мовні одиниці з-поміж фразеологізмів (за О. Пономарів, «Стилістика сучасної української мови»)……………………………………………..…5
2. Стилістичне розшарування фразеологізмів.................................................8 
2. Вживання фразеологізмів у мові ЗМІ……………………………………..…...9
1. Фразеологічна форма в сучасних заголовках………………………….…10
2. Фразеологізми в українському публіцистичному тексті…………..…….11

3. Стилістичні помилки, повязані  із вживанням фразеологізмів.........................19

1. Причини помилок у вживанні фразеологізмів…………………………..19
2. Стилістично не виправдана зміна складу фразеологізму…….........…...20
3. Спотворення образного значення фразеологізму……………......……...22
4. Контамінація мовних фразеологізмів………...................…………….….23
4. Список використаної літератури…………………………………….......……24

 

 

 

 

1. Фразеологізми та їх види

Фразеологізм - це самостійна номінативна одиниця мови, що представляє собою стійке поєднання слів, яке виражає цілісне фразеологічне значення і по функції співвідносна з окремими словами: як і слова, фразеологізми служать найменуваннями предметів, явищ, ознак,  дій і станів, наприклад: чорний день - горе ; збити з пантелику - заплутати; не з боязкого десятка - сміливий; через пень-колоду - сяк-так; з голочки - новий; до душі - подобається і т.д. Так як поєднання за своїм походженням тісно пов'язані з умовами місця і часу, з будь-яким даним випадком, то вони в кожній мові індивідуальні і своєрідні і буквально не перекладаються. Тому вони називаються також ідіомами (від грецького idioma - «особливу властивість»). [Реформатський О.О. Вступ до мовознавства. М., 2002] 

Можливості фразеологізму виходять за рамки мови й сягають кордонів образної логіки. Фразеологічна одиниця не тільки зручна у відтворенні, - вона є частиною асоціативного ряду. Використовуючи їх, носії мови створюють образи, доступні кожному й водночас стислі. Це має особливе значення в роботі засобів масової комунікації, котрі намагаються подати щонайбільше повідомлень на якомога ширшу аудиторію.

 

До складу фразеології часто включають також прислів'я, приказки, крилаті вирази: правда хороша, а щастя краще; взявся за гуж, не кажи, що не дуж; а Васька слухає та їсть; на зорі туманної юності; Людина - це звучить гордо і ін.. 
Найважливішою властивістю фразеологізмів є їх відтворюваність, тобто здатність даної одиниці до багаторазового вживання для називання одного і того ж факту в різних ситуаціях.

Фразеологізми на відміну від звичайних лексичних одиниць (слів), по-перше, складні за складом, тобто містять кілька елементів, які мають єдине значення. Їх можна замінити одним словом: наприклад,  як-небудь - недбало, кіт наплакав - мало. Фразеологізми, як правило, мають сталість складу (не можна замінити слово на інше). Фразеологізми зазвичай володіють стійкою граматичною формою: наприклад, фразеологізм гріти руки не можна замінити на гріти руку або нагрівати руки.

 
Більшості фразеологізмів властива непроникність структури: не допускається включення до них нових слів. Так, знаючи фразеологізми потупити голову, потупити погляд, не можна сказати «низько потупити голову», «ще нижче потупити сумний погляд». Однак є й такі фразеологізми, які допускають вставку окремих уточнюючих слів: наприклад, розпалювати пристрасті - розпалювати фатальні пристрасті, намилити голову - гарненько намилити голову. У деяких фразеологізмах можливий пропуск одного або декількох компонентів. Наприклад, говорять пройти крізь вогонь і воду, відсікаючи кінець фразеологізму і мідні труби, або випити чашу до дна замість випити гірку чашу до дна. 

 

Більшість фразеологізмів має стабільний порядок слів. Наприклад, не можна поміняти місцями слова у виразах ні світ ні зоря; битий небитого везе; все тече, все змінюється, хоча зміст, здавалося б, не постраждав, якщо б ми сказали «все змінюється, все тече». У той же час у деяких фразеологізмах можлива зміна порядку слів  (СР: набрати в рот води - в рот води набрати, не залишити каменя на камені - каменя на камені не залишити). Перестановка компонентів зазвичай допускається у фразеологізмах, що складаються з дієслова та залежних від нього іменних форм.

 

Емоційність фразеології – це здатність фразеологізму не тільки назвати предмет, явище, а й висловити певні почуття та оцінки автора. Оцінність фразеологічних одиниць – якість, похідна від їх емоційного значення. З точки зору оцінковості, фразеологізми можна розділити на дві групи: фразеологізми з позитивною оцінкою і негативною. У першу групу увійдуть фразеологізми з емоційністю схвальною: зірка першої величини, кров з молоком; шанобливї поваги: ​​повстати з попелу, скласти голову; захоплення: лицар без страху і докору, прометеїв вогонь, володар дум. У другу ж групу увійдуть фразеологізми з емоційністю іронічності: джерело премудрості, носити воду решетом; зверхності: канцелярська щур, серпанкові панночка та ін..

 

Фразеологізми вступають у синонімічні і антонімічні відносини, наприклад: кіт наплакав синонім фразеологізму як кіт наплакав, залишити з носом - обвести навколо пальця - повісити локшину на вуха, одного поля ягоди - два чоботи пара, стріляний горобець - тертий калач. Фразеологізми-антоніми: ні кровинки на обличчі - кров з молоком, кіт наплакав - кури не клюють. 

 

Фразеологізми, як і звичайні слова, бувають багатозначні. Наприклад валяти дурня означає нічого не робити, байдикувати, а також робити дурниці, вести себе несерйозно. Є фразеологізми, які мають тільки одне значенням. Перш за все це фразеологічні терміни: точка опори, центр ваги, питома вага. У публічній промові вони можуть вживатися також у переносному значенні. 

 

1. . Мовні одиниці з-поміж фразеологізмів (за О. Пономарів, «Стилістика сучасної української мови»)

 

На підставі генетичних, структурних, функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виділити такі мовні одиниці (за О. Пономарів, «Стилістика сучасної української мови»):

 

Прислів’я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, що має повчальний зміст; синтаксично закінчений: як дбаєш, так і маєш; до кого пристанеш, таким  і сам станеш; яке коріння, таке й насіння; не жаль плакати, коли є за чим; радість красить, а печать палить; скрипливе дерево довго живе; друзі пізнаються в біді.

Приказка — образний вислів, нерідко римований, близький до прислів'я, але без повчального змісту (може бути елементом байки або прислів'я): ні до ради, ні до звади; ні пава, ні ґава; шкода, та невигода; кіт наплакав; не мала баба клопоту та купила порося; на городі бузина, а в Києві дядько; ні слуху, ні духу; як рукою зняло; хоч греблю гати; сорока на хвості принесла.

Крилаті вислови — поширені й загальновідомі влучні звороти  мови, джерело яких може бути встановлене. Нетлінний фонд загальнолюдської культури: олімпійський спокій; ахіллесова п'ята; дамоклів меч; злий геній; лукуллівський бенкет; лебедина пісня; випити чашу до дна; притча во язицех; блудний син; нести хрест.

Афоризм (гр. арЬогізтоз «вислів») — узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування: «Тільки той  ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив» (Леся Українка); «Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері); «Людина, байдужа до рідної мови,— дикун, бо вона байдужа до минулого, сучасного й майбутнього свого народу» (К. Паустовський); «Очі дружби рідко помиляються» (Франсуа-Марі Вольтер).

Сентенція (лат. зепіепііа «думка») — афоризм, що має повчальний зміст, життєве напучення: «Розмірковуй тільки про те, про що поняття твої тобі се дозволяють. Так: не знаючи мови ірокезької, чи можеш ти робити таке  судження з сього предмета, котре не було б необгрунтоване й нерозумне?» (Козьма Прутков); «Не зближуйся з.людьми, в яких надто гнучке сумління» (Ежен Делакруа).

Максима (лат. тахіта [зепіепііа] «основне  правило») — афоризм, у якому в короткій формі виражене певне моральне правило, етичний принцип: «Спокій мудреців — це вміння приховувати свої почуття в глибині серця»;  «Коли хочеш бути щасливим, будь ним» (Козьма Прутков).

Парадокс (гр. рагасіохоз «несподіваний, дивний») — її думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку нібито суперечить здоровому глуздові: «Здорове  тіло — продукт здорового розуму» (Бернард Шоу); «У генії те прекрасне, що він схожий на всіх, а на нього ніхто» (Оноре де Бальзак); «Істинна ціна людини вимірюється калібром її ворогів»; «Математика — це наука, в якій ми не знаємо, про що говоримо і чи правильне те, що ми  говоримо» (жартівлива фраза Бертрана Рассела).

Літературна цитата (від лат. сііо  «наводжу, виголошую») — цитата в художньому творі, що використовується для надання експресії, як засіб створення образності:  
Тож скільки треба в пітьмі днедавній  
Терпіти кару, як злу негоду,  
В убогій книжечці захалявній  
Носить надії свого народу,"  
І сині гори, й дніпрові шати,  
Й садок вишневий, що біля хати.  
Та над століття, над повінь лиха  
Могутній голос говорить стиха:  
— Нічого, брате, я не зрікаюсь,  
Караюсь,   
Мучуся...  
Але не каюсь! (А. Малишко)

Ремінісценція (лат. гешіпізсепііа «спогад») —  відгомін у творі якихось мотивів, образів іншого твору:  
І через те, мабуть, моїй хвилині  
Вже не піднести гордо голови,  
Аж доки час воістину новий  
Мор пишний крин, зросте на Україні. (Є. Плужник)

У цьому вірші є перегук із Шевченковими рядками:  «Радуйся, земле неповитая Квітчастим злаком! Розпустись,  Рожевим крином процвіти!»

 

2. Стилістичне розшарування фразеологізмів 

Фразеологічні засоби мови, як і лексика, використовуються в різних функціональних стилях і, відповідно, мають те чи інше стилістичне забарвлення. У залежності від вживання в тій чи іншій мовній ситуації виділяють нейтральні, розмовні та книжкові фразеологізми. 

Міжстильові або нейтральні фразеологізми, позбавлені експресивності, зустрічаються у всіх стилях української мови. Наприклад: врешті-решт, час від часу, мати значення, мати на увазі, стримати слово. Нейтральні обороти складають меншу частину фразеології, тому що виконують лише номінативну функцію, не висловлюючи ставлення мовця.

Найбільший стилістичний пласт займає розмовна фразеологія, що володіє яскравим емоційним експресивністю і метафоричністю. Наприклад: нерозлийвода, краєм вуха чути, ведмідь на вухо наступив, пустити козла у город, переливати з пустого в порожнє, сім п'ятниць на тижні, що чудеса в решеті і ін.. Розмовні фразеологізми використовуються переважно в усній формі спілкування, і у художньому мовленні. Розмовної фразеології близька просторічна, більш знижена, що часто містить порушення літературно-мовної норми: вправити мізки, чесати язиком, задирати ніс, гусак лапчастий, показати кузькіну матір і ін.

Наступний стилістичний пласт утворює книжкова фразеологія, яка вживається в книжних стилях, переважно в письмовій мові. У складі книжкової фразеології виділяють наукову: центр тяжіння, щитовидна залоза, періодична система; публіцистичну: люди доброї волі, закон джунглів, на межі війни, камінь спотикання, переговори зайшли в глухий кут; офіційно-ділову: давати показання, платоспроможний попит, залишати бажати кращого , перебувати на рівні, називати речі своїми іменами. Якщо в художній літературі і публіцистиці на перший план висувається образність, емоційність і експресивність фразеологічних зворотів, то в офіційно-діловому стилі використовуються стійкі вирази книжкового характеру або стилістично нейтральні фразеологізми, позбавлені експресивності.

Фразеологія – це засіб мови, а отже, і літератури, і публіцистики. Фразеологізм – не просто стійке сполучення слів, не просто мовний і стилістичний засіб. Фразеологізм – це вислів, у якому завжди є краплинка менталітету нації, її світосприйняття, її культури – її обличчя. Розглянемо фразеологічні одиниці саме в цьому аспекті.

2. Вживання фразеологізмів у мові ЗМІ.

Фразеологія – одна із самих яскравих і дієвих засобів мови. Метафоричність, емоційність, експресивність – всі ці якості фразеологічних одиниць надають мови образність і виразність.

Безсумнівно, особливим життям живуть фразеологізми в текстах засобів масової інформації, особливо в газетах. Не випадково професор Г.О. Винокур вважав, що газетна мова по суті справи наскрізь «фразеологізована», оскільки стандартність, «клішованість» багатьох типово газетних виразів є невід'ємною властивістю цієї мови.

Різні аспекти функціонування фразеології в засобах масової інформації  досліджували Л. Баркова, Л. Жукова, З. Камбарова, О. Кисельов, В. Костомаров, Н. Кохтєв, Г. Солганік, І. Тараба, А. Хмелевський, Л. Шевченко та інші науковці.

Специфіка газетної мови виявляється в тому, що в газеті є заголовки, підзаголовки, рубрики, ліди. В якості заголовка може бути використане одне слово, поєднання слів, пропозиція, декілька пропозицій і, звичайно, фразеологізми. Заголовкові місця в газеті, як вважають багато дослідників, – це сильна, акцентована позиція, бо саме на заголовок в першу чергу звертає увагу читач. При цьому не тільки традиційні, або узуальні (від лат. usus - звичай, звичка) фразеологізми здатні виконувати роль помітних заголовків, але і дотепні, що народилися «на ходу» вислови (квазіфразеологізми), які згодом можуть перетворитися на стійкі мовні освіти. У мові сучасних ЗМІ фразеологізми (як узуальні, так і квазіфразеологізми) з метою посилення виразності й емоційного впливу можуть піддаватися різного роду трансформаціям.