Аналіз нормативно-правових актів України стосовно аналізу можливостей встановлення обмежень і обтяжень прав на земельну ділянку

Необхідно констатувати, шо реальне встановлсння меж частин земельних ділянок, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі, в України практично не здійннюється.

 

Висновки до розділу

Проаналізувавши всі нормативно – правові акти можна зробити такі висновки, Обмеженням права на землю слід вважати встановлений відповідно до чинного законодавства заборону або накладення на суб'єктів такого права додаткового обов'язку щодо вчинення дій, пов'язаних з набуттям, використанням та відчуженням земельних ділянок. Залежно від способу встановлення, характеру обмеження права на землю, дією в часі і т.п. обмеження прав на землю поділяються на кілька видів.  
 
За способом встановлення обмеження прав на землю діляться на обмеження, які встановлені:

 
законом;

 
договором;

 
судом.

            Прикладом встановленого законом обмеження прав на землю є заборона набуття іноземцями у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (статті 81-82 ЗК). Що стосується договору, то, наприклад, договором оренди землі може бути встановлена ​​заборона на передачу земельної ділянки в суборенду.  
 
По об'єктах обмеження:

 
обмеження щодо певних суб'єктів;

 
обмеження щодо певних земель.

 
Так, Земельний кодекс України, закріпивши безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами України, одночасно заборонив безоплатну передачу у власність земельних ділянок іноземним громадянам та особам без громадянства. Однак, частіше дію обмежень прав на землю поширюється не на суб'єктів земельних прав, а на їх об'єкти, тобто на певні види земель, наданих громадянам у власність або користування. Так, згідно з ст. 114 ЗК, навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, створюються санітарно-захисні зони з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.  
 
За отягощению земельної ділянки:

 
постійні;

 
тимчасові.

 
До постійних обмежень прав на землю належать ті з них, термін дії яких не визначений. Прикладом постійно діючого обмеження прав на землю можна назвати заборону для громадян та юридичних осіб самостійно змінювати цільове призначення наданих їм у власність або у користування земельних ділянок (ст. 20 ЗК). Тимчасовими вважаються ті обмеження прав на землю, термін дії (закінчення) яких чітко визначений законом, договором або судом. Так, до тимчасових обмежень прав на землю є заборона на відчуження до 1 січня 2005 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.  
 
Обтяження земельної ділянки являє собою таку різновид обмеження земельних прав, при якій обмежуються права конкретного власника або користувача конкретної земельної ділянки. Одним з випадків встановлення обтяження земельної ділянки є використання його в якості об'єкта застави (іпотеки). Важливе значення, має термін дії встановленого відповідно до чинного законодавства обмеження прав на землю.  

2. Аналіз наукових, навчально-методичних  вітчизняних і закордонних публікацій.

 

Дефіцит землі та поступове збільшення вартості земельних ресурсів змушує потенційних землекористувачів шукати все нові й нові площі, придатні для використання. При цьому в більшості випадків не враховують перспективи розвитку території, соціальні потреби та безпеку населення. Не є винятком територія поблизу електричних мереж. В зв’язку з негативним впливом електричного і магнітного полів ліній електропередачі та труднощами в їх експлуатації, вздовж об’єктів електричних мереж виділяють території обмеженого використання, що створює немало виробничих проблем. Однією з основних проблем, яка потребує вирішення, є обґрунтування розмірів охоронних та санітарно-захисних зон уздовж ліній електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженням, а також зменшення їх негативного впливу на людей, довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

 

Визначення місця розташування зон обмежень та їх розмірів є складовим елементом кадастрового зонування територій і, відповідно, державного земельного кадастру. Тому визначення охоронних та санітарно-захисних зон вздовж електричних мереж повинно забезпечувати повноту відомостей про існуючі обмеження та відповідати єдиній системі формування бази даних земельно-кадастрової інформації.

 

Питанням впливу електричних мереж на довкілля і, зокрема, на людські та земельні ресурси, присвячені наукові розробки Л.І. Сопільника, Н.Б. Кутузової, Л.В. Григоренка. В роботах групи європейських фахівців Rainer Elschenbroich, Jack M Lee, Peter Neitzke, Julia Osterhoff, Hartmut Voigt вперше здійснено дослідження на предмет впливу електричних та магнітних полів ліній електропередачі на навколишнє середовище. Однак до сих пір у вітчизняній та світовій практиці відсутні науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо розмірів охоронних та санітарно-захисних зон в межах впливу електричних мереж, напрями використання обмежених територій та подальше відображення їх у системі реєстрації земельних ділянок.

 

Характер і зміст цивільних відносин у земельній сфері в усі періоди суспільного розвитку мали істотне значення. Це зумовлено політичним, економічним, соціальним призначенням земель, що забезпечують суверенітет держави, середовище для проживання, матеріальний добробут людини й усього суспільства. Подальший розвиток законодавства повинен ураховувати багато положень, породжених ринковим характером суспільних відносин із приводу землі, оскільки скорочується сфера адміністративних приписів і розширюються земельно-цивілістичні методи регулювання земельних відносин між рівноправними суб’єктами. Саме тому дослідження розвитку земельних орендних відносин та проблем їх правового регулювання є актуальним. Проблемами правового регулювання земельних орендних відносин займалися такі науковці, як В. І. Семчик, А. К. Соколова, М. Б. Шульга, А. М. Статівка, П. Ф. Кулинич, В. В. Носік та інші. Потрібно відзначити, що більшість наукових досліджень носить фрагментарний характер.

Поняття га види прав на землю досліджуються в багатьох літературних джерелах. Згідно положень, сформованих юридичною наукою речовим та зобов'язальним правам на землі для будівництва багатоквартирних житлових будинків у містах притамашй там риси:

1. Зобов'язання опосередковують процес переміщення земельних ділянок Речові права регулюють приналежність земельної' ділянки конкретній особі.

2. У зобов'язальних правовідосинах уповноваженій особі кореспондуєгься певний зобов'язаний суб'єкт, відомий уже на момент виникнення зобов'язання. У речових правовідносинах уповноваженому суб'єкту протистоїть необмежене коло осіб.

3. У зобов'язанні поведінка зобов'язаної особи зумовлює реалізацію суб'єктивного права. У речових правах уповноважена особа може діяти певним чином самостійно, внаслідок чого вона реалізуе це право без допомоги зобов'язаноТ особи.

4. Головний зміст обов'язку сторін у зобов'язанш становнть перевага у здійсненні активних дій. причо-му їх зміст конкретизується в законодавстві чи договорі. Утримання від дій  лише додатковим елементом. У речових вцпюсинах, навпакн, па перший план виходить саме утриманпя від дій,  що порушують суб'ектив-не право уповноваженоТ особи. 1 цей обов'язок визначапься в самій загальній формі - не порушувати право вказаної особи.

5. Суб'ективні права в зобов'язанні залежать від його виникнення, типу і  виду зобов'язания. У речових правовіносинах суб'ективні права спираються виключно на норми законодавства, що прямо передбачають види і зміст цих прав. (Детальніше це питання розглянуто науковій десиртації Крамаренка О.В. Поняття та види прав на землі для будівництва багатоквартирних житлових будинків у містах).

 

Враховуючи тісні взаємовідносин України з сусідніми державами, та поступове формування «євросоюзівської» енергетичної мережі, можна стверджувати, що поступово Україна буде змушена дотримуватися норм та стандартів ЄС при співробітництві в енергетичній сфері, а використання досвіду зарубіжних країн є корисним в процесі управління земельними ресурсами.

ІІ. Екологічна безпека як пріоритет  при використанні земель енергетики. На сьогодні в європейських країнах спостерігається процес зменшення використання потужностей атомних електростанцій шляхом заміни їх альтернативними видами отримання енергії. Більшість політичних рішень визначаються критеріями ефективності:

- існуючих практик землекористування;

- економічних структур регіону;

- просторових структур;

- надходжень і виробничої здатності;

- регіональних заходів підтримки;

- просторово-диференційованих заходів 

підтримки громадськості. В Україні охорона навколишнього середовища від негативного впливу об’єктів енергетики забезпечується шляхом відокремлення зон обмеженого користування. У країнах західного світу поняття санітарно-захисних та охоронних зон практично відсутнє. Питання контролю стану довкілля, взаємовідносин галузей промисловості, енергетики та житлового середовища регламентується цілою низкою міжнародних угод загального змісту. Загальні правові приписи ЄС не дають чітких вказівок щодо мінімально допустимих відстаней між виробничими об’єктами і житловою забудовою. Наголошується, що дія всіх потенційно небезпечних виробничих факторів не повинна перевищувати на межі житла допустимих стандартів. Найбільш показовим прикладом є Німеччина. (автор Ткачик О.Л. Дослідження стану використання земель в зарубіжних країнах).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Висновки до розділу.

 

Загалом, можна відзначити, що перелік обтяжень, які власник може встановлювати щодо своєї земельної ділянки на підставі правочинів, є невичерпним, можна наводити чимала умов, що на практиці за волевиявленням сторін вносяться до договорів і в подальшому, створюючи обов'язки для власника, обумовлюють виникнення обтяжень земельних ділянок. Адже стаття 111 Земельного кодексу України не містить вичерпного переліку зобов'язань, обмежень чи умов, які власник може встановлювати щодо своєї земельної ділянки на підставі договору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз навчально-методичних публікацій вітчизняних і закордонних авторів.

 

У нашій державі земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охоною держави. Унікальність земельних ресурсів полягає у можливості використовувати їх як територіальний базис, природний ресурс та основний засіб виробництва. Існуючі проблеми пов’язані з правильною їх оцінкою. На вартість землі впливають різноманітні фактори: якісний стан земельної ділянки, її грунтовий покрив, місце розташування. Питаням обліку земельних ресурсів, оцінки земель займаються багато вчених- економістів, серед яких Ф.Ф. Бутинець, Б.С. Гузар, М.Я. Демяненко, В.А. Дерій. Цю тему детально розкрито в науковій десиртації «Методичні аспекти оцінки земель ресурсів: сучасний стан та перспективи».

Метою публікації є критичний аналіз чинних методик оцінки земельних ресурсів та їх впливу на правильність відображения на рахунках бухгалтерского обліку. Основними завданнями статті є:

-    розгляд пропозицій щодо удосконалення діючої методики оцінки земельних ресурсів в умовах формування земельного ринку в Україні;

-    визначенні найбільш об'єктивної методики оцінки земельних ресурав, яка е економічно обгрунтованою для цілей бухгалтерського обліку.

 

У багатьох нормативно-правових актах і наукових публікаціях України вказано, що землевпорядна документація повинна включати кадастровий план земельної ділянки. При цьому, в деяких нормативно-правових актах і наукових публікаціях є різні тлумачення цього терміну, вказується, що він повинен містити в собі або нічого не вказується. Взагалі, у кожному місті або районі України це питання вирішується по різному. У зв’язку з наведеним, дослідження цієї проблеми та розробка єдиної концепції (вимог або методики) побудови кадастрового плану в Україні є важливою і актуальною задачею. На кадастровий план наносять:

• межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів;
• поворотні точки меж земельної ділянки;

- лінійні проміри між точками  по межах земельної ділянки;

- всі лінії, які є суходільними межами;

- річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації;

- межі будинків і споруд, розташованих  на земельній ділянці;

- межі вкраплених земельних  ділянок сторонніх землевласників  і землекористувачів (додається  їх список);

- межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Детальніше можна ознайомится з цією темою у науковій праці «Аналіз змісту і призначення кадастрового плану»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1. Висновки до розділу.

 

Право власності на землю на сучасному етапі розвитку суспільства не є абсолютним. В більшості країн світу воно обмежується в законодавчому порядку в інтересах суспільства. Необхідність обмеження права власності на землю в Україні випливає і з Конституції України (ст. 41), якою передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Межі здійснення права власності на землю визначаються колом покладених законодавством на власників земельних ділянок обов'язків щодо раціонального використання та охорони земель. Важливе значення для визначення меж здійснення прав на землю мають обмеження цих прав.