Примусове відчудження земель з мотивів суспільної необхідності

Примусовий викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності може відбуватися за двох умов: відмови власника земельної ділянки від викупу в добровільному порядку; існування виключної необхідності, обумовленої загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади. Дані умови є взаємопов’язаними, а примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності не може бути здійснено за відсутності хоча б однієї із них. У інституті примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, знаходить свій вираз крім публічних, також і приватні інтереси. Зокрема, це стосується обов’язкового встановлення викупної ціни земельної ділянки.

Викуп земельних ділянок  для суспільних потреб застосовувався ще з давніх часів, оскільки завжди існувала необхідність держави у задоволенні суспільних потреб. Правове регулювання примусового викупу земель для суспільних потреб як один із видів обтяження права власності на землю, пройшов декілька етапів, серед яких: 1) етап зародження (поч. I-сер. XIII ст.) характеризується виокремленням виокремленням викупу від інших суміжних інституцій (зокрема права необхідності), встановленням компенсаційних умов викупу та прийняття рішення про викуп вищими органами влади; 2) етап формування структури інституту (кін. XIII-кін. XVII ст.) відзначається оперуванням лише необхідною потребою як підставою викупу, формуванням окремих груп підстав викупу та системним закріпленням норм інституту у цивільному, будівельному чи земельному законодавстві; 3) етап «права приватної власності» (XVIII ст.) — основною ідеєю даного періоду є принцип виключності викупу та ідеї непорушності права приватної власності, принцип справедливості у формуванні викупної ціни; 4) етап нормативізму (поч. XIX-кін. XX ст.) - відбувається формування організаційної та функціональної структури інституту викупу (юридичні процедури), зокрема його судової частини, здійснюється утвердження основних груп суспільних потреб викупу та деталізація елементів формування викупної ціни, окреслюються елементи та процедури реституції (повернення) земельної ділянки попередньому її власнику.  Слід зазначити, що протягом усіх чотирьох етапів розвитку в основі інституту викупу земельних ділянок для суспільних потреб лежить компенсаційний характеру та обов’язковість прийняття рішення про викуп органами влади.

Порядок примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності складається із таких етапів як: етап вирішення питання щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб  та етап безпосередньо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів  суспільної необхідності, кожен з яких має певні стадії. Етап вирішення питання щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб складається із таких стадій як: одержання пропозиції про викуп земельної ділянки, що належить фізичній чи юридичній особі, для суспільних потреб; прийняття органом місцевого самоврядування рішення про викуп земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб; державна реєстрація рішення про викуп зазначеної земельної ділянки; письмове повідомлення власника (власників) про викуп земельної ділянки для суспільних потреб протягом п’яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до її викупу; письмове повідомлення власником земельної ділянки протягом одного місяця з дня отримання письмового повідомлення відповідного органу місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу; проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки для суспільних потреб. Етап примусового відчуження земельної ділянки з мотивів  суспільної необхідності складається із таких стадій як: звернення до адміністративного позову, розгляд справи, винесення постанови, реєстрація права власності. При вирішення адміністративної справи щодо примусового відчуження земельної ділянки до предмету доказування позивачем по справі входять такі обставини як: законність та повнота етапу вирішення питання щодо викупу земельної ділянки (тобто судом на підставі поданих доказів має бути досліджено та оцінено обставини, які свідчать про те, що всі заходи добровільного вирішення питання викупу земельної ділянки для суспільних потреб позивачем вживалися у встановленому законом порядку); докази того, що будівництво об’єктів, для розміщення яких вилучається земельна ділянка, буде здійснено із застосуванням оптимального  варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних,  екологічних та інших чинників; крім позивач має довести, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення  права власності на таке майно попереднього власника. Саме ці обставини, що підлягають доказуванню, є гарантією права власності та захистом від незаконного відчуження.

Досить важливим питанням при примусовому викупі земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, є захист прав на земельну ділянку її власниками. Доцільно зауважити, що власники земельних ділянок, з метою захисту свого права власності, може реалізувати всі процесуальні інструменти відповідача в адміністративному процесі, а саме збирати та надавати суду доказу, контраргументи, заявляти клопотання про витребування доказів, про проведення експертизи, про допит свідків тощо. Зокрема контраргументи власника земельної ділянки можуть стосуватися тих обставин, встановлення та доведення яких є обов’язковим в рамках розгляду справи про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів  суспільної необхідності, та які були наведені в попередньому питанні дослідження. Крім того власник земельної ділянки має право оскаржити рішення про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в апеляційному т касаційному порядках. Іншим способом захисту права власності є також право на звернення до Європейського суду з прав людини . Для повної реалізації захисту прав власності на землю у відповідності до норм міжнародного права,  в Земельному кодексі України мають знайти відображення конвенційні зобов'язання України щодо відповідальність держави України за порушення прав, гарантованих Конвенцією; пріоритетне застосування норм Конвенції при розгляді у національних судах земельних спорів. Дане питання потребує наступної розробки та дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.
2. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, ст.27.
3. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст.356.
4. Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 // Відомості Верховної Ради України, 2010, №1, ст. 2.
5. Андрейцев В. Конституційно-правові обтяження використання права власності на землю // Конкуренція. – 2004. – №3. – С.37-41.
6. Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. – 2000. – № 1. – С.121-124.
7. Бондар Л. О. Вплив правових ідей доби Центральної Ради на розвиток сучасного екологічного законодавства // http://ecopravo.host-ua.org.ua/nauk/istoria/unr1.htm.
8. Венецианов М.В. Экспопреация с точки зрения гражданського права // http://right777.ru/file/bukinist/rtf/rtf.Venecianov.Expropriaciay.s. tochki.zreniay. grajdan.prava.1891.rar.
9. Вівчаренко А. Окремі проблеми захисту суб’єктивних прав на землю в світлі законодавчих нове примусового відчуження земель приватної власності // http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dip/2010_47/7-3.pdf
10. Грозовський І. Право власності на землю в Запорізькій Січі // Право України. – 1997. – №8. – С. 62-65.
11. Данилко Н.І. Засади правового регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб органами місцевого самоврядування // http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dip/2012_56/01_075.pdf.
12. Земельне право України : Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. – 600 с.
13. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.: За ред М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
14. Земельне право України: Підручник / За ред Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина,2003 – 448с.
15. Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України. – 2000. – №1. – С.125-128.
16. Клейменова Е. С. Правовое регулирование изьятия (выкупа) земельного участка для государственных и муниципальных нужд. – Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03; 12.00.06. – Орел: Орловский государственный технический университет, 2008. – 187 с.
17. Книш В.В. Принцип невтручання держави у процес реалізації земельних прав суб’єктами земельних відносин // Право: науково-офіційний вісник. – 2011. – №3. – С. 79-84.
18. Кубко А.Є. Засоби реалізації публічних інтересів у цивільному праві України: деякі методологічні аспекти // Часопис Київського університету права. – 2010. – №3. – С. 170-174.
19. Монтеск'є Ш.Л. О духе законов // http://lib.rus.ec/b/174603/read.
20. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
21. Новаковський Л., Будзилович І. Новації земельного законодавства Української РСР // Радянське право. – 1991. – № 4. – С. 18-23.
22. Туцький Ю. Історичні передумови становлення в Україні інституту викупу земельних ділянок для суспільних потреб // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №1. – С. 75-80.
23. Федорченко М. Експропріація як форма обороту земельних ділянок: окремі проблемні аспекти // Українське комерційне право. – 2010. – №10. – С.57-64.