Економічна сутність інвестицій та економічної діяльності

 

Вступ

 

          Актуальність теми дослідження. Сьогодні, при різноманітті складних кризових економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами, фінансовими інститутами, державами на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його збільшення.

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної  думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської  діяльності, визначають процес

економічного  зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим  засобом забезпечення умов виходу з  економічної кризи, структурних  зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

Джерело інвестицій - фонд накопичення, або  зберігаєма частина національного доходу, що спрямовується на збільшення і розвиток засобів виробництва, і фонд відшкодування, що використовується для відновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Мета  курсової роботи.Аналіз доцільності капіталовкладень. Методи і критерії, що застосовуються в аналізі ефективності капіталовкладень

Аналіз  доцільності капіталовкладень - це цілий комплекс методів, що використовують фінансові керівники підприємств  у приватному секторі для оцінки запропонованих інвестиційних проектів (що, як правило, включають придбання  основного капіталу).

Завданням курсової роботи є : завдяки вивченню економічної сутності інвестицій досягти наступних результатів:

- покращення відтворювальної структури капіталовкладень,

- удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування та скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;

- зміна галузевої структури капітальних вкладень з точки зору значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, які виробляють продукти харчування та предмети особового споживання (сільське господарство, переробні галузі, легка та харчова промисловість), послуги;

- пріоритетне забезпечення капітальними вкладами прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва і підвищення якості продукції;

 

1. Економічна сутність інвестицій та економічної діяльності

Економічна  діяльність суб'єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу [2; с.6].

Сьогодні  у складній та заплутаній системі  економічних зв’язків усе частіше  необхідно приймати зважені рішення  щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження  заощаджень потрібно відмовитись від  старих засобів накопичення та перейти  до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування [10; с.39].

У державі з командно-адміністративною економікою категорія «інвестиції» не мала місця ні в економічній  теорії, ні у практиці. В останні  роки це поняття почало зустрічатися в економічній літературі країн  Східної Європи та СНД, що пояснюється  зміною системи господарювання і  переходом до ринкових відносин. Термін «інвестиції» походить від латинського  слова «invest» , що означає «вкладати». У минулому більшість авторів трактувала поняття «інвестиції» як сукупність затрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень у галузі народного господарства (виробничі фонди), тобто інвестиції помилково ототожнювались із поняттям «капітальні вкладення».

Розглянемо  сучасне тлумачення категорії «інвестиції». Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 дає наступне визначення: інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької  та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається  соціальний ефект.

Такими  цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції  та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові  права, що випливають із авторського  права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для  організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права  користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також  інші майнові права; інші цінності.

Отже, в широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою  його збільшення. При цьому приріст  капіталу повинен бути достатнім, щоб  компенсувати інвестору відмову  від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиції  – це економічна категорія розширеного  відтворення, яка є основним інструментом формування мікро- та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.

Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають»  на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто  на розширення або модернізацію виробничого  апарату. Це може бути пов’язане з  придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди необхідно включати і витрати  на обладнання, наукові дослідження  та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному  етапі розвитку економіки набуває  все більшого значення, бо саме результатом  людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного  економічного розвитку – інтелектуальний  продукт, який визначає економічне положення  країни у світовій ієрархії держав.

В економічному аналізі розрізняють  валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції характеризують загальний  обсяг інвестиційних коштів у  певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкція, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.

Чисті інвестиції є вкладенням коштів у  виробничі фонди, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюються. Вони дорівнюють сумі валових інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань  у певному періоді.

Динаміка  показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни в розрізі співвідношення між  простим та розширеним відтворенням.

Якщо  сума чистих інвестицій складає від’ємну величину (тобто обсяг валових  інвестицій менший суми амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого  потенціалу і, як наслідок, зменшення  обсягу випуску продукції. 
Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це говорить про відсутність економічного росту, бо виробничий потенціал залишається при цьому незмінним [16; с.103].

І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (обсяг валових  інвестицій перевищує амортизаційні  відрахування), це означає, що економіка  знаходиться на стадії розвитку, бо забезпечується розширене відтворення  її виробничого потенціалу. Зростання  обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення доходів, причому темпи зростання  суми доходів значно перевищують  темпи росту обсягу чистих інвестицій. В економічній теорії цей процес називається «ефект мультиплікатора».

Постає  питання: від чого залежить обсяг  інвестицій? Назвемо деякі з факторів, що впливають на цей показник.

- рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їх частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Спостерігається пряма залежність між рівнем заощаджень і обсягом інвестицій.

- норма дохідності інвестицій. Прибуток є основним мотивом інвестування, тому чим вища норма дохідності очікується, тим більш привабливими будуть вкладення.

- темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більше буде знецінюватись майбутній прибуток від інвестицій і, відповідно, буде менше стимулів для нарощування обсягів інвестицій. Тут спостерігається зворотна залежність (виняток становлять ринок нерухомості, валютний ринок та ринок лікувальних засобів).

- ставка банківського процента. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського процента, то за подібних умов інвестування буде ефективним, і навпаки. Така залежність є зворотною.

- податкова політика. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції.

       У процесі інвестиційної діяльності  важливим є фактор часу. Інвестору  необхідно співставляти час інвестування і час отримання прибутку або соціального ефекту. Ці два процеси можуть відбуватися в різній часовій послідовності. При їх послідовному протіканні прибуток отримується одразу після завершення інвестицій у повному обсязі. При паралельному протіканні отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (на певному етапі інвестування можливий випуск продукції, що забезпечить отримання прибутку). При інтервальному протіканні між періодом завершення інвестування та отриманням прибутку проходить певний час [1; с.90].

 

 

2. Класифікація інвестицій

Інвестиції  в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. В  економічній теорії і на практиці з метою ведення обліку, аналізу  і планування інвестиції класифікують за окремими ознаками [5; с.78].

1. За об’єктами вкладення. В економічній теорії принциповою ознакою класифікації інвестицій є виділення реальних та фінансових інвестицій.

Реальні інвестиції – це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Інколи  вкладення коштів у нематеріальні  активи, пов’язані з науково-технічним  прогресом, характеризуються як інноваційні  інвестиції.

Фінансові інвестиції – вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи), наприклад, фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вкладення, депозити, паї і т.д. [3]

2. За способом участі в інвестиційному  процесі виділяють прямі та  непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об’єкт інвестування і знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії.

Непрямі інвестиції – під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Не усі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування та подальшого управління ними. У цьому випадку вони придбавають цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або інвестиційних компаній), а останні розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш ефективні об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів.

3. Залежно від форми власності  інвесторів розрізняють державні, приватні, іноземні та спільні  інвестиції.

Державні  інвестиції – це вкладення, які здійснюють центральні і місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і залучених коштів.

Приватні  інвестиції – вкладення коштів громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, перш за все, колективної (акціонерні товариства і кооперативи).

Іноземні  інвестиції – вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Спільні інвестиції – вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

4. За періодом інвестування виділяють  короткострокові та довгострокові  інвестиції.

Короткострокові інвестиції – це вкладення капіталу на період, що не перевищує одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).