Кліше та сталі вирази у науково-технічних текстах

За визначенням А.І. Казанцева [8], штампи — це утерті від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність. Штампи найчастіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях: дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити.

У французькій мові український  термін  «штамп» не має повного  еквівалента та перекладається як cliché або lieu commun (банальне висловлювання). Українські лінгвісти вважають,  що штампи на відміну від кліше можуть складати окрему групу мовних засобів [8, с. 6].

Штампи виникають і  тоді, коли звороти офіційно-ділового мовлення вживають у побутовій розмові, у художніх, публіцистичних творах, у наукових працях: у зв’язку  з відсутністю коштів, за наявності  відповідних умов, у даний час, поставити на лінійку готовності, вводити в дію, проведена певна  робота.

Вони можуть являти собою  також нагромадження зайвих слів: проведення роботи по впорядкуванню  території (замість: впорядкування  території), робота по впровадженню нових  методів, роботи по ремонту, працюють над здійсненням завдання поліпшення роботи транспорту, питання забезпечення виконання плану, питання проведення боротьби із злочинністю. Складені найменування сукупно позначають одне поняття чи називають одне явище і мають сталий склад: ядерна реакція, атомна вага, електромагнітне поле; продуктивні сили, фонд заробітної плати, додана вартість, та ін. [6, с. 10]

1.4.1. Класифікація кліше

Проаналізувавши дві класифікації кліше, подані Л. П. Маркушевською, Ю.А. Цапаєвою [19, с. 18] та Л.Є. Пожиленко, А.В. Теняєвою [23, с. 34], можна створити власну класифікацію, за якою кліше поділяються на групи в залежності від функції, яку вони виконують в тексті:

1) загальна характеристика тексту (подання загальної оцінки джерела, його теми, змісту) (стаття присвячена…);

2) завдання, які ставить перед собою автор (автор зупиняється на таких проблемах, як ...);

3) оцінка отриманих результатів (отримані результати доводять, що…);

4) підбиття підсумків (автор робить висновок, що…).

Отже, вищезазначені групи кліше можна виділити враховуючи роль, яку вони виконують у науково-технічному тексті. Вони допомагають адекватно і без помилок передати зміст роботи та забезпечують зв’язність науково-технічного тексту. Крім того, вони значно економлять час, та зусилля автора та перекладача. Проте варто пам’ятати, що робота не повинна бути перевантажена такими готовими мовними формами, тому що вони можуть перейти у розряд штампів, а їх часте використання перевантажує текст та змінює зміст висловлювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Використання трансформацій при перекладі кліше та сталих виразів у науково-технічних текстах.

2.1. Поняття перекладацької трансформації

Як відомо, у процесі перекладу часто виявляється неможливим використати значення слів і висловів, які пропонуються у словнику, часто виникає потреба у  відступі від системних еквівалентів, тобто в перекладацьких трансформаціях. Саме у таких випадках ми звертаємось до трансформаційного перекладу. Досягнення адекватності у перекладі пов’язане з умінням грамотно ідентифікувати перекладацьку проблему і здійснити перекладацьку трансформацію.

За визначенням Р.К. Міньяра-Белоручева [20, с. 91], трансформація – це основа більшості прийомів перекладу. Вона полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі.

У свою чергу Я. І. Рецкер [26, с. 21] визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова у контексті та знаходимо йому відповідник у рідній мові, що не співпадає з тим, який подається у словнику.

Однак основним прийнято вважати  визначення Л. С. Бархударова [10, с. 6], оскільки воно найточніше відображає суть питання. Отже, перекладацькі трансформації – це ті багаточисленні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розходженням у формальних і семантичних системах двох мов.

Такі вітчизняні вчені  як Л.С. Бархударов [2, с. 190], Л.К. Латишев [15, с. 252], Т.Р. Левицька, А. М. Фітерман [16, с. 14], В.Н. Комісаров [12, с. 172], Я.І. Рецкер [26, с. 52] поділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та стилістичні. Трансформації можуть поєднуватись, утворюючи складні або комплексні трансформації. Наприклад, З.Д. Львовська [18, c. 147] вважає, що між різними типами трансформацій немає чіткого розмежування, одні й ті самі трансформації можуть інколи являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів.

2.2. Класифікація перекладацьких трансформацій

Оскільки дослідники не можуть прийти до єдиної точки зору з приводу  класифікації перекладацьких трансформацій, ми уніфікували вже існуючі класифікації базуючись на тих, які були запропоновані В.Н. Коміссаровим [12, с. 172], Л.С. Бархударовим [2, с. 190] та Я.І. Рецкером [26, с. 53]:

1. Лексичні трансформації

• транскрипція
• транслітерація
• калькування
• прийом цілісного перетворення

2. Граматичні трансформації

• синтаксичне уподібнення (дослівний переклад)
• розбивка речень
• об’єднання речень
• граматична заміна форми слова, частини мови, члена речення тощо

3. Лексико-семантичні трансформації

• конкретизація
• генералізація
• модуляція
• прийом лексичних опущень
• прийом лексичних додавань

4. Лексико-граматичні трансформації

• антонімічний переклад
• описовий переклад
• компенсація

2.2.1. Лексичні трансформації

Одним з видів перекладацьких трансформацій є лексичні трансформації, які використовуються при перекладі в тому випадку, якщо у вихідному тексті зустрічається нестандартна мовна одиниця на рівні слова, наприклад, будь-яка власна назва, притаманна вихідній мовній культурі та відсутня у мові перекладу; термін  у тій чи іншій професійній сфері; слова, які позначають предмети, явища та поняття, характерні для вихідної культури [15,   с. 180].

Нарівні з перекладацькою транслітерацією для мовних одиниць, які не мають безпосереднього відповідника у мові перекладу, іноді застосовується калькування – відтворення не звукового, а комбінаторного складу слова або словосполучення, в той час як складові частини слова (морфеми) або фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Калькування як перекладацький прийом стало основою для великої кількості різних запозичень при міжкультурній комунікації в тих випадках, коли транслітерація була неприйнятною через певні причини [12, с. 174].

Розглянемо такі приклади: “head of the government” – голова правління; “point of view” – точка зору. В даних випадках ми замінюємо слова їх лексичними відповідниками в мові перекладу. Родовий відмінок в англійській мові вимагає вживання прийменника “of”, в той час як в українській мові він не використовується. Розглянемо ще один приклад: “gross negligence” – груба недбалість. При перекладі цього словосполучення відбувається заміна прикметника “gross” в англійській мові, його лексичним відповідником «грубий» в українській мові, та іменника “negligence” – лексичним відповідником “недбалість”.

Одним з прийомів здійснення перекладацьких трансформацій, яке виділив та відніс до групи лексичних трансформацій лінгвіст Рецкер Я.І. [26, с. 58] є прийом цілісного перетворення. Суть прийому полягає у всеохоплюючому перетворенні як окремих слів, так і речень в цілому. Вважається за доцільне відмітити, що зміни мають саме комплексний характер.

Розглянемо словосполучення “as an alternative”. У цьому прикладі використаний прийом смислового розвитку, адже буквальний переклад цього виразу “в якості альтернативи” замінюється його причиною “замість”. Крім того, відсутність будь яких спільних компонентів між англійським варіантом та українським дозволяє зробити висновок, що тут вжито саме прийом комплексного перетворення. Наведемо ще декілька подібних прикладів: “a matter of common (general) observation” — усім відомо; “to call in question” — піддавати сумніву.

2.2.2. Граматичні трансформації

Суть граматичних трансформацій  полягає у перетворенні структури  словосполучення або речення  в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу та заміні частин мови або речення.

За Комісаровим [12, с. 54], граматичні трансформації – це спосіб перекладу, за якого граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням. Заміні може підлягати граматична одиниця мови оригіналу будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, речення певного типу. Наприклад, розглянемо словосполучення “to escape detection”. В даному випадку відбувається заміна однієї частини мови, іншою, а саме іменник “detection” при перекладі на українську мову замінюється дієприкметником “виявлений”, таким чином правильний переклад – не бути виявленим.

 

 

2.2.3. Лексико-семантичні трансформації

Логіко-семантична основа трансформацій чітко визначена в роботі   Гака В.Г. [5]: “Що ж стосується типів семантичних змін у перекладі, то оскільки позначуваний предмет залишається колишнім, зміна найменування пояснюється взаємозв’язком понять, які в свідомості мовця можуть співвідноситись з одним і тим самим відрізком дійсності”. Таким чином, в основі перейменування (семантичних трансформацій), так само як і в основі змін значення, таких як, наприклад, додавання, опущення, різноманітні види переносу, лежать формально-логічні закономірності мислення, взаємозв’язки між поняттями. Поширеність прийомів генералізації та конкретизації при перекладі з англійської на українську мову пояснюється великою кількістю в англійській мові слів з широкою семантикою, у яких немає прямого відповідника в українській мові.

Серед інших прийомів перекладацької трансформації багато вчених виділяють конкретизацію. І не дивлячись на розходження у поглядах стосовно того, до якого з видів відноситься даний прийом і як його назвати (не всі зараховують конкретизацію до лексичних трансформацій),              А.Д. Швейцер [27, с. 121], наприклад, назвав її гіпонімічною трансформацією, суть цього прийому у різних авторів аналогічна.

У процесі перекладу нерідко доводиться стикатись з тим, що лексика української мови більш конкретна, ніж її аналогічні лексичні одиниці в англійській мові. Тому широке розповсюдження отримав прийом конкретизації, суть якого полягає в заміні слова, яке на мові джерела має досить широке значення, словом з більш конкретним значенням.

Переважне розповсюдження над контекстуальною конкретизацією має мовна конкретизація, при якій заміна слова с широким значенням на слово з більш вузьким визначена розбіжностями у будові обох мов. Причинами цих розходжень може виступати і відсутність у мові перекладу лексичної одиниці, значення якої так само розгорнуте, як і в мові джерела. Також розбіжності можуть міститись і у стилістичних характеристиках або ж у вимогах граматичного порядку, наприклад у нагальності синтаксичної трансформації у вигляді заміни іменного присудка дієслівним [20, с. 95].

Розглянемо декілька прикладів: “to become a practice” — увійти у вжиток. У цьому випадку дієслово “become” має широке значення і для його перекладу не можна використати український еквівалент “стати”, тому потрібно застосувати конкретизацію, та вжити дієслово з більш конкретним значенням “увійти”. “To make correction for” — вносити поправку на… У цьому прикладі доречним буде використання конкретизації, тому що при перекладі дієслова “make” відповідником “робити”, дане словосполучення буде нетиповим для української мови.

До лексико-семантичних  трансформацій також належить прийом смислового розвитку полягає в заміні одиниці перекладу на контекстуальне, логічно пов’язане з нею слово або словосполучення. В основі лежить принцип, коли згадана в тексті причина розвивається та замінюється її наслідком (або навпаки). Інколи такий метод – єдиний спосіб адекватно передати вихідний сенс кінцевому читачу [12, с. 177]. Наприклад: “out of question” — не може бути й мови. В цьому випадку причина замінюється її наслідком.

“Rule of a thumb”— емпіричний (практичний) метод. При перекладі цього словосполучення не можна відштовхуватись від словникових еквівалентів, необхідно зрозуміти значення всього висловлювання, а потім здійснювати переклад.

Прийом лексичних  опущень, у свою чергу, передбачає ігнорування в процесі перекладу деяких семантично надлишкових слів які не несуть важливого смислового навантаження, а їх значення часто комплексно відновлюється у перекладі. Опущенні є методом прямо протилежним прийому додавання.

Найбільш традиційним прикладом семантичної надлишковості є використання так званих “парних синонімів”, які часто проявляються в усіх стилях письмової англійської мови. Однак, в українській мові такий прояв не зустрічається, та при його перекладі один з синонімів не повторюється, і два слова замінюються одним [12, с. 204]. Наприклад: “normal and regular” – звичайний; “wear and tear” — зношення; “by violence and force” – насильницьким шляхом.