Лексико-семантична група «pastry» в англійській мові

     У межах  лексико-семантичного поля виділяють  лексико-семантичні групи [10, 49]. Так, скажімо, в темпоральному лексико-семантичному полі виокремлюють: 1) назви неточних часових відрізків (час, пора, період, епоха, ера тощо); 2) назви точних часових відрізків (секунда, хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік, століття тощо); 3) назви пір року (весна, літо, осінь, зима); 4) назви частин доби (ранок, південь, вечір, ніч); 5) назви місяців (січень, лютий і т.д.); 6) назви днів тижня (понеділок, вівторок і т.д.) [3,398-399]

    У середині лексико-семантичних груп виділяють ще тісніше пов’язані семантичні об’єднання (їх називають лексико-семантичними категоріями) —  синоніми, антоніми, конверсиви, гіпоніми. Синоніми — слова однієї й тієї ж частини мови, значення яких повністю чи частково збігаються. Синонімія відображає в мові властивості об’єктивного світу, через що є лінгвістичною універсалією.  У мовознавстві існує декілька підходів до вивчення синонімії. Одні дослідники акцентують на тотожності або подібності значень, інші — на їх повній чи частковій взаємозамінності в тексті, треті — на їх оцінно-стилістичній характеристиці.

    За ступенем  синонімічності (тотожності, близькості  значень і здатності взаємозаміщуватися і нейтралізуватися в тексті) синоніми поділяються на абсолютні, або повні (мовознавство — лінгвістика),і часткові (вивіз — експорт, англ. Ьіg —Іагgе). Відповідно до виконуваних функцій синоніми поділяються на ідеографічні, або семантичні (гарний — чудовий — чарівний), стилістичні (говорити — глаголати — патякати) і змішані, або семантико-стилістичні (йти — плестися (розм.) «йти повільно, стомлено»). Ступінь синонімічності слів тим вищий, чим більше в них спільних позицій, у яких можуть нейтралізуватися їх семантичні відмінності [14, 124].

      Серед слів  з протилежним значенням —  антонімів — також можна виділити  декілька груп, що різняться між  собою характером протиставлення: 1) антоніми, які виражають контрарну протилежність, тобто такі, які перебувають в градуальній опозиції, через що між ними можна вставити слово, яке позначає щось середнє (молодий — старий; між ними можна вставити середнього віку); 2) антоніми, які виражають доповнювальні, комплементарні відношення. Тут заперечення одного члена дає значення іншого (живий — мертвий); 3) антоніми, які виражають контрадикторну протилежність; один із членів, що вживається з заперечним префіксом -не-, не має точної семантичної визначеності (молодий — немолодий); 4) антоніми з векторною протилежністю (входити — виходити). Як правило, в працях, присвячених антонімії, говорять про антонімічні пари, однак нерідко трапляються антонімічні тріади (минуле — сучасне — майбутнє) [16, 67].   

   Близьким до антонімії  є явище конверсії. Лексичні  конверсиви — це пари слів, які виражають зворотні відношення. Відображаючи одну й ту ж дію чи відношення, конверсиви вживаються в співвідносних конструкціях відповідно з прямою і зворотною рольовою структурою: те, що в першому слові розглядається з погляду А, у другому — з погляду В, тобто суб’єкт і об’єкт міняються в реченні ролями. Наприклад:  Петро продає книжки Андрієві — Андрій купує книжки в Петра.  На відміну від синонімів і антонімів один із конверсивів уживається в тексті, а інший лише зберігається в пам’яті. Навмисне зіштовхування обох конверсивів у тексті використовується у випадку потреби підкреслити чи виділити якусь думку: Чесний програш достойніший від нечесного виграшу.

  Якщо до антонімії  близьким явищем є конверсія,  то до синонімії — гіпонімія (її ще називають квазісинонімією), що охоплює родо-видові відношення в лексико-семантичній системі. Гіпонімія як родо-видове відношення — це сукупність семантично однорідних одиниць, які належать до одного класу. Так, наприклад, видові поняття яблуко, груша, апельсин, банан, ківі тощо (гіпоніми) об’єднуються одним родовим поняттям (гіперонімом) фрукти [4, 150].

   Гіпонімія характеризується привативною опозицією: видові назви завжди є семантично багатшими від родових. Саме тому на відміну від синонімії, яка допускає взаємозаміну, гіпонімія характеризується односторонньою заміною гіпоніма на гіперонім, але не навпаки: У лісі з’явились підберезники —> У лісі з’явились гриби. Гіпонімія — це найбільш фундаментальні парадигматичні смислові відношення, за допомогою яких структурується словниковий склад мови. На основі гіпонімії лексичні одиниці об’єднуються в тематичні й лексико-семантичні групи і поля. Саме тому, що панівними в лексико-семантичній системі є родо-видові відношення, превалюючим типом опозицій тут є інклюзивні, тобто відношення слабкого (немаркованого) і сильного (ознакового, маркованого) члена. Це надає лексико-семантичній системі домінантно-підпорядкованої впорядкованості (послідовне включення слів нижчого рівня абстракції до вищого), що не характерно для граматичних абстракцій.

     Розподіл слів  за парадигматичними об’єднаннями  — яскраве свідчення системної  організації лексики. Підтвердженням  цього є досвід укладання ідеографічних  словників, серед яких одним  з найдавніших (вийшов у  1852 р.) і найвідоміших є тезаурус  Штера-Марка Роже (Роджета), де вся лексика поділена на 6 класів, 24 підкласи, 1000 тем, а в межах кожної теми виділені лексико-семантичні групи і лексико-семантичні категорії[20, 149].

   Очевидно, до парадигматичних  слід віднести і відношення  між значеннями полісемантичного  слова, в іншій термінології, внутрішньослівні відношення, хоч у деяких лінгвістичних працях їх виділяють як окремі відношення на одному рівні з парадигматичними і синтагматичними.

   Значення полісемантичного  слова утворюють певну структуру,  елементи якої по-різному залежать  один від одного і по-різному  пов’язані між собою. Для того  щоб визначити семантичну структуру   слова, необхідно виявити всі  значення (лексико-семантичні варіанти) слова; визначити диференційні  ознаки, за якими ці значення  протиставляються; простежити порядок  внутрішнього зв’язку і підпорядкування  лексико-семантичних варіантів та  встановити, якими мовними засобами  здійснюється внутрішньослівне розмежування семантики слова[5, 83].

  За характером організації  (залежності, мотивації) лексико-семантичних  варіантів у багатозначному слові   виділяють три основні типи (структури)  полісемії: радіальну, ланцюжкову  і радіально-ланцюжкову. При радіальній  полісемії всі похідні (непрямі)  значення походять безпосередньо  від одного основного (прямого). Так, слово стіл має п’ять  значень: 1) «різновид меблів»; 2) «їжа, страви; харчі»; 3) «установа або відділ  установи, що займається певними  канцелярськими справами»; 4) «деталь  верстата у вигляді горизонтальної  дошки, що служить для закріплення  заготовок під час їх обробки»; 5) «гора, височина з плоскою  вершиною та стрімкими схилами». Друге, третє, четверте і п’яте  значення є похідними від першого.  Прикметник  дозрілий, наприклад,  має три значення: 1) «який дозрів; доспілий»; 2) «який досягнув повного  розвитку»;  3)переч, «який повністю  сформувався (про абстрактні поняття  — гнів, розум, любов тощо)».  Тут друге значення мотивоване  першим, а третє — другим. Семантична  структура цього слова має  такий вигляд: Радіально-ланцюжкова  полісемія поєднує в собі два  названих вище типи, тобто паралельну  підпорядкованість і послідовну  залежність.

  При глибшому розгляді  семантичної структури багатозначного  слова виявляється, що відношення  між прямим і похідним значеннями  є різноманітнішими. Навіть у  лексемах із двома значеннями  виділяють два типи залежності  — підпорядковану (одне значення  є прямим, а друге похідним від нього) і паралельну, у якій два значення виникають не внаслідок перенесення назв, а внаслідок паралельного утворення від однієї твірної основи за допомогою однакового або багатозначного афікса. Наприклад, слово братство має два значення: 1) «група, товариство людей, об’єднаних спільною діяльністю і метою» і 2) «братське почуття, ставлення; дружба». У межах радіальної полісемії можна виділити значення з однорідною і неоднорідною мотивацією. Так, у слові блиск всі його похідні значення, а саме: 1) «багатство, розкіш, пишнота»; 2) «яскравий вияв високих якостей, таланту, розуму»; 3) «складова частина назв деяких мінералів» однаково мотивовані твірним значенням «яскраве сяяння, світіння».  Інший важливий аспект, за яким описується структура багатозначного слова — це характеристика значень за їх місцем (важливістю) в семантичній структурі. Семантична структура полісемічного слова має польову будову з чітко вираженим центром і близькою та далекою периферією. Ядро поля містить головне (основне) значення. Воно завжди є прямим і найменшою мірою залежним від контексту. Навколо нього розташовуються частовживані переносні значення, а на периферії — рідковживані (застарілі, нові, що не стали ще загальновідомими, і фразеологічно пов’язані) значення[19, 127].

Розглянувши теоретичні засади роботи, переходимо до аналізу семантичних  та структурних особливостей конституентів досліджуваної ЛСГ.

Розділ ІІ

Лексико-семантична група "pastry" в англійській мові

2. 1.  Загальна  характеристика вибірки

  Матеріалом дослідження ЛСП «pastry» в семантичному та мотиваційному аспектах в англійській мові  слугували 3 англомовні тлумачні словники та етимологічний словник, а саме: New Webster’s Dictionary, The Oxford English Dictionary, The Concise Oxford Dictionary of English Etymology.

Зазначимо, що для більш  коректного та точного складання  картотеки ми використовували також  матеріали двох англомовних енциклопедій: Food Network's Food Terms Encyclopedia, Wikipedia, the free encyclopedia.

 Загальна вибірка із зазначених енциклопедій становить 32 номінації випічки.

Слід зазначити, що вищевказана  енциклопедія  Wikipedia, the free encyclopedia  висвітлює широке коло понять, пов’язаних із випічкою. Умовно можна виділити чотири тематичних блока, а саме: назви країн, назви процесів приготування випічки, власне назви інгредієнтів, які використовуються, і звичайно ж назви номінацій випічки.

Відповідно до виду тіста  з якого готують ту чи іншу страву, їх також можна поділити на 5 блоків, а саме: вироби з листкового тіста, вироби з пісочного тіста, вироби з заварного тіста, вироби з тіста  філло і вироби зі здобного тіста. Перейдемо до розгляду кожної окремої групи.

     Перша із  зазначених груп номінацій –  вироби з листкового тіста  – містить назви різноманітних  пирогів і пиріжків, наприклад: samosa, empanada  та є однією з найменш чисельних груп.

Друга група досліджених  номінацій – вироби з пісочного  тіста – в свою чергу складається  з декількох підгруп. Сюди належать пісочне тісто для несолодкої випічки, наприклад: aloo pie та ін. Різновиди ще одних традиційних виробів із пісочного тіста – pâte brisée  ( пісочне тісто)– включають, зокрема, такі номінації: pâté chaud. До другої групи номінацій належать також pâte à foncer: linzer torte, rhubarb tart.

Вироби з заварного  тіста складають третю групу  досліджуваних номінацій та містять  такі номінації, як: profiterole, éclair.

Вироби з тіста філло, які складають четверту досліджувану групу, такі як: gibanica, börek.

  Остання група розглянутих  номінацій – вироби зі здобного  тіста – є найменш чисельною  та налічує відповідно чотири  та дві назви виробів, а саме: kringle, pithivier, mille-feuille.

  Структурний аспект розгляду номінацій випічки як частини кулінарної термінології дозволив нам також проаналізувати гіперо-гіпонімічні   або ж родо-видові зв’язки між зазначеними номінаціями. Згідно з даним аспектом виділяємо 10 гіперонімів, тобто таких номінацій, що мають різновиди. Це наступні назви випічки: cakes, pies, rolls, buns, cookies, tarts, sweet bread, balls, buscuits, turnovers. Як бачимо, в основному різновиди мають найбільш популярні солодкі страви, такі як пироги, торти, печиво та булочки. Приклади даних гіпонімів ми наводили вище при розглядові тематичних груп номінацій випічки.

Об’єм вибірки за матеріалами  англомовних тлумачних словників  складає 32 номінації, тобто лише 18% від  загальної кількості номінацій  за даними енциклопедичних словників. 

Таке співвідношення свідчить про те, що в енциклопедіях існує  чітка диференціація значень  лексичних одиниць, які називають  випічку, в той час, як на рівні  повсякденного спілкування всі  ці значення підлягають істотному узагальненню. В умовах непрофесійного спілкування  людина віддає перевагу номінативним одиницям, які відповідають базовим назвам класів об’єктів, тобто лексичним одиницям з нейтральним рівнем конкретності й семантичної маркованості. Зазначені енциклопедичні джерела містять до того ж ілюстрації тієї чи іншої номінації випічки, відомості про історію її виникнення та використання, її різновидів та символічного значення. Зазначимо, що традиційно випічку підрозділяють за видом тіста, з якого та чи інша страва виготовлена,  а саме: тісто листкове, пісочне, здобне, заварне тощо.

 Таким чином, відзначимо, що ЛСГ «pastry» займає проміжне положення між побутовою та професійною лексикою. До того ж лексика, яка стосується випічки може відноситися водночас до декількох професійних галузей – до ресторанної справи, історії, релігійного культу, етнографії тощо. 

2.2. Семантичний  аспект ЛСП «pastry» в англійській мові

  Як ми вже зазначали раніше, аналіз особливостей даної ЛСГ на семантичному рівні передбачає розгляд семного складу семем на позначення номінацій випічки на матеріалі їх дефініцій у тлумачних словниках англійської мови. Застосування таких методів, як компонентний аналіз та дефініційний аналіз дозволило нам отримати наступні дані.

Наш аналіз дозволив виділити в структурі значення номінацій  випічки інтегральну сему або  архісему, яка, за визначенням Й. А. Стерніна, є семою спільною для значень певної групи слів (в нашому випадку ЛСГ), тоді як всі інші семи є диференційними та виконують розрізнювальну функцію у групі [15, 89]. 

Інтегральна сема або архісема, а саме pastry  в англійській мові міститься в усіх словникових дефініціях. Саме за цією ознакою ми включаємо зазначені номінації до складу досліджуваного поля. Тому наш аналіз сконцентрований на розгляді денотативної першої семами, яка містить архісему «випічка». Серед ознак, що відрізняють значення певного слова від слів того самого класу, тобто серед диференційних сем (гіпосем) виділяємо наступні, які ми умовно назвали: яке, де, з чого, з чим, тобто словникові дефініції містять інформацію про те, де вперше приготували ту або іншу випічку, яку форму вона має, з чого зроблена, з якого тіста зроблена та коли її подають.