Методика застосування рольових ігор у розвиваючому навчанні на середньому етапі

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….…..3

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи застосування рольових ігор у розвиваючому навчанні на середньому етапі………………………………………….…………….5

                   1.1 Сутність та зміст поняття «рольова гра»…………………………..5

                   1.2 Особливості розвиваючого навчання іноземної мови…..………...9

                   1.3 Фізіологічні та психологічні особливості учнів середнього етапу..13

                   1.4 Рольова гра у розвиваючому навчанні на середньому етапі……..16

РОЗДІЛ 2 Методика застосування рольових ігор у розвиваючому навчанні на

середньому етапі………..…………………………………………………………….18

                   2.1 Приклади рольових ігор……………………………………….…..18

                    2.2 План-конспект уроку англійської мови із використанням рольової

                        гри у 6 класі за темою: «Occupations»………………………….….21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..…24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ………………..……………………….26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     

 Актуальність дослідження даного питання полягає у проблемі використання розвиваючого навчання та інноваційних технологій на уроках іноземної мови. Взагалі оволодіння іноземною мовою - це досить складний процес. Тому важливим завданням для вчителя є створення на уроці іноземної мови реальних й уявлюваних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні прийоми роботи. Одним із таких прийомів є рольова гра.

 Рольова гра – простий й природний спосіб пізнання людиною навколишньої дійсності, найбільш доступний шлях до оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

       Проблема розвиваючого навчання цікавить педагогів багатьох поколінь, таких як: Я.А. Коменського и Ж.Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці и К.Д. Ушинського та ін. У радянські часи його інтенсивно розробляли  психологи та педагоги: Л.В. Занков, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Н.А. Менчинська, А.К. Дусавицький, Н.Ф. Тализіна, В.В. Рєпкін, С.Д. Максименко та ін. Звісно, у різні історичні часи дослідники неоднаково трактують поняття розвиваючого навчання. Важкість, і в той же час позитивний бік розробки цієї теми заключався в органічному, звичайному ставленні проблем педагогіки та психології: навчання – це компонент дидактики, розвиток же – процес психологічний.

Важливим питанням є також середній етап навчання. Він є досить складним для школярів у зв'язку з фізіологічними та психологічними змінами в їх організмі.

Це зумовило вибір теми дослідження:  «Рольова гра у розвиваючому навчанні на середньому етапі»

Об'єкт дослідження – процес навчання англійської мови на середньому етапі.

          Предмет дослідження – особливості використання рольової гри у розвиваючому навчанні на уроках іноземної мови на середньому етапі в загальноосвітній школі.

  Мета дослідження – розкрити роль рольової гри у розвиваючому навчанні на уроці іноземної мови.

  Завдання дослідження:

1) розкрити сутність та  зміст поняття «рольова гра»;

2) виявити особливості  розвиваючого навчання іноземної  мови;

3) розглянути фізіологічні  та психологічні особливості  учнів середнього    

    етапу навчання;

4) навести приклади рольових ігор;

5) запропонувати план-конспект  уроку із використанням рольової  гри у 6

    класі за темою  «Occupations». 

       Методи дослідження:

– наукове спостереження процесу навчання іноземної мови;

– опрацювання джерел за темою дослідження;

– аналіз гри як форми навчання;

– моделювання гри на уроці англійської мови.

      Структура роботи: Робота складається із 2 розділів, висновків, списку використаних джерел (15 позицій).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР У РОЗВИВАЮЧОМУ НАВЧАННІ НА СЕРЕДНЬОМУ ЕТАПІ

 

1. Сутність та зміст поняття «рольова гра»

 

Рольову гру як різновид гри слід вважати діяльністю. Як навчаюча, або дидактична, гра вона поєднує в собі риси ігрової та навчальної діяльності.

  Розглянемо рольову гру з позиції учнів і з позиції вчителя.

З позиції учнів рольова гра - є ігровою діяльністю, в процесі якої школярі виконують певні ролі. Метою рольової гри є здійснювана діяльність – гра, причому вмотивованість дій полягає у змісті діяльності, а не поза її межами. Навчальний  характер гри учнями не усвідомлюється.

       Отже, з точки зору учнів рольова гра є діяльністю, спрямованою на оволодіння іншомовним спілкуванням.

      З позиції вчителя рольова гра є формою організації навчального процесу. Метою рольової гри вчитель вважає формування й розвиток в учнів мовленнєвих навичок і вмінь. Рольова гра є керованою, її навчальний характер вчителем чітко усвідомлюється.

       Компонентами рольової гри є:

1) ролі,

2) навчально-мовленнєва  ситуація,

   3) рольові дії.

          1. Ролі, які учні програють на уроці, можуть бути соціальними та міжособистісними. Перші обумовлюються місцем індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійних, соціально-демографічних), другі – місцем індивіда в системі міжособистісних взаємин (лідер, товариш, суперник та ін.).

          2. Навчально-мовленнєва ситуація (НМС) є засобом організації рольової гри. З розвитком мовлення учнів ступінь розгорнутості кожного з компонентів НМС – 1) суб'єкта, 2) об'єкта (предмета розмови), 3)відношення суб'єкта до предмета розмови, 4)умов мовленнєвого акту – може зменшуватись. Як показали спостереження, характер НМС змінюється поступово, відповідно до набутих учнями умінь. НМС можуть подаватися на трьох рівнях, коли 1) розкриваються всі чотири згадані вище компоненти (найповніша НМС); 2) пропонуються реальні обставини та стосунки між комунікантами (через розподіл ролей), при цьому мовленнєвий стимул (комунікативне завдання) менш повний; 3) реальні обставини і мовленнєвий стимул подаються у найзагальнішому вигляді, а стосунки між партнерами учні встановлюють самі (самостійний вибір ролей).

        Відповідно до зазначених рівнів розгорну тості НМС змінюється і ступінь самостійності учнів у рольовій грі. У першому випадку рольова гра буде керованою, у другому – спрямованою,а в третьому – вільною.

            3. Рольові дії, що їх виконують учні, програючи  певні ролі, є третім компонентом рольової гри. Як різновид ігрових дій, рольові дії органічно пов'язані з роллю – головним компонентом рольової гри – і складають разом з нею нерозривну основу, суть гри. Вони включають вербальні та невербальні дії, використання бутафорії тощо.

      Рольова гра – явище поліфункціональне. У навчальному процесі з іноземної мови вона може виконувати такі функції:

1) навчальну,

2) мотиваційно-збуджувальну,

3) орієнтуючу,

4) компенсаторну,

5) виховну.

       Рольова гра виконує навчальну функцію, оскільки вона виступає  як особлива вправа, метою якої є оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. Рольова гра реалізує мотиваційно – збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування, вона викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес учнів до участі в іншомовному спілкуванні. Орієнтуюча функція рольової гри виявляється в тому, що вона орієнтує учнів на планування власної мовленнєвої поведінки і передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (свої та інших). Компенсаторна функція означає, що рольова гра дає змогу розв'язувати протиріччя, що виникають між потребою учня виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, що їх вимагає дія. Завдяки розширенню контексту діяльності учнів враховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання. Виховна функція реалізується завдяки тому, що через рольову гру забезпечується всебічний вплив на учнів. Рольова гра сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільстві[11].

          Рольові ігри, що використовуються на уроці іноземної мови, повинні задовольняти такі три основні вимоги:

1. Вони мають бути адекватними меті навчання мовлення на кожному етапі навчання. На кожному етапі рольові ігри матимуть свої особливості, певний набір опор тощо. Рівень самостійності учнів у рольовій грі (залежно від етапу оволодіння діалогічним мовленням) також буде різний. Найвищий він буде на останньому, третьому етапі.

2. Рольові ігри повинні відповідати психолого-віковим особливостям учнів та їхнім інтересам. Характерною рисою учнів середнього етапу навчання (6-8х класів) є прагнення виглядати дорослими і поводитися як дорослі. Основним видом діяльності підлітків є спілкування з однолітками та з дорослими. Отже, прагнення до спілкування є природним для них. Його можна задовольнити у процесі рольової гри. При цьому слід враховувати смаки, нахили і прагнення учнів. Саме тут реалізується компенсаторна функція рольової гри. Таким чином, перед проведенням рольових ігор учитель повинен насамперед виявити інтереси та нахили учнів, вивчити коло їхніх захоплень.

3. Рольові ігри, що застосовуються  в навчанні іншомовного мовлення, повинні також відбивати особистий досвід учнів, сприяти розширенню контексту їхньої діяльності. Слід домагатися, щоб ролі і ситуації ігор якомога повніше співвідносилися з компонентами особистісної підструктури учнів: їхнім життєвим досвідом, контекстом і мотивами діяльності, чуттями, світоглядом тощо. Пропоновані ролі, ігрові ситуації мають відповідати реальному життю, бути близькими учням. Проте, як відомо, життєвий досвід учнів невеликий, тому варто пропонувати учням ролі, в яких вони можуть опинитися в найближчому майбутньому. Це сприятиме розширенню контексту діяльності школярів і тим самим готуватиме їх до участі у спілкуванні, до майбутньої діяльності[9].

       Отже, рольова гра має велике значення для навчання іноземної мови. Ситуація спілкування, що моделюється у рольовій грі, дає можливість наблизити мовленнєву діяльність на уроці до умов реальної комунікації, використовувати мову як засіб спілкування. Рольова гра підвищує якість навчання іншомовного мовлення. Успішно вона може бути використана у системі розвиваючого навчання, яке дасть змогу покращити всебічний розвиток учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Особливості  розвиваючого навчання іноземної  мови

           В останні роки увагу вчителів все частіше приваблюють ідеї розвиваючого навчання, з якими вони пов'язують можливість змін в школі.

          Термін «розвиваюче навчання» зобов'язаний своїм походженням В.В. Давидову. Введений для позначення обмеженого кола явищ, він досить скоро увійшов в масову педагогічну практику.

За В.В. Давидовим, розвиваюче навчання – це навчання, яке змістом, методами та формами організації орієнтується на розвиток фізичних, пізнавальних та моральних здібностей учнів шляхом використання іх потенційних можливостей і закономірностей цього розвитку[5].

         Розвиваюче навчання, як і кожна  теорія навчання, має свої особливості:

- розвиваюче навчання враховує і використовує закономірності розвитку, пристосовується до рівня і особливостей індивіда;

- у розвиваючому навчанні педагогічні впливи випереджають, стимулюють, направляють і прискорюють розвиток спадкових даних особи;

- у розвиваючому навчанні дитина є повноцінним суб'єктом діяльності;

- розвиваюче навчання спрямоване на розвиток всієї сукупності якостей особистості;

- розвиваюче навчання відбувається в зоні найближчого розвитку дитини[5].

Основними складовими розвиваючого навчання є:

1. розвиток процесів сприймання;
2. оволодіння всім діапазоном загально-навчальних умінь і навичок;
3. нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності;
4. розвиток уяви і літературної творчості;
5. виправлення у комбінуванні, конструюванні, перетворенні[5].

     Теорію розвиваючого навчання Л.С. Виготського розглянув та продовжив у своїй системі навчання Л.В. Занков.

Система навчання Л.В. Занкова виникла у ході міждисциплінарного дослідження співвідношення навчання і розвитку. Міждисциплінарний характер висловився, по-перше, в інтеграції здобутків кількох наук, які займаються вивченням дитини: фізіологів, дефектологів, психологів і педагогів, по-друге, в інтеграції експерименту, теорії і практики. Вперше результати наукового дослідження через психолого-педагогічний експеримент знайшли вид цілісної педагогічної системи і, таким чином, були доведені до практичної їх реалізації.

     Л.В. Занков про розвиток говорить наступне: «Розвиток відбувається як складний процес взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів, тобто індивідуальних, глибинних якостей дитини. Такому розумінню співвідношення навчання і розвитку відповідає особливий тип навчання, при якому, з одного боку, приділяється виняткова увага побудові навчання, його змісту, принципам, методам та ін. Який відображає соціальний досвід, з іншого - настільки ж виняткова увага приділяється внутрішньому світу дитини: його індивідуальним і віковим особливостям, його потребам та інтересам»[8].