Монологічне мовлення

Монологічне мовлення визначають як зв’язне безперервне висловлювання  однієї особи, адресоване одному або  кільком співрозмовникам. Метою такого висловлювання є потреба певним чином вплинути на інших людей, у чомусь їх переконати, чогось домогтися [3].

 

1.2 Особливості  монологічного мовлення

 

Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати в процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:

1. Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення у голос.
2. Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень.
3. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою.
4. Контекстуальність, яку, однак, не слід протиставляти ситуативності – властивій рисі діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним.
5. Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.
6. Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування [9, c. 168].

З мовної точки зору монологічне  мовлення характеризується структурною  завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того монологічному мовленню властиві досить складний синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо.

Наприклад, обставини  часу та послідовності: later, then, after that; обставини причини та наслідку: why, that’s why, so, at first, firstly, in the second place, secondly, so that, though.

Як сполучні засоби в монолозі вживаються також усномовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, I’d like to tell you this, let’s leave it at that, that reminds me, by the way, speaking of; а також показують ставлення до висловлювання того, хто говорить: to my mind, there is no doubt, it’s quite clear, I’m not sure, people say, therefore, that’s why, because of that in short [9, c. 171].

Монологічне мовлення виконує  такі комунікативні функції:

1. інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;
2. впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;
3. експресивну (емоційно-виразну) – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;
4. розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів (наприклад, художнє читання, розповідь у неофіційній бесіді);
5. ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (наприклад, виступ на ювілеї) [9, c. 167].

Для середньої школи  найбільш актуальною є інформативна функція монологічного мовлення. Для кожної з перерахованих вище функцій монологічного мовлення характерні свої мовні засоби виразності і особливі психологічні стимули. У психологічній літературі наголошується, що в порівнянні з діалогічним мовленням, монологічне мовлення є складнішим і важчим. Воно вимагає від учня вміння зв'язно і послідовно висловлювати свої думки, виражати їх в ясній і виразній формі. При оволодінні монологічним мовленням на іноземній мові ці труднощі значно ускладнюються у зв'язку з тим, що учні не володіють вільно мовними засобами, які необхідні тому, хто говорить для виразу думки [5].

З лінгвістичної точки  зору монологічне мовлення характеризується повноскладністю речень, на відміну  від еліпсного речення в діалогічній  мові і, як правило, розгорненим викладом думок.

Кожна з цих функцій  має свої особливості мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

Залежно від комунікативної функції  та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум.

Монолог-опис є констатуючим типом  монологічного висловлювання, в  якому стверджується наявність  будь-яких ознак в об’єкті, описується людина, природа, погода тощо. Синтаксичною особливістю монологу-опису є  переважне використання простих  і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком, граматичних структур із зворотом: there is (there are).

The climate of Ukraine is determined by its geographical location. Ukraine’s territory lies in the temperate belt and its climate is temperately continental, only the southern coast of the Crimea is subtropical. The characteristic features of the climate are higher summer temperatures, lower winter temperatures, and rare rainfalls.

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній послідовності. Головним засобом вираження часової послідовності подій є такі видо-часові форми дієслова як  Past Simple, Past Perfect. Для монологу-розповіді характерні прості і складнопідрядні речення з підрядними часу.

On the first of April the weather in Cherkasy will be cloudy. In the morning and in the evening it will be raining. The temperature will vary from plus 5 degree to plus 7 degree. On the second of April the weather will be fine, without atmospheric precipitation. The temperature will vary from plus 5 degree to plus 11 degree.

Монолог-міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези робиться висновок. Для роздуму завжди характерний причинно-наслідковий зв'язок між реченнями. В ньому переважно вживаються складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку, підрядними означальними і додатковими, а також інфінітивні звороти.

To my mind, it will be raining today, because the swallows are flying low above the ground. But tomorrow the weather will be fine, because larks are singing a lot.

Функціонально-смислові типи монологічних висловлювань рідко  зустрічаються в чистому вигляді.

Для того, щоб учні вміли  зв’язно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:

1. комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;
2. передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення: а) близько до тексту, б) своїми словами, в) зі скороченням, г) з розширенням;
3. зв’язно висловлюватися при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма, в) дається лише зміст;
4. зв’язно висловлюватися на основі комбінування декількох джерел інформації;
5. висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;
6. описувати картину;
7. переказувати різними способами сприйнятий на слух чи протинай текст;
8. робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації [9, c. 169-170].

Основними якісними показниками  сформованості загального вміння укласти  зв’язне монологічне висловлювання  є такі спеціальні вміння:

• уміння з’єднувати декілька мовленнєвих зразків;
• уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;
• уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами англійської мови;
• уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;
• уміння оптимально використовувати раніше вивчений матеріал даної теми, свідомо здійснюючи перенесення набутих навичок, знань і вмінь на нову ситуацію;
• уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем [9, c. 170].

 

Висновки до розділу

 

В сучасному світі надзвичайно цінується знання мов, особливо англійської, адже вона вважається міжнародною. Як відомо, оволодіння мовою не можливе монологічного мовлення, оскільки лише так можна навчити учнів логічно мислити і відповідно будувати своє висловлювання таким чином, щоб довести свої думки до слухача. Сучасна система освіти у  школі передбачає не тільки практичне володіння мовою, а й розвиток особистості школяра, який спроможний і бажає брати участь у спілкуванні на міжкультурному рівні та самостійно вдосконалюватись у певному виді діяльності.

Монологічне мовлення має  на меті розвиток навичок говоріння  англійською мовою з використанням  відповідного лінгвістичного матеріалу. Існує велика кількість тлумачень терміну "говоріння", але в лінгвістичному плані говоріння – це діяльність мовця, який застосовує мову для взаємодії з іншими членами мовного колективу; використання різноманітних засобів мови для передачі складного змісту, що включає, крім власне інформації, звернення до слухача, спонукання до дій.

В першому розділі  ми розглянули такі поняття курсової роботи: "монолог", "монологічне висловлювання" та "монологічне мовлення". Звернули увагу на особливості та відмітили різні погляди на визначення цих понять. Варто зазначити, що багато педагогів досліджуючи поняття "монологічне мовлення", дійшли до спільного висновку, що головним завданням монологічного мовлення є розвиток навичок усної мови. Важливо, щоб учні усвідомили реальну можливість користуватися іноземною мовою як засобом спілкування та навчилися зв’язно висловлюватися в будь-якій сфері спілкування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО  МОВЛЕННЯ

 

1.  Етапи навчання монологічного мовлення

 

У навчанні монологічного  мовлення в методиці прийнято два  шляхи: "шлях зверху" – початковою одиницею навчання є закінчений текст; "шлях знизу", де в основі навчання – речення, що відображає елементарне висловлювання.

"Шлях зверху". Максимальне "привласнення" змістовного плану тексту, його мовного матеріалу і композиції, тобто всього того, що може бути використане потім в текстах, які будуватимуть учнями, при створенні власних монологів:

• знайомство учнів з текстом (вправи: прочитати текст, відповісти на питання; план, порядок речень; короткий переказ);
• передача змісту тексту (від особи одного з персонажів);
• зміна ситуації.

"Шлях знизу"  припускає розгортання висловлювання від елементарної одиниці-речення до закінченого монологу:

• висловлювання школярів на певну тему (висловлювання будуються в логічному порядку, учні за допомогою вчителя розгортають свої висловлювання);
• етап встановлення текстових і логічних зв'язків між висловлюваннями;
• учні продукують свій монолог на задану тему, включаючи в нього власну думку і оцінку [7, с. 107-112]

Обидва підходи – "зверху" і "знизу" – використовуються як при підготовленій, так і при непідготовленій мові, тобто з використанням опор і без них. Методиці використання опор для навчання монологічного мовлення приділяється багато уваги [11, с. 90-104].

Отже, як бачимо, можна навчати ММ двома шляхами на основі переказу тексту, роботи над ним та на основі побудови окремих речень з даної теми для утворення власного монологу [12, с. 127].

Враховуючи необхідність постійного ускладнення й розширення навчального мовного матеріалу, методика навчання іноземних мов  виокремлює три етапи формування монологічних умінь.

В основу кожного з них покладена  нова якість висловлювання студентів, причому ця якість обов’язково призводить до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються студентом [16].

Завдання першого етапу  полягає в тому, щоб навчити  учнів об’єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну над фразову  єдність.

Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені в мовному відношенні. Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишається вільним.

На другому етапі  формувань вмінь монологічного  мовлення учні вчаться самостійно будувати висловлювання на фразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображувальних, вербальних, комбінованих. У ролі зображувальної опори можуть виступати окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картини, композиції на магнітній дошці. Вони допомагають створити  навчально-мовленнєву ситуацію, а також варіювати її і, відповідно, мовлення учнів.

Важливим видом вербальної зорової опори є підстановча  таблиця, яка здатна забезпечити  логічний зв'язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання.

У навчанні монологічного  мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора як структурно-логічна схема, яка забезпечує логічну послідовність висловлювання і створює можливість для варіювання змісту в залежності від реальних обставин.

Поряд з такими таблицями  і схемами застосовуються також  ілюстративні невербальні опори, які  лише підказують тематику, певний зміст  і послідовність висловлювань. Різновидом певної вербальної опори може слугувати висловлювання зразок у звуковому (фонограма, мовлення вчителя) чи зоровому (друкований текст) варіанті.