Історія створення Internet

                              Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

 

 

 

 

 

Реферат

З Інформаційних технологій на тему:

«Історія створення Internet»

 

Студентки групи ГЗ-51

Заочної форми навчання

Лукаш Маргарити Євгенівни

 

Науковий керівник:

Харченко О.М.

 

 

 

 

 

Ніжин  - 2014

План

Вступ……………………………….…………………………………………......3

Розділ 1. Ідея створення ………………………………………..………………4

       1.1. Ідеї та розробки Ваневара  Буша……………….………..….…….….5

       1.2. Норберт Вінер…………………………….…………………………..10

Розділ 2.  Етапи розвитку……………………………………………………...14

        2.1. Перші кроки(1957-1969р.р.) …………………………………..…….14

       2.2. Народження інтернету(29 жовтня 1969р)………………..…………17

       2.3. Розквіт інтернету………………………………………………………21

Розділ 3. Інтернет сьогодні…………………………………………….. ……..22

Розділ 4. Інтернет у майбутньому………………………………….…………27

        4.1. Розумний інтернет………………….…………………………………27

         4.2. Збільшення швидкості передачі  даних……….……………………28

Висновки………………………………………………….……………………..29

Список використаної літератури……………………………………………..31

       

 

 

 

 

 

 

 

                                         Вступ

          Актуальність теми реферату. Інтернет – це світова комп’ютерна мережа. У ній безліч комп’ютерів по всьому світу з’єднані проводами, телефонними лініями, радіо і супутниковим зв’язком. Зі свого персонального комп’ютера ми можемо зв’язатися з будь-якою точкою земної кулі і отримати доступ до інформації, яка міститься на будь-якому комп’ютері, що становить мережу Інтернет. А так як кількість ресурсів всесвітньої мережі постійно зростає, то й зростають наші можливості в ній. Ми можемо вступати в дискусії з тих чи інших тем, відвідувати віртуальні виставки, вести електронний бізнес, спілкуватися за допомогою електронної пошти і багато, багато іншого.

        Тенденції розвитку сучасного суспільства мають переважно техногенний характер. Сучасний світ побудований на базі комп'ютерних електронних систем, які мають місце фактично в усіх сферах діяльності людини. Незважаючи на те, що комп'ютер існує всього близько 50 років, а перші комп'ютерні військові мережі з'явилися тільки в середині 60-х років минулого століття, весь світ охоплений загальнодоступними мережами настільки, що життя без комп'ютерів та їх спільної взаємодії на сьогодні не є можливим.

         Мета – полягає у вивченні історії відкриття, створення, розробки та розвитку всесвітньої мережі Internet.

        Об’єкт – інтернет.

         Предметом є дослідження інтернету та історії його створення, як джерела інформації для інформаційно-аналітичних досліджень.

         Реферат складається з вступу, основної частини висновків та списку літератури. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і висвітлюють подальші тенденції розробки теми         

І. Ідея створення

         З чого все почалося? Концептуальна основа для створення Інтернету була покладена трьома людьми і дослідницькою конференцією, кожен з яких змінив хід розвитку технологій, які прогнозувалися в майбутньому:

• Ванневар Буш перший фантастично описав потенційне застосування інформаційних технологій в описі автоматизованої бібліотечної системи “Memex”;
• Норберт Вінер винайшов галузь кібернетики, надихаючи майбутніх дослідників зосередитися на використанні забезпечило технологій розширення людських можливостей;
• у 1956 році на Дартмутській конференції штучного інтелекту кристалізується концепція покращення технологій в геометричній прогресії, що серйозний розгляд результатів.
• Маршалл Маклюен розробив ідею глобального села, тобто взаємозв’язку елементів нашої популярної культури завдяки електронним засобам.

            Ще в 40-х роках ХХ століття Ванневар Буш запропонував ідею, згідно якої за допомогою технічних пристосувань, можливо, значно збільшити пам'ять людини, а інформацію проіндексувати таким чином, аби швидко знаходити потрібну інформацію.

 

 

 

 

 

1. Розробки Ванневара Буша

          Серед основоположників сучасних  інформаційних технологій, які активно  працювали в 40-50-х роках, незаслужено  обійдений увагою комп'ютерної  преси Ванневаром Буш. Цей чоловік  був на рідкість цікавий, і  як професіонал, і як мислитель-футуролог. Лише одного разу його ім'я  було згадано в передруку виступу  Білла Гейтса і ще два або  три рази майнуло на сторінках  журналів.

         Ванневар Буш був дуже різнобічною людиною, він поєднував якості вченого-математика та інженера-практика. У його послужному списку більше десятка вищих академічних інженерних нагород і медалей. Перші десятиліття своєї діяльності Буш присвятив створенню пристроїв, популярних в 30-40-х роках електромеханічних диференціальних аналізаторів, попередників з'явилися пізніше аналогових обчислювальних машин. У 1942 р. під керівництвом Буша був розроблений один з перших електронно-механічних аналізаторів. Масштаби цього мегалітичної споруди сьогодні вражають: машина важила 100 т, в ній було використано 2000 електронних ламп, 400 км проводів, 150 електромоторів. Можна уявити її енергоспоживання. Ця машина успішно використовувалася в ряді військових проектів часів другої світової війни, а її творець став радником Президента США Франкліна Рузвельта по науці.  

         На жаль, для більшості новацій з області інформаційних технологій той відрізок часу, який відведений їм від моменту винаходу до, в кращому випадку, переміщення в музей, а зазвичай - на звалище, дуже невеликий. Сьогодні дітище Буша тих років для нас скоріше технічний курйоз, ніж реальний прообраз сучасної техніки. Можна лише позаздрити, скажімо, інженерам-мостовиками: їх створення служать десятиліттями... 
          І тим не менш роботи Ванневара Буша не пропали марно. Думки, висловлені ним, виявилися більш довговічними, ніж предмети матеріального світу. Нитка, що пов'язує Буша з сучасністю, простяглася від скромної статті As we may think («Так, як ми можемо думати»), опублікованої ним у липні 1945 р. в журналі The Atlantic Monthly - виданні, далекому від техніки. Ця стаття народилася в результаті переосмислення ролі науки і вчених у війні та історії суспільства в цілому. В ній Буш узагальнив свої погляди, які він почав висловлювати ще з початку 30-х років. Для нас представляє інтерес та частина статті, в якій автор розмірковує про форми подання інформації. 
       Буш зазначає, що паперові форми подання інформації значно відстали від рівня вимог, пропонованих сучасною йому наукою. Архаїчність засобів зберігання інформації призводить до того, що найважливіші результати виявляються незатребуваними. Наприклад, генетичні дослідження Грегора Менделя залишалися невідомими протягом декількох десятиліть. В якості засобу для компенсації невідповідності між обсягом наукової інформації та іншими засобами доступу до неї Буш пропонує деяку фото-електромеханічну машину, названу ним memex. Ця гіпотетична машина ніколи не була побудована, але вона дозволяла образно уявити запропоновану ідею, втілення якої в наш час назвали гіпертекстом. 

       Чим memex відрізняється від комп'ютера? Насамперед тим, що він побудований  на здобутках фотографії того  часу. По Бушу, вся інформація  повинна зберігатися у вигляді  мікрофільмів, для чого memex має підсистеми читання з мікрофіш і підсистему запису на мікрофільми з допомогою процесу сухих фотографії. Іншої технології в ті роки уявити було неможливо, а досягнення в мікрофотографії дійсно вражали сучасників. Втім, для нас сьогодні конкретний спосіб роботи memex не має особливого значення. 
         Буш представляє машину у вигляді письмового столу з екранами, на який проектується інформація для читання. У нього є клавіатура і допоміжні клавіші, іншими словами - це комп'ютеризоване робоче місце в сучасному поданні. Воно включає сховище для мікрофільмів та механізм доступу до них. Щільність запису на мікрофільми така, що обсягу сховища в memex вистачило б на сто років, якби користувач щодня записував по 5000 сторінок. 
         Однак головна особливість memex полягає не в методах зберігання інформації, а в способі доступу до неї. Буш пише: «Основна проблема - проблема доступу до інформації. Вона набагато глибше і полягає не просто в недосконалості бібліотечної техніки або невміння користуватися нею. Причина нашої недостатньої здатності до інформаційного пошуку полягає в штучності прийнятої системи індексації. Вона припускає, що зібрані дані повинні бути розсортовані, упорядковані за алфавітом або за порядковими номерами. Простежуючи ланцюжок переходів між підкласами, спускаючись по ієрархічному дереву, ми виявляємо єдине місце зберігання, якщо не передбачено спеціальне дублювання. Ці дії відрізняються неухильним суворим підпорядкуванням і вельми обтяжливим правилами, причому, виявивши один елемент даних, для пошуку нового вам доведеться повторити все спочатку.

        Свідомість працює зовсім не  так, вона оперує асоціаціями. Захопивши один об'єкт, мозок негайно переходить до іншого, що передбачає наявність механізму уявних асоціацій, деякою павутини (web) клітинок мозку, пов'язаних складними шляхами. Ця павутина характеризується високою динамікою зв'язків і непостійністю, проте володіє незрівнянним швидкодією. 
       Зрозуміло, не можна прагнути повторити природу, але треба у неї вчитися. І перша думка полягає в тому, що потрібно спробувати створити механізм асоціативного доступу до даних натомість індексного. Ніхто не сумнівається, що такий механізм буде поступатися людському мозку по швидкості і гнучкості доступу до даних, але можна сподіватися, що він дозволить в більш зручній формі вибирати дані з пам'яті». 
         Буш одним з перших виявив недосконалість механізму індексації як методу систематизації і доступу до даних. Тут дозволено зробити невеликий відступ. Річ у тім, що індексація, яка дуже часто представляється мало не єдиним механізмом пошуку, з історичної точки зору з'явився відносно недавно. Індексація народилася в XV столітті одночасно з винаходом книгодрукування і бухгалтерії. Пошук за індексом став чудовим винаходом і відображали відповідний рівень розвитку технологій і потреби того часу. Він був викликаний необхідністю уніфікації і стандартизації документообігу, як ми сказали б сьогодні.

До появи книгодрукування були відсутні стандарти на документи: кожна рукопис була унікальна, авторство в більшості випадків не вказувалося, переписувачі і оформлювачі дозволяли собі певні вольності, іноді допускали помилки і, що, можливо, найважливіше, не існувало єдиних правил оформлення. Ні одна найбільша бібліотека середньовіччя не мала або алфавітних та систематичних каталогів. Посаду бібліотекаря в монастирях була однією з найбільш загадкових, він володів таємницею пошуку інформації в манускриптах. (Атмосфера монастирської бібліотеки чудово описана в романі Умберто Еко «Ім'я троянди».)

         Друкована книга і вимоги бухгалтерського  обліку змінили ставлення до  інформації, і це один з характерних  ознак епохи Відродження, більш  відомої нам по змінам в  літературі і мистецтві. Взагалі  аналіз переходу від рукописів  до тексту, а далі до гипертексту як культурного феномену заслуговує спеціального дослідження.

         Новизна ідеї Буша полягає  в тому, що він запропонував  механізм перехресних посилань, аналогічний використовуваному  в сучасному гіпертексті, але  реалізований з допомогою умовного  механізму. Він вважав, що завдяки  допоміжним полів у тілі документів  вдасться відтворити аналог асоціативних  зв'язків, властивих людській свідомості. Цей механізм звільнить зберігання  даних від суворої книжкової  індексної структури і дозволить  людині створювати з окремих  документів віртуальні книги  у відповідності зі своїми  потребами.

         Буш вважав, що для роботи з  гіпертекстовими документами можна  використовувати в якості засобу  навігації щось схоже на нинішній  мультимедійний шолом. Сьогодні  такі уявлення про способи  реалізації гіпертекстової системи  виглядають наївними.

        Все наше освіта, практично вся  культура побудована на індексному  механізмі. Що його чекає в  майбутньому, наскільки індексний  механізм буде замінений асоціативним, сказати поки складно. Бушу вдалося  більше п'ятдесяти років тому  вловити очікувану трансформацію  в способах зберігання даних, і він на кілька десятиліть  випередив своїх сучасників.   
          Відомо, що термін «гіпертекст» був вперше запропонований Тедом Нельсоном в 1965 р., а першу працюючу гіпертекстову систему створив у 1968 р. Дуг Енгельбарт. Саме їх зазвичай вважають батьками гіпертексту. Треба віддати їм справедливість, обидва вони визнавали заслуги Ванневара Буша, що зазначено в їх роботах і листуванні. У 1995 р. в Массачусетському технологічному інституті була проведена конференція, присвячена Бушу і приурочена до п'ятдесятиріччя винаходу гіпертексту.

        В. Буш замислювався про роль засобів інформаційних технологій у суспільстві. Ця тема виходить далеко за рамки даної статті, але хотілося б зупинитися на порівнянні Буша з Джорджем Оруеллом, вони були сучасниками. Якщо Орвелл у романі «1984» бачив у телескринах виключно засіб нагляду та посилення тоталітаризму, використовуване Старшим братом, то Буш вважав, що розвиток інформаційних технологій буде служити посилення демократичного плюралізму. Сьогодні з падінням тоталітарних режимів правота останнього безперечна.

          Але не всі прогнози Буша так само прекрасно виправдовувалися. Він прославився тим, що цілий ряд його передбачень виявився жахливо помилковим. Наприклад, він вважав, що комп'ютер, еквівалентний по потужності людського мозку, буде мати розмір хмарочоса і споживати потужність, рівну потужності Ніагарського водоспаду. Його передбачення щодо теоретичного межі щільності інтегральних мікросхем, висловлені в 1970 р., були спростовані буквально через п'ять років. Ці та інші помилкові прогнози дали підстави для появи жаргонного слова vannevar, яке позначає невдале пророцтво.[5].

2. Норберт Вінер

Син професора славістики, вихідця з Росії, Норберт Вінер отримав вчений ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті у віці 18 років. Потім він працював разом з Бертраном Расселом в Кембриджі і Девідом Гильбертом в Геттінгені. По закінченні першої світової війни Вінер став викладати в Массачусетському технологічному інституті (МТІ), де виконав цілий ряд математичних досліджень світового класу. Тут же у нього склалася багаторічна особиста дружба з Ванневаром Бушем, про чию роль в організації наукових досліджень з інформаційних технологій варто згадати окремо. 
          Саме В. Буш з початком другої світової війни привернув Вінера до розв'язання математичних задач, пов'язаних з управлінням зенітним вогнем на підставі інформації, одержуваної від радіолокаційних станцій. Таким чином, Вінер став учасником Битви за Англію, завдяки чому зміг познайомитися з Аланом Тюрінгом. Величезне значення для формування поглядів Вінера на проблему "людина і комп'ютер" мала спільна діяльність з мексиканським психологом і кардіологом Артуро Розенблютом, саме йому була присвячена книга "Кібернетика". Перерахувати всіх тих великих учених, з ким спілкувався Вінер, складно, назвемо лише найвідоміші імена: Альберт Ейнштейн, Макс Борн, Річард Курант, Клод Шеннон, Фелікс Клейн.