Демократические реформы Древних Афин

Афінські судді мали значну свободу у визначенні того, щоє злочинним і незлочинним, тобто при винесенні вердикту провинності, при оцінці представлених доказів і, оскільки з цілоїряду справ не било встановлено точно визначених покарань, - у виборіостанніх.

Досить часто постановляємо  суддями рішення грунтувалося не стільки направо, скільки на політичних міркуваннях, на репутації тих чи інших осіб.  
Сторони, як звичайно, приводили до суду своїх рідних, щоб розжалобитисуддів їх благаннями і сльозами.

Особливою урочистістю  і суворістю відрізнявся судовий  процес уареопаг. За деякими припущеннями, він відбувався вночі, щоб судді небачили осіб і були тим більш неприємні (мимохідь на богиню правосуддя -  
Феміду, яку малювали із зав'язаними очима). Присяга свідків історін була поширена і в інших судилища, але тут вона відрізнялася особливоюурочистістю; стоячи на освячених нутрощах тварин, сторониклялися, що будуть говорити правду, викликаючи в іншому випадку гнів богівна себе і своїх рідних. Камінь, на якому стояв обвинувач, називавсякаменем непрощені, камінь обвинуваченого - каменем образи. Вирокпостановляється на третій день, За цей час обвинувачений міг - за законом --позбавити себе від покарання добровільним видаленням з Афін. [4]

Висновок

Найбільш розвинену правову  систему в Стародавній Греції мали Афіни. Найдавнішим джерелом права  в Афінах був звичай. У 621 р. до н.е. з'явилося писане право у вигляді Законів Драконта. Драконт включив до Законів ряд істотних положень, які відображали нову соціально-економічну ситуацію. Наприклад, скасовувалася кровна помста, вводилися нові правила судочинства. Закони оформляли права приватної власності, встановлюючи при цьому суворе покарання за посягання на приватну власність.

На початку VI ст. до н.е. велика законодавча робота в Афінах була проведена Солоном. У V - IV ст. до н.е. закони стають головним джерелом права. Майнові відносини. Афінське право не знає чіткої відмінності між речами. Однак правовий статус нерухомості мав свої особливості. Серед речових прав були відомі володіння і власність, причому приватна власність вважалася похідною від державної. Зобов'язальні відносини виникали або з договору, або з делікту. Підставою договору служило будь-яка домовленість будь-якого змісту. Договори укладали в основному в письмовому вигляді, але обов'язкової форми не було. Формалізм не був властивий афінському праву на початкових стадіях його розвитку. До реформи Солона невиконання договору тягло за собою особисту відповідальність боржника. Після реформи як забезпечення договірних зобов'язань виступають завдаток, договір і поручительство. Зобов'язання з деліктів виникають у випадку заподіяння майну будь-якої шкоди. Сімейне та спадкове право. Вступ до шлюбу в Афінах вважалося обов'язковим, безшлюбність не тягло покарань. Шлюб був договір, що укладається головою сім'ї. Спадкування здійснювалось за законом і за заповітом. За законом спадкоємцями першої черги були сини. Дочки могли отримати спадщину лише за відсутності синів померлого батька. Заповіт вважалося дійсним, якщо при його складанні заповідач перебував при здоровому розумі і не піддавався насильству. Заповідати мав право лише той, у кого не було законних дітей чоловічої статі. Кримінальне право і судовий процес. Афінському праву були відомі такі види злочинів: державні, проти сім'ї, проти особи, проти власності. Розрізнялися навмисні і необережні злочини. Було відомо поняття самооборони, проводилися відмінності між підбурювачем і виконавцем злочину.Починати судові справи могли тільки повноправні афінські громадяни. За жінку і неповнолітнього діяв глава сім'ї, за чужинця - його простат, за раба - його пан. Посадова особа, яка отримала скаргу, виробляло попереднє розслідування. При цьому обвинувачуваний або відповідач мав право подати письмові заперечення проти розгляду справи по суті. Сторони представляли всі необхідні докази у справі. По закінченні попереднього розслідування призначався день судового засідання. Рішення приймалося таємним голосуванням. На судові рішення і вироки допускалася апеляція до геліее. Рішення геліеі були остаточними і оскарженню не підляг

Список літератури