Німецько–Українські відносини в роки центральної ради, гетьманату та директорії

Директорія відразу ж після приходу до влади зіткнулася з великими труднощами. Вона не мала ні союзників, ні підтримки зовні. Існувала домовленість з австро-німецькими військами, що вони будуть боронити Україну від більшовиків, аж доки війська Антанти не окупують її. Такими були умови мирного договору Антанти з країнами Четверного союзу. Проте сподівання на австро-німецькі війська були марні. Оскільки, загалом ж становище після повалення гетьманської влади було складним. Селяни, які складали основну масу армії, покидали її та поспішали ділити поміщицьку землю. Вкрай несприятливим було й зовнішньополітичне оточення України. Одеса була захоплена Антантою, війська якої висадилися також у Миколаєві, Херсоні та Севастополі, на заході активізувалися поляки, на півночі – більшовики, на південному сході – російська Добровольча армія. Німецькі та австро-угорські війська, які згідно з договором мали захищати Україну від більшовиків, неспроможні були це робити і поверталися додому.

Директорія, що складалася з різних політичних сил, була єдина  лише в боротьбі з гетьманською владою і німецькими окупантами.

ВИСНОВКИ

Внаслідок проведеної дослідницької  роботи ми дійшли наступних висновків.

Відносини Центральної Ради з Німеччиною були пріоритетними. Оскільки, були встановлені дипломатичні відносини з країнами Четвертного союзу, основний зміст яких обертався навколо положень Брестського договору. Відчуваючи хиткість і непевність свого становища у протиборстві з прорадянськими силами, уряд Української Народної Республіки звернувся 12 лютого 1918 року до німецької сторони з проханням ввести на територію України німецькі війська, з допомогою яких він сподівався зберегти державність, розв’язати деякі проблеми державного будівництва. Маючи свої інтереси в Україні, а саме — вивезення з її території різних товарів, продовольства та сировини, німецький уряд відразу відгукнувся на прохання української сторони. А у зверненні Української Центральної Ради 11 березня 1918 до українського народу та заяві представників союзного командування в Україні військова присутність іноземних держав трактувалась як дружня акція допомоги, наголошувалось на невтручанні німців у внутрішні справи України.

За часів Гетьманату німецько-українсткі відносини, базувалися на наявності німецької та австро-угорської окупаційної влади, що перетворювало владу П. Скоропадського на маріонеткову. Німці активно втручалися у внутрішнє життя і зовнішню політику Української Держави. Для розв'язання багатьох проблем (фінансова, торговельна, створення масової армії тощо) у вересні 1918 р. П. Скоропадський зустрівся з кайзером Вільгельмом II. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави,а найважливішими напрямками зовнішньої політики були – союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 12 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах. Вирішальним чинником і опорою існування режиму Скоропадського були німецькі та австро-угорські війська.

Німецький військовий контроль над територією України, крім негативних, мав для України й позитивні наслідки. Німецькі війська були підпорою встановленого в Україні державного ладу, певною мірою перешкоджали здійсненню великодержавницьких планів і соціально-економічних експериментів більшовиків в Україні і в цьому сенсі виконували роль стабілізуючого фактора. Німеччина, згідно з 4-ю статтею Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного Союзу 3 березня 1918, наклала на Росію примусові зобов’язання щодо визнання за Україною права на самовизначення, чинності влади УЦР, умов мирного договору УНР з центральними державами, укладення українсько-російського мирного договору, звільнення української території від формувань Червоної гвардії тощо. З поразкою Німеччини у Першій світовій війні австро-німецькі війська були виведені з території України після листопада 1918 року.

В результаті антигетьманського  повстання 1918 влада в Україні  перейшла до Директорії УНР. Директорія, що складалася з різних політичних сил, була єдина лише в боротьбі з гетьманською владою і німецькими окупантами. Тому за часів Директорії німецько-українські відносини послабилися і були вкрай несприятливими.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні [Електронний ресурс]//  Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні. – Режим доступу: http histua.com/.../borotba-centralnoi-radi-i-bilshovikiv-za-vladu-v-ukrai…
2. Брест-Литовська конференція та підписання мирних договорів з Росією та Україною.[Електронний ресурс]// 80. Брест-Литовська конференція та підписання мирних ... – Режим доступу: http kimo.univ.kiev.ua/MVZP/80.htm
3. Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада. – Київ. – 1997.
4. Винниченко В. Відродження Нації.. — Київ-Відень : "Дзвін". – 1920.
5. Деникин А. Гетманство и директория на Украине. — Москва-Ленинград: 1930.
6. Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава. [Електронний ресурс]//  13.4. Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава - Історія ... – Режим доступу: http www.info-library.com.ua/books-text-1065.html
7. Матяш І. Брестський мир // Зовнішні справи. - 2008. - № 6.
8. Субтельний О.  Історія України. . – К.: Либідь, 1991.

¹Брест-Литовська конференція та підписання мирних договорів з Росією та Україною.[Електронний ресурс]// 80. Брест-Литовська конференція та підписання мирних ... – Режим доступу: http kimo.univ.kiev.ua/MVZP/80.htm

²Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. К., 1997;

³Там саме.

⁴Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні [Електронний ресурс]//  Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні. – Режим доступу: http histua.com/.../borotba-centralnoi-radi-i-bilshovikiv-za-vladu-v-ukrai…

⁵Винниченко В. Відродження Нації. — Київ-Відень : "Дзвін". – 1920.

⁶Матяш І. Брестський мир // Зовнішні справи. – 2008. - № 6.

⁷Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава. [Електронний ресурс]//  13.4. Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава - Історія ... – Режим доступу: http www.info-library.com.ua/books-text-1065.html

⁸Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава. [Електронний ресурс]//  13.4. Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава - Історія ... – Режим доступу: http www.info-library.com.ua/books-text-1065.html

⁹Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава. [Електронний ресурс]//  13.4. Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава - Історія ... – Режим доступу: http www.info-library.com.ua/books-text-1065.html

¹⁰Субтельний О.  Історія України. . – К.: Либідь, 1991. – 313 с.

¹¹Субтельний О.  Історія України. . – К.: Либідь, 1991. – 313 с.

¹²Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава. [Електронний ресурс]//  13.4. Загибель Центральної Ради. Гетьманська держава - Історія ... – Режим доступу: http www.info-library.com.ua/books-text-1065.html

¹³Субтельний О.  Історія України. . – К.: Либідь, 1991. – 313 с.

¹⁴Деникин А. Гетманство и директория на Украине. — Москва-Ленинград: 1930.

¹⁵Винниченко В. Відродження Нації.. — Київ-Відень : "Дзвін". – 1920.