Політика українізації, причини та наслідки

 

 

Зміст

Вступ

Розділ1: Історія жінок княжого роду.

Розділ2: Дочки Володимира Святого

Розділ3: Дочки Ярослава Мудрого

Висновки

Використана література

 Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Історія Руси-України сповнена багатьма звитяжними і трагічними сторінками. Широко відомі і її видатні (та менш видатні) провадирі – князі руські. Однак, за рідкісними винятками, майже зовсім невідомими широкому загалові є імена та долі жінок, що супроводжували у життєвому шляху своїх чоловіків і, так чи інакше, увійшли до вітчизняної історії. Були серед них і русинки, і іноземки. Були руські княжни й дружинами європейських монархів. Імена їхні не обмежуються лише Анною Ярославною – королевою Франції. Хто вони? Які їхні імена? Ми спробую відтворити загальну картину доль руських княжен та княгинь на аналізі свідчень про близько двохсот жінок, пов'язаних із княжим життям. Це, перш за все, династія Рюриковичів-Ігоревичів у восьми її гілках, що беруть свій початок з роду перших відомих історикам київських князів (Київська, Чернігівська, Галицька, Києво-Галицька, Галицько-Волинська, Полоцька, Турово-Пинська та Ростово-Суздальська).

Тож метою дослідження є дослідити роль жінок Київської Русі у європейській історії.

Об’єкт дослідження – жінки княжого роду Київської Русі у європейській історії.

Завданням дослідження є проаналізувати значення, важливість участі жінок-княгинь у європейських країнах.

Актуальність роботи полягає в тому, що більшість знають лише князів Київської Русі, їх вклад в історію, а на значення та історію княгинь за межами держави не звертають уваги.

Практичне значення: ця робота може бути використана для поглиблення знань з історії України.

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія жінок княжого роду

Серед руських княжен (доньок князів Руси) тридцять три дівчини носили імена слов'янські (Болеслава, Вишеслава, Верхуслава, Всеслава, Віра, Городислава, Добронєга, Добродія, Дубравка, Забава, Дзвенислава (Звенислава), Збислава, Киріяна, Любава, Либідь, Мариця, Переяслава, Предслава, Премислава, Прибислава, Прокседа, Рогніда, Ростислава, Святослава, Соломія, Ярослава). З цих тридцяти трьох жінок княжого роду стали княгинями руськими дванадцять княжен (зарахуємо до них і літописну Либідь), чотири княжни заручилися з королями Польщі і ще дві з королями Угорщини. Дві княжни стали княгинями Померанії. Серед доньок князів з Руси, що носили певні з вищезгаданих імен слов'янських, вийшли також княгиня Мазовша, герцогиня Шлезька, герцогиня Познанська. Мариця, дочка Володимира Мономаха, була дружиною Леона – сина Діогена, що претендував на візантійський престол, а донька нащадка Володимира Мономаха, Великого князя Київського Мстислава Гаральда – Добродія (від шлюбу із шведською принцесою Христиною), прийнявши християнське ім'я Ірини, стала імператрицею Візантії після одруження з Андроніком Комніном. Онучка Ярослава Мудрого Прокседа Всеволодівна (прийняла християнське ім'я Євпраксії) була дружиною маркграфа Нордмарку Генріха, а згодом німецького цісаря Генріха IV і відома в Європі під ім'ям Адельгайди. Ще п'ять княжен змінили свої імена із слов'янських на християнські і стали черницями, одна з яких - Предслава (у християнстві – Єфросинія) була визнана святою православної церкви. Ця донька сина князя Полоцького, а в майбутньому Великого князя Київського Всеслава І, Святослава, якого Мстислав Гаральд обрік на заслання, вимушена була стати черницею і померла нею 1173 року. Дві княжни (невідомого нам імені) померли у молодому віці, так і не встигнувши вийти заміж.

Слов'янське ім'я Малуша носила донька Малка Любчанина, яка увійшла до вітчизняної історії як коханка Святослава Ігоревича (Хороброго) і мати хрестителя Руси Володимира Святославича. А дочка боярина Степана Кучки із слов'янським іменем Уліта стала княгинею Владимирською, одружившись із князем Андрієм Боголюбським.

З неслов'янськими іменами (Агата, Анастасія, Анна (Ганна), Гріфіна, Ірина, Інгеборга, Євдокія, Євфросинія, Євфемія, Єлізавета, Катерина, Кінегурда, Марія, Малфрида, Маргарита, Марина, Олена, Ольга, Офка, Софія, Федора, Янка) історії відомо ще п'ятьдесять п'ять княжих доньок, з яких двадцять дві вийшли заміж за руських князів (зарахуємо до них і дружину князя Київського Ігоря Рюриковича – Ольгу). Чотири княжни були дружинами Великих князів Литовських Ольгерда, Любарта, Вітовта-Олександра та Свидригайла-Болеслава за часів, що відзначаються посиленням Литви і занепадом роздрібненої феодальної Руси. Однак, задовго до цієї пори, з княжнами руськими мали за честь зв'язати свої долі вищі особи європейських країн не за для претендування на престол подружньої батьківщини, а щоб заручитися підтримкою і впливом їхніх батьків та братів. Так, три княжни з Руси стали королевами Польщі і стільки ж королевами Угорщини. Дочка Данила Галицького Софія стала дружиною Генріха V Шварцбурзького. Донька князя Білгородського та Чернігівського Гліба Святославича († 1209 р.) Євфемія заручилася з візантійським цісаревичем Ангелосом, а дочка князя Перемишльського Володаря Ростиславича († 1124 р.) Ірина вийшла за Ісаака Комніна. Анастасія († 1335 р.), дочка князя Галицького, короля Руси Лева І Даниловича († 1301 р.) вийшла заміж за польського князя Земовіта. Були княжі доньки і дружиною Петра Власта, і жінкою польського палатинина Петра. Руські княжни ставали також княгинею Мазовша, княгинею Краківською, банною Загреба. З руських княжен вийшли королева Бордричів Інгеборга Мстиславівна та королева Богемії Кінегурда Ростиславна. Дочка Великого князя Київського Мстислава І Гаральда († 1132 р.) була дружиною короля Швеції Зігурта, а пізніше стала дружиною датського короля Еріка і відома історикам під ім'ям Малфрида. Ще раніше, дочка Ярослава Мудрого († 1054 р.) Єлізавета 1044 року одружилася з норвезьким королем Гаральдом, а року 1067-го взяла шлюб з королем Данії Свеном. Інша донька Ярослава Мудрого Анна (Агнесса) є на сьогодні найвідомішою жінкою з україно-руської історії. Ця княжна дев'ятнадцятирічною дівчиною 1051 року стала дружиною короля Франції Генріха V і дев'ять років була французькою королевою, після чого 1060 року заручилася з Раулем Крені де Валуа.

Дочка Великого князя Київського Всеволода І Ярославича († 1093 р.) Янка присвятила себе служінню Христу і померла ігуменею 1112 року. Серед княжен, що носили неслов'янські імена, як і серед тих, що мали слов'янські, також були черниці. Ними стали три княжих дочки і дві з них, як і Предслава-Євфросинія, були канонізовані православною церквою як святі. Це – Євфросинія († 1250 р.), черниця, дочка князя Галицького, Чернігівського, Великого князя Київського, бана Мачви Михайла (Святого) Всеволодовича й княжни Галицької Олени Романівни та дочка брата святої Євфросинії (сина Михайла Святого) бана Мачви Ростислава й дочки угорського короля Бели IV черниця Маргарита († 1250 р.).

Ще чотири відомі за іменем і родом княжни померли з різних причин неодруженими.

За іменами також неслов'янського кореня, але що стали княгинями на Русі, є відомими і дві жінки некняжого роду, а саме Настася Чагрова (спалена 1171 р.) – друга жінка князя Галицького Ярослава Осмомисла († 1187 р.) та Катерина, дочка новгородського посадника Петрила – друга дружина Святослава Олеговича († 1164 р.), князя Чернігівського.

Серед жінок княжого роду я особисто знаю про наявність ще дев'ятьох дочок Великого князя Київського Володимира Великого, але, нажаль, ані їхні імена, ані долі невідомі. Про інших доньок Великого князя відомо, що Предслава (від шлюбу з полоцькою княжною Рогнідою) померла десь після 1015 року, Премислава вийшла заміж за короля угорського Ладислава І, а Добронєга-Марія (1011–1087) була одруженою з польським королем Казіміром І.

Разом з тим, історикам свідчить про долі і родовід ще п'ятнадцяти княжен. З них десять княжен стали княгинями в Русі. Одна княжна стала дружиною Вратислава князя Моравського з Брно (донька Василька Осліпленого († 1124 р.), князя Теребовлецького). Заручилася з угорським королем Стефаном ІІІ 1167 року невідома дочка Галицького князя Ярослава Осмомисла, а невідомого імені дочка вже згадуваного бана Мачви Ростислава Михайловича була дружиною двічі і двох болгарських царів, спочатку Михайла, а потім Костянтина. Сестра Великого князя Володимира Мономаха і донька Всеволода І "Чернігівського", ім'я якого не встановлено, померла 1089 р., залишаючись, очевидно, неодруженою. Залишається невідомою і доля, також незнаної за іменем, дочки сина Ярослава Всеволодовича "ЧерКрім того, ще дві жінки, імена яких досі залишаються таємницею, певно були княгинями некняжого роду. Це, так звана "попадя" – друга дружина Галицького князя Володимира († 1198 р.) сина Ярослава Осмомисла та дочка новгородського посадника Дмитра Завидича, що померла 1168 р. і була також другою дружиною Великого князя Київського Мстислава І Гаральда, сина Володимира Мономаха.

Отже, зі ста трьох руських княжен відомі імена і долі мають вісімдесят вісім і ще п'ятнадцять княжен, свідчення про яких дійшли до наших днів, невідомі сьогодні за іменем. Загалом, з усіх відомих нині доньок руських князів нащадків Рюрика (чи, вірніше, Ігоря та Ольги) княгинями на Русі стали сорок чотири княжни (з них десять невідомого імені). Княжен, що через передчасну смерть чи відсутність сталих літописних свідчень сходять з історичної сцени незаміжніми було вісім. Стільки ж руських княжен пішли (а деякі з них вимушені були це зробити) у черниці, три з яких були визнані православною церквою як святі. Одна княжна стала ігуменею.

Вісім княжен були заручені з королями Польщі: Вишеслава Святославівна з Болеславом ІІ Сміливим, Збислава Святополківна 1102 року з Болеславом ІІІ Кривоустом, Верхуслава Всеволодівна з сином Збислави Болеславом IV Кучерявим, Добронєга Володимирівна з Казіміром І, Олена Ростиславівна († 1197 р.) з Казіміром ІІ Справедливим, Олена Іванівна з Олександром, Євдокия Ізяславівна з Мєшком ІІІ, Агата Святославівна з Кондратом І. Крім них у Ляхи виїжджали в заміжжя до Мазовша Переяслава Данилівна за князя Земовіта ІІ, а до Кракова у заміж за Лешка Чорного відправилася Гріфіна Ростиславівна. Герцогинями стали княжни: Звенислава Всеволодівна (за Болеславом зі Шлезу) та Вишеслава Ярославна (за Одоном з Познані). Княгинями Померанії стали дві руських княжни: Соломія Романівна (за князем Свентополком) та Прибислава Ярославна (за Ратибором І). Невідомого імені донька Василька князя Теребовлецького стала княгинею Моравською, одружившись з князем Вратиславом з Брно. На заході єдності і могутності руських князівств, до Великого князівства Литовського виїхали у заміжжя Офка Данилівна († 1349 р.), Анна – княжна Смоленська, Анна – княжна Тверська. По дві княжни ставали королевами німецьких земель та імператрицями Візантії. Серед руських княжен були також: королеви Франції, Норвегії, Данії, Швеції, Богемії, Бордричів, цариці Болгарії, а дочка Романа Даниловича, князя Слоніма і Новогрудка, Марія († 1253 р.) вийшла заміж за бана Загреба Стефана IV. Ще шість княжен одружилися з королями Угорщини: Предслава Святополківна з Алмошем, Премислава Володимирівна з Ладиславом І, Євфемія Володимирівна († 1138 р.) з Коломаном, Єфросинія Мстиславна († 1146 р.) з Гейзою ІІ, Анастасія Ярославна 1067 року з Андреєм та невідомого імені донька Ярослава Осмомисла зі Стефаном ІІІ.

П'ятеро жінок стали руськими княгинями, хоч і походили з некняжого роду. Це т. зв. "попадя", Настася Чагрова, Катерина дочка Петрила, Улита Кучка та невідома дочка Дмитра Завидича. Коханка князя Київського Святослава Ігоревича Малуша подарувала від нього Україні-Русі князя-сина Володимира Великого. Невідомого роду княгинями на Русі було вісім жінок, про яких є літописні згадки, чотири з яких нам невідомі навіть за іменем.

Зі ста трьох княжен лише сорок чотири з них стали княгинями в Русі і тридцять дев'ять дружинами іноземних мужів. З цього видно, що закордонні володарі мали за честь і були раді взяти шлюб з руськими княжнами. Найбільшу "кількість" своїх доньок видали заміж за межі Руси князі Київської та Галицької ліній (що є закономірним з їхньої провідної у різні часи ролі у країні), а «найменшу» Турово-Пинської та Полоцької ліній (що не менш закономірно з тих же, але протилежних, причин, до того ж, князі полоцькі серед володарів Руси довгий час вважалися князями-ізгоями, що в свою чергу підривало, між іншим, і їх міжнародний авторитет). Князі Руси активно використовували через шлюби своїх доньок власні державницькі зовнішньополітичні інтереси та устремління на європейському напрямі (включаючи й Візантійську імперію), більшу увагу приділяючи близькому зарубіжжю, однак наймогутніші з них сягали у родинних зв'язках у найвизначніші тогочасні європейські династії.

Натомість князівські одруження (як правило, майже завжди кількаразові) з іноземками були геополітично більш різноманітними і з відчутним відсотком шлюбів з доньками правлячих родів сусідніх східних державних утворень. Тенденція до одруження руських володарів з азіатками з'являється у ХІІ–ХІІІ ст., в часи посилення тиску східних орд на порубіжжя України-Руси і в періоді її феодальної роздрібненості. Так, з сорока восьми княгинь-іноземок на Русі вісім були половчанками. Серед них: дочка хана Тугорхана, що була одруженою з онуком Ярослава Мудрого Великим князем Київським Святополком ІІ Ізяславичем († 1113 р.), дочка хана Осолука – з князем Чернігівським, Курським і Новгородським Олегом Святославичем († 1115 р.), половчанками були третя дружина (померла 1126 р.) князя Тмутараканського, згодом Великого князя Київського Володимира Мономаха († 1125 р.) та донька хана Аєпи, що вийшла заміж за князя Ростово-Суздальського і Великого князя Київського Юрія Довгорукого († 1157 р.), невідомого імені жінка князя Волинського Андрія Мономаховича († 1142 р.) та інша дочка хана Аєпи, що стала першою дружиною князя Чернігівського Святослава Олеговича († 1164 р.), донька хана Кончака – Слобода, що заручилася з князем Галицьким Володимиром Ігоревичем (повішаний 1211 р.) та дочка хана Тігака, яка одружилася з сином Данила Галицького князем Волинським Мстиславом († 1292 р.).

Одночасно поширюються шлюби князів-русичів з доньками князів Осетинських (Касогських), які з пори розгрому їх князем Тмутараканським, а пізніше Чернігівським та Великим князем Київським, Мстиславом Володимировичем († 1034 р.) стають союзниками Руси. Достеменно відомо на сьогодні чотири таких шлюби, коли Великий князь Київський Ярополк ІІ Мономахович († 1139 р.) одружився з осетинською княжною Оленою, Великий князь Владимирський Андрій Боголюбський (вбитий 1174 р.) за третю жінку взяв якусь осетинську княжну, інший Великий князь Владимирський Всеволод Велике Гніздо († 1212 р.) в першому шлюбі мав за жінку Ясиню і, врешті, також Ясиню мав дружиною син Великого князя Київського Святослава ІІІ звитяжний Чернігівський князь Мстислав, що загинув 1223 року у бою біля р. Калки. З представниць кавказьких народів княгинею на Русі була також невідомого імені грузинська принцеса (Тамара ?), з якою був одружений Великий князь Київський Ізяслав ІІ Мстиславич († 1154 р.).

Та, все ж таки, Русь залишається в більшій мірі в об'єктиві європейської політики і це яскраво простежується також і з огляду княжих шлюбів. Тут найбільший відсоток княжих одружень з представницями європейських династій припадає на укладання родових зв'язків із жінками з країн близького порубіжжя – Польщею, Угорщиною, Болгарією, Візантією та (з ХІІ ст.) Литвою. Княгинями в Русі ставало шість полячок, першою з яких була дочка польського короля Болеслава Хороброго, яка вийшла заміж за Великого князя Київського Святополка І Ярополковича († 1019 р.). Крім неї, за руськими князями були: Гертруда (дочка короля Мєшка), Олена (дочка короля Лєшка Білого), Агнесса (дочка короля Болеслава Кривоуста та київської княжни Збислави Святополківни), донька короля Казиміра ІІ та дочка короля Владислава-Германа. Першою княгинею-угоркою серед іноземок на Русі була донька короля Бели І – Ланка, на якій одружився князь Тмутаракані Ростислав Володимирович († 1067 р.). Дружинами князів руських були також угорські принцеси, серед яких, зокрема, дочки королів Коломана й Ладислава та доньки Бели IV – Констанція й Ганна. Як і угорок, княгинь-візантійок (грекинь) у нашій історії було також п'ятеро. Першу княгиню грецького походження на Русі спіткала нелегка доля. Відомо, що вона була дружиною Великого князя Київського Ярополка І Святославича († 978 р.) і згодом стала свідком й жертвою братовбивчого змагання Святославичів за київський стіл. Після поразки та смерті Ярополка вона змушена була стати, будучи вже від нього вагітною, дружиною переможця – іншого сина Святослава Хороброго Володимира І Великого († 1015 р.). Її син Святополк Ярополкович († 1019 р.) не довго тримався князем у Києві і увійшов до історії з незаслуженим ярликом "Окаянний". Княгинями з Візантії на Русі були також сестра константинопольських імператорів Анна Порфирородна († 1011 р.) за Великим князем Київським Володимиром І Великим, царівна Мономахівна за Великим князем Київським Всеволодом І Ярославичем "Чернігівським" († 1093 р.), царівна Анна за князем Волинським і Галицьким Романом Мстиславичем (вбитим 1205 р.) та Олена, що була другою дружиною Великого князя Київського Юрія Довгорукого († 1157 р.).