Політика українізації, причини та наслідки

Урочиста коронація Філіппа I відбулася у 1066 році, коли він досяг чотирнадцяти років. Згодом він одружився з Бертою Фрайзінгенською. Тоді Франція отримала нову першу даму, і Анна на початку 1070-х років поступово відходить від державних справ. Востаннє ім'я Анни засвідчене на документі 1075 року. Що сталося з нею потім невідомо.

Багато суперечок викликала серед учених подальша її доля. Деякі російські та французькі історики вважали, що по смерті другого чоловіка вона повернулася до Києва й там закінчила своє життя. Однак ще наприкінці 17 століття вчений Абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: «Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miſericordiam Dei requiſcant in pace» (тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха). Напевно, невдовзі після 1075 року Анна померла.

Щороку 5 вересня у заснованому нею монастирі у місті Санлі (курортне містечко за 40 км від Парижа) відправляється богослужіння за її душу, цей день вважається днем її смерті. Збереглися фрескове зображення Анни в Софіївському соборі у Києві та пізніше скульптурне — на порталі церкви святого Вінсента в містечку Санліс. В містечку міститься її могила, а також пам'ятник, подарований Україною в 2005 році.

Існує легенда, що на так званому Реймсьгого Євангелії слов'янською мовою, яке, Анна Ярославна привезла з собою з Києва, до революції 1793 року присягали на вірність французькі королі.

Сім’я

Від Анни з Генріхом народились:

• ФіліпI (1052–1108)

• Едігна (Емма) (1055— біля 1109)

• Роберт (1055–1060)

• Гуго (1057–1102)

 

 

Ага́та (анлг. Agatha) — дружина Едварда Вигнанця, короля Англійського, мати Едгара Етелінга та Св. Маргарити Шотландської. Походження Агати досі викликає суперечки в дослідників. Вірогідно — була дочкою Великого Князя Київського Ярослава Мудрого.

Середньовічні відомості

Питання походження і національної приналежності Агати до теперішнього часу являє собою ще не дозволену загадку історії. Збережені середньовічні джерела вкрай суперечливі щодо походження дружини Едуарда Вигнанця. Англосаксонська хроніка, а також Флоренс Вустерський у своїх роботах «Chronicon ex chronicis» і «Regalis prosapia Anglorum», Симеон Даремський і Елред Рівоскій повідомляють, що Агата була родичкою «імператора Генріха». Рьеволкс, а за ним і шотландська Мелроузька хроніка називає її дочкою імператора Генріха. Матвій Паризький, однак, вважав Агату сестрою імператора. Жеффрен Гаймар у своїй «Історії англів» заявляє, що вона була дочкою короля та королеви Угорщини, хоча і датує цей шлюб часом, коли Едуард ще перебував у Києві. Ордеріка Віталій в «Історії церкви» більш конкретний, називаючи батьком Агати короля Шаламона, який, в реальності, жив дещо пізніше.

Вільям Мальмсберійський у «De Gestis Regis Anglorum» стверджує, що дружина Едуарда була сестрою королеви Угорщини (донька Ярослава Мудрого). Про це повідомляє також Альберік де Труа-Фонтен.

Роджер Ховеденскій і автор «Законів Едуарда Сповідника» повідомляють, що коли Едуард проживав при дворі київського «короля Малесклода», він одружився на знатній жінці. Більш того, автор «Законів Едуарда Сповідника» додає, що мати Святої Маргарити походила з руського королівського роду (Великих князів Київських).

Київська теорія

Рене Жетте вказав, що Вільям Мальмсберійський і низка пізніших хроністів впевнено повідомляють, що сестра Агати була королевою Угорщини. З біографії Едуарда Вигнанця відомо, що він підтримував угорського короля Андраша I, і супроводжував його в його поїздці з Києва до Угорщини у 1046 р., після чого довгий час перебував при дворі Ендре I. Дружиною угорського короля була Анастасія, дочка київського князя Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгегерди. Таким чином, за логікою Жетте, Агата виявляється дочкою Ярослава. Це припущення добре узгоджується з твердженнями Жеффрея Гаймара і Роджера Ховеденского про те, що Едуард, проживаючи в Києві, взяв за дружину дівчину з місцевого знатного роду, а також про те, що тестем Едуарда був «руський король».

Відповідно до іншої теорії, Агата могла бути не дочкою, а сестрою Ярослава Мудрого. Остання дружина Володимира I, отця Ярослава, була, ймовірно, німецькою принцесою, що узгоджується зі свідченнями хроністів про німецьких коренях дружини Едуарда Сповідника. Більше того, приблизно в той же час, коли Едуард одружився на Агаті, зафіксований шлюб польського князя Казимира I та іншої дочки Володимира I, Добронеги. Відповідно до даної теорії, зв'язок Агати з угорським королівським домом також наявний, оскільки інша дочка Володимира була дружиною угорського принца Ласло Сміливого, дядька короля Ендре I.

Імена дітей та онуків Агати — Маргарита, Христина, Давид та Олександр — невідомі сучасної їй Британії, також можуть свідчити про візантійсько-руського (давньоукраїнського) походження дружини Едуарда Вигнанця. Так, Давид було ім'ям, даним при хрещенні першому київському святому й молодшому братові Ярослава Мудрого Глібу (канонізований близько 1073 р.). Це ім'я також вживається у відомій промові єпископа Іларіона Київського, що порівняв Володимира I з біблійним Давидом, а Ярослава з Соломоном Мудрим. Дітей угорського короля Андраша I також звали Давид і Шаламон. Олександр, безумовно, сходить до імені Олександра Македонського, діяння і біографія якого були дуже популярні в Києві XI століття. Нарешті, імена Маргарита і Христина мають, мабуть, шведське походження, а дружина Ярослава Мудрого була саме шведською принцесою.

Слабкою стороною київської теорії походження Агати є той факт, що в цьому випадку Едгар Етелінг і Маргарита Свята були б по материнській лінії двоюрідними братом і сестрою французького короля Філіпа I. Такі близькі родинні зв'язки не могли бути не помічені сучасниками, проте ні в одному з середньовічних джерел не міститься жодної згадки про це. Мовчання хроністів про спорідненість французького короля та шотландської королеви свідчить проти припущення про великокнязівському походження Агати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, дослідивши долю жінок княжого роду Київської Русі у європейській історію, ми бачимо , що княгині супроводжувати у життєвому шляху їх чоловіків і, так чи інакше, увійшли до вітчизняної історії.

Вивчаючи історію Київської Русі, ми повинні вивчати не тільки князів, які жили на території держави , а й княгинь, які прославляли державу за її межами. Вони дали початок багатьом великим правителям європейських держав.

На нашу думку, уваги та поваги їм вказано дуже замало в історії України, тож потрібно цю недостачу заповнити.

Якщо заглянути глибше , то вони зробили великий вклад у розвиток багатьох народів,  держав, імперій. Тож вклад цих жінок невичерпний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Сага про Ярославових доньок. Юрій Хорунжий, Юрій Якимів.- К.: Видавництво «Бібліотека українця»,2004.
2. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
3. Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста.- К.: Генеза, 1993
4. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
5. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
6. Історія України в особах: IX–XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
7. Анастасія Семенюк-найкраща бомбардирка Волині 2013(http://vk.com/id135603650)Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України
8. «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
9. «Історія України», М.Грушевський, Частина 2
10. «Heimskringla or The Chronicle of the Kings of Norway», Saga of Harald Hardrade: Part I. (англ.), із Berkeley Digital Library
11. «Князівські династії Східної Європи», Леонтій ВОЙТОВИЧ — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1 
12. (укр.) У рік 6488 [980]У рік 6526 [1018] // Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989.
13. Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів: Інститут українознавства, 2000.ISBN 966-02-1683-1
14. (рос.) Баумгартен H.A. Добронега Владимировна, королева польская, дочь св. Владимира // Благовест. — Париж. — 1930. — № 2-3. — С. 102–109.
15. (укр.) Назарко І. Доброніга — дочка святого Володимира Великого // Analecta ordinis S.Basilii Magni. — Vol.2 (8). — Fasc.3-4. — Romae. — 1956. — C.319-324.

 

 

 

Додатки

 

Доньки Ярослава Мудрого. Фреска XI ст.

 

Грамота французького короля Філіпа I на користь абатства св. Крепіна в Суассоні, що містить автографічний підпис Анни Київської. 1063 р.

Зображення Анни Ярославни на фресціСофійського собору у Києві

...

Past Sicily's wide plains we flew,

A dauntless, never-wearied crew;

Our viking steed rushed through the sea,

As viking-like fast, fast sailed we.

Never, I think, along this shore

Did Norsemen ever sail before;

Yet to the Russian queen, I fear,

My gold-adorned, I am not dear.

Вікінги називали Єлисавету Еллісіф (Ellisif), скальд Стуф Сліпий співав про Ґаральдову дружину, що той привіз на батьківщину у 1046:

Agder's chief now got the queen

Who long his secret love had been.

Of gold, no doubt, a mighty store

The princess to her husband bore.

 

 

 

Анна Ярославівна

Добронеда Марія Володимирівна

Родове дерево князів Київської Русі 
Збислава Святополківна,         дружина краківського князя Болеслава ІІІ Кривоустого

Євфросинія Мстиславна, дружина угорського короля Гейзи ІІ

Княгиня Ольга, дружина князя Ігора і мати київського князя Святослава І Хороброго

Cвята Преподобна княгиня Предслава-Єфросинія Полоцька