Політика українізації, причини та наслідки

Одними з перших іноземок, що одружувалися з руськими князями, були болгарині. З історії Київської Руси є відомості, що Великий князь Київський Володимир Великий мав у жонах двох болгаринь, але хто вони і які їхні імена невідомо. Ще одна болгариня, вже пізніше, була княгинею Пинською. Нею стала дочка болгарського царя Бориса Георгійовича Євфросинія після одруження з місцевим князем Ярославом Юрійовичем († 1186 р.). Невідомими залишаються і дві чешки, що були дружинами того ж таки Володимира Великого.

З посиленням у ХІІІ ст. Литви, родинні зв'язки руських князів Галицько-Волинської гілки зав'язуються і з Великим князівством Литовським. Так, Галицько-Волинський князь і король Руси Данило Романович Галицький († 1264 р.) мав за другу жінку доньку Довспрунка, що була сестрою Великого Литовського князя Товтивілла, а його небіж князь Холмський Шварно († 1269 р.) був одружений з дочкою Великого князя Литовського Мендовга і згодом переймає цей титул. Таке класичне об'єднання двох держав на той час (Галицько-Волинської та Литовської) через родинний зв'язок вступає у свою завершальну фазу у XIV ст., коли син сестри Галицько-Руського короля Лева ІІ Марії та князя Мазовецького Тройдена І – князь Галицький Болеслав-Юрій († 1340 р.) бере у дружини Офку, дочку Великого князя Литовського Гедиміна.

Із західноєвропейських країв княгинями на Русі ставали княжна з Померанії та італійка Теофанія Музалоні, Євфимія з Моравії і сестра Трірського єпископа Бургарда – Кілікія, дочка графа Оттона – Кунегурда і дочка графа Ліппольда – Ода, а також невідомого імені німецька принцеса († 1151 р.), що відома як дружина Великого князя Київського Ізяслава ІІ Мстиславича. Дочка короля Швеції Олафа – Ірина-Інгігерда († 1051 р.) стала княгинею Київською після одруження з Ярославом Мудрим. Другою в історії України-Руси дочкою швецького короля, що стала руською княгинею була принцеса Христина († 1122 р.), яка вийшла заміж за сина Володимира Мономаха Великого князя Київського Мстислава І Гаральда. Першою ж жінкою самого Великого князя (спершу він був князем Тмутараканським) Володимира Всеволодовича Мономаха († 1125 р.) була дочка короля Англії – Гіда. Серед княгинь на Русі була і колишня королева Рікса, вдова по королю Данії Магнусу, що взяла шлюб з Новгородським князем Володимиром Всеволодовичем († 1140 р.).

Ще п'ятьох княгинь Руси, походження яких невідоме, є підстави вважати іноземками (якою, на думку деяких дослідників є і дружина Ігоря Рюриковича княгиня Київська Ольга), враховуючи роки князювання їхніх чоловіків. Це, перш за все, три дружини Великого князя Київського Володимира І Святославича (Великого) – Олава, Малфрида і Адлага, які, очевидно, були варяжками (із Скандинавії) та дві Ганни (Анни) – одна з них була дружиною сина того ж Володимира Великого князя Київського Ярослава Мудрого, а інша, що померла 1111 р., дружиною його ж онука, також Великого князя Київського Всеволода І Ярославича "Чернігівського".

Таким чином, дружинами руських князів ставало п'ятдесят три іноземки, з якими найчастіше пов'язували свою долю представники Київської, Києво-Галицької та Галицько-Волинської княжих ліній, а князі Полоцької лінії і тут залишалися «найменш популярними».

Із двохсот жінок які пов'язані з княжими руськими гілками, княгинями на Русі ставало шістдесят дев'ять русинок (з них шестеро некняжого роду), п'ятдесят три іноземки (з п'ятьма імовірними чужинками) та вісім жінок невідомого родоводу. Тридцять дев'ять відомих руських княжен вийшло заміж за іноземців, а долі ще дев'ятьох доньок Великого князя Київського Володимира І Великого є невідомими, як і їхні імена. Укладання шлюбів за часів Руси – це, в першу чергу, зовнішньополітична активність князів і її розшир. Усе ж, протягом Х–ХІІІ ст. Русь була і залишалася вагомим чинником у тодішній міжнародній політиці аж до свого остаточного державного розвалу та занепаду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дочки Володимира Святого

Прямисла́ва Володи́мирівна (давньорус. Промисла́ва; 987(988)) — ?) — руська княгиня з династії Рюриковичів. Донька великого князя київського Володимира святого. Молодша сестра Ярослава Мудрого. 

Біографія

За припущенням Леонтія Войтовича  Прямислава народилася не пізніше 987–988 років. Її матір'ю була Рогніда, дочка Польського князя Рогвологда. Близько 1000 року була видана за угорського князя Ласло Лисого (976 –1029), двоюрідного брата угорського князя  СтефанаI онука угорського князя Такшоня

Сім’я:

• . Батько: Володимир святий, великий князь київський.

• Матір: Рогніда, донька половецького князя Рогволода.

Чоловік: Ласло Лисий, угорський князь

 

Доброне́га Володи́мирівна(давньорус. Добронѣга, пол.. Dobroniega; 1011— 1087) — руська княжна з династії Рюриковичів. Донька великого князя київського Володимира святого. Молодша сестра Ярослава Мудрого. У хрещенні— Марі́я. З 1039 року дружина польського князя Казимира I з династії П’ястів, княгиня Польщі ( 1039– 1058). Матір польського короля Болеслава II.

Біографія:

За припущенням Леонтія Войтовича Добронега народилася не пізніше 1011 року. Вважається, що вона була донькою київського князя Володимира та його дружини Анни, сестри візантійський імператор Василь II та Костянтина VIII. Також є версії, що батько Добронеги був Борис Володимирович.

1041 року Ярослав Мудрий видав Добронегу заміж за польського князя Казимира I Відновителя, чим врятував Польщу від розвалу і підпорядкування Священій Римській імперії. Від шлюбу з Казимиром Добронега мала четверо синів — Болеслава (1042–1081), Владислава Германа (1043–1108), Мєшка (1045–1065) й Отто (1046–1048), доньку Святославу (1044–1126). Після смерті чоловіка 28 листопада  1058, новим князем Польщі став її старший син — Болеслав II Сміливий. Княгиня зберігала значний вплив на нього.

Добронега померла 1087 року.

Сім’я:

• Батько: Володимир Святий, великий князь київський.

• Матір: Анна, сестра Сестра візантійських імператорів Василя II та КостянтинаVIII Чоловік: КазимирI, польський князь

• Діти:

Болеслав II Сміливий (1042–1081) — князь (1058–1076) і король Польщі (1076–1076).

Владислав I Герман (1043–1102) — князь Польщі (1079–1102).

Мешко (1045–1065) — гіпотетичний князь куявський (1058–1065)

Оттон (1046 (1047)-1048)

Святослав (1044–1126) — дружина чеського князя і короля ВрятиславаII, перша королева Чехії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дочки Ярослава Мудрого

Єлизаве́та Яросла́вна (бл.1032 — після1067) — донька Ярослава Мудрого, віддана 1045 року за норвезького князя (конунга) Гаральда Сміливого (старонорвезькою:Harald Harðráði).

На сватанні Ярослав завважив, що молодий, який не мав ні держави, ні грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб не був нерівний. Гаральд пустився тоді світами добувати слави і склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Ґаральдом»

Ґаральд став співправителем конунга Магнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим (1047–1066). Син Гаральда та Єлизавети Олаф Спокійний (Олаф Бонд) правив у Норвегії у 1066–1093 роках. Щоб підкріпити становище сина, Єлисавета 1067 року вийшла за датського конунга Свена II Естріксена. Вона була третьою дружиною Свена II і, можливо, матір'ю його наймолодшої дочки Олени-Гунхільди. Син Свена —Олаф І (король Данії у 1086–1095) одружився з дочкою Гаральда III та Єлизавети — Індіґердою, що ще міцніше скріпило норвезько-данський союз.

Королева Данії та Норвегії

Ярослав Мудрий свою дочку Єлизавету видав заміж за норвежця Гарольда. Щоправда, шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Закохався молодий норвежець у Єлизавету під час своїх перших відвідин Києва. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. Він вступив на службу до візантійського імператора, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Іще Гарольд устигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одружився з нею. Проте їхнє подружнє життя було нетривалим. Уже в ранзі норвезького короля Гарольд вирушив на війну до Англії, де в одному з боїв 1066 року наклав головою… По його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж удруге і стала королевою Данії.

 

Шлюб Анастасії Ярославівни з Андрашем відбувся, мабуть, близько 1046, коли той із руською допомогою заволодів угорським троном. Джерела ХІ століття не називають дружину Андраша на ім'я, воно з'являється вперше у польського історика 15 століття Яна Длугоша. Шлюб Анастасії Ярославівни з Андрашем був одним із заходів у європейській матримоніальній політиці Ярослава, який відійшов від традиційно однобічної, спрямованої на Візантію дипломатії своїх попередників. Анастасія Ярославівна мала у шлюбі з Андрашем дочку Аделаіду і двох синів: Шаламона і Данила.

У 1061, рятуючись від короля БелиI, Анастасія з сином Шаломоном та його дружиною, що була сестрою німецького імператора Генріха IV, перебралася на якийсь час до Німеччини. Згодом Шаломон став угорським королем 1063–1074.

Анастасія була прихильницею заснування православних монастирів в Угорщині. Тому не дивно, що деякі історики вважають, що вона сприяла заснуванню такого монастиря на Чернечій горі (Жоржині) в Закарпатті. Тоді тут уже існувало поселення ченців з Києво-Печерського монастиря, очевидно, що прийшли сюди слідом за королевою. Згодом у 1240–1241 рр. під час монгольської навали поселення було зруйновано.

А́нна Яросла́вна, Анна Київська (*бл.1024 — †після 1075) — середня дочка Великого князя Київського Ярослава Мудрого та дочки короля Шотландії і Швеції Інгігерди (Ірини), онука по матері Улоса III Шетконунга, друга дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіпа I. В історії цієї країни вона лишилася, як прабабця майже 30 французьких королів.

У давньоруських джерелах Анна зовсім не згадується. 

Біографія реконструюється винятково на підставі звісток французьких середньовічних хронік і документів.

Королева Анна привезла у Францію не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її тут шанували і поважали. Папи 

Миколай II та ГригорійVII  писали до неї листи, в яких висловлювали шанобливу увагу. Папа Микола II відзначав доброту, благодійність, побожність Анни, просив її впливати на Генріха I.

Анна Ярославна народилася близько 1024 року. Дитячі роки пройшли в Києві. Поблизу Софіївського собору знаходився княжий двір, який літописці називали «Великим Ярославовим двором» із двоповерховим кам'яним князівським палацом і храмом Богородиці. Ці споруди мали переходи, що з'єднували їх між собою. Дитинство Анни пройшло в час бурхливих політичних і культурних подій.

Анна здобула гарну освіту. Могутність і багатство батька — володаря однієї з найбільших держав того часу, гарна врода приваблювали королів і цісарів інших країн. У 1034 році її сватає швагер Генріха французького (пізніше цісар ГенріхIII), але через малоліття княжни з того сватання нічого не вийшло.

Крім пишних бенкетів і полювань, церковних відправ, що було характерне для стародавнього світу, Київ Ярослава відрізнявся активним громадським і просвітницьким життям. Відкривалися школи, засновувалися бібліотеки, переписування і переклад книжок були важливою державною справою. При дворі князя відбувалися вечори, схожі на нинішні літературно-вокальні, на яких виступали поети, музиканти, скоморохи.

Анна зростала в культурній атмосфері держави, що на той час вважалася однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі. Приватні вчителі навчали князівну грамоті, історії, іноземним мовам, співам, малюванню, правилам етикету. Як свідчать документи, Анна мала добре вироблене письмо, бо, вірогідно, займалася переписуванням книжок.

Наприкінці 40-х — на початку 50-х років  11 століття Київська держава встановлює дружні стосунки з Францією, з королівською династією Капетингів. Близько 1044 року до Києва прибуло французьке посольство просити руки князівни Анни для французького короля ГенріхаI , який шукав підтримки Ярослава Мудрого в боротьбі проти Святої Римської імперії і до якого дійшла слава про розумну й чарівну князівну. Ярослав спершу відмовив послові. 1048 року до Києва прибуло друге посольство на чолі з єпископом Готьє Савояром, яке після тривалого чекання дістало згоду Великого князя на шлюб з престарілим французьким королем. 4 травня  Анна Ярославна, здійснивши тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург, опинилася в резиденції короля в місті Санлісі, за 40 кілометрів від Парижа.

У невеликому старому соборі Реймса 19 травня  1051 року відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім'я Агнеси.

У 1053 році Анна народила сина Філіпа, пізніше Робера та Гуго. Робер у підлітковому віці помер. Король весь час перебував у військових походах, тож виховувати синів довелося їй самій. Вона приділяла велику увагу освіті та вихованню своїх дітей. У пригоді їй стали всебічна освіта, отримана на батьківщині, книги з бібліотеки Ярослава I Мудрого, привезені нею до Франції.

Після смерті Генріха 1060 року Анна залишила двір, але як опікунка юного Філіппа підписувала разом з ним деякі державні документи. Збереглися підписи Анни слов'янською мовою — найдавніші зразки українського письма, на багатьох державних документах Франції. Ці підписи оточують хрести, які ставили неписьменні французькі барони — вищі васали Франції.

Всупереч поширеній серед істориків думці, вона не була регентом при синові і ним став граф Болдуїн Фландрський.

1062 року Анна вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа, котрий очолював феодальну опозицію до її колишнього чоловіка. Заради Анни Рауль покинув свою дружину Елеонору, але шлюб був визнаний незаконним. Цікава характеристика, яку дала Елеонора в скарзі на чоловіка: «Королева Анна, — писала вона, — найчарівніша, найкраща серед жінок Франції». Коли цей граф1074 року помер, вона повернулася до двору сина й знову підписувала разом із ним французькі державні акти. На одному з них зберігся підпис кириличним письмом:   — тобто Анна-королева (латинською мовою). За твердженням Енциклопедії України, її підпис є найстаршим існуючим зразком староукраїнського письма.