Розслідування ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Таким чином, у будь-якому випадку на законодавчому рівні інтереси дитини захищені та охороняються державою. Та все ж, на мою думку, державний контроль над злісними неплатниками аліментів є мінімальним. Він має бути жорсткішим і повинен передбачати кримінальну відповідальність.

Хоча така відповідальність Кримінальним кодексом України передбачена, міра покарання залишається поблажливою, а це дає можливість злісним неплатникам ухилятися від свого обов'язку утримувати дитину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Процес розслідування ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. Склад злочину.

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей як злочин закріплений в статті 164 Кримінального Кодексу України.

«Злісне ухилення  від  сплати  встановлених  рішенням  суду коштів  на  утримання  дітей (аліментів),  а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних  дітей,  що перебувають на їх утриманні, -

     карається   штрафом  від  100  до  200  неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян або громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин або виправними роботами на строк до 1 року, або обмеженням волі на строк до 2 років.

     2. Те саме  діяння,  вчинене особою, раніше  судимою за злочин, передбачений  цією статтею, -

     карається  громадськими роботами на строк  від 120 до 240 годин або виправними  роботами  на  строк  до  2 років, або обмеженням волі на строк від 2 до 3 років».

Ухилення від сплата аліментів - це дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють  виконання вказаного обов’язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Ухилення від утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей, що перебувають на утриманні батьків, може полягати у незабезпеченні таких дітей харчуванням, одягом, іншими речами (насамперед, першої необхідності), наданні необхідних коштів для їх лікування, відпочинку тощо.

Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей утворюють цей склад злочину лише у випадку, коло воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином вмотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов’язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів чи злісним ухилення від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов’язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, невиділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв’язку з їх відсутністю тощо.

Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відносини, що забез-печують захист майнових інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, що потребують допомоги.

Об’єктом злочину є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Потерпілими від цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їх батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно з законом вони не набувають прав повнолітніх раніше (наприклад, внаслідок одруження). Непрацездатними є повнолітні діти, які в силу фізичних чи психічних вад позбавлені можливості постійно чи тимчасово працювати (це, зокрема, діти -інваліди 1 та II групи).

Предметом злочину є кошти, що, за рішенням суду, підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти харчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей.

3 об’єктивної сторони цей злочин виявляється в бездіяльності і може бути вчинений у формі:

1. злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів);
2. злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні.

Злісне ухилення, про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 КК, — це тривале, систематичне і наполегливе ухилення від виконання цього обов'язку, як-от:

• приховання свого місця проживання, місця роботи, повторне ухилення від сплати аліментів, незважаючи на відповідні попередження тощо. Закінченим даний злочин є з моменту злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених рішенням суду.

Склад злочину, передбачений ст. 164, у формі ухилення від сплати аліментів може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов’язана сплачувати аліменти. Водночас наявність рішення суду не є обов’язковою умовою притягнення винного до відповідальності за цією статтею у випадку вчинення цього злочину у формі ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.

Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі, вітчим, мачуха, особа, що взяла дітей на постійне виховання або на утримання за умови, що обов'язок сплати аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.

За злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей за ст. 164 можуть нести відповідальність батьки й усиновителі. Суб’єктами вчинення цього злочину у другій формі (злісне ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей) можуть бути лише кровні батьки або усиновителі. Опікуни і піклувальники не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 164. За певних обставин вони можуть нести відповідальність за ст. 167.

Суб'єктом злісного ухилення від утримання дітей, що перебувають на утриманні, навіть за відсутності рішення суду можуть бути батьки, тобто особи, які записані матір'ю або батьком дитини у Свідоцтві про народження, у тому числі особи, батьківство котрих встановлено на підставі ст. 128 Сімейного кодексу України.

Позбавлення батьківських прав судовим рішенням не звільняє батьків від відповідальності за ст. 164 КК. За цією ж статтею відповідають також батьки дітей, які поміщені на повне державне утримання, якщо такі батьки злісно ухиляються від сплати стягнутих за рішенням суду коштів на утримання дітей.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і, як правило, має корисливі мотиви.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення його особою, раніше

судимою за злочин, передбачений цією статтею (ч. 2 ст. 164).

Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він грубо порушує обов'язки, які покладаються на батьків Конституцією України та сімейним законодавством, і посягає на нормальний розвиток і здоров'я дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Покарання за несплату аліментів.

При ухиленні батьків від обов’язку утримувати свою дитину, кошти на утримання дітей (аліменти) стягуються з них у судовому порядку.

 У разі, якщо «дбайливий» татко не бажає платити аліменти, то за заявою його колишньої дружини, державний виконавець має право звертатися до право­охоронних органів (прокуратури, міліції) з поданням про притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, а саме, злісне ухилення від сплати, встановлених рішенням суду, аліментів на утримання дітей, згідно ст. 164 КК України. Після порушення кримінальної справи — матеріали передаються до суду для призначення винному міри покарання.

Пошук боржника (в тому числі й того, хто ухиляється від сплати аліментів), стягнення з нього боргу по сплаті аліментів та притягнення його до адміністративної або кримінальної відповідальності за ухилення від сплати боргу - це прямі обов'язки державного виконавця (до створення 1998 року Державної виконавчої служби існували судові виконавці).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 державний виконавець зобов'язаний, в першу чергу, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчому документі), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Для здійснення таких необхідних заходів державний виконавець наділений широкими повноваженнями:

- одержувати будь-яку  інформацію, необхідну для проведення виконавчих дій;

- проводити перевірку  виконання рішень юридичними  особами всіх форм власності та громадянами;

- безперешкодно входити  до приміщень і сховищ, що належать  боржникам або зайняті ними, проводити  огляд зазначених приміщень і  сховищ, при необхідності примусово  відкривати їх в установленому  порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

- накладати арешт на  майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання  та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

- на виконання рішення  суду про стягнення коштів  або накладення арешту накладати  арешт на грошові кошти та  інші цінності боржника, в тому  числі на кошти, які знаходяться  на рахунках та вкладах в  установах банків, інших кредитних  установах, на рахунки в цінних  паперах, а також опечатувати  каси, приміщення і місця зберігання грошей та ін.

Саме державні виконавці відповідно до чинного законодавства зобов'язані не тільки проводити розшук боржників та стягнення, але й порушувати клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника, який ухиляється від виконання законних вимог державного виконавця, а також складати відповідні акти про порушення, вчинені боржником, та надсилати до правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності (статті 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження»).

Якщо державний виконавець всупереч закону не вживає жодних заходів для притягнення чоловіка до кримінальної відповідальності, то дружина сама може звернутися до правоохоронних органів. Заява дружини до міліції про злочин (ухилення її чоловіка від сплати аліментів) є підставою для порушення відносно нього кримінальної справи. Міліція повинна вжити всіх можливих заходів щодо розшуку правопорушника та притягнення його до кримінальної відповідальності. Прокуратура та Міністерство юстиції повинні на звернення міліції надіслати повідомлення про розшук та екстрадицію (у випадку проживання боржника закордоном)  правопорушника до компетентних органів іншої країни. Крім того, існує Інтерпол, куди також має бути надіслана відповідна інформація. Захист прав громадян та притягнення винних до кримінальної відповідальності є обов'язком правоохоронних органів, інакше виникає питання: для чого вони потрібні?

Такий злочин карається громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин або виправними роботами на строк до 1 року, або обмеженням волі на строк до 2 років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею карається громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеження волі на строк від 2 до 3 років.

Тож, доцільно було б в черговий раз попередити та звернутись до всіх платників аліментів, які намагаються ухилитися від їх сплати, віднестися з високою відповідальністю до виконання своїх батьківських обов’язків та не псувати судимістю свою біографію.

Неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів.

Разом з тим досить поширеними є факти невиконання судових рішень. Це – одна з причин виникнення заборгованості за аліментами.

Згідно статті 196 Сімейного Кодексу України, якщо виникає заборгованість по аліментах, що стягаються за рішенням суду з вини платника аліментів, то одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочки. При цьому форма вини (умисел або необережність) платника аліментів у разі стягнення судом неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на вимогу одержувача аліментів за загальним правилом значення не має.

Таким чином, якщо людина, яка зобов'язана рішенням суду виплачувати Вам аліменти, їх не виплачує (виплачує не в повному обсязі), то Ви маєте право, згідно діючого Сімейного Кодексу України, звернутися з позовною заявою в суд про стягнення з даної особи неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочки.

Розмір неустойки (пені) у кожному конкретному випадку різний, але залежно від того, як довго не виплачувалися аліменти, від того, в якому розмірі їх нарахували, може виникнути значна сума неустойки (пені) в порівнянні з сумою заборгованості.

Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Причини несплати батьками  аліментів на дітей. Тимчасова  державна допомога.

То чому ж чоловіки не платять аліменти?

1. Бажання помститися  колишній дружині. У нашій країні  ініціатором розлучення найчастіше стають жінки. «Якщо ти вважаєш, що виховаєш дитину сама, от і виховуй. А від мене ні копійки не отримаєш!» Конфліктуючи з дружиною, чоловік забуває про найголовніше - про благополуччя дитини, роблячи його знаряддям помсти.