Розслідування ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

2. Нерозвинені батьківські  інстинкти. Якщо ви всіляко оберігали  чоловіка від турбот про дитину: не дозволяли йому міняти підгузники та пелюшки ( «Ти все зробиш не так!»), Заколисувати малюка ночами ( «виспись, тобі завтра на роботу») , водити в недільний гурток ( «Бідненький, ти ж весь тиждень вкалував»), будьте впевнені: аліменти після розлучення такий татусь навряд чи стане платити. Ви самі зробили його утриманцем в сім'ї. Якщо і до розлучення в нього не виявлялися батьківські інстинкти, то і після відходу з родини він не буде піклуватися про дитину.

3. З почуття протесту. Коли жінка забороняє батькові  після розлучення зустрічатися  з дитиною, вона робить велику  помилку. У нього виникає протестна реакція: «Якщо я не бачу дитину, то і аліменти ти від мене не отримаєш!»

4. Боротьба за виживання. В останні роки дуже сильно  змінилися соціальні установки. За радянських часів найчастіше  чоловік заробляв більше дружини, а основна маса громадян мала  однаковий рівень доходів. Тепер  же, коли колишня дружина отримує  значно більше, він не вважає  за необхідне їй платити аліменти  зі своєю крихітної получки. Крім  того, у боротьбі за виживання  помічають тільки тих, хто поруч. А поруч нова дружина і діти, і в першу чергу треба їх  прогодувати.

5. Моральні якості чоловіка. Ця причина криється за всіма  перерахованими вище. Батько, який  забув, що його дитина хоче  їсти, одягатися і вчитися, егоїстичний  і інфантильний. Якщо б у чоловіка  було почуття відповідальності, він завжди знайшов би можливість  допомогти своїй дитині.

Стягнення аліментів з людини, яка виїхала за кордон можливе лише за умови, коли Україна та іноземна держава мають Угоду про спільну правову допомогу. Якщо ви їдете до країни, з якою немає такої угоди, ви повинні виплатити усю суму аліментів до повноліття дитини. В іншому випадку зацікавленій особі варто звернутися до суду, щоб взяти так зване клопотання про рішення українського суду на території іноземної держави.

Втім, якщо один з батьків ухиляється від сплати аліментів, і місце його знаходження не відомо, або він перебуває у місцях позбавлення волі чи під арештом, якщо визнаний недієздатним, постановою Кабміну передбачена грошова допомога його дитині. Цю допомогу призначають органи соціального захисту населення за місцем проживання матері або батька. Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році прожитковий мінімум на:

• дітей віком до 6 років: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні;
• дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1210 гривень, з 1 грудня - 1286 гривень;

Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів на дітей віком:

- до 6 років: мінімальний - 291,60 грн, максимальний - 309,60 грн

- від 6 до 18 років – мінімальний - 363,00 грн, максимальний -385,80 грн

Умови надання тимчасової державної допомоги визначаються Постановою КМУ «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» від 22.02.2006 № 189. Тимчасова допомога призначається й виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (одержувач), Управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради. У разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача (п. 5 Порядку).

Право на отримання такої допомоги гарантоване статтею 181 Сімейного кодексу України, зокрема її 8 частиною. Відповідно до неї, що якщо батьки ухиляються від сплати аліментів, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Держбюджету України.

Таким чином, якщо рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів, необхідно зібрати пакет документів та звернутися до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

До цього пакету документів входить:

• копія свідоцтва про народження дитини
• довідка з ЖЕКу про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини
• довідка про реєстрацію Вашого місця проживання (перебування)
• рішення суду (або виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину
• довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом 6 місяців, що передують місяцю звернення.

Далі вже безпосередньо в «соцбезі» треба написати заяву за формою, затвердженою Мінпраці.

Через 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів вам повинні повідомити рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги.

Ця допомога є тимчасовою, тобто призначається лише на 6 місяців і зі сплином цього терміну, необхідно буде знову писати заяву і зазначати обставини, що можуть бути підставами для продовження виплати такої допомоги. Варто також пам’ятати, що ця тимчасова державна допомога призначається для осіб до 18 років.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов’язок по утриманню неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття покладається на їх батьків, а якщо діти не мають батьків або батьки з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, то такий обов’язок може бути покладений на інших родичів - діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини, а також на осіб, у сім’ї яких виховувалася дитина.

 

 

Висновки

Конституцією України визначено основні права й обов’язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у ч. 2 ст.51 Основного Закону зазначається, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

 Обов’язок матері, батька  утримувати дитину та його  виконання також передбачено  главою 15 Сімейного Кодексу України. Спосіб виконання такого обов’язку  визначаються за домовленістю  між батьками. У разі відсутності  такої домовленості кошти на  утримання дитини присуджуються  за рішенням суду у частці  від доходу іі матері , батька  і ( або) у твердій грошовій сумі.

 Якщо ж особа ігнорує судове рішення, згідно з яким її зобов’язано сплачувати аліменти, до неї можуть бути застосовані заходи кримінально – правового впливу. Зокрема ст.. 164 КК України встановлено відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

Злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей карається штрафом від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин або виправними роботами на строк до 1 року , або обмеженням волі на строк до 2 років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин карається громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк від 2 до 3років.

 Під злісним ухилення  від сплати коштів на утримання  дітей (аліментів) або на утримання  непрацездатних батьків слід  розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення  суду (приховування доходів, зміну  місця проживання чи місця  роботи без повідомлення державного  виконавця тощо), які призвели  до виникнення заборгованості  із сплати таких коштів у  розмірі , що сукупно складають  суму виплат за шість місяців  відповідних платежів.

Сучасне законодавство значно просунулося по шляху удосконалення правової бази відповідно до вимог часу. Зміна економічної ситуації та різне соціальне становище громадян, поділ суспільства на класи потребує приведення законодавства у відповідність з потребами усіх верств населення. Найбільш соціально незахищеними виявляються діти та люди похилого віку. Держава покладає обов’язок піклуватися про них більшою мірою на членів сім’ї. Разом з тим обов’язок по утриманню членів сім’ї, що потребують допомоги, виконується не завжди належним чином. У зв’язку з цим сімейне законодавство має бути побудоване таким чином, щоб норми, які регулюють аліментні правовідносини, були реальними до виконання з урахуванням потреб і можливостей кожної особи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. М.В. Салтевський «Криміналістика»: Підручник. – К.: Кондор, 2005.- 588с.
2. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. - Київ: Юридична думка, 2004. - 656 с.
3. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер, 2003. - 496 с.
4. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
5. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р.
6. Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р.
7. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р.
8. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р.
9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К.: "Форум", 2004., у 2-х ч. - Ч.2. - 984 с.
10. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.
11. Конституція України від 28.06.1996р. (ст.51)
12. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991р.
13. Закон України  «Про охорону дитинства»  від 26 квітня 2001р. (ст. ст.1,11)
14. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затверджий Постановою КМУ від 22.02.2006 р. №189.
15. Постанова КМУ № 146 від 26.02.1993 р. «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів».
16. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація 2006р.Особлива частина. Розділ 5 злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.