Слідчі дії

 1.  Виклик особи на допит здійснюється шляхом направлення повістки, телеграми або телефонограми. Неповнолітній викликається через законних представників. Особи, які не з'явилися за викликом без поважних причин, можуть бути піддані приводу, а свідок та потерпілий — ще й штрафу.

  2. Місцем проведення допиту є місце провадження попереднього слідства, а в разі необхідності — місце перебування того, кого допитують.

 3. Викликані в одній і тій самій справі особи допитуються порізно і не повинні мати можливості спілкуватися між собою. Свідки не повинні знайомитися з матеріалами кримінальної справи та знати до початку судового слідства показання інших свідків. 

 4.  Допит не можна проводити в нічний час (з 22.00 до 6.00), крім випадків, коли його не можливо відкласти. Забороняються довгі виснажливі допити. До таких можуть бути віднесені допити тривалістю понад чотири години без перерви або допит протягом доби загальною тривалістю понад вісім годин.

 5.  Забороняється домагатися показань шляхом насильства, погроз, брехні, шантажу та інших незаконних засобів. Під час допиту неприпустимо застосовувати гіпноз або психотропні засоби. Не передбачена можливість отримання показань за винагороду, оскільки достовірність такого "товару" може буде з елементами корисливого інтересу. Істину купити не можливо.

 6. Будь-який допит починається з того, що слідчий насамперед встановлює особистість того, кого допитує, з'ясовує його взаємовідносини з іншими учасниками процесу, роз'яснює допитуваному його процесуальні права та обов'язки. Допитуваному пропонується в довільній формі викласти все, що йому відомо у справі. Потім йому можуть бути поставлені запитання. Навідні запитання не допускаються.

 7. Хід і результати допиту фіксуються в протоколі допиту. Допитуваний має право власноручно викласти свої показання. Відповідність записів у протоколі фактичному ходу та результатам допиту засвідчується підписом допитуваного та слідчого. Допитуваний знайомиться зі своїми показаннями повністю і підписує кожну сторінку протоколу допиту. Показання допитуваного записуються від першої особи і, за можливості, дослівно.

 8. Якщо в процесі допиту застосовуються звукозапис, кінозйомка, відеозапис або інші технічні засоби документування, то про це слідчий зобов'язаний попередити допитуваного, повідомивши йому найменування, технічні характеристики та мету застосування даного засобу фіксації показань. Після закінчення допиту результати застосування технічних засобів надаються допитуваному для ознайомлення.

 9. Допитуваний  має право відмовитися давати  показання щодо самого себе, членів своєї сім'ї та близьких.

 10.  Допитуваний має право заявити відвід особі, яка провадить допит, знайомитися з протоколом допиту, робити свої заяви, зауваження, доповнення та уточнення, які підлягають занесенню до протоколу. Він зобов'язаний засвідчити своїм підписом правильність записів у протоколі.

 11. Не  можуть бути доказами повідомлені  допитуваним дані, якщо він не може назвати джерело своєї поінформованості.

 Особливі  правила проведення окремих видів  допиту такі.

 Допит свідка.

 Свідок  — будь-який дієздатний громадянин, якому відомі будь-які обставини  справи, якщо він не має статусу  потерпілого, підозрюваного або  обвинуваченого і відсутні обставини, які надають йому право імунітету свідка.

 Не  підлягають допиту і не можуть бути допитані як свідки:

 —  захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника;

 — представники потерпілого, цивільного позивача та відповідача за такими само обставинами;

 — фахівці у галузі права та адвокати, що здійснюють надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи,— з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

 —  нотаріуси, лікарі, психологи — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

 —  священнослужитель про обставини, які стали йому відомі від віруючих на сповіді, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; 

 —  особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

 — особа, яка відповідно до статті 52-3 КПК України дає показання під псевдонімом,— щодо дійсних даних про його особу;

 —    особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 52-3 КПК України дає показання під псевдонімом щодо цих даних;

 —    особи, які мають право дипломатичної недоторканності, без їх згоди, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

 У разі виклику для допиту згаданих вище осіб вони мають право відмовитись від давання відповідей на відповідні запитання.

 Не  можна не відзначити і той факт, що згідно зі ст. 63 Конституції України  та ст. 69-1 КПК України ніхто не може бути примушений і не зобов'язаний свідчити проти самого себе. Тому, з  одно боку, свідок може відмовитися відповідати на запитання, якщо відповіді на них викривають його самого у вчиненні злочину або можуть мати шкідливі для нього наслідки. З іншого боку, якщо громадянин підозрюється у вчиненні злочину, то він, мабуть, не повинен допитуватися як свідок і попереджатися при цьому про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань або за давання явно неправдивих показань.

 Конституція України (ст. 63) визначила: "Особа  не несе відповідальності за відмову  давати показання або пояснення  щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів...".

 Стосовно  інших осіб свідок зобов'язаний дати повні і правдиві показання.

 Отже, відмовитись давати показання як свідки мають також право:

 —   члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

 —    особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину;

 —   особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв.

 Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед  допитом зазначених осіб зобов'язані  роз'яснити їм право відмовитись  давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі  судового засідання.

 Не  можуть служити доказами дані, повідомлені  свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базується на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні також бути допитані.

 Допит свідка здійснюється з додержанням  правил ст. 63 Конституції України, ст. 68—71, 166—170 КПК України з урахуванням  його процесуального статусу.

 Права й обов'язки свідка викладені в  ст. 69-1 КПК України.

 Неповнолітній свідок викликається через законних представників. Повістка неповнолітньому свідку у віці до 16 років адресується одному з його батьків, опікуну чи піклувальнику, або адміністрації закритої дитячої установи, в якій він виховується.

 Неповнолітні, які досягли 16 років, викликаються для  допитів на загальних підставах. Однак, за необхідності, до повістки може бути включено вказівку про одночасне з'явлення зі свідком і законного представника.

 Місце, час і обставини допиту. Свідок допитується в місці провадження  попереднього слідства, а в разі необхідності — в місці його перебування. Допит проводиться в денний час, за винятком невідкладних випадків.

 Свідок  допитується окремо і за відсутності  інших свідків. Особа, яка провадить  дізнання, повинна вжити заходів  для того, щоб свідки, викликані  в одній і тій самій справі, не мали можливості спілкуватися між собою до закінчення допиту.

 Забороняються тривалі виснажливі допити. До таких  можна віднести допит тривалістю більше чотирьох годин без перерви  або допит протягом доби тривалістю понад вісім годин.

 Учасники допиту. Закон вимагає, щоб допит свідка провадився за відсутності сторонніх осіб. Право бути присутніми під час допиту мають прокурор, начальник слідчого відділу. Під час допиту неповнолітнього свідка можуть бути присутніми батьки, педагоги, лікарі або інші його законні представники.

 У певних випадках у допиті можуть брати участь також перекладач, фахівець чи експерт, коли в цьому визнає необхідність особа, в провадженні якої знаходиться  справа. Захисник може бути допущений  до допиту свідка слідчим.

 Якщо  особа, викликана для допиту як свідок, не володіє мовою, якою ведеться судочинство, то в такому разі залучається перекладач, якого допитуючий попереджає про  кримінальну відповідальність за відмову  виконати обов'язки перекладача, а також  за заздалегідь неправильний переклад, про що бере у нього підписку.

 Допит глухонімого або німого свідка провадиться  за тими само правилами, що й допит  свідка, який не володіє мовою. До допиту в такому разі залучається особа, яка розуміє знаки німого або  глухого. Так само, як і перекладач, вона повідомляється про кримінальну відповідальність за заздалегідь неправильний переклад. Як особи, що розуміють знаки глухих або німих, запрошуються фахівці з числа викладачів навчальних закладів для глухонімих або з числа інструкторів виробничих підприємств, де працюють глухонімі.

 Свідку  в будь-якому разі має бути повідомлено, хто присутній при його допиті. Присутні можуть ставити свідку запитання  з дозволу слідчого. Свідок може заявити відвід допитуючій чи присутній  особі, якщо, на його думку, вона зацікавлена в результатах справи, а тим більше, якщо вона виявилася родичем обвинуваченого, потерпілого або іншого учасника процесу.

 Процедура допиту. Перед допитом слідчий  з'ясовує особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, роз'яснює йому його права, обов'язки і відповідальність у викладеній вище формі. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним, обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит.

 Допит обвинуваченого.

 Після пред'явлення обвинувачення слідчий зобов'язаний надати обвинуваченому можливість дати свої показання по суті пред'явленого обвинувачення — повинен допитати обвинуваченого негайно після його з'явлення або приводу, але не пізніше однієї доби після пред'явлення йому обвинувачення.  
Допит обвинуваченого, крім випадків, які не терплять зволікання, або вимоги самого обвинуваченого, має провадитися в денний час (з 6.00 до 22.00).  
Мета допиту — отримання та перевірка доказів, з'ясування ставлення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення, надання обвинуваченому можливості захищатися від пред'явленого обвинувачення шляхом давання своїх пояснень та показань.

   У процесі допиту слідчий остаточно  з'ясовує наявність або відсутність  фактів, які дають підстави для  сумнівів у винності обвинуваченого, перевіряє зібрані у справі докази на міцність, визначається з питанням про можливість припинення кримінальної справи із застосуванням до обвинуваченого заходів громадського впливу або у зв'язку з амністією (амністії, як правило, підлягають особи, які визнають себе винними у вчиненні злочину і не суперечать проти пред'явлення справи за даною підставою).  
Разом з тим, допит обвинуваченого — це один із засобів його викриття та встановлення об'єктивної істини в цілому.

 Обвинувачений допитується в місці провадження попереднього слідства, а в разі необхідності — в місці свого перебування. При цьому обвинуваченого допитують у відсутності свідків та інших учасників процесу. Обвинувачені по одній і тій самій справі допитуються нарізно, а слідчий повинен вжити заходів для того, щоб особи, викликані на допит по одній і тій самій справі, не могли спілкуватися між собою.