Слідчі дії

 Освідування полягає в огляді і дослідженні  слідчим (особою, що провадить дізнання), а в окремих випадках і самостійно судово-медичним експертом чи лікарем  тіла живої людини з метою одержання і перевірки доказів.

 Ст. 193 КПК України визначає: за необхідності виявити або засвідчити наявність  у обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого  чи свідка особливих прикмет слідчий  виносить про це постанову і провадить  освідування. У разі необхідності судово-медичного освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка таке освідування за вказівкою слідчого провадить судово-медичний експерт або лікар.

 Підставою для проведення освідування є  наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має зна¬чення для встановлення істини.

 Особливими  прикметами можуть бути шрами, родимі плями, татуювання, рубці, бородавки, відсутність  певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо.

 Слідами злочину на тілі можуть бути тілесні  ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, сліди пострілу, плями крові, сліди виділень людського  організму (слини, сперми), спеціальні хімічні речовини, залишки наркотичних речовин.

 Ст.193 КПК України по суті передбачає два  види освідування.

 1. Слідче  освідування, яке провадить слідчий.

 2.   Судово-медичне освідування, що провадиться за дорученням слідчого судово-медичним експертом або лікарем.

 Слідче  освідування. Про провадження слідчого освідування слідчий виносить постанову. Перед початком освідування ця постанова  оголошується особі, тіло якої буде оглядатися. При слідчому освідуванні передбачається присутність не менше двох понятих однієї статі з освідуваним.

 До  участі у проведенні освідування  слідчий може залучити судово-медичного  експерта, лікаря або іншого фахівця  в сфері медицини, криміналіста, будь-якого іншого фахівця як спеціаліста. Залучені особи, як і сам слідчий, мають бути однієї статі з освідуваним.

 Перед початком безпосереднього освідування  слідчий роз'яснює фахівцям статус спеціаліста, передбачений ст. 128-1 КПК  України, а понятим відповідно їх права і обов'язки, передбачені  ст. 127 КПК України.

 Слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освідуванні особи іншої статті, коли це пов'язано з необхідністю оголення особи, яка підлягає освідуванню. В такому випадку проведення освідування може бути окремим рішенням доручено слідчому іншої статі або співробітнику органу дізнання відповідної статі, який проводить слідчу дію згідно з дорученням слідчого, або ж доручається проведення судово-медичного освідування лікарю чи судово-медичному експерту (фахівцю).

 Про результати освідування слідчий (особа  органу дізнання, що самостійно здійснювала освідування за дорученням слідчого) складає протокол, де зазначає час і місце освідування особи, що була піддана освідуванню, відомості про понятих і спеціаліста, хід і результати освідування, зауваження з приводу проведення цієї слідчої дії. Протокол підписують слідчий, поняті, освідуваний та спеціаліст, якщо він брав участь у проведенні освідування.

 Судово-медичне  освідування провадиться в тому разі, коли для його виконання потрібні спеціальні знання в галузі медицини — для виявлення і дослідження ушкоджень на тілі, ран, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій, необхідних для вилучення кулі чи іншого знаряддя злочину та надання при цьому медичної допомоги тощо.

 Для проведення судово-медичного освідування  слідчий передає письмове доручення судово-медичному експерту або лікарю. Вказані фахівці самостійно з використанням своїх спеціальних знань, методів і засобів проваджують освідування, виявляють і досліджують всі сліди й обставини, що мають значення для справи, та складають за наслідками проведеної слідчої дії відповідно акт судово-медичного освідування або довідку.

 Характеризуючи  особливості освідування, слід відзначити таке.

 Освідування є різновидом огляду, специфіка якого  визначається особливістю його об'єкта — об'єктом являється тіло живої людини.

 Об'єкт  освідування має юридичні гарантії його недоторканності, а саме освідування  пов'язане з моральними проблемами, що упираються в несприйняття суспільством можливості огляду тіла особи іншої  статі.

 Слідчий не має права бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголення особи, яка підлягає освідуванню.

 Слід  зауважити, що як і при інших слідчих  діях, під час освідування не допускаються дії, що принижують честь і гідність особи, яку освідують, або шкідливі для її здоров'я.

 Судово-медичне  освідування є самостійною пізнавально-свідчувальною  процесуальною дією. Воно спрямоване на збирання доказів, у зв'язку з чим є слідчою дією. Відповідно до ч. 2 ст. 193 КПК України про результати освідування, яке провадив слідчий, складається протокол, якого підписують слідчий та освідуваний. За результатами судово-медичного освідування складається акт, а якщо освідування проводилося лікарем, він видає довідку.  

 2.5 Пред'явлення  для впізнання 

 Пред'явлення для впізнання — це слідча дія, яка провадиться а метою встановлення тотожності, схожості або відмінності представлених для ознайомлення предметів або окремих осіб з тими, які свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений сприймав за певних обставин розслідуваної події.

 Упізнаючим  може бути раніше допитаний свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений, а також експерт. Впізнання виключається, якщо упізнаючий в ході допиту не може назвати прикмети, за якими зможе  впізнати предмет або особу, заявив про свою нездатність їх упізнати, а також якщо упізнаючому вже пред'являлись для ознайомлення відповідні предмети або особи в процесі інших процесуальних дій і він вже зробив ідентифікаційні висновки і дав свої пояснення з цього питання.

 Пред'явлення  для впізнання конкретного предмета чи певної особи — слідча дія, яка може проводитись виключно тільки один раз і  не може проводитись повторно. Повторне проведення дізнання однієї і тієї ж особи чи одного і того ж предмета одним і тим же учасником процесу повністю виключається.

 Умови пред'явлення для впізнання. Однією з основних і обов'язкових умов впізнання є попередній допит  упізнаючого про обставини спостерігання  ним відповідного об'єкта та прикмети, за якими він може його упізнати. При цьому мають бути з'ясовані всі достатні для ідентифікації прикмети, ознаки та якості ідентифікованого об'єкта, його індивідуальні особливості чи особливі прикмети.

 Не  слід пред'являти для впізнання одну особу іншій, якщо обидві вони не заперечують  факту знайомства та неодноразових зустрічей. Ці обставини слід з'ясувати в процесі допиту.

 У процесі  допиту особи, яка має впізнавати, необхідно з'ясувати: об'єктивні  фактори спостерігання: за яких обставин особа вперше спостерігала відповідний  об'єкт, в який час доби, за якого  освітлення та за яких погодних умов мало "Місце спостерігання, тривалість спостерігання, що при цьому відбувалося; суб'єктивні фактори: стан його зору та слуху, особливості його пам'яті, наскільки він уважний і н

чи звернув увагу на індивідуальні особливості об'єкта, емоційний стан спостерігаючого; ідентифікаційні ознаки об'єкта: наявність індивідуальних прикмет або сукупності достатніх для ідентифікації ознак об'єкта, який спостерігався, в чому вони полягають; чи може допитуваний упізнати об'єкт серед однорідних та за якими особливостями.

 При впізнанні мають бути присутні не менше двох понятих, покликаних стати  потім свідками у справі і підтвердити  достовірність впізнання та всіх отриманих при цьому фактичних  даних.

 Впізнання має бути проведене таким чином, щоб забезпечити отримання достовірних даних та можливість їх перевірки, виключити будь-які сумніви та заяви щодо безпомилковості висновків упізнаючого.

 Особа пред'являється для впізнання  упізнаючому разом з іншими особами  тієї ж статі, числом не менше трьох, які не мають великих відмінностей у зовнішності та одязі. Такі особи мають бути схожими за зростом, статурою, віком, кольором шкіри, волосся та очей, форми бороди, вусів та характером зачіски.

 Починаючи слідчу дію, слідчий зобов'язаний всім учасникам слідчої дії роз'яснити їх права й обов'язки відповідно до їх процесуального статусу. Про це зазначається в протоколі впізнання і засвідчується підписом кожного з учасників слідчої дії.

 Процес  підготовки до впізнання має повністю проходити за відсутності упізнаючого. При цьому перед пред'явленням для впізнання особі, яка пред'являється для впізнання за відсутності упізнаючого, надається право зайняти будь-яке місце серед осіб, у числі яких вона буде пред'являтись упізнаючому, що зазначається в протоколі. І зрозуміло, місце, яке зайняла особа, що впізнається не повинне стати відомим упізнаючому.

 Предмети  пред'являються для впізнання  у групі однорідних предметів.

 Не  має сенсу пред'являти для впізнання  унікальні, єдині в своєму роді, предмети (наприклад, картини відомих художників чи відомі картини невідомих митців, унікальні скульптури чи ювелірні вироби), об'єкти, які не мають особливих прикмет і не можуть бути виділені серед інших (наприклад, новий костюм, новий гаманець тощо). Щодо предметів, які мають точні позначення — нумеровані речі (наприклад, монітор комп'ютера, принтер, годинник з позна¬енням номера механізму), то впізнання таких може бути проведено тільки, якщо в справі немає даних про їхні номерні позначки, а також за умови, що вони мають (одержали в процесі експлуатації) індивідуальні ознаки, які запам'ятовані впізнаючим.

 Впізнання не може бути визнане достовірним, якщо упізнаваний об'єкт (особа або  предмет) був розміщений або поставлений  в умови, які виділяють його з  оточення. Після того як упізнаваний зайняв місце серед пред'явлених для впізнання осіб або предмети розташовані серед однорідних, із приміщення, де провадиться впізнання, ніхто не має права виходити, ніхто не повинен мати контакту з упізнаючим до закінчення процесу ідентифікації.

 Упізнаючого запрошують по телефону або іншим опосередкованим засобом. Запрошення упізнаючого в приміщення доцільно робити по телефону, а не посилати для цього когось з учасників за впізнаючим. При цьому для запрошення впізнаючого спілкування з ним по телефону доцільно доручити захиснику чи комусь з понятих, щоб не виникло сумнівів щодо домовленості слідчого з впізнаючим — інформування останнього про місце розташування особи, що впізнається, залежно від промовлених слів, фраз, їх послідовності, інтонації і таке інше.

 Запрошеному упізнаючому пояснюються його процесуальні права та обов'язки. Якщо таким є свідок або потерпілий, він попереджається про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову давати показання. Після цього упізнаючому пропонується уважно оглянути та вказати особу (предмет), яку він упізнає, і пояснити, за якими ознаками він її упізнав.

 На  прохання особи, що впізнає, або з  ініціативи слідчого положення осіб, які пред'являються для впізнання, може бути змінено. їм може бути запропоновано встати, пройтись, повернутись, сісти, зробити певний жест, вимовити певну фразу тощо. Заборонено ставити навідні запитання впізнаючому, підказуючи таким чином певну відповідь. Слідчий може заборонити будь-які розмови і спілкування учасників слідчої дії, має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення як особистої безпеки, так і безпеки всіх учасників слідчої дії, пильно стежити за тим, щоб її перебіг не вийшов з-під контролю, або вона не була б зірвана провокаційними діями когось із присутніх.

 Згідно  з ч. 4 статті 174 КПК України у  виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання  проводиться поза візуальним спостереженням того, хто впізнає. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання.

 Для проведення впізнання таким чином  в слідчих підрозділах слід обладнати  приміщення, яке б розділяло впізнаючого  з іншими учасниками процесу склом  односторонньої видимості. У разі проведення впізнання за викладеними правилами поняті повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, хто впізнає, і засвідчити таке впізнання.