Екологічні особливості вирощування роду Pelargonium в оранжерейних і кімнатних умовах

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет                                імені Т.Г.Шевченка                                                                                                    Хіміко-біологічний факультет

 

Кафедра екології та охорони здоров`я

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

 

Екологічні  особливості вирощування роду Pelargonium в оранжерейних і кімнатних умовах

 

 

 

 

Виконала: студентка 2 курсу                                                                              хіміко-біологічного факультету

Татаренко Тетяна Олександрівна

 

Науковий  керівник:доцент біологічних наук,                                          професор Лукаш Олександр Васильович

 

 

 

 

Чернігів  2012

 

 

ЗМІСТ:

 

ВСТУП                                                                                                               3

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОДУ PELARGONIUM

1.1 Морфо-біологічні особливості  роду Pelargonium                                  5

1.2. Таксономічна характеристика                                                                7                     1.3 Хімічний склад та фармакологічні властивості                                  16

 

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ РОЗМНОЖЕННЯ РОДУ PELARGJNIUM

2.1 Способи розмноження та вирощування Pelargonium zonale             19

2.2 Онтогенетичні особливості  Pelargonium zonale                                   26

 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ PELARGONIUM ZONALE                                                                                                                3.1 Вегетативне розмноження представників виду Pelargonium zonale (черенкування молодих живців).                                                                 30                                                                                        3.2Особливості вирощування та догляд                                                     35

3.3Використання пеларгонії в озелененні                                                  48

 

ВИСНОВКИ                                                                                                     49

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                  52

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  роботи. Пеларгонія — одна з найпопулярніших культур, використовуваних як в інтер'єрі, так і у відкритому ґрунті, її вирощують майже у всіх країнах світу, від Аляски до Австралії.

В Європі пеларгонія з'явилася не тільки в Англії, насіння  багатьох видів було завезене до Голландії  на початку XVIII століття, а в XIX столітті її вирощували практично по всій Європі. На сьогоднішній день популярність пеларгонії зросла, завдяки виведенню різних сортів з величезною різноманітністю  форми квіток: простих, махрових, розоцвітих, тюльпанів. Спектр забарвлень коливається  від білої, рожевої, оранжевої, пурпурної, малинової, бузкової до фіолетової і  майже чорної, а також двоколірної. Не менш прекрасне і листя, особливо з груп двох - і трьохколірних  сортів.

Популярна пеларгонія і в Україні – ще до революції  зональні пеларгонії вважалися найважливішою  прикрасою садових ваз, клумб, а  великоквіткові пеларгонії впродовж багатьох років являються однією з найпоширеніших рослин в групі красиво квітучих.

Джон Традескант одержав декілька екземплярів Pelargonium triste від французького ботаніка Рене Морена, а той, у свою чергу, привіз її з своїх тропічних подорожей  по Південній Африці. Саме ця рослина  поклала початок серйозної селекційної  роботи. Зараз є декілька тисяч  сортів цієї прекрасної культури, одержані шляхом схрещування представників  природної флори.

Назва пеларгонії походять від грецького слова «pelargos»— журавель. Справа в тому, що стовпчик маточки квітки після запилення розростається в довгий «дзьобик», дуже схожий на дзьоб журавля.

Рід Пеларгонія (Pelargonium) налічує близько 250 видів  багаторічних трав'янистих або напівчагарникових  рослин. Батьківщиною більшості з  них є Південна Африка, деякі види в дикорослому стані зустрічаються в Австралії, Закавказзі і Малій Азії. Як ефіромасляну рослина деякі види пеларгоній культивують в Іспанії, Італії, Франції, Болгарії, Марокко, Алжирі, Єгипті, а також в південних республіках колишнього СРСР. У кімнатній культурі ці види пеларгонії також набули поширення, перш за все завдяки своїм декоративним властивостям.

Метою роботи було вивчення екологічних особливостей вирощування роду Pelargonium в оранжерейних та кімнатних умовах.

Об’єктом  дослідження були рослини роду Pelargonium.

Предметом досліджень була Pelargonium zonale, її морфологічні особливості і екологічні особливості, та фармакологічне застосування.

Основними завданнями роботи було:

- вивчення морфологічних особливостей роду Pelargonium;

- вивчення способів розмноження Pelargonium zonale;

- з’ясування  найбільш оптимальних умов, які  необхідні для росту і розвитку  досліджуваних видів рослин;

- проведення фенологічних спостережень за Pelargonium zonale;

-вивчення онтогенезу Pelargonium zonale ;

- вивчення хімічного складу і фармакологічних властивостей;

- вивчення  ролі роду Pelargonium в озелененні.

 

 

Розділ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОДУ PELARGONIUM

 

1.1 Морфо-біологічні особливості роду Pelargonium

 

Пеларгонії  – широко розповсюджені невибагливі  рослини, вони є найбільш відомими вазонами, красиво квітучими рослинами, завдяки  тривалому цвітінню, що триває до пізньої  осені. У Європі вони з'явилися наприкінці 17 на початку 18 століть. У минулому сторіччі велася велика селекційна робота з  виведення численних гібридів і  сортів. Були отримані рослини з  яскравим листям, виведені карликові  форми, сорти з білими і двоколірними, а також махровими квітами. В  теперішній час отримано величезне  різномаїття цих рослин.

Рід Пеларгонія (Pelargonium) поєднує близько 250 видів  трав'янистих і чагарникових рослин, родом з Південної Африки, де вони виростають на бідних кам'янистих ґрунтах  на висоті до 700-800 м над рівнем моря.

Рід Пеларгонія (Pelargonium) відноситься до родини Геранієвих (Geraniaceae Juss) і характеризується наступними ознаками:

1. Однорічні  або багаторічні трав'янисті рослини  або чагарники, що ростуть на  одному місці протягом кількох  років,поновляють ріст за рахунок  живильних речовин, накопичених  за рахунок видозмінених підземних  вегетативних органів, і не  втрачають декоративної цінності.

2. Наземні  стебла звичайно прямостоячі,  тільки у деяких видів що  стеляться або звисають, зокрема,  у пеларгонії плющелистної (Pelargonium peltatum).

3. Листорозміщення  почергове або супротивне, з прилистками.  Прикореневі листки на довгих  черешках, а стеблові – майже  сидячі, перистолопатеві, пальчато- або перисторозсічені. У деяких  видів листкова пластинка цілокрая  або зубчаста. Ступінь розчленування  листкової пластинки дуже різний: її форма коливається від лопатевої  (розтин складає біля 1/3 довжини) до роздільної (більше 2/3) і до майже повного розрізу. У пеларгонії колючої (Pelargonium spinosum) черешки після опадання листової пластинки, з настанням сухого сезону, перетворюються на колючки, 3-5 см завдовжки. Вони оберігають рослину від тварин.

4. Однією  з характерних ознак є опушування  практично всіх частин рослин  простими або залозистими волосками,  з екстрактом ефірних олій, що  додають характерний аромат багатьом  представникам роду Pelargonium, в першу  чергу із групи так званих  запашних пеларгоній (Pelargonium graveolens).

5. Суцвіття, розташовані на верхівках пагонів,  є похідними зонтичного типу, іноді вони приймають майже  кулясту форму. Квітка двостатева, п’ятичленна, зигоморфна. Чашечка  складається частіше з вільних,  рідше із зрощених до половини  чашолистків, у зигоморфних квіток  пеларгонії задній чашолисток  витягнутий в довгу порожнисту  нектароносну шпору, яка приростає  до квітконіжки.

Віночок складається  з п'яти вільних пелюсток, досить часто різних за розмірами: дві верхні пелюстки звичайно крупніші, у деяких видів і сортів вони також відрізняються  по забарвленню. Тичинок 10, вони розташовані  в два кола. Зав'язь маточки  верхня, вона підноситься над квіткою.

У природних  умовах зростання пеларгонія — перехреснозапильна рослина. Для неї характерна ентомофілія  – запилення за допомогою комах: бджіл, джмелів, метеликів, які, збираючи нектар, що збирається у вигляді  краплі у квітколоже кожного чашолистка, неодмінно торкаються пилкових тичинок  і зірчасто-розкритих лопатей  приймочки. У пеларгонії блискучої, такої, що часто зустрічається і  в кімнатній культурі, на батьківщині  запилення здійснюють птахи (орнітофілія). У деяких видів можливо самозапилення.

В процесі дозрівання плоду верхня частина зав'язі значно подовжується, формуючи структуру, що нагадує довгий пташиний дзьоб. Плід пеларгонії — коробочка з чашолистками, вона шляхом відділення гнізд від низу до верху.     

                                                                                                                                  1.2 Таксономічна характеристика роду Pelargonium

Рід Пеларгонія (Pelargonium) дуже гетерогенний: у ньому  зустрічаються рослини, що відрізняються  зовнішнім виглядом, умовам росту, декоративним якостям. Найбільш прийнятна класифікація запропонованою англійськими квітникарями. Вона базується на цілому ряду ознак, зокрема таких, як інтенсивність  росту, форма і забарвлення квіток і листя, наявність аромату, особливості  зовнішнього вигляду.

Царство Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ Streptophyta

Надклас Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас Еудікоти (Eudicots)

Підклас Розиди (Rosids)

Порядок Геранієвоцвітні (Geraniales)

Клас Магноліопсиди (Magnoliopsida)

Види 1) Пеларгонії зональні(Pelargonіum zonale)

2) Королівські (Pelargonіum grandіflorum)

3)Янголи (Pelargonium angels)

4) Висячі  або плющеподібні (Pelargonіum peltatum)

5) Запашні  (Pelargonium graveolens)

6) Сукулентні (Pelargonium succulent)

7) «Дикі»  пеларгонії (Pelargonium wild)

Група А—Зональні пеларгонії (Pelargonium zonale)

Найпоширеніший  та найбільш численний вид — він  нараховує тисячі сортів. Сорти цієї групи дуже витривалі й надзвичайно  рясно цвітуть. Рослина має вигляд пишного гіллястого кущика зі злегка хвилястим листям з червоно-коричневою облямівкою навколо. Листя покрите  дрібними ворсинками і на дотик нагадує оксамит. Також примітним є своєрідний запах. Основною особливістю рослин даної групи є наявність на листі темної смуги, або зони, розташування, розміри і забарвлення якої можуть значно варіювати, утворюючи регулярну і нерегулярну, або корончату зони.

В межах даної  групи використані декілька критеріїв  для докладнішої класифікації. За інтенсивністю росту і особливостям зовнішнього вигляду розрізняють  наступні категорії:

1) рослина  повинна підноситися над краєм  вазона на 20 і більше сантиметрів;

2) «карликові»  — підносяться від 12 до 20 см;

3) підносяться  менш ніж на 12 см;

4) менш ніж  на 10 см;

5) генетичні  гібриди, що нагадують на вигляд  карликові;

6) рослини  із зірчастою формою листя  і пелюсток;

7) рослини цієї групи отримані шляхом селекції P. frutetorum, в основному це лежачі, або звисаючі форми, їх часто об'єднують в групу cascade.

За забарвленням листя (враховуються поєднання тонів, а також наявність або відсутність  явно вираженої зони) пеларгонії діляться на наступні групи:

1) двоколірні - листя різних відтінків зеленого кольору з білим або кремовим краєм;

2) триколірні - на листі спостерігається поєднання  зелених, жовтих і червоних  тонів, ця група, у свою чергу,  ділиться на tricolor silver – замість  жовто-золотистих тонів спостерігаються  білі або кремові, іноді залишаються  всього два тони, випадає червоний, і gold tricolor – основний тон зелений,  краї золотисто-жовті, зона червона  або бронзова; пеларгонії даної  групи з повним правом можна  віднести до декоративно-листяних;

3) бронзові - листя зелене або жовто-зелене  з бронзовим відтінком, який  часто зберігається лише у  області зони;