Екологічні особливості вирощування роду Pelargonium в оранжерейних і кімнатних умовах

 

2.1 Способи розмноження та вирощування Pelargonium zonale

 

Як і більшість  кімнатних рослин, пеларгонія розмножується  вегетативним і насінним способами.

Вегетативне розмноження Pelargonium zonale. Для маточників слід використовувати 2-3-річні рослини. Вони мають бути абсолютно здорові з типовими для сорту декоративними ознаками. Висаджують їх у великі горщики, ящики чи в ґрунт стелажа оранжереї. У просторих ящиках чи ґрунті стелажа рослини краще розвиваються, оскільки добре забезпечені вологою і харчуванням. На літній період маточні рослини після весняного зрізування живців можна, висаджувати у відкритий ґрунт, попередньо добре підготувавши його та обравши сонячне місце.

Восени  перед настанням приморозків  рослини викопують, попередньо зрізавши живці для осіннього живцювання, й висаджують на постійне місце в оранжереї. Пересаджування з ґрунту пеларгонія переносить дещо болісно, у неї жовтіє та опадає листя.

У місцевостях  з дощовим кліматом маточники  пеларгонії краще цілорічно тримати  в оранжереї. Вихід живців з однієї рослини залежить від віку, сорту  й стану маточників. У 1,5-2-річних рослин середня кількість живців коливається від 15-20 шт. з однієї рослини, 3-річних — 35-37 шт. Сорти, які  краще кущаться, дають більше живців. Сорти насіннєвого розмноження  виходом живців не відрізняються  від сортів вегетативного розмноження, отож їх можна успішно розмножувати вегетативно.

Субстрат  для живцювання має бути дуже чистий, не заражений інфекціями. Рекомендується використовувати перліт. Його випускають у порошку й зернистому вигляді  різних фракцій. Добрі результати при  живцюванні Pelargonium zonale одержують в субстраті з перліту порошкоподібного, змішаного навпіл з дрібнозернистим фракції 0,2—0,3 см.

За  відсутності перліту можна використати  чисто промитий річковий пісок. Шар  субстрату — 10 см. Іноді субстрат готують у два шари — зверху чистий річковий пісок або перліт до 5 см, знизу торф або ґрунтова суміш  навпіл з піском — 6-7 см. Укорінення живця має відбуватись у верхньому  шарі, а утворене коріння, проникаючи у ґрунтовий субстрат, одержує  живлення. В цьому разі живці можна  утримувати на місці вкорінення довше.

Субстрат  розкладають у ящики або стелажі, розрівнюють, добре поливають й  утрамбовують.

Живцювання Pelargonium zonale можна проводити протягом усього року. Для живців використовують верхівкову частину молодих пагонів з 3-4 розвинутими й кількома зближеними міжвузлями біля верхівки. Добре вкорінюються і нездерев'янілі середні частини стебла із 2-3 міжвузлями.

Живець  зрізують на 0,5 см нижче листкового вузла. Нижні листки обрізують, верхні можна підрізувати наполовину, якщо вони великі, суцвіття вищипують. Перед  садінням живці бажано трохи підв'ялити, оскільки вони м'ясисті й за несприятливих  умов загнивають. Живці висаджують по маркірованій поверхні на глибину 2-4 см по 300-500 шт./м. При садінні в  перліт пікірувальний кілочок не потрібний. В інших випадках цей  кілочок використовують, щоб не ушкодити тканини живця під час садіння.

Після посадки живці щедро поливають. Їх вкорінюють відкрито, але можна  над ними ставити металеві каркаси, вкриті згори плівкою або папером. Бічні площини мають бути відкриті для провітрювання. Надлишкова вологість  негативно впливає на живці пеларгонії, вони легко загнивають. Поливати їх слід дуже обережно й рідко. Субстрат зверху має бути навіть ледь сухуватий. Можна листки періодично обприскувати з дрібного розпилювача, щоб вода осіла тільки на листки.

Особливо  слід стежити за поливом і обприскуванням в осінньо-зимовий період. У процесі  вкорінення листя у живців може жовтіти  й підсихати, тому його слід систематично видаляти.

Для вкорінення потрібна температура 18-22°С. У сонячну  погоду обов'язкове притінення. Живці  вкорінюються протягом 3-4 тижнів. Після  цього їх висаджують у горщики  відповідного розміру й вирощують  далі для одержання квітучої продукції.

Насіннєве розмноження Pelargonium zonale дає можливість не лише збільшувати вихід, але й різко знижувати захворюваність рослин, одержувати здоровий, життєздатний садивний матеріал.

Розсада Pelargonium zonale з насіння дає компактний гарний кущ з великими першими  суцвіттями. Для насінників відбирають кращі, типові для даного сорту рослини  в період цвітіння, звичайно на початку  весни. Для запилення квіток й  утворення насіння необхідні  висока, температура (18-22°С), багато світла й сонця, низька вологість повітря. Такі умови створюються в оранжереї  протягом весняно-літнього періоду, коли можна одержати найвищий урожай насіння.

Відбираючи насінники, звертають увагу на рясність цвітіння, яскравість і чистоту забарвлення квіток, їх форму й розміри.

Насінні маточники рекомендують утримувати у великих горщиках або висаджувати в ґрунт стелажа з пухким і дуже родючим ґрунтом та добрим дренажем. Глибина стелажа з ґрунтовим шаром має бути не менше 15-18 см.

Маточні рослини висаджують по 6-9 шт./м . Між  сортами необхідна невелика просторова ізоляція. Насіння збирають протягом літа й на початку осені. Восени проводять  омолоджуюче обрізування, знімають живці й при цьому одночасно  формують кущ. Відрослі пагони зацвітають навесні, й насіння можна одержувати знову. Для одержання насіння  маточники використовують 1-3 роки. На 4-й рік маточні рослини дуже старіють і їх треба замінити молодими.

Догляд  полягає в регулярному поливанні, підживленні, притіненні від сонячних променів, очищенні підсихаючих суцвіть  і листків, розпушенні ґрунту.

Квітки  в суцвітті розвиваються нерівномірно. Від початку розкриття першої квітки до останньої минає 25-30 днів. Окрема квітка тримається недовго 5-6 днів. У суцвітті їх може бути до 60.

У пеларгонії зональної (Pelargonium zonale) тичинки квітки дозрівають раніше маточки, ще в напівбутоні, і в перший день розкриття квітки пиляки легко розсипають пилок. Маточка  розгортає лопаті приймочки на другий день розкриття квітки.

Штучне  запилення квіток проводять у  сухий сонячний день. М'яким пензликом  пилок обережно переносять з однієї квітки на іншу не рідше одного разу на тиждень.

Ряд сортів може утворювати насіння й без  штучного запилення. У відкритому ґрунті й частково в оранжереях рослини  відвідують різні комахи, крім того, деякою мірою вони можуть і самозапилюватися.

Утворення коробочок після запилення відбувається дуже швидко. За 2-3 дні віночок квітки опадає і зав'язь починає рости, витягуючись у довжину й утворюючи  витягнутий клин у вигляді дзьоба журавля. Плід — коробочка дозріває протягом 30-40 днів. В одному суцвітті може бути до 45 коробочок. Насіння збирають, коли плід розростеться, стане коричневий і почне розгортати пухнасті летючки.

Насінини  порівняно великі, темно-коричневі, овальні, з щільною шкірястою  оболонкою, розміром 4-5 х 2 мм. Насінина вкрита покривною лушпиноподібною лускою, яка є захисною оболонкою. В 1 г насіння, не очищеного від покривної луски, міститься 130-180 шт. насінин залежно від сорту і їх якості. В 1 г очищеного — 170-220 шт.

Насіння можна висівати протягом усього року, але краще від листопада по квітень. При цьому до початку  цвітіння минає 5-6 міс,, розсада і  квітуча продукція готується  в найбільш потрібні для озеленення строки.

Ґрунтова  суміш для посіву мусить бути досить пухкою, волого- й повітропроникною, вільною від ентомофітопатогенних організмів. До складу ґрунтової суміші можуть входити різні компоненти, але вона має задовольняти вищевказані  вимоги.

Сіянці  й розсада Pelargonium zonale найчастіше уражуються чорною ніжкою, тому на перших етапах розвитку рослин слід вжити всіх заходів, щоб  їй запобігти.

Добрі наслідки дає посів у пухкий верховий торф, субстрат із суміші торфу й  перліту, торфу з піском. Ґрунтова суміш може складатися з чистої листяної землі, змішаної з гумусною, торфом і піском. Хорошим, стерильним субстратом є перліт.

Рекомендується  при посіві поверх земельного субстрату  наносити тонкий шар перліту, на який висівають насіння й перлітом же притрушують. У цьому разі захворювання на чорну ніжку не спостерігається.

Насіння має дуже тверду оболонку, що утруднює його проростання. У зв'язку з цим  сходи досить часто нерівні й  розтягнуті в часі. Краще проростає  свіжозібране насіння.

З усіх видів передпосівного обробітку  насіння безперечну перевагу має  скарифікація — порушення твердої  оболонки насінини. Якщо перетерти  очищені від летючок насінини дрібнозернистим наждачним папером, не тільки видаляється покривна луска, але й відбувається деяке порушення  оболонки, що сприяє їх швидкому проростанню. Скарифіковане насіння висівають  сухим, обпудривши його порошком фунлазолу  або ТМТД.

Насіння Pelargonium zonale висівають у ящики або  стелажі врозкид, притрушують тонким шаром ґрунту. Основні сходи з'являються  через 7-10 днів за температури 18-22°С та систематичного обприскування ґрунту. Якщо ж сіяти нескарифіковане насіння, його проростання розтягується до 3 місяців.

Щоб запобігти  грибним хворобам, посіви 1 раз на 7-10 днів обробляють 0,2 %-ним фундазолом чи 0,4 %-ним ТМТД.

Після появи сходів ґрунт не можна перезволожувати, він має бути помірно вологий.

Пікірують сіянці звичайно через 1-1,5 міс після  висівання, їх обережно за допомогою  кілочка виймають з місця посіву й розсаджують у ящики чи ґрунт стелажа по 250—300 шт./м . Ґрунтова суміш така ж, як і для посіву. Ефективно пікірувати у верховий торф, попередньо нейтралізований і збагачений мінеральними добривами. Перед пікіруванням землю поливають 0,2 %-ним фундазолом або 0,4 %-ним ТМТД. Протягом зростання сіянці також треба поливати цими препаратами.

Догляд  за пікірованою розсадою полягає  в обережному поливанні, розпушуванні ґрунту, провітрюванні, забезпеченні достатньої температури (18-22°С).

Вирощування садивного матеріалу. Вкорінені живці або розсаду Pelargonium zonale висаджують у горщики для дальшого вирощування й одержання квітучої продукції. Діаметр - 10, 12, 14 см залежно від призначення садивного матеріалу. Посадка розсади чи вкорінених живців неглибока, рослини повинні бути в землі на тому ж рівні, як під час пікірування або живцювання. Велика розсада краще переносить пересаджування, швидше вкорінюється, менше хворіє.

У горщики  висаджують приблизно через 1-1,5 міс. після пікірування чи вкорінення живців. Рослини після посадки  рясно поливають. Надалі поливати слід дуже обережно. Періодично провадять  оздоровчі поливи. Ґрунт у горщиках необхідно розпушувати. В оранжереї  мусить бути добрий обмін повітря  і достатня температура (16- 20°С).

Розсада пеларгонії зональної росте дуже швидко. Щоб уникнути витягання кущів, її слід своєчасно розставляти. Розвиток рослин насінного й вегетативного  розмноження на першій стадії має  істотні відмінності.

Рослини, одержані з насіння, мають тривалу  ювенільну стадію, квітування настає після доброго вегетативного  розвитку куща. Перше цвітіння рослин насіннєвого розмноження напрочуд гарне.

При вегетативному  розмноженні вже в період вкорінення живців починають утворюватись суцвіття, проте кущ розвивається дуже повільно. Особливо це помітно на сортах насіннєвого  розмноження. Вегетативно ж розмножувані сорти з живців дають більш  облистнені й компактні рослини.

Після доброго вкорінення рослини можна  підживлювати мінеральними добривами. Пеларгонія дуже вимоглива до мінерального живлення. За даними І.С. Бояркіної, оптимальна кількість потрібних їй основних елементів живлення така (мг/л): N – 100-250, Р₂О₅ –350-600, К₂0 – 450-600, рН - 6,0-6,8.

Підживлення горщечкових рослин краще провадити  частіше, але менш концентрованими  розчинами. У виробничих умовах звичайно використовують розчини 0,2—0,3 %-ної  концентрації. Для пеларгонії небажаний  надлишок азоту в ґрунті, бо при  цьому вегетативна маса посильно розвиватиметься на шкоду цвітінню.

Насінням розмножують тільки пеларгонії зональну, тоді як інші види - пеларгонії крупноквіткові і пеларгонії плющеподібні - розмножують тільки зеленими живцями.

Росте пеларгонія дуже швидко. Щоб її кущики не витягувалися і мали правильнішу форму рослину  необхідно регулярно повертати до джерела світла.

 

 

 

 

 

2.2 Онтогенетичні особливості Pelargonium zonale

 

Онтогенез - індивідуальний розвиток особин від  зародження (запліднення яйцеклітини) до повного відмирання всіх його частин організму.

Кожна рослина  проходить певний життєвий цикл, який передбачає послідовну зміну стадій розвитку – від зародження до старіння і відмирання.

Виділяють такі вікові періоди в життєвому циклі  розвитку рослин: латентний (відсутність  асимілюючих органів), віргінільний (відсутність репродуктивних органів  при нормальному розвитку вегетативної сфери), генеративний (наявність репродуктивних органів) і синильний (загальне послаблення  пластичного обміну, лише вегетативні  органи ,але плодів вони не утворюють).

У лабораторних умовах та в теплиці з’являються  сходи Pelargonium zonale на шосту-восьму добу. У відкритому ґрунті в умовах природної волого - забезпеченості сходи з’являються значно пізніше – на двадцяту добу.

1) Латентний період – стан спокою насіння та низької метаболічної активності зародка.

2) Віргінільний період – сходи, змішане живлення за рахунок речовин насіння та перших асимілюючих листків, зберігається зв'язок зародка з насіниною;

3) Генеративний період ділиться на:

- молодий  генеративний - поява репродуктивних  пагонів, інтенсивний ріст та  формування ,ознак відмирання не  спостерігається;

- середньо  генеративний - максимум ростових  та репродуктивних процесів, врівноваженість  формоутворення та відмирання;

-старий генеративний - зниження відносної участі репродуктивних  пагонів, переважання відмиранням  над новоутворенням.

4) Синильний період поділяється на:

• субсенильний - відсутність плодоношення, деколи є абортивні репродуктивні органи;
• синильний - повне спрощення вегетативної будови, накопичення відмерлих частин організму;
• відмерлий - відсутність живих пагонів.