Екологічні особливості вирощування роду Pelargonium в оранжерейних і кімнатних умовах

4) золоті - золотисте листя, з явною бронзовою або каштановою центральною зоною; зелені тони складають не більше 50% і чітко відокремлені від золотисто-жовтих;

5) метеликоподібні  - одне з найбільш оригінальних  забарвлень – на листовій пластинці  вздовж, жилок формується маркіровка  у формі стилізованого метелика, або іншого тону, або іншого  кольору.

За  формою квітки:

• квітки прості, віночок складається з 5 пелюсток;
• напівмахрові, віночок із 6-8 пелюсток;
• махрові, у віночку більше 8 пелюсток, іноді в цю групу відносять і напівмахрові;
• розоцвіті, квітки невеликі, нагадують бутон троянди, центральні пелюстки численніші, квітка повністю не розкривається;
• тюльпаноцвіті, привабливі, подовжено-циліндрові, схожі на невеликі закриті тюльпани, квітки, великі чашовидні увігнуті пелюстки лише привідкриті.

Загалом квіти Pelargonium zonale зібрані в напівкулясту парасольку. Колір пелюстків варіюється від чистого білого, рожевого, лососевого до червоного й бордового різних відтінків. Вважається, що немає калачиків  тільки яскраво-жовтого й чистого  синього кольору. Забарвлення пелюсток зональних калачиків може бути двоколірним: зазвичай із білим мазком від середини або з облямівкою по краю пелюстки, або з переходом одного кольору в іншій; інколи окремі пелюстки можуть бути забарвлені в різні кольори.

Pelargonium zonale розрізняють  за розміром куща на звичайні (30-60 см у висоту), айрани (80 см), карликові  (12,5-20 см), мініатюрні (10-12,5 см), мікромініатюрні  (до 10 см у висоту). Забарвлення  листя у зональних калачиків також буває двоколірним: середина листочка і його край мають різний колір. Зони ці чітко розмежовані (звідси й назва — «зональні»). Калачики з дуже виразним строкатим листям вирізняють в окремий підвид. Кільцева зона на листі буває коричневою, червоною, багряною, золотистою, бронзовою, білою й навіть фіолетовою і майже чорною. Забарвлення листя може бути й триколірним.

Група Б – Плющеподібні або висячі пеларгонії (Pelargonіum peltatum)

Серед рослини  даної групи розрізняють: прості - рослини з помірною інтенсивністю росту, листя щитовидні на довгих звисаючих черешках, не завжди виражена зональність, листя можуть бути двоколірними, квітки прості, махрові або розоцвіті; складні - генетичні гібриди, на листі яких ясно виявляється зональність, і лише зрідка - без неї.

Пеларгонії  плющеподібні (Pelargonіum peltatum) — ампельні трав'янисті рослини, що утворюють звисаючі ламкі пагони до 80-100 см довжиною з  дрібним темно-зеленим блискучим  листям зірчастої форми листям, що нагадує плющ, і гарними лапатими суцвіттями з простими, махровими  чи напівмахровими квітками (у деяких сортів квіти схожі на трояндочки) діаметром 1,2-4 см на довгих квітконосах.

Колір квітів різний: від червоного чи рожевого до сніжно-білого й чорно-фіолетового. Рясно цвіте з травня до осені, пишно розростається.

Група В — Королівські пеларгонії (Pelargonium grandiflora, Pelargonium domesticum)

У групу включені досить великі чагарники, рясно квітучі, які вирощують із-за розкішного тривалого  і красивого цвітіння. Рослини  цієї групи відзначаються красивими  формами листя.

Pelargonium grandiflora (їх також називають англійськими крупноквітковими, царськими або шляхетними) мають безліч сортів, розмаїття форм і забарвлень квітів. Є сорти зі строкатим листям, квітами до шести сантиметрів у діаметрі. Верхні дві пелюстки зазвичай більші й темніші за інших, оксамитові. Листя по краях зубчасте, нагадує кленове. Стебла в нижній частині девер’яніють. Різні сорти можуть бути з простими або махровими квітками, колір варіюється від білого до темно-бордового, із плямами й без, край пелюстки може бути гофрованим. Особливість цього виду — наявність темної плями або темних смуг уздовж жилок на нижніх пелюстках. Висота рослин — близько 50 см. Цей вид більш примхливий у догляді, оскільки вимагає зимівлю за температури не більше 10-12 градусів і додаткового підсвічування; це є передумовою закладання бутонів і наступного цвітіння в літній час. Період цвітіння Pelargonium grandiflora коротший, ніж у Pelargonium zonale — три-чотири місяці.

Група Г— Запашні пеларгонії (Pelargonium graveolens)

Рослини цієї групи відрізняються невеликими і менш декоративними, ніж у попередніх груп квітками, але їх вирощують  завдяки ароматному листю. Це можуть бути як сорти, так і види пеларгоній, але у всіх листя має специфічний  явно виражений аромат. Він відчувається у разі дотику, розтирання або механічного  пошкодження листя. У одних рослин він ніжний, солодкуватий, у інших - гострий, пікантний, в деяких випадках дуже неприємний. Причина аромату - ефірні олії, в першу чергу, «гераніол». У наш час існують Pelargonium graveolens з запахом лимона, м'яти, троянди, апельсина, мускатного й кокосового горіха, яблука, бузку, хвої, мигдалю, перцю, меліси, імбиру, суниці, камфори, ананаса.

Пеларгонія  запашна (Pelargonium graveolens) має розсічене  на 5-7 частин листя, завдяки чому воно здається махровим. Квітки дрібні, найчастіше рожевого або фіолетового кольору. Запашні калачики використовують для одержання гераневого масла. У природних умовах, ці види виявляють захисну дію, що виконується при виділенні ними ефірних олій, які є детергентами і атрактантами.

 

 

 

Група Д — Ангельські пеларгонії (Pelargonium angel)

Це оригінальні  культури, отримані при схрещуванні  Пеларгонії курчачої (Pelargonium crispum) і  Пеларгонії королівської (Pelargonium grandiflorum), зазвичай мають невелике за розмірами  листя і квіти. Більшість відноситься  до чагарників відкритого ґрунту, але  є деякі, більш придатні для підвісних  корзин. Рослини даної групи відрізняються  дуже рясним цвітінням, іноді квітки покривають всю поверхню куща.

У Pelargonium angel квіти схожі на зозулині черевички, їх також називають віолоцвіті —  рослини цвітуть все літо розкішними звисаючими гронами квітів. Утворюють  компактні кущі висотою не більше 30 см.

Група Е — Сукуленті пеларгонії (Pelargonium succulent)

Це одна з  найцікавіших груп. Рослини відрізняються  значною різноманітністю зовнішнього  вигляду, багато хто нагадує кактуси  або інші сукуленти. Термін «сукуленті»  походить від латинського succus, що означає  «товстий, м'ясистий» і саме такі стебла мають більшість сукулентних  пеларгоній. В той же час серед  них зустрічаються і рослини  з здерев'янілим укороченим стеблом, що нагадують за зовнішнім виглядом бонсай.

Серед Pelargonium succulent є види з колючками й без  них. Вони мають гіллясті декоративно  вигнуті стебла, що дерев’яніють в  основі. Сукулентні калачики примітні незвичайними вигадливими формами  своїх стебел, що нагадують мініатюрні копії баобабів або якихось фантастичних істот. Ці калачики використовуються при  створенні композицій у стилі  бонсай. У сухий час рослини  скидають листя.

Група Є — «Дикі» пеларгонії (Pelargonium wild)

У цю групу  об'єднані види пеларгоній, які виростають в природних умовах і поступово  вводяться в культуру.

Сукуленті і  «дикі» пеларгонії відрізняються примхливістю й розмаїтістю зовнішнього вигляду. Це можуть бути типові циліндричні  дерева, сланкі форми, прямостоячі чагарники.

Вражає розмаїтість  форми листової пластинки. Вона міняється  від практично цільної до розсіченої настільки, що лист схожий на листи  папоротей і навіть на пагони аспарагуса або куширу. Характер розсічення може бути пальчастим або пір'ястим.

Не менше  вражає й будова квітки. При збереженні п’ятипелюсткового типу, форма, розміри, маркування й положення пелюстків  зовсім різні. У деяких видів квітки із практично однаковими пелюстками, в інші розміри верхніх двох значно більше, у третіх навпаки, більші нижні  пелюстки. Пелюстки можуть бути розташовані  під кутом 90° і навіть 180° стосовно осі квітки, найчастіше це стосується верхніх пелюстків.

Додаток 1

Таблиця 1. Таксономічна характеристика роду Pelargonium.

№	назва групи	Види	морфологічні особливості
1.	Група А	Зональні пеларгонії (Pelargonium zonale)	Найпоширеніший та найбільш численний  вид — він нараховує тисячі сортів. Сорти цієї групи дуже витривалі  й надзвичайно рясно цвітуть. Основною особливістю рослин даної  групи є наявність на листі  темної смуги, або зони, розташування, розміри і забарвлення якої можуть значно варіювати, утворюючи регулярну  і нерегулярну, або корончату  зони.
2.	Група Б	Плющеподібні або висячі пеларгонії (Pelargonіum peltatum)	Рослина, що утворює звисаючі ламкі  пагони до 80-100 см довжиною з дрібним темно-зеленим блискучим листям зірчастої форми листям, що нагадує плющ, і гарними лапатими суцвіттями з простими, махровими чи напівмахровими квітками (у деяких сортів квіти схожі на трояндочки) діаметром 1,2-4 см на довгих квітконосах. Рясно цвіте з травня до осені, пишно розростається
3.	Група В	Королівські пеларгонії (Pelargonium grandiflora, Pelargonium domesticum)	У групу включені досить великі чагарники, рясно квітучі, які вирощують  із-за розкішного тривалого і красивого  цвітіння. Рослини цієї групи відзначаються  красивої форми листя.
4.	Група Г	Запашні пеларгонії (Pelargonium graveolens)	Рослини цієї групи відрізняються  невеликими і менш декоративними, ніж  у попередніх груп квітками, але  їх вирощують завдяки ароматному листю. Причина аромату - ефірні олії, в першу чергу, «гераніол».
5.	Група Д	Ангельські пеларгонії (Pelargonium angel).	Більшість відноситься до чагарників відкритого ґрунту, але є деякі, більш  придатні для підвісних корзин. Рослини  даної групи відрізняються дуже рясним цвітінням, іноді квітки покривають всю поверхню куща.
6.	Група Е	Сукуленті пеларгонії (Pelargonium succulent).	Це одна з найцікавіших груп. Рослини  відрізняються значною різноманітністю  зовнішнього вигляду, багато хто  нагадує кактуси або інші сукуленти. Є види з колючками й без  них. Вони мають гіллясті декоративно  вигнуті стебла, що дерев’яніють в  основі.
7.	Група Є	«Дикі» пеларгонії (Pelargonium wild)	У цю групу об'єднані види пеларгоній, які виростають в природних умовах і поступово вводяться в культуру. Сукуленті і «дикі» пеларгонії відрізняються  примхливістю й розмаїтістю зовнішнього  вигляду. Це можуть бути типові циліндричні  дерева, сланкі форми, прямостоячі чагарники.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Хімічний склад та фармакологічні властивості

 

Надземна  частина Pelargonium zonale містить від 0,1 до 0,25 % ефірної олії, основна частина якої зосереджена в листках. Це безбарвна рідина із зеленкуватим або коричневим відтінком, приємним запахом, що нагадує аромат троянди. Основними компонентами олії є цитронелол і гераніол. В олії також міститься ліналоол, ментон, пінен, фенандрен. Листя рослини містить гіркоти, дубильні речовини, флавоноїди, елагову, кавову та ферулову кислоти.

Про надзвичайно  цілющі властивості скромної рослини  заговорили у 40-50-их роках нашого століття, коли з пеларгонії зональної виділили леткі речовини - фітонциди, що згубно діють на мікроорганізми. Особливо активну протимікробну дію має  свіжий сік пеларгонії. Інгаляція  та часте вдихання аромату рослини  сприяє швидкому перебігу запальних  хвороб горла, ротової порожнини  та дихальних шляхів. Десятихвилинне вдихання запаху пеларгонії зональної  знизить тиск у гіпертоніків та допоможе швидко заснути при безсонні.

Екстракт  із кореня пеларгонії рожевої (Pelargonium Roseum) вивидить туберкульозні токсини і вражає бацили Коха. Південноафриканські цілителі віддавна відваром з кореня пеларгонії лікували туберкульоз легень. Ці абсолютно не токсичні стає мають теж тонізуючу дію. Лікування екстрактом пеларгонії стає особливо цінним при алергічних реакціях хворого на антибіотики.

Як антисептичний  та протиревматичний засіб ефірна олія офіційно визнана у Чехії та Болгарії. Найсильнішу антифунгіцидну дію має олія із пеларгонії головчастої (Pelargonium capitatum).

Pelargonium zonale володіє в'яжучою, обезболюючою, протизапальною, антисептичною і кровоспинною дією. Вона розчиняє пісок і каміння у хворих ниркокам'яною хворобою. Лікує ревматизм і подагру. Настій ефективний при дизентерії, проносах. Настій рекомендують застосовувати при маткових, легеневий і носових кровотечах.

При зовнішньому  використанні використовують в якості ванн при шкірних захворюваннях, особливо коли вони супроводжуються  свербіжем. Використовують для миття голови при випаданні волосся. Ванни використовують для пришвидшення зростання переломів.

Цілющі властивості Pelargonium graveolens знали ще з античних часів. Її садили навколо свого житла від пристріту і нечистої сили. У Франції, в старі часи, квітку пеларгонії приколювали на груди молодій дівчині, як побажання щасливої жіночої долі. Олія пеларгонії єгипетської дуже популярна на Сході і має великий попит зважаючи на широкий спектр дії на організм. Виходить методом парової перегонки всіх частин рослини.

Ефірна олія пеларгонії має свіжий, насичений, теплий і піднімаючий настрій квітково-рожевий  аромат. У його склад входять досить велика кількість активних компонентів, що визначають різні ефекти дії - гераніол, цитронелол, ментол, цитраль, геранілтіглінат і ін. Впливаючи на нервову систему, усуває неспокій і депресію, піднімає настрій. Стимулює нервово-психічну діяльність: підвищує працездатність, увагу. Аромат добре заспокоює дітей, робить їх менш капризними і агресивними. Підвищує захисні сили організму.

При порушеннях гормональної регуляції приводить  до балансу гормонів, що позитивно  позначається на перебіг клімаксу, ПМС. Олія позитивно діє при різноманітних гінекологічних захворюваннях. Перешкоджає затримці рідини в організмі, корисна при мігрені, хворобливих менструаціях, гіпертонічних кризах та набряках. Завдяки її здатності стимулювати лімфообіг і виведення токсинів, масло Pelargonium zonale добре допомагає при целюліті. Крім того, вона допомагає справитися з інфекцією, особливо органів дихання.

Рослинні  ароматичні речовини Pelargonium zonale можна з успіхом використовувати в початковій стадії канцерогенеза – імунометаболічний. Вони викликають гальмування, появи в організмі як ендогенних, так і екзогенних канцерогенів і блокують їх взаємодію з клітинами-мішенями. При новоутвореннях та злоякісних пухлинах рекомендовано вживати пеларгонію.

Ефірні масла Pelargonium zonale є потенційними радіопротекторами. Виявлено діючий радіозахисний ефект ефірних масел пеларгонії в експерименті. Ці ефірні масла сприяли також захисному зниженню постпроменевих бактеріальних ускладнень, які є основною причиною загибелі тварин.

Косметична  дія олії Pelargonium zonale позитивна для чутливої, пошкодженої, сухої шкіри. Вона добре усуває висип, запалення і швидко регенерує шкіру після опіків і обморожень, роблячи її гладкою і молодою. Їх олію застосовують для контролю шкірних інфекцій, зокрема герпесу. Ефективно при варикозному розширенні вен і геморої - сприяє зняттю запального, набряклого, судорожного і больового синдрому.

Знімає болі при артритах, ревматизмі, невралгії. Знижує рівень цукру в крові, перешкоджає  росту ракових клітин, знімає спазми судин головного мозку, покращуючи їх тонус, стимулює функції печінки  і підшлункової залози, володіє протигрибковою і антипаразитичною дією. Ефективна при опіках, ранах, переломах, відмороженні, дерматозах, стоматитах. Допомагає при запаленні голосових зв'язок, що супроводжується втратою голосу. Запах пеларгонії відлякує комах.

 

 

Розділ 2. СПОСОБИ РОЗМНОЖЕННЯ РОДУ PELARGONIUM