Хулiганство

 

План

 

Вступ

1. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки хуліганства.
2. Кваліфікуючі ознаки хуліганства.
3. Відмежування хуліганства від інших злочинів.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Однією з необхідних і  обов’язкових умов нормального функціонування будь-якої держави є громадський  порядок, стан убезпеченої життєдіяльності суспільства, який охороняється, у тому числі державними інституціями, шляхом захисту конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, інтересів суспільства в межах, визначених правовими нормами, з урахуванням традицій, звичаїв, норм моралі.

Конституція України закріплює  основні права, свободи і обов’язки  громадян, встановлює ефективну систему  гарантій їх здійснення. Норми Основного  Закону, забезпечують недоторканість особи, її житла, таємницю особистого життя, її листування, телефонних розмов і  т. п. В ст. 3 Конституції України  сказано, що людина , її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю. Будь-яке  порушення прав і свобод громадян України є недопустиме, в разі порушення прав і свобод людини, громадянин має право звертатися до суду для захисту своїх прав.

Кожний громадянин повинен  дотримуватися закону, виконувати свої обов’язки як перед суспільством так і перед державою, поважати права і законні інтереси інших  людей. Найбільш тяжкі порушення  закону є злочинами - суспільно небезпечними діяннями, відповідальність за які  передбачена Кримінальним кодексом України.

Серед злочинів особливе місце  займають посягання, направлені проти  особистості, тобто життя, здоров’я, свободи і гідності людини. Кримінально-правова  охорона цих невід’ємних прав людини від злочинних посягань регулюється  в спеціальній главі Особливої  частини КК України - в главі III “Злочини проти життя, здоров’я, свободи і  гідності особи”.

В даній роботі, проаналізовано тільки один вид злочинів спрямованих  проти особи, це злочини проти  волі особи, об’єктом яких є особиста свобода людини. А також аналіз, їх основних видів: незаконне позбавлення волі, захоплення заложників та незаконне поміщення в психіатричну лікарню. Основною метою роботи є дослідження всіх питань пов’язаних із злочинами проти волі особи, їх види та кримінально-правова характеристика.

Найбільш небезпечним  посяганням на громадський порядок, що порушує громадський спокій є  кримінально-каране хуліганство.

Суспільна небезпека кримінально-караного хуліганства є очевидною. Аналіз статистичних даних слідчої та судової  практики свідчить, що хуліганські  прояви мають доволі поширений характер, часто стають підґрунтям вчинення, як правило, тяжких і особливо тяжких злочинів.

 Вперше хуліганство як злочинне діяння на нормативному рівні було закріплене в радянському кримінальному законодавстві, яке пройшло такі періоди свого розвитку:

а) 1917-1922 рр. – політико-нормативними документами хуліганство визначається як діяння з ознаками контрреволюційного вчинку (політичне хуліганство);

б) 1922-1927 рр. – хуліганство  визнається злочином проти особи;

в) 192-1960 рр. – хуліганство визнається злочином проти порядку управління, яким завдається шкода громадському порядку;

г) 1960- 2001 рр. – злочин проти  громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я;

д) з 2001р. по цей час –  злочин проти громадського порядку  та моральності.

Протягом цих періодів хуліганство, як кримінально-каране діяння, залишалося поширеним суспільно-небезпечним  злочином. Особам, які вчиняли це діяння, були притаманні безкультурність  і аморальність, зверхність і зневага  як до будь-якої особи, так і до традицій, звичаїв, норм моралі і прав, що породжували  агресивність, насильство і жорстокість  хулігана. Норми, якими встановлювалась  відповідальність за хуліганство у  зазначені періоди, являли собою  симбіоз ознак як адміністративного  правопорушення, за умови його повторного вчинення, так і кримінально-караного діяння.

В Кримінальному кодексі 2001 р. кримінально-правова норма (ст. 296) сформульована без адміністративно-правових ознак, що надало цій нормі суто кримінально-правову природу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки хуліганства

 

Хуліганство порушує спокійні умови роботи, побуту і відпочинку людей, у більшості випадків пов'язане  із заподіянням шкоди особі, пошкодженням майна. На ґрунті хуліганства нерідко вчиняються більш тяжкі злочини. Це обумовлює високий ступінь суспільної небезпечності хуліганства

Частина 1 ст. 296 КК України¹ дає визначення хуліганству,  як грубому порушенню громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,  що  супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Об'єктом хуліганства є громадський порядок у тій його частині, яка забезпечує спокійні умови суспільне корисної діяльності, побуту та відпочинку людей (громадський спокій), об'єктом особливо злісного хуліганства є також здоров'я людини, яке зазнає шкоди чи ставиться в небезпеку заподіяння шкоди в усіх випадках використання хуліганом зброї, ножів або інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень.

Об'єктом хуліганства  є громадський порядок, що включає  комплекс суспільних відносин, які  забезпечують спокійні умови життя  людей у різних сферах суспільне  корисної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об'єкт хуліганства. Як додаткові об'єкти часто виступають особистість, здоров'я, навколишнє середовище, власність

З об'єктивної сторони хуліганство являє собою суспільне небезпечну дію, що грубо порушує громадський порядок Діями, що грубо порушують громадський порядок, новий закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість — це нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, які спричинили тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстративна зневага нормами моральності, наприклад, груба непристойність, демонстративне оголення, знущання над хворими, немічними тощо.

На відміну  від кримінальне караного дрібне хуліганство, що тягне адміністративну відповідальність (ст. 173 КАП), не пов'язане з грубим порушенням громадського порядку і виявляється у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому присікуванні до громадян тощо.

Так зване просте хуліганство може виявлятися в нанесенні побоїв, легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, пошкодженні або знищенні майна, вчиненні бешкету, тривалому публічному співанні непристойних пісень, спричиненні тривалого неспокою телефонними дзвінками з вживанням брутальних слів тощо.

Публічність і громадське (публічне) місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. Наприклад, хуліганство може дістати вияв у веденні по радіо передач, що грубо порушують громадський порядок, створюють перешкоди радіомовленню, службовим радіозв'язкам. Водночас обстановка вчинення хуліганства, що характеризується наявністю або відсутністю людей, подіями, які відбуваються в місці вчинення злочину, та їх соціальною значущістю, мають враховуватись при визначенні ступеня суспільної небезпечності конкретного хуліганського прояву. Критерієм оцінки при цьому може бути сила стримуючих особу факторів, ігноруючи які, вона вчиняє хуліганство того чи іншого виду (наприклад, урочисті збори, лекція у вузівській аудиторії, демонстрація кінофільму в переповненій залі).

Суб'єктивна  сторона хуліганства характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства. При вчиненні цього злочину, в якому дії характеризуються грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, особа усвідомлює такий характер своїх дій і бажає їх вчинення, тобто діє з прямим умислом. При вчиненні злісного, особливо злісного хуліганства винний також усвідомлює наявність кваліфікуючих або особливо кваліфікуючих ознак. Умисел стосовно заподіяння або можливості заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого як одному з об'єктів особливо злісного хуліганства може бути як прямим, так і непрямим.

Мотивом хуліганства  є усвідомлене прагнення виявити  явну неповагу до суспільства шляхом вчинення дій, що грубо порушують громадський порядок. Цей мотив характеризується ницими спонуканнями у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, виявити грубу силу, п'яну хвацькість, пустощі тощо. У процесі вчинення злочину, який почався з мотивів особистого характеру (помста, ревнощі тощо), останні можуть перейти в мотив явної неповаги до суспільства. Тим самим діяння можуть перетворитись із посягання на особу в злочин проти громадського порядку — хуліганство. Відсутність у вчиненому мотиву явної неповаги до суспільства свідчить і про відсутність хуліганства, хоча б дії винного тією чи іншою мірою порушували громадський порядок.

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський  порядок. Форми хуліганських дій  можуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне порушення громадського спокою, нормального функціонування підприємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквернення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Суб'єктом  хуліганства є особа, яка досягла 14 річного віку.

Частина 2 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене  групою осіб, причому попередня змова  учасників не є обов'язковою для  кваліфікації. Хуліганство, вчинене  групою осіб, слід відрізняти від масових  заворушень (ст. 294) і від групового  порушення громадського порядку (ст. 293). При масових заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293), поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, становитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296).

Частина 3 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, визначене  частинами 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою  за хуліганство, чи пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто це вчинення хуліганства особою, яка раніше була судима за будь-яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погашена. Хуліганські дії, поєднані з активним опором — це протидія представникові влади або представникові громадськості, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку. Такі дії, у тому числі поєднані з насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не вимагають додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину (наприклад, ч. 2 ст. 121). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути ознакою злісного хуліганства і такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів.

У частині 4 ст. 296 передбачена відповідальність за дії, визначені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263 Однак до вогнепальної зброї, використання якої утворює склад такого хуліганства,  відноситься не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й гладкоствольні мисливські рушниці тощо².

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, заздалегідь спеціально оброблені, пристосовані для цих цілей, як, наприклад, заточена велосипедна спиця, а й елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (наприклад, відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які предмети, що не піддавалися ніякій обробці, але були заздалегідь підготовлені винним для використання (столовий ніж, молоток, викрутка, шило, газовий пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці вчинення хуліганських дій, не утворить передбаченого ч. 4 ст. 296 хуліганства. Під застосуванням зброї та інших предметів розуміють не тільки їхнє реальне застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов'язкових ознак такого хуліганства є використання зброї та інших зазначених предметів для заподіяння шкоди здоров'ю людей. Вчинення хуліганських дій з використанням цих предметів, наприклад, для пошкодження майна, лісових насаджень, проти тварин не утворить складу цього виду хуліганства. Кваліфікація вчиненого в цих випадках має наставати за частинами 1, 2 чи 3 ст.  296, а якщо ці дії містять ознаки інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Нанесення при хуліганстві тяжкого тілесного ушкодження тягне за собою відповідальність за сукупністю цих злочинів³.