Релігієзнавча концепція Зигмунда Фройда

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

 

 

Кафедра теорії та історії  культури

 

 

 

Релігієзнавча концепція  Зигмунда Фройда

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

студентки гр.ФФК-31

Свистун О. В.

 

Науковий керівник-

канд.філ.наук,

доц.Стеценко В.І.

 

 

 

 

 

Львів-2012

 

ЗМІСТ

 

I. Фрейдизм як різновид натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії………………………………………………………………….

1.1 Особливості та головні концепції натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії……………………………………………..

1.2 Психоаналіз і релігієзнавча концепція З. Фройда…………………………

II.  Вихідні принципи та головні положення релігієзнавчої концепції ЗігмундаФройда (за книгами «Психологія несвідомого», «Тотем і табу. Психологія первісної культури та релігії»)……………………………………..

2.1 З. Фройд про походження та сутність релігії………………………………..

2.2 Фрейдизм про тотемізм як первісну форму релігії…………………………..

III.  Розвиток поглядів на релігію в теорії психоаналізу З. Фройда (за книгою «Майбутнє однієї ілюзії»)…………………………………………………………..

3.1 Від тотемізму до теїзму………………………………………………………….

3.2 Індивідуальна релігійність як невроз та релігія як «колективна хвороба людства»……………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Зигмунд Фройда австрійський психолог, невропатолог та психіатр, більше сорока років присвятив розробці теорії і практики психоаналізу. Фройда називають і вченим і провидцем, і основоположником нового напрямку в науці. З його ім’ям пов’язують поняття несвідомого в психіці людини. Його погляди сформувались в той час, коли назрівала криза традиційних уявлень про психічне життя людини. Фройдівськатеоріязбагатила  і сучасну науку загалом.

Психоаналіз Зигмунда Фройда уможливив найвитонченіше дослідження душі. Відтак у наш час вивченням душі професійно займаються дві групи: не лишесвященики, а йпсихоаналітики.Фройдвбачавсенсвивченнярелігіївласне через психоаналіз. Зогляду на специфіку проявів релігійної свідомості, самепсихологія, вивчаєрелігіюкрізь призму людської психіки, розкриває психологічні закономірності її виникнення, розвитку і функціонування.

Фройд вважав релігію  ворогом просвітництва і прогресу, витвором індивідуальної психіки наслідком незадоволення бажань і прагнень, загальнолюдським неврозом нав'язливості, породженним "комплексом Едіпа" Фройд вважав, що в основі тотемізму є факт повстання синів проти батька, якого вони ревнували до матері. Убивши батька, вони відчували свою провину і розкаювалися. Полегшити цей психологічний конфлікт сини могли, переадресувавши свої почуття від батька на тотемну тварину. У подальшому, за Фройдом, відбулася еволюція об'єкта шанування, тотем перетворився на Бога. Отже, Бог іудаїзму і християнства — це психологічна ідеалізація образу батька. Хоча концепція З. Фройда була досить скептично і критично сприйнята більшістю етнологів і релігієзнавців, але вона набула продовження у неофрейдистів, а через них згодом помітно вплинула і на релігіє знавців. Тому сучасні науковці-релігієзнавці висуваючи свої ідеї, не випадково посилаються  

на відому фрейдистську тезу, про те, що людина — сліпе знаряддя природних потягів та інстинктів.

Отже, теорія ЗигмундаФройда й до сьогодні залишається актуальною, що і обумовило вибір назви  даної курсової роботи: «Релегієзнавча концепція ЗигмундаФройда».

Об’єкт дослідження. Натуралістично-біологічне, психологічне пояснення релігії.

Предмет дослідження. Релігієзнавча концепція ЗигмундаФройда, як складова натуралістично-біологічного пояснення релігії.

Мета дослідження. Дослідити та проаналізувати специфіку релігієзначої концепції ЗігмундаФройда, в контексті його теорії психоаналізу.

Завдання дослідження. Визначена мета зумовила постановку наступних дослідницьких завдань:

• розглянутиголовніконцепціїнатуралістично-біологічного, психологічногопоясненнярелігії;
• проаналізуватирелігієзнавчу концепцію З. Фройда, як особливий різновид даного пояснення;
• дослідити вихідні принципи та головні положення релігієзнавчої концепціїЗигмундаФройда, що стосуються пояснення та походження та сутності релігії;
• охарактеризувати погляди Фройданатотемізм, як первісну форму релігії;
• висвітлити розвиток поглядів на релігію в теорії психоаналізу З. Фройда;
• проаналізувати його головні висновки про існування релігієзнавства як невроз та релігію як «колективна хвороба людства»;

Стан дослідження теми. При підготовці дослідження було опрацьоване широке коло джерел та наукової літератури з даної теми, завдяки чому вдалося сформулювати цілісну концепцію дослідження предмету курсової роботи.

Зокрема, безпосереднім джерелом для дослідження теми даної курсової роботи були праці самого З. Фройда , а також таких відомих вчених як Е. Фром, К. Юнг, В. Джеймс, Л. Леві-Брюль.

Насамперед, особливої уваги  заслуговує така праця З. Фройда, як «Нав’язливі дії та релігійні  обряди», у якій автор звертається  до психоаналітичного обґрунтування  проблем в релігії.

У праці «Тотем і табу», З. Фройд висвітлює свої погляди на релігію на основі своїх досліджень міркувань первісних народів.

У праці «Майбутнє однієї ілюзії» З. Фройд розширює свої ідеї відносно існування релігії у сучасному суспільстві.

Оскільки концепція З. Фройда мала різновид натуралістичного, психологічного пояснення релігії, то власне була розглянута й дослідженнями  інших представників даного напряму  релігієзнавчої науки.

К. Юнг у своїй праці  «Свідоме та насвідоме» на основі своїх  досліджень про несвідоме вивів  поняття релігії, як відношення людини до вищих і найсильніших за впливом  цінностей.

В. Джеймс Так, у праці «Багатоманітність релігійного досвіду» виводив корені релігії з емоційної сфери психіки індивіда. На його думку джерелом релігії є емоційне відчуття.

Л. Леві-Брюль у своїй  праці «Надприродне у первісному мисленні» висвітлив поняття  релігії на основі своїх досліджень про мислення первісних народів.

Також важливими джерелами для дослідження, були праці Старовойтова В., Радугіна А., та Лакана Ж., які критикували релігієзнавчу концепцію З. Фройда

Методи дослідження. У курсовій роботі використані такі методи, як метод аналізу, порівняння та історизму.

Зокрема, метод аналізу  використаний для дослідження психоаналітичних поглядів З. Фройда на релігію, в контексті  натуралістично-біологічного пояснення  релігії. За допомогою порівняльного  методу було розглянуто погляди на релігію З. Фройда та інших представників натуралістичної концепції релігії. Метод історизму застосовувався при аналізі конкретних поглядів З. Фройда стосовно еволюції релігії від первісних часів до виникнення теїзму.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання результатів даної курсової роботи в навчальному процесі, зокрема під час викладання відповідної теми в таких нормативних навчальних курсах як «Релігієзнавство», «Філософія релігії», «Історія філософії», а також під час підготовки студентських курсових та кваліфікаційних робіт.

Структура курсової роботи визначається метою та завданнями, поставленими нею, а також зумовлена самою логікою дослідження. Виконана курсова робота складається з вступу, трьох розділів, що поділяються на два підрозділи, висновків й списку використаних джерел та літератури.

У першому розділі «Фрейдизм як різновид натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії», характеризується фрейдизм, як складовий різновид натуралістично-біологічно пояснення релігії, а також висвітлюються погляди на релігію представників цього напряму в релігієзнавстві.

У другому розділі «Вихідні принципи та головні положення релігієзнавчої концепції Зігмунда Фройда (за книгами «Психологія несвідомого», «Тотем і табу. Психологія первісної культури та релігії»)» висвітлюються погляди Фройда стосовно походження релігії, та розглядається поняття тотемізму як первісної форми релігії.

У третьому розділі «Розвиток поглядів на релігію в теорії психоаналізу З. Фройда (за книгою «Майбутнє однієї ілюзії»)» аналізуються погляди видатного психолога особливості розвитку релігії від первісних часів, до виникнення теїзму, а  також розгладаються визначення Зигмундом Фройдом індивідуальної релігійності як неврозу та релігії загалом як «колективної хвороби людства».

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

 

ФРЕЙДИЗМ ЯК РІЗНОВИД НАТУРАЛІСТИЧНО-БІОЛОГІЧНОГО, ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОЯСНЕННЯ РЕЛІГІЇ

 

1.1 Особливості та головні концепції натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії.

Натуралістична концепція  релігії ґрунтується на визнанні джерела її походження, закладеного  у психо-біологічних процесах людського  організму. Згідно з цією концепцією, релігія породжується внутрішніми  потребами людського організму, його фізіологічним процесами. У  такій інтерпретації релігія  стає атрибутом біологічної природи  людини.

Типовими представниками цього напряму релігієзнавчих концепцій  становлення релігії є американський  філософ-прагматик В. Джеймс (1842-1910 рр.), французький етнолог Л. Леві-Брюль (1857 – 1939 рр.), австрійський психіатр і  філософ, основоположник психоаналізу З. Фройд (1856-1939 рр.) і його послідовники - швейцарський психіатр К. - Г. Юнг (1895 – 1961 рр.) німецький філософ, соціальний психолог Е. Фром (1900-1980 рр.), які пояснюють  існування релігії присутністю  в людині могутнього "релігійного  почуття" або модифікаціями різних емоціонально-психічних станів заздрості  і страху, любові і сорому.[17. С. 25-26]

Так, Вільям Джеймс виводив  корені релігії з емоційної сфери  психіки індивіда. На його думку  джерелом релігії є емоційне відчуття, наприклад, почуття радості, почуття  любові, почуття страху. Відтак релігійний страх ґрунтується на основі ідеї божественної кари. Джеймс вважав що релігія  настілки істинна (правдива), наскільки  вона корисна для людської практики, а релігійний досвід за цінністю нічим  не відрізняється від життєвого  чи наукового досвіду. У своїй  праці «Різноманіття релігійного  досвіду» він писав, що по своїй суті релігія є тимчасовим явищем яке має тільки індивідуальне значення і не піддається об’єктивному формулюванню. Спроби перетворити смисл і зміст релігії в філософську форму, скоріш за все, ніколи не зупиняться, так як це прагнення дуже глибоко закладено в природу людського розуму; але ці спроби мають для релігії лише другорядне значення і не можуть дати санкцію достовірності тим почуттям, на яких вона основана. Відчуття - це найглибше джерело релігії, а філософська і богословська побудова є лише вторинною набудовою, подібної перекладу оригіналу на чужу мову – писав Джеймс. [20. С. 15-16]

Називаючи їх так, він розумів  під цим, що в світі, де зовсім не існувало б релігійних відчуттів, не могло б ніяким чином виникнути  філософське богослов'я. Джеймс, глибоко  сумнівався в тому, що безпристрасне, інтелектуальне споглядання світу  могло б створити – без допомого відчуття внутрішньої загубленості і спраги спасіння, з одної сторони  і містичних переживань, з іншої, - ті системи релігійної філософії, які існують на даний час. Люди почали б з анімістичних пояснень явищ природи, а згодом спростували  б їх за допомогою наукових методів, як це і сталось насправді. В науці  вони збирали б тільки певну кількість  психологічних спостережень, як це і роблять зараз. Але в них  вже не було б прагнення прийти до вищих спекуляцій догматичного чи ідеалістичного богослов'я. Ці спекуляції, на його думку, варто назвати понадвіруваннями, тобто надбудовами, які були створені розумом на фундаменті, який був раніше закладений відчуттям.[17. С. 53]

У центрі уваги відомого відомого французького філософа, етнографа  і психолога Люсьєна Леві-Брюля  лежать проблеми природи людського мислення, культурної обумовленості його розвитку. Ідеї ​​Леві-Брюля породили плідну полеміку і стали коштовним внеском у становлення наукового уявлення про природу свідомості і мислення. Він вважав, що в мисленні первісної людини виникають два типи мислення: реалістичне і ілюзорне (фантастичне). Перше полягало в розумінні речей такими, якими вони є самі по собі, без будь-яких сторонніх додатків. Цей тип мав потужну біологічну підставу, тому пристосувальний спосіб життя передбачає адекватне відображення зовнішнього середовища. Ще більш сильні підстави він отримав з виникненням соціального способу життя, бо перетворення природного середовища, виробництво власного життя ще в більшій мірі, ніж пристовницький спосіб життя, потребує адекватності відображення, без якого неможливе створення «другої природи». Цей реалістичний тип людини – її культури проходить через всю історію людства і визначає всі досягнення людського інтелекту.

Другий тип людського інтелекту, на думку Леві-Брюля, пов'язаний з несвідомим перенесенням на природні явища людських якостей, насамперед здатності мислення і свідомої дії. Виникнення антропоморфічного типу із зародженням шару пояснювального мислення було необхідним і неминучим кроком людського мислення. Явища природи, їх упорядкованість, закономірну послідовність первісна людина могла пояснити лише за зразком і подобою власної свідомої поведінки. Активність природи отримувала характер навмисних дій, які стали приписуватися духам. Природа і структура людської психіки такі, що власні свідомі дії вже на самих ранніх етапах розвитку людини стають предметом безпосередніх спостережень і усвідомлення. В діяльній природі людини та її психіки закладено передумови початкового пояснення природних явищ за зразком свідомих людських дій. Оскільки для первісної людини свідома дія виступала як щось природне і звичайне, природні явища легше було пояснити свідомістю, волею, намірами.[2]