Домбровський Іван

 

Дбав він про це неупинно, хоч  вмів виявляти і ласку.

 

Так він Борея приборкав і  став по усюдах відомим.

 

Владарював тепер краєм от Таврів по гори Ріфейські.

 

Берло по батьковій смерті прибрав  Святополк Окаянний,

 

Вбивши підступно братів своїх  рідних -- Бориса і Гліба.

 

Рідко вдається, проте, лиходію уникнути кари

 

І невідомщено вмерти. Далеко частіше  відплата

 

Врешті знаходить злочинця, куди б не ховавсь душогубець.

 

Так і оцей нечестивець, обагрений  кров'ю, невдовзі

 

Був Ярославом розбитий і вигнаний геть із держави.

 

Та Ярослава скидає Хоробрий і стольний град Київ

 

Знов поверта Святополку, -- а  цей туди вводить поляків,

 

Місто яким удалось захопити лиш  тільки обманом.

 

Зрештою, князь Ярослав повернув собі владу в державі.

 

Згодом побив печенігів, Софіївську церкву розкішну

 

Побудував. Біля Сану в'юнкого на заході спершу

 

Місто поставив, а друге на сході 25, за пінявим Доном.

 

А як пошлюбив сестру з королем  чужинецьким 26, сусідом,

 

Став після цього з ним  жити нарешті у злагоді й мирі.

 

Після його упокоєння став Ізяслав  князювати

 

В Києві. Двічі на поміч він  звав короля Болеслава,

 

Й саме тоді, як скарав диких половців в січі кривавій

 

І гамував міські чвари, його безневинно убито.

 

(Князь цей, обагрений кров'ю  єпископа 27, був охоронцем

 

Лицаря славного і повертав йому втрачене крісло.)

 

А Святополка, що теж був заюшений кров'ю набожних,

 

Славний король цей достойним вважав старовинного столу.

 

Всеволод -- великий князь Русі, забирає у брата владу, вмирає від повальної хвороби

 

Всеволод владу у місті і  замку, проте, прибирає.

 

Та, як настав згубний рік, коли смерть на Русі лютувала

 

Й навіть повітря усюди було смертоносне, помер він.

 

Київський стіл на нараді брати віддали  Святополку.

 

Святополк -- Великий князь Русі. Ображає половецьких послів

 

Та, коли він закував посланців  половецьких в кайдани,

 

Русам усім, необачний, накоїв великого лиха.

 

Злочин тяжкий учиня, хто ламає  угоди й закони,

 

Хто ображає послів, які миру приходять  просити.

 

Згодом шаленець себе осквернив, покалічивши  брата.

 

Вмирає року Христового 1112-го

 

А як прийшла його смертна година, впокоївся тихо.

 

З тої причини князівство велике посів Володимир.

 

Володимир II Мономах -- Великий князь  Русі. Непокірних князів та кафських лігурійців переможець. Роздрібнені члени держави  об'єднує і в одне тіло монархії збирає

 

Він припиняє на батьківських землях скорботне безладдя,

 

Чвари постійні та розбрат і дбає про мир у державі;

 

Русів єднає до гурту і половців перемагає.

 

Сам лігурієць із Кафи боявся незламного князя,

 

Марсову долю з яким він був змушений випробувати.

 

Війни і сутички часто з сусідами мав Володимир

 

І розшматоване тіло Русі позбирав він  докупи.

 

Бо небожителі часто (якщо це не проти  природи)

 

Зміцнюють владу верховну за поміччю  вдатного мужа.

 

Мстислав -- Великий князь Русі, вмирає року Христового 1129-го

 

Син благородний Мстислав його місце займає (він правив

 

Доти на Півночі); та і його люта смерть не минула.

 

Так часто-густо раптово вмирають найкращі владики,

 

Ті, яких люди шанують за вчинки відважні і смілі.

 

Ярополк -- Великий князь Русі

 

Й ось Ярополк вже втішається братнім престолом і містом.

 

Він уподобав державнії чвари; братів непокоїв;

 

Ними узято в полон його (та уникає в'язниці);

 

Підбурює русів проти поляків  року Христового 1134-го

 

Радником був для усіх; мав  жагу до воєнних походів.

 

Руси при ньому свободу свою захищали певніше

 

Й Марсом могутнім нерідко помщались  полякам за кривди;

 

А як нашестя вороже відбили, позбулись  кормиги.

 

Мові його притаманні були красномовство  й принадність

 

Вроджені; з їх допомогою вмів слухачів чарувати.

 

Взнав його задум король (а в  той час воювали з богемцем.

 

Та і з паннонцем так само угода була ненадійна),

 

І коли князь необачний якраз  у похід лаштувався,

 

Ярополка захоплено і до Кракова  відведено

 

Хитрістю схоплений був і  увергнутий в поруб темничний 28.

 

А Ярополк, коли вийти не волю вдалося, віддячив

 

Теж королеві за підступ, -- як той поспішав на підмогу

 

Іншому русові-князю (само по собі що похвально), --

 

Випущений, хитрістю на хитрість відповідає

 

Військо обдурене польське примусив тоді утікати.

 

Так переможець-король необачний на цей раз піддався.

 

Короля підступом перемагає  року Христового 1139-го. Вмирає 1140-го року

 

Сіті тонкі розставляє життя (стережись  миловидих!);

 

Й часто дорадник підступний тенета натягує потай.

 

Клоччя стає смолоскипом, якщо від  вогню загориться.

 

Й легко поборює той, кого Марс у бою надихає.

 

Так випада, що за вчинки ганебні, вважай, неодмінно

 

Кара спокутна на голову пада тому, хто їх чинить.

 

Всеволод -- Великий князь Русі; вмирає року Христового 1147-го. Ігор -- Великий  князь Русі; Ізяслав бере його в  полон, запроторує у монастир і владарює; але переможений [Ігор] з допомогою Георгія відвойовує Київ. Ростислав -- Великий князь Русі.

Всеволод після покійного став князювати в столиці.

Кілька лиш років посидів  на троні й умер; тоді Ігор

Берло отримав; наляканий, кида його і втікає.

Та Ізяслав його ловить в полон  і в ченці постригає;

Вигнаний був скоро й сам, і Георгій захоплює владу.

Георгій захоплює покинутий Київ

Георгій помирає року Христового 1164-го. Гліб -- Великий князь київський; після двох років правління помирає. Роман -- Великий князь Русі

Довго не втримався й  цей -- його з Києва теж виганяють.

А як його переможець помер, Ростислав забирає

Мех[овіта1 кн. 3, розд. 21, арк. 93; Стрийковський, арк. 227.

Міста дитинець, а з ним  всю державу і берло прадавнє.

Та, коли став допікати він  синові вмерлого князя,

Влади позбувся і, з Києва  вигнаний, мусив тікати.

Доки фортеці чужі віднімав, своїх власних позбувся.

За грабежі вочевидь це була йому плата від Бога.

Тож хай ніхто і ніколи не важить на спадщину ближніх!

Силою знову невдовзі захоплює місто Георгій.

(Жоден злочинець простий  не спроможен все так зруйнувати,

Як можновладець найвищий, призначений Богом на владу!)

Та коли саме палає бажанням помститись за кривду,

Гарбає землі чужі і  поляків, згуртований, тисне.

З князем Мстиславом, що вигнаний був, укладає угоду

Щиру (щей й слово дав  честі!), але його легко ламає.

Та у той час, як, заюшений кров'ю, пустошить країну,

Смутку печать йому вкрила суглоби унаслідок змови.

Чвари по ньому тривали  і всяк грабував стольний Київ,

Хто лише військо мав  сильне, аж доки взяв Гліб в руки берло.

Скоро вмирає і цей, і  Роман бере віжки правління;

Князем він був знаменитим відвагою й силою війська;

Русам утрачену славу і  честь захотів повернути;

І, якщо той блискавиці і  грім на своїх більше кидав,

Цей подолав і приборкав язигів у січі кривавій,

Ще й у ярмо підневільних запріг, як волів або коней,

Щоб вони землю орали на скиби, неначе худоба.

Доля, проте, має звичку помщатись  на людях пихатих

І проганяти чваньків із престолу високого вельми.

Ярослав II Ізяславич -- Великий князь київський; зазнав поразки і був вигнаний. Святослав -- Великий князь київський

Ярослав повертає собі владу; грабує знатних і простих громадян

Так Ярослав прибирає небіжчиком зборене  місто,

Та незабаром був скинутий теж  і пішов у вигнання,

Владу по ньому бере Святослав: розграбовує  місто

І, як звитяжець, дітей втікача і  дружину полонить.

Вигнаний, знов поверта і захоплює мури безлюдні;

Щоб із полону звільнити родину, йому довелося

Вдатись до хитрощів і обдурити найближчих боярів.

Люди в знекровленім місті любили, проте, Святослава.

А по його упокоєнню владу одержує  Рюрик.

Вигнаний був; повернув з допомогою  половців знову;

Святослав знову відновлює владу. Вмирає року Христового 1192-го. Рюрик -- Великий князь київський, вигнаний; з допомогою половців захоплює Київ і грабує; за це Роман, Великий князь Галицький, до монастиря його замикає

Разом спустошили місто і кров'ю  його обагрили.

Саме за це силоміць був пострижений  галицьким князем 29

І, в монастир запроторений, став там  молільником Божим.

Допомагає, бува, і в'язниця добути спокути

І на Гіарі, заради спасіння, коритись зухвалим,

Ростислав Рюрикович -- Великий князь  київський.

Владу верховну узяв Ростислав незабаром  по тому

(Після ув'язнення батька), опершись  на військо Романа.

Володимир III -- Великий князь київський

Згодом втішався престолом і  містом уже Володимир 30 ,

Що з допомогою братнього  війська впокорив литовців.

Мстислав Романович -- Великий князь  київський

Потім Мстислав 31, шанувальник дідівської доблесті й слави,

Парость Романова, мав під своєю кормигою город.

А позаяк Коломан тоді влади кермом утішався,

Це роздражнило Мстислава (обуривсь, що берло в чужинця)

Коломана -Паннонця виганяє з Галичини. Помирає року 1212-го

І невблаганним мечем відігнав славний  муж супостата

Геть, поза гори Карпатські і навіть засніжені Альпи, --

Випер подалі од галицьких нив і  від руського поля.

Перший прихід татар з (далекої) Скіфії до Європи року Христового 1218-го

Вперше тоді у північних країнах  з'явились татари.

Вийшли вони з межигір'їв кавказьких; мандруючи далі,

Знурили в битвах численні народи північні без ліку.

Дон підкорили, і половців тех, від  поразок ослаблих.

В першій же сутичці русів здолали. Мстислав тут загинув;

Решта, які уціліли, втекли од мечів  осоружних.

(Деякі свідчать, проте, що й Мстислав утікав з поля бою).

З часом татарин жорстокий спалив навіть Київ дощенту.

Так проникають татари до Скітії і  Меотіди --

Краю, який був политий тих мешканців  кров'ю так рясно,

Краю, що звідав поразку і лемент його оборонців.

Русь ще не бачила досі такої великої сили

І ще ніколи не знала такої стрімкої навали,

Схоже було це на повінь, що нищить заквітчані ниви,

Чи на рій бджіл, що їх сонце пробуджує  сяйвом уранці;

На сарану, яка нищить навколишню зелень, мізерна, --

Хмарою суне без ліку і все обертає в пустелю:

Рясноврожайні поля і буяючі травами  луки.

Так-от і орди татарські, шаліючи  всюди, безжально

Цілі країни і царства, підкорені  ними, згубили.

Скільки добра було в русів і  збіжжя, а скільки худоби!

Геть усе чисто забрали, мечем  усмиряючи край цей;

Все попустошили і сплюндрували на скорених землях.

Дика зухвалість, одначе, в татарів  жорстоких не тане;

Вельми безжурно роздражнюють Марса, зростає нещирість;

Ось уже лихо прийшло й до сусідів; підступно напали

На безтурботних поляків; та їхня ворожість їм шкодить.

Звиклі до отчої сили вгамовують злих савромати;

 

І оживають по цій перемозі над  скіфами ляхи.

(Безліч раз топтана доблесть  тоді й козаків породила!)

Володимир IV -- Великий князь київський

Згодом, по цій різанині татарській, піднявсь Володимир 32,

Київ зайняв і безпечно у землях дідівських владичив.

Братові віжки правління внаслідував  потім Данило;

Непереможне мав військо і був  славолюством відомий.

Римського папи фламін (для цієї покликаний справи)

Коронував його, й став він тоді королем усіх русів

(Хоч християнином був цей  обранець сміливий і доти).

Правив у краї, який простягався  далеко на південь;

Воїн, багатий на землі, він згодом розширив державу

До узбережжя Борея: і військо  побільшив хоробре.

Данило -- король Русі і Галичини, Великий князь київський. Коронується Опхзоном, легатом папським у Києві року 1246-го; знову -- у Дрогочині року Христового 1253-го. Помирає року 1266-го.

Потім з'явились Острозькі -- правдиві нащадки Данила 33;

Поруч -- Заславські князі, що пишаються  родом так само, --

В замках своїх вони правлять за звичаєм  предків і досі.

Родослівна ясновельможних і наймогутніших  князів острозьких і князів заславських.

Силу народу свого унаслідував  плеканець Марса --

Ясновельможний Костянтин Іванович -- князь острозький, Великий гетьман військ литовських та ін

Князь Костянтин невгамовний, якого  тривалі набіги

Кримських татарів і війни із мосхами не засмутили

(Хоч короля потрясали шляхетного  битви ті часто).

Доки ж ворожим когортам наносить нищівну поразку,

З Марсом сумнівним приходить в його володіння тим часом

Скіт, або дак, котрих він розбиває ударом напевним!

Вже не кажу про змагання із мосхом; дивуюсь лиш силі

Віри міцної, якою цей князь підпирає чужинця;

Ясновельможний Костянтин -- князь  острозький, воєвода київський  і т. д.

А водночас він кепкує із чванства й перунів царевих.

Так незвичайна відвага і дбалість в походах воєнних

Непереможного лицаря стала повсюдно відома.

Ось іде син батьківщини, шляхетності  втілення й сили.

Тож з його волі був знищений скіт і убитий так само

Волох, байдужий до смерті, якому лиш  Марс до вподоби.

Як не згадати ще мосха, зя ким  має сутички збройні

Майже постійно; він першим здобув там і мир, і могутність

Велич була на сумирнім обличчі у  нього такою,