Домбровський Іван

Що дивували героєві тому свої і  чужинці.

Ясновельможний Януш -- князь острозький, староста тарнівський, каштелян краківський, володимирський, черкаський, білоцерківський, канівський, богуславський, переяславський і т. д., і т. п., гетьман

 

Вік проживає тим часом вже Януш, який презавзято

 

Прагне зажити собі вікопомного князя імення, --

 

Став він найпершим магнатом держави й сенатором дужим.

 

Рано наповнився музами був при  дворі королівськім,

 

Вивчив військове мистецтво  і Марса пізнав небезпеки.

 

Справді, юнак скіфську напасть і  силу жахливу приборкав

 

Саме тоді, як під Дубном ворожі загони стояли.

 

Схизма у отчому краї руйнує пелазгів обряди;

 

Та королівська турбота, любов  до вітчизни й наука

 

Батькова краєві учня шляхетного вельми дарують.

 

Згодом, як Марсом Стефановим цар-московит гамувався,

 

Звідав і сам почуття небезпеки в воєнних походах,

 

Доказ хоробрості там показавши  і розуму жвавість.

 

А особливо тоді, як відважний Косинський руїну

 

Русам приніс і гуляв із вогнем і залізом усюди.

 

Князь проти нього рішуче свої висилає  загони.

 

Януша скіф не страшив, не страшила й запекла лють турків;

 

Всіх гамувати умів і примушував геть утікати.

 

А як держава страждала від розбрату й сварок жорстоких,

 

Стримував мудрою радою два ворогуючі  стани.

 

Був не байдужим до всіх потрясінь  неспокійного краю;

 

І не було тоді сили, якої би він побоявся.

 

Досить сказати про сильні загони, що їх на підмогу

 

Вислав паннонцю, як той ледве  стримував турків навалу.

 

Мав неабиякий глузд: про минулі заслуги не думав,

 

А міркував своїм розумом віщим  лише про майбутнє.

 

Вмів направляти серця невгамовні і душі спесиві;

 

І говорив вельми стилем високим, -- як Тулій славетний!

 

Ясновельможний Костянтин -- князь  острозький, староста тарнівський, [...] великого князя литовського і  т. д.

 

А Костянтин? Коли б він не був  забраний смертю лихою,

 

Міг би прадавніх князів собі слави  зажити напевне;

 

Участь разом із Стефаном приймав  у походах на мосхів.

 

 

Ясновельможний Олександр -- князь  острозький, староста тарнівський, воєвода  волинський і т. д. Вмирає року Христового 1603-го.

 

Мужністю й силою теж Олександр виділявся відважний;

 

Вельми розсудливим був; захищав  од зухвалого Марса

 

Люд свій, якщо який-небудь шаленець з  війною приходив.

 

Він шанував справедливість, зважав на потреби сіроми,

 

Вбитої горем, -- як совість того і закон вимагали.

 

Лицар найперший, палав до воєнних  походів бажанням;

 

Розкошей Вакха, проте, уникав, ніби пса чи гадюки.

 

Та на порозі поважного віку, коли утішався

 

Саме нажитою славою, смерть його люта спіткала.

 

Віком цей муж перевищив пілоського Нестора навіть

 

І переконливі докази дав своїх подвигів щирих.

 

Ними він міг би, здається, в  нащадків повагу здобути.

 

Сини

 

Всі його діти й онуки шляхетністю  теж відзначались.

 

Старший за віком в роду, Костянтин, канчуком був і жахом

 

Для ворогів -- блискавицею в битві  і громом разливим.

 

Музами удосконалив свій розум  і Фебову працю

 

Зміцнював пристрасно Марса невтримного  в січах жорстоких.

 

Схожим на Марса він був і  на лева могутньої сили,

 

Ясновельможний Костянтин -- князь  острозький, староста тарнівський

 

Тож і не дивно, що цвяхи міцні міг руками ламати.

 

Та, коли був, наче лук, що до бою зготований, згаснув,

 

Край всім надіям поклавши затьмарив  ти доблестю предків.

 

Справді, навіщо могутність така й  гідна подиву сила

 

Блиска, якщо все залежить від нитки  тоненької парок?

 

Вмирає року Христового 1618-го

 

Задуми сміливі смерть вгамувала  й позбавила сили;

 

Так ось дочасно і гроно спада  винограду незріле.

 

Ясновельможний Януш -- князь Острозький, староста тарнівський

 

Януш великий натомість спокійно прожив свої роки;

 

Дбав він про скроні держави й надією був королівству.

 

Мав невгамовну жагу до військової служби і скіфів

 

Геть одганяти умів, запальних, війни  смолоскипом.

 

В злеті найвищої слави не зміг він уникнути долі

 

Вмирає року Христового 1619-го

 

І відійшов із життя -- ніби квітка, підрізана плугом.

 

Так несподівано згасла надія, що сторожем буде

 

Звичаїв давнього роду, народу, який велетенську

 

Мав на жахливо безлюдних просторах  колись-то державу:

 

Краєм її і кордоном Ріфейські були тоді гори.

 

Князь Заславський 34 звитяги дідівської був шанувальник

 

І доброчесності, -- їх він одержав  у спадок від предків

 

Ясновельможний Януш з Острога -- князь заславський, воєвода волинський і т. д.

 

Ніби найбільший для хлопця і  щонайщиріший дарунок:

 

Все це він з Божої ласки в  душі зберігає постійно, --

 

А невгамовність свою доброчесністю  м'яко тамує.

 

Потяг до зброї і велич душі не послабили ані

 

Справи освітні удома, ні гойні  поля і маєтки.

 

Благочестивий він; послуги Лисій  Горі виявляє;

 

І таким чином, як хроніки свідчать, небавом підвищив

 

Хрест, на якому Син Божий за наші гріхи мав спокуту,

 

А донедавна був нищений із-за ворожого шалу.

 

Славу кують для вітчизни два  Марсових нині нащадки 35,

 

Родичі знатні, єдина надія прадавнього  роду.

 

Виросли ці два брати із плоті  геройської русів.

 

Ясновельможний Олександр з Острога -- князь заславський, воєвода брацлавський

 

Старшому знатні дістались покої  і вгіддя соснові;

 

Він і продовжує квітнучу віть старовинного роду.

 

Віра його благодатна веде і рожева цнотливість,

 

Також і твердість, достойна нащадка славетної крові.

 

Та справедливе бажання, і доблесть діяльна, і тихе,

 

Мирне життя нараз потяг до збройних походів збудили.

 

Ясновельможний Георгій з Острога -- князь у Заславі

 

Інший продовжив так само був  звідану доблесть дідівську;

 

Нині, на жаль, із життя, починань не сповнивши, відходить.

 

Лев Данилович -- король Русі, Галичини, Великий князь київський, заснував Львів року Христового 1270-го.

 

(В Галичині) після смерті Данила  став Лев князювати,

 

Той, що в краю збудував на честь  власного імені місто.

 

Князь цей зростав серед воєн; мав зброєю військо могутнє;

 

Був красномовний, як батько, і доблестю батька прославив;

 

Внук це Романа, й відвагу не раз виявляв він дідівську.

 

Ще слід згадати, що замки любив  він і січі жорстокі.

 

Василька, князя литовського хитрістю згубив

 

Заплямував же заслуги преславні  учинком ганебним,

 

Дуже пишавсь-бо, коли князь Литовський підступно був вбитий 36.

 

Лицарі з цього гнізда упродовж майже років із сорок

 

Правили Києвом і на просторах, де Нот владарює.

 

Станіслав -- Великий князь Русів

 

Родом звідтіль Станіславчик, що владу  забрав прадідівську

 

Й тішився троном високим безпечно у Києві давнім.

 

Київ був підкорений литовцями  року Христового 1320-го

 

Титули давні прибрав він  до себе і ймення монарха

 

(Мосхи ним перші царів-самодержців свої стали звати).

 

Та відтоді, коли доблесть чужа його стала бороти

 

І вже несила змагатись було йому з Марсом ворожим,

 

Берло покинув, й утік, і щасливо  уник небезпеки

 

Зборений, врешті, прибув до рязанських кордонів на сході --

 

Тих рубежів, де по краю азійському Танаїс плине,

 

І немов звивиста стежка схиляється вбік од Європи.

 

Досі ішлося про тих, які виросли  з руської крові

 

Й давні права поновляли в  сплюндрованім Києі часом.

 

Доля нерідко буває зрадлива: з пихатим зухвальством

 

Зміцнює підданих, а королів у в'язниці катує.

 

Тож не буває на світі нічого тривкого, держави

 

Слабнуть щоднини, а з часом  хиріють і мруть невблаганно.

 

Старістю зморений Київ так само, по згубній поразці

 

Впав, і це місто ослабле тепер  переслідує доля.

 

Кажуть, незнатна людина могутнього стерпить в державі,

 

А слабосила себе дозволя грабувати  сильнішим, --

 

Так ось насильно згуртовано більшість  імперій азійських.

 

Нидіють внаслідок тих же хвороб і хиткого союзу

 

І кочові ефіопи, і інди 37 -- сусіди жар-сонця.

 

Духом міцні і запалені Марсом литовці  нарешті

 

Запанували над краєм просторим  знесилених русів, --

 

Орди татарські яких ще до цього  ослабили дуже.

 

Гедемін -- Великий князь литовський, князь київський

 

Князь Гедимін нездоланний, щасливий в своїх починаннях

 

(Ворогу він не показував спину  ніколи, а груди).

 

Воїнів, доблестю знаних, зібрав і  повів їх на південь.

 

Згодом, коли підійшов вже до Києва  близько, на відстань

 

Так, що й дахи було видно найвищих будівель, небавом

 

Став готуватись, щоб давню фортецю в облогу узяти.

 

Сміло штурмує по тому: обложені опір на мурах

 

Чинять недовго, бо смертним із Марсом змагатися важко.

 

Так було вперше дитинець покорено, й  люд цей суворий

 

Шиї незвично схилив до ярма переможця  чужого.

 

Міндовг -- князь київський

 

У полоненому місті правителем став князь Ольшанський,

 

Тобто Міндовг, -- коли князь Гедимін, переможець щасливий,

 

Війнам поклав був кінець і вернувся до рідних пенатів.

 

Року 1321-го

 

Ольгерд -- князь київський

 

Землі ті Ольгерд усі, що належали Києву здавна,

 

У повелінні своєму зберіг ніби спадок від батька.

 

 

Володимир -- князь київський

 

Потім всю владу над ними віддав Володимиру, сину;

 

Цей і надав привілеї підвладному  Києву перший.

 

Та, коли хлопець відмовився слухатись  Вітовта, втратив

 

Згідно з угодою владу велику у Києві хутко,

 

А замість неї одержав фортецю  спустошену Копил,

 

Скіргайло -- князь київський

 

Київська ж давня дісталася  брату його Свидригайлу.

 

Олелько -- князь київський і  слуцький

 

Віжки правління над містом король повертає Олельку, --

 

Владу князівську так само нащадок  якого тримає.

 

Щедрий цей князь величезні  простори й народ войовничий

 

В спадок одержав; він Києву, що залишився в руїнах,

 

Копил-фортецю додав і грунти дарував превеликі.

 

В Слуцьку, не близькім також, він отримав  князівство чимале.

 

Сімеон -- князь київський і слуцький

 

Саме тому, доки князь Симеон жив  на білому світі,

 

Слуцьким князям підкорялися мешканці й на Київщині.

 

А коли вмер він, князівство усе королеві дісталось.

 

Князівство Київське перетворюється у воєводство Казимиром, королем  польським, року Христового 1471-го

 

Київ великий, що був на будівлі  лідійські 38 багатий

 

(Мури могутні тоді захищали їх), нині порожній.

 

Досі великі вали збереглися і храмів три сотні.

 

Блискала злотом на стелі давно  там шумиха розкішна,

 

Сяяли виїмки й борозни та білосніжні колони.

 

Нині із давньої тої краси  небагато лишилось, --

 

Храми-бо й мури зубчасті лежать у  руїнах повсюди.

 

Це розповів я, щоб знали усі, як багато слідів ще

 

Давньої сили у місті лишилось, куди ти простуєш --

 

Перший у ньому сенатор і  жрець в римській церкві великий.

 

А подивись-но, як шириться блиск королівської влади:

 

Це все тому, що король має спільника й друга в сенаті

 

Ясновельможний Томаш із Замостя, воєвода київський і т. д., і  т. п.

 

Томаша -- мужа, на боці якого Замойська  фортеця.

 

(Твій же до Києва вступ,  певно, доля затримує нині,

 

Бо пропасниця нищівна нутро  все украй спопелила!).

 

Мову і розум цьому юнакові гострила Мінерва,

 

А до військових походів спрямовує  Марс войовничий.

 

Саме тому і тепер добуває  він більшої слави, --

 

Та чи не кращі є Фебові почесті  й славлення миру?!

 

Звідси і шана велика, яку од народження має,

 

І, як того й сподівались, найвище звання і посада.

 

Блиску покоям до того ж і шлюб знаменитий додав ще:

 

Лицар такий-бо узяв не звичайну дружину  з Острога,

 

А видатну, що прибрала клейноди князівства, велику 39.

 

Шлюб цей ослаблому збитки воєнні поповнив щасливо;

 

Так воскресаючий птах 40 -- продовжує вмерлого птаха.

 

Князь вельми сильне мав військо, могутність якого незламну

 

Згубний татарин спізнав, що не раз  мав запеклі з ним січі;

 

Звідує нині і турок, Опорою став він держави

 

Саме тоді, коли військо чужинське  плюндрує країну.

 

Батько з його допомогою збройною геть від кордонів

 

Лютих паннонців, і даків страшних відганяє, і свеків;

 

І людоловів зі Скітії хижих, що чинять розбої.

 

Перемагав він і мосхів; та Київські землі найпаче

 

Від небезпечного ворога обороняє постійно.

 

Заповіт великого того Яна із Замостя, канцлера польського короля і [...] королівського  полководця військ, героя на цілий  вік пам'яті гідного

 

Лицар Замойський -- це Фенікс нечуваний  в землях Борея;