Есхіл - видатний давньогрецький драматург

 

Висновок

Драматургія Есхіла була вельми популярною як за часів античності (Арістофан, Енній, Сенека), так і у новітню епоху, особливо в XIX—XX ст. Нашим сучасникам вельми актуальною видається «Орестея», у якій порушуються такі «вічні» проблеми, як вибір між обов'язком і родинним почуттям, необхідність особистої відповідальності за прийняте рішення, усвідомлення згубних наслідків війни як для переможців, так і для переможених. Помітною подією в культурному житті стала постановка «Орестеї» режисером Франсуа Роше (Швейцарія) у жовтні 1991 p., у якій взяли участь талановиті актори різних національностей: норвежці, росіяни, американці, швейцарці та ін. Коментуючи свій спектакль, Ф. Роше писав: «Наші проблеми — це типові проблеми «кінця століття»: етика занепала, перекручена і потребує оновлення. В «Орестеї» я вбачаю засіб її оновлення, бо це один із основоположних міфів нашої культури, підґрунтя демократії».

Розглянемо образ Ореста трагедії «Хеофори». У Есхіла всі  образи в основному прямолінійні та схематичні. Дещо суперечливим постає і Орест. Нелегкою була його доля. Проданий матір’ю в рабство, він довго жив на чужині, а потім нові удари долі - наказ Аполлона, жахлива смерть батька. Орест увесь сповнений страждань.

Плануючи помсту, Орест  виявляє себе розсудливою, обачною  і далекоглядною людиною. Це виявляється  в тому, що знаючи про злочин матері, Орест ще раз хоче пересвідчитись у тому, що вона винна. Коли ж настає час відплати, Ореста охоплюють зрозумілі нам вагання - адже мова йдеться про вбивство власної матері. І тільки слова Пілада про наказ бога примушують Ореста діяти.

Справді, Орест - виконавець волі Аполлона, за його наказом помщається він за батька, але тільки після страшних погроз бога, який обіцяє йому в разі непокори наслати на нього пошесті, язви, проказу, безумство, жахи...

Якби не вони, навряд чи здійняв би Орест меча на свою матір. Отже, роблячи висновок, можна відмітити, що образ Ореста - досить складний і глибоко драматичний.

Доля штовхає Клітемнестру, Аполлон - Ореста на вбивство, проте, незважаючи на вищі сили, ми розуміємо, що вони - злочинці. А могли ними й не бути! Вони однаково винні й невинні, і драматизм трагедії від цього зростає .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Антична література: Довідник / О. П. Буркат, Р. С. Бєляєв, Н. О. Вишенська та ін. – К.: Либідь, 1993. – С. 10 – 11, 130 - 131.
2. Античная литература: Учеб. Пособие. – 2 – е изд. / Г. Г. Анпеткова – Шарова, Е. И. Чекалова. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1989. – С. 95 – 103.
3. Антична література / Ред. А. А. Тахо – Годі. – К.: Вища шк., 1976. – С. 96 - 111.
4. Антична література: Хрестоматія / Упоряд. О.І.Білецький. - К.: Рад. школа, 1968 (2-ге видання). - С. 163 - 182.
5. Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Зарубежная литература древних эпох, средневековья и Возрождения / Ред. В. И. Новиков. — М. : Олимп : ACT, 1997. — 848 с.
6. Давньогрецька трагедія. Есхіл. Софокл. Евріпід / Пер. з давньогрецької. – Х: Фоліо, 2006. – С. 5 – 20.
7. Есхіл. Трагедії. / Переклад Б. Тена, А. Содомори. - К.: Дніпро,1990. - 318 с.
8. Кун Н. Легенды и мифы древней Греции / Н. Кун. – Алма – Ата: Жалын, 1986. – С. 343 – 344.
9. Лісовий І. А. Античний світ у термінах, іменах і назвах: довідник з історії та культури стародавньої Греції і Риму / І. А. Лісовий. – Львів: Вища шк., 1988. – С. 10, 80.
10. Підлісна Н. Г. Антична література для всіх і кожного / Н. Г. Підлісна. – К.: Техніка, 2003. – С. 100 – 116.
11. Підлісна Н. Г. Історія античної літератури / Н. Г. Підлісна. – К.: Вища шк.., 1972. – С. 53 – 69.
12. Підлісна Н. Г. Світ античної літератури / Н. Г. Підлісна. – К.: Наук. думка, 1981. – С. 59 – 72.
13. Ярхо В. Н. Драматургия Эсхила и некоторые проблемы древнереческой трагедии / В. Н. Ярхо. – М.: «Худож. лит», 1978. – С. 59 – 161.