Соціально-філософські проблеми у науково-фантастичній романістиці Герберта Уеллса

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

 

Інститут Філології

Кафедра зарубіжної літератури

 

 

Курсова робота

Соціально-філософські  проблеми у науково-фантастичній романістиці  Герберта Уеллса

 

 

 

Виконала:

Студентка ІVкурсу

344.1 групи

Спеціальність:Англійська  та інша  іноземна мова Марінченко Тетяна

 

Науковий керівник:

Кандидат філологічних

наук,доцент

Медвідь Неля Олексіївна

 

 

 

Суми 2012

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………..……..3

Розділ 1 Постать Г.Уеллса в зарубіжній літературі….. …….………. ..6

1. Біографічні дані Г.Уеллса……………………………………..……6
2. Характерні риси творчості Герберта Уеллса…………………………………………………………....…....9

 Розділ 2 Особливості  наукової фантастики Г. Уеллса

2.1 Герберт Уеллс як  майстер наукової фантастики………………………………………………………………..15

2.2 Висвітлення соціально-філософських  проблем на основі аналізу

романів Г. Уеллса «Людина -невидимка», «Машина часу»………….18

Висновки………………………………………………………………….25

Список використаної літератури………………………………………..27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми - Якщо у фантастичному романі фантастичним є насамперед художній простір, то у науково-фантастичному романі — час. Для науково-фантастичного роману характерна орієнтація на високі досягнення наукової та технічної думки; поряд із фантастичними елементами у ньому мають місце наукові гіпотези, технічна фантазія, мисленнєве експериментування. Початки науково-фантастичного роману — 19 ст. Найвищого розвитку досягає у 20 ст. Порушує і складні суспільні, соціально-політичні, філософські, морально-етичні проблеми. 

Герберт Уеллс - автор великої  кількості романів (найвідоміші - «Машина  часу», «Людина-невидимка», «Війна світів», «Перші люди на Місяці»), оповідань - загалом  близько 110, а ще - наукових праць  з хімії, біології, педагогіки - їх близько 500. Як бачимо, це була надзвичайно активна й багатогранна творча людина, яка вміла організовувати свій час і в усьому досягати відчутних результатів. Він увійшов у літературу саме як автор науково-фантастичних творів на соціальні теми. Закоханий у науку, Уеллс розповідає про дивовижні пригоди, які трапляються з людьми на Землі або на інших планетах у близькому чи далекому майбутньому. Він широко використовує популярні на початку XX ст. наукові гіпотези. Деякі з них справдилися, реалізацію інших, можливо, спостерігатимуть покоління, які прийдуть після нас. Разом з тим, Герберт Уеллс пише оповідання, які не спираються на науку, а дозволяють розквітнути людській уяві та фантазіям. В результаті в оповіді стирається тонка межа, що відокремлює реальний світ та людське уявлення про нього. У творчості Уеллса наукова фантастика відокремилася від наукової популяризації. Уеллса цікавить не наука сама по собі, а її вплив на розвиток суспільства і людини. Його романи містять глибокі іносказання і широкі соціальні узагальнення. І якщо фантастичні твори Уеллса, при всій своїй складності, стали надбанням підлітків, то виключно завдяки могутньому уяві письменника, що вміє абстрактні філософські та соціальні ідеї наділяти в зримі образи і створювати при цьому захоплюючий динамічний сюжет.  Талант Уеллса давав йому іноді можливість дійсно зазирнути в майбутнє. Так, роль військової авіації була вгадана ним ще в 1899 році, в романі «Коли сплячий прокинеться». Уэллс передбачав і величезну роль радіоактивних речовин у сучасному світі. Причина цього частково полягає в тому, що Уеллс глибоко знав науку свого часу, бачив магістральні шляхи її розвитку, спирався на новітні досягнення природних наук. Наприклад, ідея «Людини-невидимки» підказала Уеллсу відкриттям рентгенівського випромінювання. Інтерес до науково-технічної сторони проблеми не закривав від Уеллса її людську і соціальну сторону. У своїх романах виступає як гуманіст, утопічно або що сатирично вирішує питання громадського значення. У «Машині часу» Уеллс передбачає, що існування буржуазного ладу з неминучістю приведе суспільство до деградації і самознищення.

Сила Уеллса-реаліста, таким чином, не лише в тому, що він синтезував художність з новітніми досягненнями природних наук, але і в тому, що він зв'язав проблеми науки з проблемами моральності. Місце людини в суспільстві, його перспективи на майбутнє - ось під яким кутом дивиться Уеллс на досягнення технічного прогресу. Яким буде і чи буде взагалі прогрес моральний - таке недозволене Уэллсом питання, що одухотворяє його романи.

Об’єкт дослідження: особливості науково-фантастичної романістики Герберта Уеллса

Предмет дослідження: соціально-філософські проблеми науково-фантастичного роману Г.Уеллса («Людина - невидимка», «Машина часу»)

 

Основною метою курсової роботи стало дослідження творчості, (науково-фантастичної романістики), Герберта Уеллса за допомогою аналізу романів «Машина часу», «Людина-невидимка». У зв'язку з поставленою метою в роботі вирішуються наступні основні завдання:

 

Завдання:

1. Дослідити основні етапи життя та періоди творчості Герберта Уельса
2. Виявити особливості творчої манери написання науково-фантастичних романів Г.Уельса
3. Дослідження соціально –філософських проблем у науково-фантастичному романістиці Г.Уельсана основі аналізу романів «Людина-невидимка» та «Машина часу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Постать Г.Уеллса в зарубіжній літературі

1.1. Біографічні дані Г.Уеллса

 Відомий письменник  народився 21 вересня 1866 в передмісті Лондона- Бромлі. Його батько був садівником, потім професійним гравцем в крикет; пізніше утримував крамницю, проте розорився. Мати, щоб «витягнути» сім'ю працювала економкою в багатому будинку (пізніше описаному Уеллсом в романі «Тоно Бенге»). Освіту одержав у класичній школі Мідхерст і в Кінгз-коледжі Лондонського університету. Після навчання у торговця мануфактурою і роботи в аптеці побував вчителем у школі, викладачем точних наук і помічником Т. Х. Гекслі.

До 1893 року відносяться його перші публікації як есеїста і  новеліста в популярних газетах  і журналах: «Pall Mall Gazette», «Pall Mall Budget». Це дозволяє йому розлучитися з викладацькою діяльністю і стати журналістом, не обтяженим будь-якою службою (free-lance journalist). До того ж він отримує замовлення на серію повістей і новел з науковим нахилом.

Уеллс називає себе «соціалістом», проте «не по Марксу». У 1903 році він  вступає в Фабіанське товариство, проте скоро у 1909 році виходить з  нього.

Протягом творчого життя (з 1895) Уеллс написав близько 40 романів  і багато оповідань, більше десятка  полемічних творів на філософські теми і приблизно стільки ж робіт  про перебудову суспільства, дві  всесвітні історії, близько 30 томів  з політичними і соціальними  прогнозами, більше 30 брошур на теми про  Фабіанське товариства, озброєння, націоналізм, загальний мир тощо, 3 книги для  дітей і автобіографію[10, c. 145-146].

Його першим художнім твором був роман «Машина часу» (The Time Machine, 1895) — про подорож винахідника  у віддалене майбутнє. Потім з'явилися  «Острів доктора Моро» (The Іsland of Dr. Moreau, 1896), «Людина-невидимка» (The Invisible Man, 1897), «Війна світів» (The War of the Worlds, 1898), «Перші люди на Місяці» (The First Men іn the Moon, 1901), які  розповідали, відповідно, про пересадження людських органів диким звірам, про невидимість, вторгнення марсіан на Землю і подорожі на Місяць. Ці романи забезпечили письменникові славу самого значного експериментатора в жанрі наукової фантастики і показали його здатність зробити правдоподібною саму зухвалу вигадку. Згодом у подібних творах, наприклад у романі «Звільнений світ» (The World Set Free, 1914), він сполучив наукову вірогідність з політичними прогнозами про прийдешню всесвітню державу. Теза про науку, здатну створити всесвітню державу, у якій людина зможе розумно використовувати свої винаходи, з наснагою повторюється у всіх книгах Уеллса, однак його оптимізм знищила Друга світова війна, після чого він в розпачі написав книгу «Розум на краю своєї натягнутої вузди» (Mind at the End of Іts Tether, 1945) де пророчив вимирання людства.

У своїх творах письменник демонструє неабиякий талант у зображенні характерів і побудові фабули, приправляє оповідання гумором, та інколи сюжет  витісняють роздуми про науку, лекції про всі мислимі і немислимі  предмети, відгуки на актуальні події, так що лише деякі з його творів містять складові, які можуть гарантувати  їм довговічність. Багато творів автора в тій чи іншій мірі автобіографічні. Уеллс визнав, що єдина книга, у  якій заявлені самі істотні ідеї його життя, це «Що ми робимо зі своїми життями?» (What Are We to Do With Our Lives? 1931), а найважливішою своєю працею вважав «Праця, багатство і щастя людства» (The Work, Wealth, and Happiness of Mankind, 1932). Однак до широких читацьких кіл він пробився завдяки книзі «Нарис історії» (The Outline of History, 1920), яка багато років була в списках бестселерів.

Уеллс мешкав у Лондоні  і на Рив'єрі, часто виступав з  лекціями і багато подорожував, був  двічі одружений[3, c. 87-89].

Коли Уеллс на старості років взявся за перо мемуариста, він зумів розповісти сам про себе без особливих прикрас. Але ще до цього він розповів про себе в безлічі романів. Перед нами розкрився мінливий і разом з тим цілісний образ людини, що належить своєму часу, своїй країні, своєму класу й одночасно всьому людству, бо справжня література, розповідаючи правду про свій час, неминуче знаходить нову частку правди про людину і людство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Характерні риси творчості  Г.Уеллса

Творчість Герберта Уеллса розпочинається в той історичний період розвитку Англії, який традиційно прийнято іменувати «вікторіанською  епохою», що в суспільному та політичному  житті країни була пов'язана з  роками правління (1837-1901) королеви Вікторії. Це був час значного економічного підйому Англії, час ганебних колоніальних війн, час великих наукових відкриттів, з яких чи не найбільшим, у всякому разі найрезонанснішим - стала написана англійським ученим Чарльзом Дарвіном знаменита праця «Походження видів» (1859), яка висувала наукову теорію біологічного походження людини і не тільки спричинилася, за словами багатьох сучасників ученого, до справжнього перевороту в людських умах, але й значною мірою визначила характер та основні тенденції розвитку науки, філософії та мистецтва наступного, XX століття. Зрештою, вікторіанська епоха - це й велика літературна епоха, яка подарувала світові блискучу плеяду письменницьких імен, серед яких значні і шановані тепер в усьому світові Ч.Діккенс, В.Теккерей, Ш.Бронте, Л.Керролл, М.Рід, О.Уайльд, Р.Л.Стівенсон, Р.Кіплінг, Джером К.Джером, А.Конан-Дойль, Е.Л.Войнич, СМоем, Б.Шоу. Зіркою далеко не останньої величини в славетному сузір'ї літературних здобутків вікторіанської епохи спалахнув і письменницький геній визначного англійця Герберта Джорджа Уеллса (21.09.1866 - 13.08.1946). «Уэллс успел удивительно много, - пише, оцінюючи унікальний творчий внесок письменника один з його найавторитетніших дослідників Юрій Кагарлицький. – Его называли художником - и начинали подсчитывать, сколько невыношенных, поспешных, обязанных своим появлением злобе дня или просто нетерпеливому желанию лишний раз высказать свои мысли книг и статей он написал. Его называли журналистом, но тут же выяснялось, как много в нем от художника. Истинной причиной этих споров служило то, что у него было в исключительной степени выражено одно из главных качеств большого таланта - своеобразие. Он охватывал необычайно широкий круг явлений, казавшийся многим его современникам несовместимым. Мы найдем у него политические трактаты, и работы по биологии, учебники и популяризации, статьи по философии и социологии, большой цикл исторических и педагогических сочинений и целый спектр произведений художественных - от романтической новеллы до бытописательского романа и от научной фантастики до романов-трактатов, которые местами неотличимы от прямой публицистики. Подобный диапазон творчества составлял неотъемлимое свойство Уэллса. Уэллс не был бы Уэллсом без этого стремления охватить, выразить, переделать мир. Ибо такова его главная задача, отсюда черпается его творческая энергия, на это направлены силы этой многообразной и удивительно цельной личности»[9, c. 16-18].

Прямий зв'язок з успіхами науки простежується у запаморочливій популярності жанру наукової фантастики, який зародився у XIX ст. Фантасти намагалися осмислити морально-етичні наслідки науково-технічного прогресу, ставили  в своїх творах проблеми, які згодом починали непокоїти все людство. Великим мислителем-фантастом був  Герберт Уеллс (повісті “Острів  лікаря Моро”, “Війна світів”, “Машина  часу”, “Людина-невидимка”).

Поява наукової фантастики була викликана промисловою революцією в XIX столітті. Спочатку наукова фантастика була жанром літератури, що описує досягнення науки й техніки, перспективи  їхнього розвитку тощо. Часто описувався (як правило, у вигляді утопії) світ майбутнього. Класичним прикладом  такого типу фантастики є твори Жуля Верна.

Пізніше розвиток техніки  став розглядатися в негативному  світлі (антиутопія). В якості прикладів  можна навести твори «Машина  часу» Герберта Уеллса чи «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері. Антиутопія розглядає негативні наслідки не тільки технічного прогресу.

Герберт Уеллс прийшов  у літературу зі світу науки. Майже  двадцять років виходили в світ його романи, повісті й оповідання, а  першою його книгою був підручник біології. Починаючи з 1895 року Уеллс написав близько 40 романів і багато томів оповідань, більше десятка полемічних творів з філософії і приблизно стільки ж робіт про перебудову суспільства, дві "Всесвітні історії", близько 30 томів з політичними і соціальними прогнозами, більше 30 брошур на теми озброєння, націоналізму, загальноосвітні, 3 книжки для дітей і автобіографію.

Першою спробою майбутнього  світила в художній літературі був  роман "Машина часу" (1895) – про  подорож винахідника у далеке майбутнє. Уеллс, фактично, "винайшов" машину часу, яка сьогодні з успіхом "працює" у силі-силенній фантастичних творів різних авторів.

За першим романом письменника  почали з’являтися на світ "Острів доктора Моро", "Людина-невидимка", "Війна світів", "Перші люди на Місяці" – кожен з цих  творів відкрив цілу галузь у науковій фантастиці: "народилися" людинозвіри, невидимки, марсіани, космічні мандрівники. Ці романи принесли своєму авторові світову  славу.

     Уеллс писав романи не стільки про науку, скільки про її можливості й про ті сили, які заважають їй служити людям. Він від початку виступив як автор лівоорієнтованих соціально-політичних творів, написаних у жанрі науково-фантастичного романа.  Згодом почали з’являтися серйозніші твори, в яких були цікаві фабули, оригінальний гумор, але вже не було таких проривів, які він здійснив у перших книжках[6, c. 239-241].