Соціально-філософські проблеми у науково-фантастичній романістиці Герберта Уеллса

      У романі "Машина часу" Г. Уеллс звертається до проблеми майбутнього людства. Автор задається питаннями: що очікує рід людський, людину як "вид", у неосяжному майбутньому; до чого призведуть наслідки сучасних моральних і соціальних вад, у які трагічні картини розгорнуться тенденції сучасної експлуатації людини людиною, яку загрозу приховує класове розшарування суспільства. Ці питання і визначають проблематику твору.

Час дії в романі —  дев'ятсоте тисячоліття нашої ери. Винахідник "машини часу" здійснює переліт з теперішнього часу до майбутнього. Очікуючи побачити людей майбутнього щасливими і прекрасними, розумними і благородними, він знаходить зовсім інше. Люди майбуття виродилися у дві кволі гілки древа людського роду; вони поділилися на два ворожих табори – елоїв та морлоків. Елої живуть на поверхні землі, насолоджуючись її красою та розважаючись іграми. Морлоки важко працюють під землею, аби забезпечувати елоїв. Вони вже не схожі на людей: нещадна праця спотворила їхній фізичний вигляд, очі пристосувалися бачити в темряві,  бездушне ставлення перетворило їх на мавпоподібних істот, що вночі полюють на своїх господарів. Проте й елої не виглядають справжніми нащадками роду людського: вони перетворилися на беззахисних і недоумкуватих істот, що наївно тішаться  з життя, немов  діти, і цілковито залежать від морлоків. Протиріччя між тими, хто працює, і тими, хто живе за рахунок праці інших, доведене до трагічного краю.

Г. Уеллс використовує оригінальні  художні засоби, серед яких —  прийом "машини часу", що надає  можливість перетинати час в прямому  та зворотному напрямках, ускладнюючи  композицію твору та моделюючи образи майбуття. Письменник використовує прийом фантастики, аби дослідити сучасні  соціальні проблеми в їхній логічній завершеності в майбутньому. Поєднуючи  наукові та  фантастичні ідеї, автор  створює сатиричну пародію на сучасне суспільство. Прагнення застерегти суспільство від морального і фізичного занепаду людства є провідною ідеєю твору.

           Роман "Людина-невидимка", в основу якого покладені дійсні наукові гіпотези щодо переломлення світла, звертається до теми наукового відкриття та його наслідків у житті винахідника та суспільства. Письменник порушує у творі ряд актуальних проблем: моральної відповідальності вченого за свій винахід; трагічної самотності науковця; обивательського ставлення до наукового відкриття; знехтування гуманістичних принципів громадянського суспільства тощо.

          Головний герой роману — молодий науковець Гріффін, який винайшов спосіб знебарвлювати біологічну тканину аж до її повної невидимості. Талановитий науковець-дослідник, попри матеріальні нестатки, самотужки здійснює сміливий експеримент: робить невидимою спочатку кішку, а потім, уникаючи переслідування, і сам стає невидимкою.

Невидимість спокушає його спочатку до дрібних правопорушень, а згодом – до великих злочинів. Гріффін мріє утворити "царство  терору" й утримувати під своєю  владою весь світ. Надзвичайне відкриття  його веде до повного зруйнування  моральних засад та духовних цінностей: він доводить до самогубства збанкрутілого  батька, безжалісно поводиться з людьми, жорстоко "бавиться" з мешканцями міста, тероризує п'яничку Томаса Марвелла. Ніщо не зупиняє Гріффіна, бо світ його навчив бути жорстоким та егоїстичним, а суспільство – дбати лише про себе.

Проте у дивного відкриття  є і непередбачений бік – невидимість  залишає Гріффіна безпомічним і  самотнім: голодний і холодний, він  вештається містом, шукаючи безпечного притулку; по залишених слідах його можуть вистежити; йому вкрай бракує помічника.

Кульмінаційним моментом твору є звернення за допомогою  до колеги-вченого доктора Кемпа, колишнього університетського знайомого  Гріффіна. Від його рішення залежить доля дивного і небезпечного відкриття. У разі згоди відкривається шлях до необмеженої злочинної влади. Відмова ж веде до поразки Гріффіна та знищення його наукового винаходу. Доктор Кемп був вражений його відкриттям, але допомагати в здійсненні злочинних  намірів не схотів. Навпаки, він організував  пошуки невидимця.

Виклик суспільству, кинутий  Гріффіном, обернувся війною суспільства  проти вченого. Переслідування  "добропорядними громадянами" незрозумілого і небезпечного невидимця  перетворилося на жорстоке і захоплююче полювання на людину, у якому відкрилася агресивність та бездушність переслідувачів. Громадськість згуртувалася для переслідування інакомислячого вченого, наче загнаного звіра. Автор поволі змінює інтонаційні акценти від осуду — до співчуття, відповідно до того, як зростає агресивне ставлення громадян до людини-невидимки. У кінці твору автор глибоко сумує через трагічну долю його героя.

В останніх епізодах роману читач бачить не амбіційного вченого, а закатовану жертву суспільного  злочину. У такому двобої між неординарною особистістю науковця та ворожою  обмеженістю обивателів виявляються  застарілі моральні "хвороби" суспільства, розкриваються гострі проблеми сучасного світу.

По суті, та ж думка - але  вже на прикладі однієї людини - пронизує один з кращих романів Уэллса «Людина-невидимка»: з іронічним презирством, глибоко  аналітично виступає тут Уэллс проти  міщанського тупоумства і диктаторських  потуг «надлюдини» - Гриффіну. Наука всесильна, вважає Уэллс, а тому вона повинна створюватися людьми високої моральності.

По суті своїй той же конфлікт - міщанської буржуазності і ніцшеанських претензій,- у якому Уэллс сатирично  таврує обидві сторони, з'являється  перед нами і в чудовому романі «Війна світів». Це одна з вершин художньої  творчості Уэллса. Природно і нехитро  тече той, що леденить кров рассказ-«дневник»  про експансію марсіан. Особливе враження робить переконливість і достовірність  кожної деталі. Але логіка дій марсіан, їх нехитрий світогляд - не лише компонент  захоплюючої історії, це ще і символ того, що відбувалося на очах автора в англійському суспільстві.

Уэллс, проте, не бачив тієї сили, яка  могла б протистояти жахливому  нашестю прототипів «марсіан». Люди науки в його романах - трагічні фігури, які неминуче терплять поразку і  моральний крах в зіткненнях з  чванливими «надлюдьми» і скудоумными  обивателями. Це показує паралель між сучасним світом,в якому ціннісні пріоритети значно відрізняються

Висновки

 

 Герберт Уеллс(1866-1946) Один з найбільш активно читальних видатних письменників XX ст., Уеллс був не тільки літератором у звичному розумінні, але також "пророком", "соціальним реформатором "," вченим ". Традиційні рамки красного письменствапомітно його сковували: він постійно вторгався в суміжні сфери: політику,соціологію, економіку, філософію. Разом з іншими великими художниками XXстоліття - Бернардом Шоу, Бертольт Брехт, Ептона Сінклера - він являв типхудожника-просвітителя, твори якого активно впливали на уми, стверджуючипередові ідеї. Уеллс залишив величезну спадщину, більше ста книг, чи не увсіх прозових жанрах - від романів та новел до кіносценаріїв, науковихтрактатів і популярних підручників.

У творчості Уеллса наукова  фантастика відокремилася від наукової популяризації. Уеллса цікавить не наука  сама по собі, а її вплив на розвиток суспільства і людини. Його романи містять глибокі іносказання  і широкі соціальні узагальнення. І якщо фантастичні твори Уеллса, при всій своїй складності, стали  надбанням підлітків, то виключно завдяки  могутньому уяві письменника, що вміє абстрактні філософські та соціальні  ідеї наділяти в зримі образи і  створювати при цьому захоплюючий  динамічний сюжет.

     Творча спадщина Герберта Уеллса надзвичайно велика. Його романи, розповіді, публіцистичні роботи дуже різноманітні по думці, по темі, по життєвому матеріалі, що залучав увагу художника, і дуже нерівноцінні по своїх достоїнствах.

       У свідомості читача Уеллс залишився переважно автором фантастичних романів. У них втілилися найбільш прогресивні сторони світогляду Уеллса, у них він оригінальніше всього як художник, сильніше всього як сатирик. Але чимало коштовного створив Уеллс і в інших жанрах, по перевазі в області соціально-побутового роману, що із часом  усе більше насичувався сатиричним змістом. Відходячи від фантастичних узагальнюючих образів, характерних для науково-фантастичного роману першого періоду творчості, Захоплюючись силою й можливостями науки, Уэллс розуміє, що прогрес науки не обов'язково пов'язаний із прогресом суспільства. У тім, з якою метою - на користь або на шкоду людству - будуть ужиті досягнення науки, він справедливо бачить проблему політичну.

     Уеллс в останніх своїх добутках разом з тим як і раніше звертається до магістральних тем дійсності, як і раніше нещадний до носіїв соціального зла. Як не був звивистий творчий шлях Уеллса, якими б значними не були його омани, він залишається в історії літератури як чесний письменник-реаліст, спадкоємець традицій англійського критичного реалізму.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

2. Васильєв Є. Зарубіжна  література: Підручник/ Євген Васильєв, Віталій Назарець, Юрій Пелех,. - Тернопіль:  Навчальна книга - Богдан, 2004. - 350 с. 

3. Зарубіжна література: Матеріали до уроків/ Укл. Р.Б.Шутько. - Харків: Торсінг, 2000. - 205 с.

4.  Зарубіжна література: 10 клас: Посібник-хрестоматія/ Упор. Борис Щавурський, Микола Николин. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 431 с.

5. Зарубіжна література  ХIХ століття:/ За ред.: О.М.Ніколенко,  В.І.Мацапури, Н.В.Хоменко. - К.: Академія, 1999. - 357 с. 

6.  Зарубіжна література  ХІХ століття: Хрестоматія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвтньої  шк./ Упоряд. О.В.Пронкевич. - 2-ге вид.. - К.: Педагогічна преса, 2000. - 510 с.

1. Івашина Т.М.Зарубіжна  література: 11 клас: Матеріали для  вчителів і учнів/ Т.М.Івашина,  Л.М.Сипко, М.Є.Терещенко. - Тернопіль:  Астон. - 1998-1999. - Ч.2/ Л.М.Сипко, М.Є.Терещенко. - 1999. - 288 с.

7.  Мойсеїв І. Зарубіжна  література в людинотворчому  вимірі: Книга для вчителя/ Ігор  Мойсеїв,. - К.: Генеза, 2003. – 253 с.

8. Назарець В.  Чарівний  світ фантазій Герберта Уеллса // Зарубіжна література в навчальних  закладах. - 2002. - № 3. - С.47-49

9. Назарець В. М.  Містифікація театрального режисера Орсона Уеллса, або Гортаючи сторінки романів Герберта Уеллса // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2005. - № 4. -  С. 16-21.

10. Наливайко Д. Зарубіжна  література ХІХ сторіччя. Доба  романтизму: Підручник/ Дмитро Наливайко,  Кіра Шахова. - Тернопіль: Навчальна  книга - Богдан, 2001. - 415 с. 

11. Павличко С. Зарубіжна  література: Дослідження та критичні  статті/ Соломія Павличко,; Авт.пеpедм.  Дмитро Наливайко,. - К.: Вид-во Соломії  Павличко "Основи", 2001. - 559 с. 

12. Прокаєв Ф. Зарубіжна  література в школі: Навч. посібник  для студ.-філол. педінститутів/  Ф. І. Прокаєв, І. В. Долганов, Б. В. Кучинський. - К.: Вища шк., 1997. - 301 с.

13. Пронкевич О. Зарубіжна  література ХІХ століття: Підручник  для 10 класу середньої загальноосвітньої  школи/ Олександр Пронкевич, Стендаль [та ін.]. - 3-є вид., перероб. і  доп.. - К.: Педагогічна преса, 2001. - 447 с.

14. Тузков С. Зарубіжна  література ХХ століття: Навчально-метод.  комплекс/ Сергій Тузков,; М-во освіти  і науки України, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. Каф.  зарубіж. літ. та компаративістики. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - 66 с.

15. Чайка С. Зарубіжна  література. 11 клас: Плани-конспекти/  Світлана Чайка,. - Х.: Торсінг, 2004. - 239 с.