Творчість Шекспіра – виявлення гуманістичних ідей доби Відродження

Висновки

1. Творчість Шекспіра – виявлення гуманістичних ідей у найвищій їх формі, злеті.
2. Шекспір розкриває сутність людських характерів, причини та наслідки людських дій, сам робить висновки та пропонує читачам теж зробити висновки самим.
3. Шекспір не повчає читачів, а допомагає пізнавати життя ширше та глибше – як великий художник.
4. Головне зло, яке руйнує людство, вважає Шекспір, це користолюбство, яке доводить людину до жорстокості, і влада золота.
5. Яких би форм особистісних стосунків чи суспільних відносин не торкався Шекспір, він завжди відстоює ідею природної рівності людей, право кожної людини на вільну думку, на вільні почуття.
6. Особливо важливою є думка Шекспіра про народ. Народ зображений ним наївним, непостійним, мало зрозумілим у своєму благові. Хоч розуміє вимоги повстанців, але підкреслює незрілісьт народу, його неорганізованість. Але персонажі з народу не здійснюють у творах Шекспіра ніякої підлоти, не проявляють нечесності, користолюбства, злоби. Народ у нього не мстивий, добрий, чесний, мцудрий, моральний, правдивий, великодушний, гострий на слово.
7. Гуманістично вирішує Шекспір і расове питання, засуджуючи жорстокість, зло, тваринність, але не національність.
8. В питаннях, які стосуються особистого, сімейного життя Шекспір проводить думку про рівність чоловіка і жінки, про право дітей вільно розпоряджатися своїм життям. У той час це було надто сміливо. Адже жінка тоді вважалася служанкою чи рабинею чоловіка, а дочки повністю підкорялися батькові. Шекспір стоїть на боці молодих, якщо вони висмтупають проти забобонів та деспотизму старших. Чим розумніший та моральніший герой, тим мудріший він і людяніший (у Шекспіра). Правда в людських стосунках, високі почуття – ось до чого націлені благородні персонажі шекспірівських творів.
9. Найгірша людська риса, на думку Шекспіра, - лицемірство. Тому в його творах є ціла галерея лицемірів (від злбного Річарда ІІІ, Яго, Фальстафа до дрібного кар’єриста Мальволіо).
10. Шекспір зображує зіткнення між благородством і ницістю, правдою і брехнею, між здоровими і хворобливими почуттями і пояснює причини цих зіткнень та в чому їх типовість. Але завжди за особистими конфліктами в п’єсах Шекспіра стоїть боротьба суспільних сил.

Вплив Шекспіра на європейську  літературу настільки великий, що його творчість стає зразком уже в ХVІІІ столітті. Він мав вплив помітний навіть на творчість великих письменників Гете, Гюго, Пушкіна, Гейне та ін., не кажучи вже про вплив Шекспіра на на англійських письменників, драматургів.

Винятково сильним був вплив Шекспіра на розвиток мистецтва й літератури різних країн протягом століть. Багато письменників називали його своїм учителем. Шекспірівське начало є у Вальтера Скотта і Пушкіна, Стендаля і Достоєвського, Бальзака і Шевченка. Безсмертна спадщина Шекспіра продовжує жити та діяти. Творчість Шекспіра залишила помітний слід в українській літературі. Майже кожен український письменник захоплювався Шекспіром, зазнавав певного його впливу. В українській літературі існує багато творів на шекспірівські мотиви (Л. Українка,                І. Франко, М. Рильський та ін). Багато українських письменників перекладали твори Шекспіра, що мало помітний вплив на розвиток мови. (Старицький, Федькович, Мирний, Куліш, Л. Українка, Франко, Кропивницький, Драгоманов, Бажан, Тен, Паламарчук та ін.).