Уроки-бесіди з позакласного читання за драматургією Івана Франка

Отже, урок позакласного читання у формі презентації є досить цікавим для учнів: допомагає розвивати їх навики самостійної роботи з різними додатковими інформаційними джерелами, передбачає використання технічних засобів навчання, забезпечує наочність. За допомогою різних методів та прийомів, зокрема роботи по групах, прийому переказу зі зміною особи оповідача, що допомагає краще схарактеризувати героїв твору, використаних на уроці, досягається вирішення поставлених вчителем на початку  завдань.

 

 

 

 

 

2.2 Урок-бесіда з позакласного читання у формі наукового дослідження « Становище народної освіти й трагічна доля інтелігенції у драмі «Учитель»

У старших класах пропонована методика роботи над бесідою з позакласного читання спрямовується на формування й удосконалення вмінь учнів аналізувати літературний твір з наукового погляду. Мотивуємо це тим, що у старших класах учні отримують велику кількість інформації щодо теорії літератури, але не завжди вміло послуговуються нею.

Завдання на розкриття характеру героя ставиться, на відміну від попередніх класів не лише у формі бесіди, а й певному вмінні підкріпити свої враження науковими твердженнями.Завдання вчителя – спрямувати роботу учнів на осмислення значення художньої деталі для характеристики образу-персонажу [14, с. 46-47 ].

Старшокласники більше здатні до асоціативного мислення, ніж учні середніх класів. Вони вміють заглиблюватись у внутрішній світ персонажів. Навіть об’єктивна, індиферентна інформація нерідко стимулює їх до роздумів про себе і свої проблеми. А якщо ця інформація відшукана, опрацьована й глибоко досліджена самим учнем, то це дає набагато вищий результат.

Дослідження для учнів – це ще й добра школа самостійної роботи, а здобуті самостійно знання міцніші, ніж почуті з чиїхось уст. Старшокласники люблять читати твори, в яких порушуються проблеми моралі, дружби, кохання, щастя, духовної свободи й соціальної справедливості [11, с. 42 ].

Пропонуємо для вивчення драму Івана Франка «Учитель», яка, на наш погляд, є досить актуальною для учнів старших класів, які збираються обирати майбутню професію. Можливо, хтось з них мріє стати вчителем.  На основі ідейно-психологічного аналізу твору  шляхом досліджень учитель з’ясовує разом з учнями авторське розуміння морального права людини бути освіченою, разом осмислюють художню цінність твору, виховують відповідальність за свої вчинки.

Вступне слово вчителя спрямоване на налаштування учнів до конструктивної бесіди та зародків наукового підкріплення власним думкам та почуттям. Пропонуємо розпочати урок з постановки проблемних  питань:

• У чому, на вашу думку, виявляється трагедія сільського вчителя Омеляна Ткача?
• Як ви вважаєте, яку роль відіграє освіта у житті кожної людини? Що для вас означає бути освіченим?

Протягом уроку вчитель за допомогою різних методів та прийомів буде підводити учнів до вирішення цих питань.

Важливим для уроків-дослідження є метод самостійної роботи. Тому пропонуємо випереджувальне завдання учням: підготувати доповіть на тему «Франко і його вчителі», а іншим учням вчитись уважно слухати і формулювати правильно запитання, обговорюючи таким чином, суть поставленого питання.

Далі вчитель починає роботу над ідейно-художнім змістом драми. Подаємо зразок вступного слова вчителя.

Проблему інтелігенції письменник втілює здебільшого в сатиричній прозі – і називає комедією п’єсу «Учитель», де показано тяжку долю шляхетного сільського інтелігента, який усі сили віддає служінню народові.

Викривальний її пафос спрямовано на «начальство» різного калібру – від війта-самодура та його поплічників-шахраїв до тих «темних духів» на інших бюрократичних щаблях, для яких чесність і принциповість є політичним злочинством і з ласки яких учитель піддається постійним переслідуванням.

Цій темі були присвячені багато статей і окремі нариси письменника.  У них він викривав духовенство як реакційну силу, яка тримала під своєю опікою народну освіту, говорив про згубний вплив на школу сільських лихварів тапредставників місцевої сільської влади. Неосвічена, забита і безправна частина селянства ставилася до школи і до вчителя дуже упереджено і навіть вороже.

Доцільним буде, на наш погляд, продовжити роботу з текстом за допомогою бесіди. Наприклад:

• Поміркуйте, чому Франко звернувся до теми інтелігенції? Що могло стати причиною його цікавості?
• Згадайте з історії, яке було становище народної освіти в Галичині у 90-х рр. ХІХ ст..?

Вчитель підводить учнів до розуміння причин того, чому Франко звернувся саме до цієї теми. Пропонуємо старшокласникам попрацювати з текстом драми і відшукати цитати, які б підтверджували, що у п'єсі показана типова картина стану народної освіти в Галичині. Селянин Товкач, один з персонажів п'єси, так характеризує історію відкриття школи в селі: «Спершу нас били і мучили, щоб ми школу закладали. Добре. Ми заклали. Тоді нас обдерли до нитки на будівництво. Добре. Ми побудували. Тоді раптом виявилося, що для нашої школи немає вчителя, і вона три роки стояла порожньою. Нарешті, дали вчителі, той жив у нас 15 років і нічому не вчив » [28, с. 104-105].

Щоб розв’язати проблеми, поставлені на початку уроку, потрібно з’ясувати: хто з персонажів з ким конфліктує? З якого приводу? Відобразимо це у схемі, в центрі якої буде головний герой драми, вчитель Омелян Ткач, далі показуємо стрілками праворуч тих, хто перешкоджає його діяльності, а ліворуч – тих, хто підтримує його ідеї.

Далі переходимо до характеристики образів-персонажів драми, користуючись при цьому схемою. Пропонуємо такі запитання для бесіди:

• Хто перебуває в центрі уваги впродовж всієї п’єси?
• Що є причиною конфлікту?
• Чому у сільського вчителя з’являються вороги?
• Що ви можете сказати про рівень моралі тогочасного суспільства?  А нашого?

Вчитель зазначає, що Франко створив реалістичний образ відданого народу сільського вчителя – Омеляна Ткача, який вболіває за народну освіту, бореться проти війта і сільського лихваря-підприємця, які намагалися тримати школу в своїх руках.

Учням цікаво буде попрацювати над образом головного персонажа самостійно. Вони повинні розкрити його характер, звернути увагу на мову, проаналізувати ставлення інших героїв до Омеляна та підтвердити свої думки цитатами з твору.

Наприклад, пропонуємо метод «міні-дослідження». Учні відповідають на запитання, працюють з текстом, шукаючи цитати.

• Перша спроба Ткача почати заняття в школі викликає лише усмішку у війта, переконаного по своїй наївності, що він зобов'язаний рятувати селян від школи і вчителя. Як ви вважаєте, чому війт так думає? ( Війт заявляє вчителеві: «Хочете з нами жити, так живіть так, як бог наказав, як покійний учитель жив». На питання – як же він жив? – Війт відповідає: «Так як жив? Працював собі в поле та в городі, волів і свиней годував, писарства займався, а дітей наших до книги незмушував» [27, с. 69] ).
• За спиною тупого і простодушного війта стоїть голова шкільної ради Вольф Зільберглянц – типовий підприємець, контрабандист і лихвар. Чому Зільберглянц зацікавлений в тому, щоб в селі не було грамотних?
• Яку діяльність розпочав учитель? (Учитель домагається все ж початку занять у школі, розташовує до себе сільське населення, готується до відкриття недільної школи, але його  праця  несподівано  переривається). 
• Як громада ставиться до діяльності учителя?
• Яких труднощів довелось зазнати Омеляну?  Чи падав від у відчай?

(Вольф,  викритий в кримінальних злочинах і посаджений у в'язницю, знову повертається в село, а повітове управління переводить Омеляна Ткача, важко хворого на туберкульоз, щедалі, у більш глухе село. Але все ж не Вольф і не староста є переможцями в цьому двобої. Скромний, не згинається людина з залізною волею, учитель Омелян Ткач перемагає всі перешкоди і йде далі шляхом самовідданого служіння народу. Він їде в глухе село, несе і тудислово правди і освіти).

• Чи мали право герої драми на такі свої вчинки? Хто врешті переміг у нелегкому двобої двох сил?

Для закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням роботу по групах з таким завданням:

І група – «Омелян Ткач – самовідданний трудівник на ниві просвіти народу»

ІІ група – «Вольф Зільберглянц – типовий вовк капіталістичного світу»

ІІІ група – «Чому автор назвав драму «Учитель»?

На підсумковому етапі уроку пропонуємо вирішити проблемні питання, які вчитель поставив на початку уроку. Подаємо орієнтовну відповідь учнів.

Трагізм становища позитивного героя – прекрасної людини, самовідданого трудівника на ниві просвіти народу Омеляна Ткача у тому, що він змушений протистояти як адміністрації, так і темній, задуреній селянській масі, яка сприймає його як одного зі своїх численних ворогів-здирників. Але й тоді, коли, нарешті, досягнуто взаєморозуміння учителя й селян, конфлікт твору не вичерпується, бо зі злими силами, наділеними владою, все ж незмірно тяжче боротися, ані ж із неосвіченістю людською.

За допомогою прийому «Мікрофон» підбиваємо підсумки уроку.

• Чи актуальна п’єса у наш час? Якщо актуальна, то чим?
• Чого навчила мене драма «Учитель»?

Отже, така форма проведення уроку-бесіди з позакласного читання віднесено до високого рівня, оскільки аналіз ідейно-художнього змісту в ньому розкриває яскраво виражене індивідуально-особистісне ставлення дописувача до подій і героїв, демонструє вміння виділяти важливі епізоди і фрагменти, знаходити в тексті твору художні деталі й пояснювати їх роль. Конкретизація та узагальнення в роботах чи відповідях учнів мають образний характер і є результатом глибокого емоційного сприйняття і творчого переосмислення тексту, - це і повинно бути посильним науковим дослідженням для старшокласників.

 

ВИСНОВКИ

Проведення уроків позакласного читання є одним із важливих напрямків у роботі вчителя-словесника. У методиці викладання літератури міцно утвердилося положення про те, що уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формування їх читацьких інтересів, стимулюють позакласне читання, яке, у свою чергу, є опорою шкільного курсу. Досвід передових педагогів минулого і творчо працюючих сучасних вчителів-словесників показує, що позакласне читання – постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів-це той резерв літерної освіти, використання якого може дати позитивний ефект. Можливості уроків позакласного читання надзвичайно великі. Вони готують учнів до самостійного, свідомого читання, розвивають інтелект і творчі здібності.

Уроки позакласного читання повинні бути оригінальними, новаторськими. Адже вони – показник творчості вчителя, його інтелекту і духовності, звіт перед собою і учнями, приклад для дітей, як читати і розуміти літературу, вчитися в неї жити. Саме на таких уроках вчитель має змогу виявити індивідуальний стиль роботи, майстерність, любов до предмета.

На уроках позакласного читання використовують різні форми і методи роботи: бесіда, розповідь учителя, повідомлення учнів, бесіда з елементами диспуту, лекція, конференція тощо. Структуру уроку вчитель продумує заздалегідь, уникаючи одноманітності і стандарту.

Уроки позакласного читання можуть починатися із практичних вправ, із самостійної роботи учнів (написання відгуку про книжку, анотації, рецензії), інколи – літературним монтажем. На уроках-бесідах учні вдосконалюють уміння групувати позитивні й негативні образи, висловлюють своє ставлення до них. Крім того, учні поглиблюють знання про складові елементи сюжету твору: зав’язку,  кульмінацію і розв’язку. Урок-бесіда – це один із дійових засобів керівництва і контролю над позакласним читанням.Добре підготовлені і проведені уроки-бесіди допомагають учителеві виховувати в учнів любов до читання художньої літератури, розвивати навички самостійної роботи над художнім твором.

Детально ознайомившись з літературно-критичними статтями та посібниками, що стосуються творчої спадщини Франка, підводимо підсумок, що письменник по праву займає особливе місце в українській літературі. Драматичні твори І. Франка є визначним внеском у розвиток української драматургії. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток народного українського національного театру.

В основі проблематики драматургії Франка лежить важке економічне й політично безправне життя народу, утиски, зловживання представників влади, обман, насильство, боротьба трудящих мас за своє людське щастя проти кривдників, становище народної освіти й трагічна доля прогресивного учительства, критика буржуазної конституції, протест народу проти інституцій капіталістичної системи — моралі, юриспруденції, церкви; віковічні мрії народу про об'єднання всіх українських земель, висміювання продажної буржуазної інтелігенції, преси, занепад кустарної промисловості, невблаганний наступ крупного капіталу і багато інших суспільно важливих, злободенних питань.

Автор чудово володіє секретом викликати гаму звуків душі і підкреслювати основний лейтмотив, який визначає людський характер. Діючи в атмосфері авторського тепла, позитивні образи Франкових п'єс прагнуть до щастя, на світло. Окрилені благородними поривами, вони не безплодні мрійники, а люди діла, праці й боротьби. Свої етичні принципи, світоглядні переконання, честь і людську гідність вони обстоюють ціною навіть власного життя, що ставить їх вище багатьох позитивних образів інших видатних драматургів-реалістів. Вся драматургія Франка пронизана оптимістичним пафосом, що свідчить про зв'язок її з революційно-визвольним рухом, з ідеями марксизму.