Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2013 в 18:25, курсовая работа
Метою дослідження є обґрунтування і розробка системи лекційної роботи старшокласників на уроках української літератури та розробленні практичних моделей її реалізації.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
- уточнення поняття лекції (розповіді) у зв’язку з вивченням української літератури;
- розроблення методичних моделей системи навчальних завдань для лекційної роботи старшокласників на уроках української літератури.
Особистий внесок автора: узагальнено досвід науковців.
Вступ
Актуальність дослідження. В останні роки система загальної середньої освіти живе в епоху змін, нових педагогічних технологій, впровадження інформаційних технологій як в процес управління, так і в процес навчання. Третій ступінь навчання має на увазі найбільше, наскільки це можливо в школі, наближення до вузівської методикою викладання. Учням цьому ступені навчання не в дивину використання можливостей Інтернету при підготовці рефератів, використання комп'ютера у процесі вивчення різних предметів, уміння користуватися довідковою літературою. Серед усіх цих нових технологій свою нішу на третьому ступені навчання займає така форма навчання, як лекція. Лекція в 21-му столітті вже не та, що була років 10-15 тому. До використання можливостей діа-і графопроекторів додалися на озброєння лектора можливості аудіо та відеотехніки, можливості інформаційних, комп'ютерних технологій використання, наприклад, такий програми, як «Microsoft Power Point», що істотно розширює можливості викладу матеріалу на лекції, її обсяг, наочність і доказовість, дозволяє підвищити інтерес учнів до теми лекції. використовувалося нових технологій, що визначає успіх все ж таки залишається особистість ораторським мистецтвом, аудиторією під час лекції, його вмінням побудувати лекцію так, що б вона знайшла відгук на всіх рівнях сприйняття, а сам процес підготовки та читання лекції можна класифікувати на певні складові, спроба чого і зроблена далі.
Наукові основи удосконалення розповіді на уроках української літератури визначені в дослідженнях дидактів – Ушинського К., Сухомлинського В., Данилова М., Лернера І., Огороднікова І., та інших.
Роль лекції (розповіді) в
старшій школі на уроках
Дослідження дидактів (І. Лернера, Ю. Бабанського, М. Скаткіна,), психологів (Г. Костюка, І. Синиці, С. Рубінштейна, Б.Ананьєва), методистів (Є. Пасічника, Б. Степанишина, Н. Волошиної,) та досвід вчителів-словесників свідчать, що удосконалення методу лекції визначає якість та високу результативність уроку.
У методиці викладання літератури окремі аспекти досліджуваної проблеми розглядали Х. Алчевська, Ф. Буслаєв, Є.Пасічник, Б.Степанишин, М.Кудряшов, В.Неділько, В. Гладишев, О.Мазуркевич, М.Рибникова, О. Ісаєва та інші. У сучасній методичній науці значну увагу розвитку методу лекції навчання приділяють О.Бандура, Н.Волошина, А.Градовський, С.Жила, Л.Мірошниченко, А.Ситченко, Г.Токмань.
Об’єктом дослідження є проблема удосконалення розповіді взаємозв’язку з навчальним процесом на уроках української літератури в 10-11 класах загальноосвітньої школи.
Розв’язання визначених завдань зумовили використання комплексу методів:
теоретичні – аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури для визначення поняття лекція, метод теоретичного моделювання навчання для покращення проведення лекції (розповіді) на уроці української літератури;
емпіричні – удосконалення методу розповіді на уроці української літератури в 10, 11 класах.
Метою дослідження є обґрунтування і розробка системи лекційної роботи старшокласників на уроках української літератури та розробленні практичних моделей її реалізації.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
- уточнення поняття лекції (розповіді)
у зв’язку з вивченням
- розроблення методичних
Особистий внесок автора: узагальнено досвід науковців.
РОЗДІЛ 1
ЛЕКЦІЯ ЯК ОДИН З МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
1.1. Форми і види лекцій
Лекція — це традиційна форма групового навчання. З лекції починається кожна нова тема і за нею слідують практичні та лабораторні заняття, практикуми рішення завдань, семінари, заліки і т.д. Тому від того, як проведена лекція залежить результативність наступних етапів навчання. Розрізняють публічні лекції і наукові. У школі мають місце як наукові (на уроках), так і публічні (на позакласних, на виховних заходах) лекції.
Методологічне значення лекції полягає в тому, що в ній розкриваються фундаментальні теоретичні основи предмету і наукові методи, за допомогою яких аналізуються життєві явища. Гарна лекція — це твір ораторського мистецтва поєднує наукову думку і естетику, красу слова. Лекція містить останні дані науки і в ній наука виступає у вигляді живого рівні. Відомий російський педагог М. І. Пирогов називав лекцію потужним джерелом популяризації нових ідей та передачі наукових істин, ще не вийшли у друкованих творах.
Головні дидактичні цілі лекції:
У лекції, як у формі і метод навчання, можна виокремити чотири основні педагогічні функції, які визначають її можливості та переваги у навчально - виховному процесі: навчальну, розвиваючу, виховну, організуючу.
Навчальна функція полягає в озброєнні учнів розумінням основ науки, науково обгрунтованих шляхів розв'язання науково - практичних завдань і проблем. Лекція дає цілісне, систематизоване, доказове подання розв'язанні будь - іншої прикладної проблеми. Саме це, а не запам'ятовування кожного слова чи цифри, названих учителем, є головним у навчальної (пізнавальної) функції.
Лекція повинна дати найсучасніше (сьогоднішнє) подання про що вивчається. Жодні підручники та навчальні посібники не в змозі відобразити так рішення поставленого питання тому що навіть щойно з'явилася книга відстає від життя на 2 — 4 роки, потрібних для її видання.
Пізнавальне значення зростає коли немає підручників, посібників, коли учні вперше знайомляться з новою сферою наукових знань, коли тема лекції не
Виховна функція лекції полягає в її змісті, у формуванні науково -- матеріалістичного світогляду, розвитку самоаналізу своїх дій і вчинків. Велике значення на виховання учнів надає авторитет викладача, його манера спілкування під час лекції (і поза нею) з учнями, Позначається і атмосфера спільної роботи, побудованої на реалізації культури спілкування, педагогіки співробітництва.
Організуюча функція лекції передбачає керування самостійною роботою учнів як в процесі лекції, так і після неї. Ця функція підсилюється при читанні ввідних лекцій, а також лекцій по яких планується проведення семінарів і практичних занять. У ході лекції вказується необхідна література, звертається увага на те, що треба вивчити і з чим порівняти, тим самим організується подальша самостійна наукова робота учнів, вміння їх здобувати знання, користуватися літературою, довідковими посібниками та іншими джерелами знань.
Сучасна дидактика розглядає лекцію як розвиваючу форму навчання: методика її читання повинна мінятися виходячи з цілей, що визначають необхідний рівень засвоєння програмного матеріалу. У зв'язку з цим нижче представляється передової педагогічний досвід, що дозволяє виділити декілька різновидів лекцій, кожній з яких властиві свої методи викладу матеріалу.
Безумовно, можливо визначити інші різновиди лекції і методів їх читання.
Вступна лекція дається традиційно на початку вивчення будь-якого предмета (МХК, інформатика, астрономія і т.д.) і в ній розкриваються цілі і завдання вивчення предмета, його структура і місце в системі освіти учнів. Викладаються основні вимоги та вихідні теоретичні поняття, терміни, з якими належить ознайомитися, визначається місце досліджуваного предмета в загальній системі наукових знань.
Основним методом викладу є популярне читання лекції, зацікавлених в вивченні нової науки, яка орієнтує на вирішення майбутніх проблем, пізнанні нового, розширення свого кругозору. У цій лекції схематично, блоками відображається весь, майбутній вивчення матеріал з тим, щоб учні могли собі уявити, що вони будуть вивчати, якими знаннями та вміннями вони збагатиться. Зацікавлені у вивченні нового предмету, з тим, щоб на наступне заняття учні йшли з бажанням та інтересом — основна мета вступної лекції ( «Там буде цікаво !»).
Лекція — бесіда має на увазі під собою наявність емоційної зворотного зв'язку, довірчого спілкування з метою залучення учнів до спільних міркувань, пошуків вирішення поставлених питань, що дозволяє усвідомлено засвоїти навчальний матеріал. Запросити до діалогу, дати можливість розмірковувати і висловлюватися (нехай навіть помилково!) — мета вчителя на даній лекції. Широке застосування ілюстративного матеріалу для того, щоб дати учням опору для доказового міркування, обгрунтування висновків - необхідність на таких лекціях. Процесу діалогу передує розповідь вчителя, постановка проблеми, дача орієнтирів у шляхи її рішення (що буде, якщо ..., або ..., а може ...?). Такі лекції високопродуктивні для невеликої кількості учасників (клас), коли кожен має можливість висловитися, кожна, хай навіть кинута з місця, репліка буде почута ( «Ось! Хто сказав? Молодець! Далі ?»).
Академічна ( «Базисна») лекція знайома всім своєї традиційністю. Їй притаманні досить високий науковий рівень, теоретичні посилки та абстракції, сувора наукова обгрунтованість і доказовість. Чітке планування по пунктах і за часом, логіка та стислості викладу ( «під конспект»), ілюстрація викладається і приведення в цій якості прикладів характерні для такої лекції. Її мета — дати основні, фундаментальні знання теорії і практики.
Метод читання академічної лекції залежить від чисельності аудиторії. Якщо лекція планується для паралелі класів, то матеріал найчастіше доводиться викладати монологічний, застосовуючи репродуктивний або пояснювально ілюстративний метод, рідше звертаючись до проблемного. Використовуючи проблемний метод — вчитель ставить проблему, створює проблемну ситуацію і сам показує шляхи та способи її рішення.
Оглядова лекція (лекція — консультація) проводиться, як правило перед іспитами, заліками. На ній висвітлюються найбільш важливі теми, теми, що викликають найбільшу утруднення при вивченні або відтворення учнями, аналізуються типові помилки і недоліки, робляться висновки з отриманих практичних результатів при вивчення даної теми (тим, розділу, курсу, предмета) на практичних заняттях.
Безумовно, крім таких складових, як особистість учителя, знання ним предмета, ерудиція, на результат, загальний вихід проведення лекції, буде надавати її основна складова: зміст. Чому вчити? Як вчити? Якими методами, прийомами, способами зацікавити учнів? Як «заразити» учнів темою лекції, нехай навіть не всіх саме цією темою, але в декількох слухачів вона повинна знайти відгук на емоційному рівні. А такий результат може одержати тільки той, хто сам проводить лекцію захоплено, емоційно, різними способами демонструючи свій інтерес до її теми. Тому саме зміст і методика лекції є основними її визначальними.
При підготовці до лекції вчитель повинен виокремити для себе вирішення двох проблем: яким має бути зміст лекції, як його побудувати, і друга проблема -— які методичні прийоми будуть використані. Вирішення цих проблем визначально
В основної частини лекції багатогранно розкривається талант вчителя як фахівця захопленого своїм предметом, його ерудиція і кругозір, володіння ораторським мистецтвом викладу і захоплення розумів і емоціями всіх і кожного і учні бачать або людини монотонно й нудно викладає з папірця, або яскраво палаючу особистість, що веде вперед за собою.
Укладенню властиві такі моменти, як
«Головне в навчанні дітей полягає не тільки в тому, що їм повідомляється, а й у тому, як їм повідомляється що вивчається. Звичайні і щоденні предмети, добре і майстерно навіювання дитині, для нього стократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохи не пристосованим до його поняттями ». М. І. Пирогов.
1.2. Неімітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності
Нарівні з імітаційними активними методами навчання в дидактичному процесі повинні широко застосовуватися й неімітаційні, бо, по-перше, не завжди через певні об'єктивні та суб'єктивні причини вдається організувати заняття в ігровій формі, по-друге, традиційні методи навчання потребують пожвавлення, внесення певних нестандартних методичних прийомів. З цією метою можна застосовувати різноманітні прийоми та способи активізації лекційних і семінарських (практичних) занять, метод діловихпоїздок тощо. Коротко охарактеризуємо деякі з них.