Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2013 в 20:26, реферат
Я вибрала тему закон тотожності тому, що вона перш за все вимагає визначеності мислення , дотримання точності і ясності .При вивченні теми я зрозуміла,що правильно розмірковуючи про будь-яке явище дійсності, ми в своїх думках не підміняємо досліджуваного предмета іншим предметом, що не змішуємо різних понять, не допускаємо двозначності. Точність і визначеність мислення є закон правильного мислення.
1.Вступ
2.Закон тотожності
3.Закон тотожності у вигляді формули
4.Зміст закону тотожності
Закон тотожності (лат. Lex identitatis) можна сформулювати так: будь яка-думка протягом певного міркування, умовиводу, опису та інших інтелектуальних актів повинна зберігати незмінними форму і зміст. Цей закон вимагає визначеності мислення, забороняє розпливчастість, хаотичність виразу думок, сприяючи тим самим дотриманню точності і ясності. Якщо, наприклад, вживаючи поняття „логіка” у тексті, кожен раз розуміти під цим щось різне (назва галузі знань або послідовність мислення або стиль викладу думок), читач так і не зможе з’ясувати в достатній мірі, що ж таке „логіка”. Інший приклад: зазвичай можна почути, що кожна людина має свою філософію. Спеціалісту з філософії доводиться роз’яснювати, що в даному випадку говорять про індивідуальний світогляд, в якому можуть бути зовсім відсутні навіть елементи філософського знання, а не про філософію як галузь знання. Виконуючи вимоги закону тотожності, ми повинні виразно визначити зміст основних понять певного тексту, дискусії, міркування.
Перше визначення цього закону дав Арістотель у своїй праці „Метафізика”.
Неможливо нічого мислити, якщо не мислиш [ кожен раз ] щось одне.
Без сумніву, ті, хто має намір брати участь одне з одним у розмові, повинні хоч трошки розуміти одне одного... Тому кожне з імен повинно бути зрозумілим і говорити про щось, при цьому – не про кілька речей, а лише про одну; якщо ж у нього кілька значень, то слід з’ясувати, про яке з них (у нашому випадку) йдеться.
------------------------------
Думка тотожна сама собі тоді, коли вона стосується одного й того ж предмета і її зміст залишається одним і тим же, скільки разів вона висловлюється. Якщо ж зміст думки змінюється або вона відноситься до іншого предмета, то така думка не може вважатися тією ж самою, тотожною самій собі, це буде уже інша думка.
Особливим випадком порушення закону тотожності є софізми (грец. sophisma – вигадка, хитрість), тобто хибні судження, які подаються як істинні. Софізми створюють шляхом навмисно неправильного підбору вихідних положень, використовуючи багатозначність слів, підміняючи і перекручуючи зміст понять. При цьому формально закон тотожності виконується, проте навмисна помилка робить міркування загалом хибним. Наведемо приклади софізмів античних часів:
------------------------------
„Цей пес має дітей, отже він – батько. Але ж це твій пес. Отже він – твій батько. Ти його
б’єш, отже – ти б’єш свого батька”.
„Злодій не бажає набути нічого поганого. Набуття доброго є справою доброю. Отже злодій бажає доброго”.
------------------------------
Знання вимог закону тотожності орієнтує на уважне ставлення до форми і змісту окремих фрагментів мислення і дозволяє розпізнавати як софізми, так і ненавмисні логічні помилки - паралогізми (грец.paralogismos – хибне міркування) та їх виправляти.
3.Закон тотожності у вигляді формули записується так: А є А, або А = А.
У математичній логіці закон тотожності записується такими формулами, що є аналогом змістовного закону тотожності, котрий вивчається загальною формальною логікою:
Об'єктивною основою закону
тотожності, його джерелом є якісна
визначеність предметів і явищ зовнішнього
світу. Як відомо, речі та явища реальної
дійсності перебувають у
4.Зміст закону тотожності полягає в таких його вимогах:
1. У процесі міркування про якийсь предмет необхідно мислити саме цей предмет і не можна підміняти його іншим предметом думки.
Так, якщо ми обговорюємо Петренка, якийсь його вчинок, то ми маємо обговорювати Петренка, а не когось іншого, і саме цей його вчинок, а не якийсь інший. Закон тотожності вимагає, щоб у процесі міркування було виділено предмет міркування і цей предмет не підмінявся якимсь іншим предметом думки даної предметної області.
Предметна область — це коло предметів, у складі якого перебуває виділений нами предмет; область предметів, у рамках якої визнаються дані, що мають смисл, закони і правила логіки.
Закон тотожності не забороняє переходити від одного предмета думки до другого, від одного обговорення питання — до другого питання, він тільки забороняє підміняти один предмет думки другим предметом, одне питання другим питанням. Якщо ми розпочали розмірковувати про що-небудь, ми повинні протягом усього розмірковування мати на увазі саме цей предмет думки, а не якийсь інший. Звичайно, для того щоб скласти правильне уявлення про обговорюваний предмет, необхідно розглянути й інші його сторони або інші предмети, з ним пов'язані, але обговорення однієї сторони предмета не може бути незліченим, оскільки несумісне підмінене міркування про іншу його сторону або про інший предмет.
2. У процесі міркування,
у суперечці або дискусії
Закон тотожності не допускає вживання поняття всередині якогось міркування у різному значенні. Поняття, якими ми користуємося, мають уживатися протягом усього розмірковування, скільки б вони не траплялися в одному й тому ж значенні, зберігати незмінно свій обсяг і свій зміст. Якщо ж поняття й терміни вживаються у процесі міркування неоднозначно, то мислення стає невизначеним, процес мислення у таких випадках не досягає мети. "...Справді,— писав Аристотель,— мати не одне значення — означає не мати жодного значення, якщо ж у слова немає (визначених) значень, тоді втрачена усіляка можливість розмірковувати один з одним, а насправді і з самим собою".
Закон тотожності не можна розуміти у тому розумінні, нібито будь-яке поняття має незмінно зберігати свій раз і назавжди даний зміст і обсяг. Закон тотожності не стверджує, що поняття не залишаються незмінними, вони уточнюються, розвиваються, замість одних понять виробляються інші. Але кожне поняття на певному етапі розвитку знання має певний зміст. Визначеність змісту поняття зумовлена якісною визначеністю відображуваного цим поняттям предмета. Тому всіляке поняття в одному й тому ж розмірковуванні повинне мати одне визначене значення, має бути тотожним самому собі.
Порушення вимог закону тотожності призводить до того, що мислення стає невизначеним, неточним, двозначним, плутаним. Таке мислення не може вести до істини, не здатне правильно відобразити дійсність.
Найчастіше трапляються помилки при порушенні закону тотожності: підміна або сплутування понять.
Сплутування понять у логічному відношенні е ототожнювання відмінного. Ця помилка має місце тоді, коли різні за змістом поняття приймаються за тотожні.
Суб'єктивно сплутування понять відбувається часто через неточне знання змісту вживаних понять, коли розмірковуючому здається, що між поняттями, уживаними ним, немає ніякої різниці, що вони належать до одного й того ж предмета, мають один і той же зміст і відрізняються один від одного тільки мовним висловом; але насправді вони різні. Сплутування понять може мати місце і в тому випадку, коли в науці відсутні точно вироблені визначення тих чи інших понять. Сплутуванню понять сприяє також наявність у природній мові омонімів, слів, що виражають не одне, а кілька понять. Штучні мови у цьому відношенні мають перевагу, оскільки для кожного знака в них установлюється чітка однозначність.
Виходячи з цього, можна
висловити вимоги закону тотожності
такою формулою: не можна ототожнювати
різні думки і не можна тотожні
думки розглядати як нетотожні, відмінні.
Як нелогічне ототожнювання
Список використаної літератури:
1. http://lp.edu.ua/fileadmin/
2. http://pidruchniki.ws/
3. http://pidruchniki.ws/
4. http://www.br.com.ua/referats/