Аналіз ризиків при проведенні валютних операцій

Виходячи з отриманих  даних в табл. 3.7 можемо побачити, що дохід на маржі становить 204,72 грн., дохід на придбання валюти  - 439.57 грн.(1059,497- 619,924). Результати за 5 днів по трьом відділенням:

204,72 – 439,57=|-234,85| - таким  чином прибуток в загалі по  відділенням відсутній.

Для аналізу валютних операцій банку необхідно визначити валютний ризик. Валютний ризик обчислюється по формулі 3.10. Для цього необхідно розрахувати середньозважений курс валют по формулі 3.9.

Таблиця 3.8 – Обчислення валютного ризику  (російські рублі)

День  тижня	Дані по відділенням
	Средневзвешенный курс, (Кср), грн.			Изменение курсов в грн.			Валютный риск (R),грн.
	1	2	3	1	2	3	1	2	3
П	0,225	0,226	0,199	-	-	-	0	0,018	0,034
В	0,24	0,228	0,229	0,015	0,002	0,03	0,0015	0,387	-0,006
С	0,245	0,252	0,224	0,005	0,024	-0,005	0,027	0,034	0,107
Ч	0,266	0,254	0,252	0,021	0,002	0,028	-0,0012	0,188	0,063
П	0,263	0,262	0,263	-0,003	0,008	0,011	-	-	-
Сумма				0,173	0,036	0,064	0,0172	0,627	0,198

 

Таблиця 3.9 - Підсумкові розрахунки валютного ризику (за даними табл. 3.8)

День тижня					Усього за тиждень
П	В	С	Ч	П
0,052	0,3825	0,168	0,2498	-	0,8523

 

У відповідність із запропонованою методикою результати дня визначаються за формулою (3.8). На практиці можливі  два варіанти:

V _сф *(К _куп) – Z,            если V _куп > V _пр;

              Д =                                                                                                  (3.11)

                                V _сф*(К_пр – К_куп) + W,     если V_куп< V_пр.

 

Величина Vсф являє собою обсяг, по якому обчислюється дохід від маржі, ефективний оборот: V _сф = min (V _куп, V _пр).

Слід зазначити, що можливий і третій варіант (Vкуп = Vпр), але оскільки він безризиковий (див. вище), то його ми не аналізуємо. Оскільки:

                                                     Z = (V _куп – V _пр) * К _куп;                                (3.12)

W = (V _пр-V _куп) * К _пр,

тоді формула (4) після підстановки (5) буде мати наступний вигляд:

V _сф * М – (V _куп – V _пр) * К _куп,      если V _куп > V _пр;

             Д =                                                                                                          (3.13)

V _сф * М + (V _пр – V _куп) *К _пр,       если V _куп < V _пр,

 

где М = К _пр – К _куп       - маржа.

Аналіз формули свідчить про те, що максимізація денного  доходу досягається за умови:

збільшення Vсф (Vсф → max);

збільшення М (М → max);

зменшення залишків валюти і, відповідно, ризику (Q = R → min)

На практиці ці умови мають обмежання:

Vсф обмежений попитом і пропозицією, операційними можливостями банку;

маржа, у відповідність  із законодавством, не може перевищувати 10%. Її наближення до цієї межі, як правило, знижує Vсф;

зниження ризику (R) до нуля вимагає щоденного закриття валютних позицій. Але реалізувати це на практиці важко і часто недоречно хоча б з тієї причини, що відсутність  готівкової валюти в банку на початок  робочого дня може знизити Vсф.

Наведені критерії тісно  пов'язані між собою. Змінити їх банк може шляхом маневрування курсами  продажу і покупки валюти. Іншими словами, проблема максимізації доходу з мінімізацією ризику зводиться  до вибору курсів.

Згідно з Методичними  рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями ризиків.

Дослідженнями пошуку шляхів мінімізації валютних ризиків комерційного банку, виділенням факторів, що дозволяють його зменшити, займалися такі вчені, як: Пузаненко В. В., Стремецька Ю. І., Ткачук Н. М., та ін. Проте дуже важливим аспектом є використання не одного, а кількох методів одразу, що допоможе банку уникнути можливих витрат при здійсненні операцій з валютними цінностями.

Важливим фактором проблеми мінімізації ризику є практика централізованого регулювання валютної позиції вповноважених банків. У загальному випадку учасники валютного ринку мають самі визначати той рівень валютного ризику, який вони згодні визнати прийнятним. Але для тих суб’єктів господарської діяльності, фінансовий стан яких зачіпає інтереси значної частини населення і впливає на стан суспільства в цілому, рівень позиційного валютного ризику може регулюватися централізовано через установлення певних нормативів та вимог. До цієї категорії належать,

насамперед, комерційні банки.

Зупинимося на аспектах впливу на валютний ризик, що дозволяють його зменшити. До них належать ліміти позицій за валютами, контроль за ризикам з боку керівництва, використання методів хеджування. Управління відкритою валютною позицією – це в певних межах допускання банком валютного ризику для себе. Оцінюючи можливі зміни курсу, а також визначаючи ліміт можливих збитків (прибутків) у зв’язку з коливаннями курсів, банк встановлює ліміти оперативної і стратегічної відкритої валютної позиції відносно термінів і операцій. З метою мінімізації валютного ризику банки мають прагнути того, щоб уникнути двох видів відкритих валютних позицій в іноземній валюті – довгої і короткої, співвідношення яких за різними валютами має особливо важливе значення для управління валютним ризиком. Крім контролю валютної позиції, банком за власною методикою розраховується волатильність курсів основних валют та встановлюються внутрішні валютні курси на іноземну валюту. Врахування волатильності

як ризикового фактора  дозволяє зменшити вплив коливання  курсів валют на обсяг результатів від торгівлі валютою і, відповідно, компенсувати результат переоцінки валютної позиції. Хеджування (від англ. hedging) – міри, націлені на страхування ризиків на фінансових ринках. Його сутність полягає у здійсненні валютообмінних операцій до того, як відбудеться несприятлива зміна курсу, або в компенсуванні збитків від подібної зміни за рахунок рівнозначних угод з валютою, курс якої змінюється у протилежному напрямі. До основних інструментів хеджування валютного ризику належать: метод використання "валютного кошика", арбітраж термінових позицій, ф’ючерсні угоди та валютні опціони. "Валютний кошик" – це набір валют, взятих банком у певних пропорціях. У "кошик" підбирають валюти з негативною кореляцією зміни курсу, щоб збиток внаслідок несприятливої зміни курсу однієї валюти компенсувався прибутком, отриманим за рахунок сприятливої зміни курсу іншої валюти. Сутність арбітражу термінових позицій полягає в тому, що коли в банку є довга позиція в одній валюті і коротка в іншій валюті на однаковий термін, то банк може укласти термінову угоду на купівлю однієї валюти проти продажу іншої.

Ф’ючерсна угода – це контракт на купівлю або продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют і погодженою ціною. Ф’ючерсні контракти укладаються тільки на біржовому ринку, що підвищує їх надійність і рівень страхування валютних ризиків. Вони можуть використовуватися для хеджування прибутку закордонних філій банку.

Валютний опціон – угода  між покупцем опціону і продавцем  валют, що надає право покупцю опціону купувати або продавати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю. Розрізняють опціони на купівлю валюти (саll) і опціони

на продаж валюти (рut). Опціони рut використовуються для хеджування короткої валютної позиції, якщо курс має тенденцію до підвищення або для перепродажу з метою одержання прибутку. Опціони саll укладаються з метою хеджування надходжень у валюті, що очікуються, і продажу

валюти або з метою  хеджування довгої валютної позиції, якщо курс має тенденцію до зниження.

Слід відмітити, що доцільність  купівлі банком опціону визначається шляхом зіставлення валютного курсу на момент виконання опціону з ціною виконання. Для аналізу можливих прибутків і збитків при здійсненні опціонів використовують беззбитковий спот-курс, при якому існують опціони:

1) "при грошах" –  якщо ціна виконання опціону  дорівнює поточному обмінному курсу даноївалюти;

2) "без грошей" –  якщо ціна виконання опціону  при його негайному продажу не має вартості, тобто тоді, коли ціна виконання опціону на купівлю валюти вище поточного обмінного курсу, а для опціонів на продаж валюти ціна виконання нижче поточного курсу;

3) "у грошах" – опціон, що має негайну вартість, ціна  виконання опціону на купівлю  – нижче поточного обмінного курсу; на продаж – вище поточного курсу.

Валютний своп – це операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" з одночасним продажем або придбанням на умовах "форвард".

Доцільно виділити і метод  самострахування, що передбачає віднесення до ціни банківського продукту величину можливого збитку від зміни валютного курсу і використовується для формування страхового фонду банку.

Існує ще один метод, який можна  використовувати і в короткостроковому, й у довгостроковому періодах, – це структурне балансування. Його сутність полягає у підтриманні певної структури активів і пасивів, що дозволяє покрити збитки, отримані у зв’язку з несприятливими змінами валютного курсу, прибутками, отриманими від цієї ж зміни курсу за іншими позиціями

балансу. У цілому структурне балансування зводиться до управління грошовими потоками в іноземній валюті.

Таким чином, як шляхи мінімізації  ризику доцільно запропонувати комерційним банкам встановлювати ліміти позицій за валютами, дотримуватися нормативів, що встановлюються Національним банком України, та використовувати різноманітні методи хеджування. У практичній

діяльності банків вказані  методи дуже часто переплітаються між  собою, використовується не один з них, а кілька методів одразу, що дає  змогу уникнути можливих втрат від  здійснення валютних операцій і сформувати власну дієву систему ризик-менеджменту  в банку. Крім того, зауважимо, що

валютний ризик має  оцінюватися банківською установою  не відокремлено, а комплексно, у  тісному зв’язку з іншими видами ризиків: кредитним, процентним, ризиком ліквідності та іншими.

ВИСНОВКИ

У процесі аналізу діяльності банку було виявлено, що валютні операції КБ «ПриватБанк»  не є ризиковими, та відповідають нормативу відкритої валютної позиції Н13, Н13-1, Н13-2, встановленого Нацбанком України розміру, і складає Н₁₃ - 0,1804; Н_13-1 - 0,18; Н_13-2 - 0,0004. Також були розраховані показники переоцінки відкритих валютних позицій, був проведений облік валютних операцій, та розрахований валютний ризик трьох відділень КБ «ПриватБанк» за робочий тиждень (п’ять днів). Ці всі показники свідчать про досить стабільний стан валютної діяльності банку.  Курс аналізованої валюти – російських рублів на протязі цих п’яти днів зростав і загалом з трьох відділень прибуток відсутній: дохід на маржі становить 204,72 грн., дохід на придбання валюти  - 439.57 грн. Показник валютного ризику за тиждень - 0,8523, він є досить не високим і відноситься до допустимого, реалізація якого не загрожує життєдіяльності банку, а випадкові збитки менші за очікуваний прибуток і розмір спеціальних резервів, призначених для відшкодування можливих витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – К.КНЕУ, 2003. – 599 с.

2. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: ЗнанняПрес, 2002. – 438 с.

3. Банковское дело: Учебник. – 2 – е изд., перераб. и доп. /Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 672 с.

4. Банківські операції: Підручник.  – 2ге вид., випр. і доп./ А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. Д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

5. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

6. Банківські операції:Підручник / За ред. Міщенка В.І., Слав"янської Н.Г. – Київ: ЗнанняПрес, 2006. – 727 с.

7. Береславська О.І. та інші. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. Посібник. – К.:КНЕУ, 2002.