Вплив ЗМІ на формування громадської думки

У реалізації свободи  слова, у набутті засобами масової інформації належного їм статусу вагому роль відіграє подолання державно-партійної монополії. Законодавство значно розширило коло осіб, які мають право на заснування ЗМІ. А законодавчі обмеження спрямовані проти їх монополізації. Всі ці зміни закладають засади їх організаційної, певною мірою матеріальної, незалежності, права на власний розсуд визначати, яку інформацію слід продукувати та транслювати.

Однак реальна практика перших десятиліть свідчить, що конституційні, законодавчі засади свободи слова реалізуються із значними складнощами, що утруднює виконання ЗМІ суспільних функцій.

Перефразовуючи афористичний вислів Т. Манна щодо театру, можна  сказати, що засоби масової інформації своєю діяльністю здатні перетворити  примітивний натовп на справжній народ, виправдовуючи при цьому назву «четверта влада».

 

3.3. Політичне маніпулювання.

Політичний вплив ЗМІ  надають через вплив на розум  і почуття.

 

У демократичних державах воліють переконувати людей за допомогою  інформування та аргументації, побудованою у відповідності з законами логіки. Така система подачі інформації передбачає змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу аудиторії. У таких державах заборонено використовувати ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті і ворожнечі, проте в них різні політичні сили можуть використовувати і методи емоційного впливу, особливо в рамках передвиборчої компанії.

 

Живе слово і зоровий  образ володіють великою силою  емоційного впливу на особистість, яку  часто може затьмарити раціональні доводи та аргументи. Цим широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етно критичні режими, рясно насичуючи політичну пропаганду емоційним змістом, переважною розум людини.

 

Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж таки головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, коментування і поширення відомостей.

 

Від того, яку інформацію, в якій формі і з якими коментарями  отримують суб'єкти політики, дуже багато в чому залежать їх подальші дії.

 

ЗМІ не тільки відбирають відомості, що поставляються інформаційними агентствами, але і самі видобувають  і оформляють їх, а також виступають їх коментаторами і розповсюджувачами. Потік інформації в сучасному  світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої інформації та її подання в доступній для масової аудиторії формі - важливе завдання всієї системи ЗМІ.

 

Одне з найважливіших  засобів політичного впливу ЗМІ - визначення тем і напрямків дискусій, що концентрують увагу громадськості  та уряду.

 

Незважаючи на всю  серйозність оформлення та подання  інформації, головна функція ЗМІ - розважальна. Якщо новини не цікаві, тобто не несуть у собі розважального компонента - їх ніхто не буде дивитися. Тому пріоритет віддається "видовищним" новин - катастроф, природних катаклізмів, нестандартних ситуаціях; в той час, як за кадром залишається проста, буденна, хоча й важлива, інформація, яка не буде "виглядати" з екрана.

 

При виборі публікацій або  тим передач працівники ЗМІ зазвичай керуються такими загальними принципами:

 

1. Пріоритетність, важливість (дійсна чи уявна) і привабливість  теми для громадян. Відповідно  до цього принципу найбільш  часто повідомлення ЗМІ стосуються  таких, наприклад, проблем, як  загроза миру і безпеці громадян, тероризм, екологічні та інші  катастрофи.

 

2. Неординарність фактів. Це означає, що інформація про  екстремальні події - голод, війни,  надзвичайно жорстоких злочинах  і т.д. - Домінує над висвітленням  явищ буденного, повсякденного  життя. Цим пояснюється, зокрема,  схильність ЗМІ до інформації  негативного характеру та сенсацій.

 

3. Новизна фактів. Привернути  увагу населення більшою мірою  повинні повідомлення, ще не отримали  широкої популярності. Це можуть  бути новітні дані про результати  розвитку економіки або чисельності  безробітних, про політ до інших планет, про нові політичні партії та їхніх лідерів і т.д.

 

4. Політичний успіх.  Згідно з цим принципом, в  передачі і статті потрапляють  повідомлення про успіхи політичних  лідерів, партій і цілих держав. Особлива увага приділяється  переможцям на виборах чи у рейтингових опитуваннях. Культ зірок у політиці, мистецтві, спорті - типове явище для ЗМІ у ринковому суспільстві.

 

5. Високий суспільний  статус. Чим вище статус джерела  інформації, тим значніше вважається  інтерв'ю чи передача, оскільки  передбачається, що їх популярність за інших рівних умов прямо пропорційна суспільному положенню людей, які повідомляють відомості. З огляду на дії цього правила найбільш легкий доступ до ЗМІ мають особи, що займають вищі місця у політичній, військовій, церковній чи інших ієрархіях: президенти, воєначальники, міністри і т.д.

 

Дотримання ЗМІ правилами, орієнтованим лише на кількість аудиторії  і перемогу в конкурентній боротьбі, зумовлює їх схильність до поверхового  висвітлення політичних подій в  гонитві за сенсацією і популярністю. Взяті ними на озброєння принципи відбору матеріалів погано сумісні з глибокими аналітичними повідомленнями, і часто перешкоджають створенню інформаційної картини світу, більш-менш адекватної реальності.

 

Але найбільшу небезпеку  представляє собою використання ЗМІ для політичного маніпулювання - прихованого управління політичною свідомістю і поведінкою людей з метою примусити їх діяти (або не діяти) всупереч їх власним інтересам.

 

На сьогоднішній день теорія і практика політичного маніпулювання  глибоко і ретельно розроблена. В основу маніпулювання найчастіше покладена практика впровадження у свідомість людей певних соціально-політичних міфів - ілюзорних ідей, які сприймаються на віру, без раціонально-критичного осмислення (наприклад, міфи про переваги соціалізму, нав'язувані суспільству в радянський час, міфи про "жахи" світу капіталу і т.д.).

 

Для укорінення в свідомості соціально-політичних міфів використовують різні техніки і методи: напівправда (коли аудиторії докладно повідомляється про малозначні факти, але при цьому замовчується про факти більш важливих, або дається з свідомо помилкова інтерпретація); наклеювання ярликів (коли для компрометації певних діячів їм дається непристойна визначення - "бандит", "фашист" і т.д., яке сприймається однозначно негативно масовою аудиторією). Також можливо вибудовування лінгвістичного низки залежно від симпатій телевізійного каналу. Так, одних і тих же людей, які зі зброєю в руках відстоюють своє право на свободу, можна назвати партизанами, бандитами, сепаратистами, бойовиками і т.д. Не менш дієвим способом формування негативного ставлення до певного діячеві може бути і демонстрація його в непривабливому ракурсі, або за допомогою ретельно змонтованих кадрів. Часто ЗМІ використовують для цілеспрямованого створення негативного іміджу того чи іншого політика, "ловивши" його незграбні рухи, застереження, подаючи його в невигідному ракурсі, искажающем риси обличчя.

 

Для іміджу політика, для  політичної партії величезне значення має те, скільки часу їм приділяють ЗМІ. Чим частіше про них говорять і пишуть, тим більше враження їх політичної значимості і ваги виникає. У боротьбі за увагу ЗМІ використовуються будь-які засоби: зв'язки і вплив у журналістських колах, гроші, організовані шоу-скандали і т.д.

 

Велику роль у політичному маніпулюванні мають посилання та демонстрація результатів сфабрикованих опитувань громадської думки. Значній частині людей властиво примикати до більшості з страху залишитися в ізоляції, і тому така інформація може схилити людини прийняти не властиве йому рішення.

 

Певною мірою зняти  маніпулятивний ефект представляється  можливим тоді, коли в суспільстві  існують дійсно незалежні ЗМІ, що працюють в умовах різноманітності  і змагальності у завоюванні уваги  і довіри аудиторії. При наявності  різних підходів до висвітлення однієї і тієї ж проблеми, у глядачів виробляється критичний підхід до осмислення інформації, і тоді ЗМІ не формують установки громадян, а інформують їх про хід політичного процесу.

 

Розділ 4.

Мною було проведено  анкетування серед студентів факультету психології.

З метою виявлення  впливу ЗМІ на молодь. Найбільшу  увагу приділялось телебаченню  і Інтернету. В анкетуванні приймали участь студенти 1-4 курсів.

Їм було запропоновано  відповісти на ряд закритих питань:

 

1) Чи дивитесь Ви  ТБ?

1.Так

2.Іноді

3.Ні

 

2) Назвіть 3 телепередачі  або серіали, які Ви дивитесь  найчастіше.

1.

2.

3.

 

3) Як часто Ви користуєтесь  Інтернетом?

1.Постійно

2.Іноді

3.Не користуюсь.

 

4) З якою метою Ви  користуєтесь Інтернетом?

1. Навчання

2. Новини

3. Спілкування

4. Розваги

 

5) Чи впливають сучасні  ЗМІ на Ваші думки і почуття?

1.Так

2.Іноді

3.Ні

 

6) Чи можете Ви змінити  свою думку під впливом ЗМІ?

1.Так

2.Можливо

3.Ні

 

Результати анкетування показали, що лише 7.5 % регулярно дивляться телевізор, 65 % іноді переглядають, і взагалі не дивляться 27, 5 %. Це свідчить про те, що ЗМІ, в даному випадку ТБ, займають досить високе місце в житті людей. Але є люди, які зовсім в них не зацікавлення і ЗМІ не дають ніякого впливу на формування думки таких людей.

 

 

 

 

За даними дослідження найчастіше студенти переглядають різні телешоу 55% опитуваних, 42.5% дивляться новини, 37.5% переглядають серіали і 25% не дивляться телепередач. Найчастіше студенти писали, що дивляться ТСН. Це означає, що саме цій службі новин вони довіряють найбільше і вважають ТСН надійним джерелом інформації. Серед телешоу переважають різні розважальні і комедійні програми. Мало хто з студентів переглядає інтелектуальні шоу. Серіали студенти теж полюбляють комедійні або фантастичні. Студенти вказували також на той факт, що телепрограми вони переглядають в мережі Інтернет.

 

 

За результатами дослідження  був виявлений досить цікавий  факт. 80% опитуваних користуються Інтернетом постійно, 17.5 % іноді користуються, і лише 2.5 % (1 людина) не користуються взагалі. Такі результати показують, що Інтернет займає важливу роль в житті студентів, хоча це досить таки новий вид ЗМІ.

 

 

 

 

Найчастіше Інтернетом користуються з метою навчання 97.5 % опитуваних вказали саме цю відповідь. 82.5 % мають на меті спілкування,  52.5 % в Інтернеті розважаються, і 50 % користуються мережею Інтернет, щоб бути в курсі всіх новин.

Анкетування показало результати, за якими можна сказати, що Інтернет витісняє телебачення. Хоч саме телебачення  вважається найпопулярнішим видом  ЗМІ. Але студентам до вподоби саме ця всесвітня павутина. Новини по телебаченню переглядають лише 42.5 % опитуваних, а в Інтернеті 50 % . Можна зробити висновок, на формування думки молоді найбільше впливає саме мережа Інтернет.

 

 

 

 

На запитання : «Чи  впливають на Ваші думки і почуття сучасні ЗМІ» 45 % опитуваних відповіли, що впливають. 20 % відповіли, що іноді можуть вплинути, 35 % стверджують, що сучасні ЗМІ не мають ніякого впливу на них.