Використання інтерактивних технологій на уроках математики в класах гуманітарного напрямку прфілізації

 

 

 

   Курсова робота

Використання інтерактивних технологій на уроках математики в класах гуманітарного напрямку прфілізації.

 

 

                                                                    Виконала студентка 41гр. ФФМТО

                                                                    Младьонова Анна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бердянськ,2014

                                                   ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І: Теоретичні основи дослідження………………………………….6

1. Інтерактивні технології навчання та їх сутність……………6
2. Формування інтерактивних технологій навчання………….9
3. Використання інтерактивних технологій на уроках математики…………………………………………………...13
4. Аналіз вивчення математики в класах гуманітарного напрямку……………………………………………………..23

Висновки до першого розділу…………………………………………….…...27

РОЗДІЛ ІІ: Практичні основи дослідження………………………………...28

2.1 Методи роботи в групах в класах гуманітарного напрямку.28

          2.2. Приклад реалізації інтерактивної технології на уроках

математики в класах гуманітарного напрямку………………………………34

Висновки до другого розділу………………………………………………….40

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….....41

Список використаних джерел………………………………………………..42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження обґрунтована необхідністю розробки механізмів пріоритетних напрямів розвитку загальної середньої освіти, які визначені Державною національною програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття), Законом України «Про загальну середню освіту», Концепцією загальної середньої освіти, Національною доктриною розвитку освіти.

У цих документах акцент ставиться на розвиток інноваційних освітніх технологій в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу з метою забезпечення переходу освіти на нову, особистісно-орієнтовану парадигму. Разом з цим, впровадження зазначених технологій у сучасну педагогічну практику просувається дуже повільно. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління освіти в цілому та технологій управління процесом впровадження інновацій зокрема.

Основним проблемам освітньої інноватики в сучасній теорії і практиці присвячені роботи І. Бома, Л. Буркової, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Д.У. Джонсона, П. Дроб’язка, О. Дусавицького, В. Живодьора, О. Козлової, М. Крюгера, Дж. Мейерса, А. Підласого, Н. Погрібної, С. Подмазіна, О. Попової, І. Пригожина, Г. Селевка, К. Ушакова, Н. Федорової, А. Хуторського, Н. Юсуфбекової.

Ці роботи свідчать про те, що науково-педагогічна думка поступово іде шляхом розробки та стимулювання розвитку освіти. Однак, поки що залишаються недостатньо розробленими технології управління процесом впровадження інновацій, які б відповідали сучасним потребам освіти.

Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи. Ця затребуваність пояснюється тим, що таке навчання спрямовано на підвищення пізнавальної активності учнів, посилення діяльнісного підходу в навчанні і реалізацію спільної діяльності, націленої на кооперативну обробку навчальної інформації з виробленням нових знань особисто кожним учнем в оптимальному тільки для нього режимі. Інтерактивні методи навчання досить швидко були визнані вчителями та управлінцями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій. Однак використання їх у практиці загальної середньої освіти поки що фрагментарне, епізодичне, не системне внаслідок нерозробленості відповідних технологій та неготовності більшості вчителів і управлінців користуватися інформаційними технологіями та комп’ютерною технікою.

Все зазначене вище зумовило необхідність дослідження та розробки технологій впровадженням інновацій в освіті, які б враховували сучасний стан розвитку суспільства.

Об’єктом дослідження є навчальний процес в закладах освіти, зокрема в загальноосвітніх школах.

Предметом дослідження є використання інтерактивних технологій на уроках математики в класах гуманітарного напрямку прфілізації.

Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес.

Виходячи з мети, визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати теорію і практику впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес та виявити зв’язок цього впровадження з тенденціями розвитку сучасного суспільства.
2. З’ясувати сутність інтерактивних освітніх технологій навчання та виокремити відповідні інноваційні аспекти діяльності у зв’язку з впровадженням цих технологій в навчальний процес.
3. Теоретично обґрунтувати використання інтерактивних технологій на уроках математики в класах гуманітарного напрямку профілізації.

Для досягнення поставленої мети використано такі методи педагогічного дослідження: Емпіричні: спостереження, аналіз документації, інформативних комп’ютерних технологій та електронних документів, що розташовані у глобальній мережі Інтернет, вивчення педагогічного та управлінського досвіду для визначення сучасного стану використання інтерактивних освітніх технологій в навчальному процесі.

Теоретичні методи використовувалися для аналізу, зіставлення та узагальнення літературних джерел щодо теми дослідження: структурно-функціональний, порівняльно-аналітичний, математичний аналіз дали змогу отримати, проаналізувати та систематизувати дослідницькі літературні та електронні матеріали світової мережі Інтернет, з теми дослідження; методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та метод моделювання застосовувалися при прогнозуванні умов ефективного управління впровадженням інтерактивних освітніх технологій навчання з використанням програмних засобів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: теоретично обґрунтовано суть впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І: Теоретичні основи дослідження

 

1.1.Інтерактивні технології навчання та їх сутність

 

      Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Адже куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Цей процес потребує напруженої розумової роботи підлітка та його власної активної участі в цьому процесі. Цю мету і переслідує застосування інтерактивних технологій.

     Інтерактивні  технології – це порівняно  новий, творчий, цікавий підхід до  організації навчальної діяльності  учнів.

     Слово “інтерактив” походить від англійського слова “interact”. “Inter” – це взаємний, “act” – діяти. Інтерактивний – здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.

     У педагогічній  літературі описано чимало типів  організації навчання (за рівнем  активності учнів, рівнем залучення  їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами  організації тощо). Голант Е.Я. (60-ті  рр.) поділив типи та методи  навчання на активні та пасивні  залежно від участі учнів у  навчальній діяльності. Звісно, термін  “пасивне” є умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення навіть мінімального результату неможливе. У своїй класифікації Я. Голант використовує “пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже цілковитої відсутності самостійності й творчості. До цієї класифікації ми додамо інтерактивне навчання як різновид активного, котрий, однак, має свої закономірності та особливості.

    При пасивному  типі навчання учень виступає  у ролі “об’єкта” навчаня, має засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо – тобто джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються один з одним і не виконують жодних творчих завдань.

     При активному  навчанні передбачається застосування  методів, що стимулюють пізнавальну  активність і самостійність учнів. Учень виступає “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з вчителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, питання учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

     Сутність інтерактивного  навчання полягає в тому, що  навчальний процес відбувається  за умов постійної, активної взаємодії  всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в  співпраці), де учень і вчитель  є рівноправними, рівнозначними  суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

     Отже, інтерактивні  технології – це організація  засвоєння знань і формування  певних вмінь та навиків через  сукупність особливим способом  організованих навчально-пізнавальних  дій, що полягають у активній  взаємодії учнів між собою  та побудові міжособистісного  спілкування з метою досягнення  запланованого результату.

     Дослідження  проведені Національним тренінговим  центром (США, штат Меріленд) у 1980-х  роках, засвідчують, що інтерактивне  навчання вможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву “Піраміда навчання”.

     “Піраміда навчання” демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – інтерактивного(дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90%). Ці дані є середньостатистичними, тому у конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

     Науковці виділяють  наступні принципи інтерактивного  навчання:

     1. Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей кожен учень повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.

    2. Принцип відкритого зворотнього зв’язку, сутність якого полягає в обов’язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотнього зв’язку учасники групи довідуються, як сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки. Завдяки цьому принципу відбувається корекція мовлення.

     3. Принцип експериментування припускає активний пошук учнями нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.

     4.Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.

     5. Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нев’язати учням своєї думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має змогу побувати у ролі організатора, лідера.

     Нагромаджений  вже сьогодні в Україні та  за кордоном досві переконливо  засвідчує, що інтерактивні технології  сприяють інтенсифікації та оптимізації  навчального процесу. Вони дозволяють  учням:

     - аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;

     - навчитись  формулювати власну думку, правильно  її виражати, доводити власну  точку зору, аргументувати й дискутувати;

     - навчитись  слухати іншу людину, поважати  альтернативну думку;

     - моделювати  різні соціальні ситуації, збагачувати  власний соціальний досвід через  включення в різні життєві  ситуації;

     - вчитись будувати  конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу;

     - знаходити  спільне розв’язання діалогу;

     - розвивати  навички проектної діяльності, самостійної  роботи, виконання творчих робіт.