Пологові травми новонароджених

 

 

Приватне акціонерне товариство

„Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія управління персоналом”

 

Придунайська філія

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна     робота

 

 

з дисципліни „Педіатрія”

 

на тему „Пологові травми новонароджених”

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

групи – ТУпд-12-14-Б2МФМ (3,0 здс)

курс – 2

спеціальність „Медичний та фармацевтичний менеджмент”

Джамбаз Яна Олександрівна

 

Викладач –

Прокофьєва Людмила Олександрівна

 

 

м. Київ, 2015 р.

 

 

тема „ Пологові травми новонароджених ”.

 

 

 

Зміст контрольної роботи:

 

 

 

		сторінка
	Вступ.	3
1.	Поняття „пологової (родової) травми новонародженого”.	4
2.	Пологові травми шкіри і м’яких тканин.	6
3.	Пологові травми м’язів.	11
4.	Пологові травми кісткової системи.	12
5.	Пологові травми внутрішніх органів.	15
6.	Пологові травми периферичної нервової системи.	16
7.	Пологові травми центральної нервової системи (головного та спинного мозку).	22
	Висновок.	24
	Список літератури.	25

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Шлях малюка у світ не устелений трояндами – травми тут не бракує.

Пошкодження органів і тканин, що виникають під час пологів, можуть стати причиною подальшого погіршення функції відповідної системи чи органа дитини. Рання діагностика та лікування, а також адекватна реабілітація значно поліпшують прогноз. Патологія новонароджених є одним із актуальних проблем педіатрії. По статистичних даних різних країн світу захворювання новонароджених займають 1-е місце в структурі дитячої смертності, тому попередження патології новонароджених – це одне з найважливіших етапів у боротьбі зниження дитячої смертності. В Україні багато уваги приділяється антенатальної охороні плоду, попередження захворювань новонароджених, підвищення якості обслуговування хворих новонароджених і недоношених дітей. Здоров’я новонародженого залежить від низки чинників: стану здоров’я матері, течії пологів, умов довкілля у постнатальному періоді, способу вигодовування та інших.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), перинатальним періодом називають період від 28-й тижня внутрішньоутробного життя плоду по 7-му добу життя новонародженого.

Прийнято вважати показником життєздатності термін вагітності 28 тижнів, масу тіла плоду 1 кг., довжину тіла плоду 35 см. З дітей, що народжені живими, але вмирають на 1-ому тижні, понад 40 % кримінальних та вмирають у 1-у добу життя, менш 25 % – через 3 доби. Результат пологів для плоду залежить від віку його матері, і навіть числа попередніх пологів. Вік жінки 20 – 24 років є найсприятливішим для перших пологів, діти народжуються міцними, цілком доношеними. Зазначений вік матері характеризується ще й тим, що в більшості матерів цього віку відсутні серйозні захворювання. Для других пологів оптимальним є вік жінки 25 – 29 років. При перших пологах віком від 30 років і за других пологах старше ніж 35 років збільшується ризик перинатальної патології. Значний процент смертності новонароджених складають їхні пологові травми.

Факторами, що призводять до родової травми, є неправильне положення плода, невідповідність розмірів плода розмірами малого тазу вагітної (великий плід або звужений таз матері), особливості внутрішньоутробного розвитку плода (хронічна внутрішньоутробна гіпоксія), недоношеність, переношеність, тривалість пологів (як стрімкі, так і затяжні пологи). Безпосередньою причиною родового травматизму за частіше бувають неправильно виконувані акушерські допомоги при поворотах та вилученні плода, накладання акушерських щипців, вакуум-екстрактора та при використанні інших інструментів.

Пологова травма – це порушення цілісності та розлад функції тканин і органів новонародженого, що виникають під час пологів. В середньому, біля 2 % дітей отримують під час пологів ті чи інші ушкодження, хоча справжня їх частота не встановлена, оскільки в різних регіонах вона залежить від соціально-економічних, медичних, біологічних та економічних факторів.

Перинатальна гіпоксія і асфіксія часто супроводжують пологові травми, але можуть бути однією з патогенетичних ланок їх виникнення.

 

1. Поняття „пологової (родової) травми новонародженого” (етіологія).

 

Поняття пологова (родова) травма має більш широкий ракурс, ніж поняття акушерська травма. Однією з причин пологових травм є акушерська допомога при пологах. Травматичність під час акушерської допомоги визначається не тільки навиками акушера, але й тим, який плід і як він вступає в пологи. Це може бути – повороти, накладання акушерських щипців, вакуумекстракція та ін. Тривала внутрішньоутробна гіпоксія, тяжка інтранатальна асфіксія збільшують вірогідність пологового травматизму навіть при фізіологічних пологах. Сприяючими факторами до виникнення пологових травм є:

1. Сідничне та інші аномальні  положення плода.

2. Макросомія (крупний плід), переношеність.

3. Затяжні чи стрімкі пологи.

4. Великі розміри голівки плода.

5. Недоношеність, інфантилізм плода.

6. Олігогідроамніон (маловіддя).

7. Аномалії розвитку плода.

8. Збільшення фригідності пологових  шляхів (немолоді першородячі, надлишок  вітаміну D під час вагітності).

9. Акушерська допомога.

Класифікація пологових травм.

Пологові травми можуть бути різними, як по тяжкості, так і по місцю ушкодження. Умовно їх розділяють по локалізації:

◄► Пологові травми шкіри, м’яких тканин.

◄► Пологові травми м’язів.

◄► Пологові травми кісток.

◄► Пологові травми внутрішніх органів

◄► Пологові травми периферичної нервової системи.

◄► Пологові травми головного та спинного мозку.

Загальна локалізація пошкоджень при пологових травмах взагалі визначена на рисунку 1.

	Рисунок 1. Локалізація пошкоджень при пологовій (родовій) травмі.
	а	-	родова пухлина м’яких тканин;
	б	-	кефалогематома;
	в	-	епідуральна гематома;
	г	-	крововилив у шлуночки мозку;
	д	-	лептоменінгеальний крововилив;
	е	-	крововилив у мозочків намет з розривом;
	ж	-	крововилив у грудино-ключично-соскоподібну м’язу з розривом;
	з	-	перелом VI шийного хребця;
	и	-	перелом ключиці;
	к	-	епіфізеоліз;
	л	-	інтрацеребральні крововиливи.

 

2. Пологові травми шкіри  і м’яких тканин.

 

Щоб звести ризик до мінімуму, природа постачила дитини вже непохитними й до того ж час дуже еластичними кісточками черепа, з’єднавши їх між собою природними амортизаторами – швами й родничками.

Завдяки такої будови кісточки здатні трохи розходитися чи зближуватися, щоб голівка народжуваної дитини, змінюючи конфігурацію, вписувалася б у вузькі місця таза матері.

Але захисний механізм не завжди може уберегти малюка від появи характерної припухлості – родової пухлини. Зазвичай, вона просто проходить швидко без наслідків зовнішнього вигляду та здоров’я.

Лікарі вважають такі травми природним явищем. Багатьох лякає саме слово „пухлина”, хоч до онкології воно, зрозуміло, відносини немає. Просто під час пологів, тканини тієї частини тіла малюка, яка прокладала дорогу назовні (тім’ячко чи потилиця, інколи ж – личко, чоло, сідниці), набрякли через застій крові й лімфи.

Це викликано, по-перше, перевантаженнями, які малюк відчуває в пологових шляхах, а по-друге, різницею між тиском всередині матки й у зовнішньому середовищі. Через такого перепаду лопаються судини, виникають крововиливи в підшкірну клітковину і шкіру.

Іноді відразу ж утворюються бульки завбільшки з горошину, заповнені прозорою рідиною. Якщо це є природним, то набряк швидко спадає, пухлина розсмоктується.

Вже на другий, максимум – третього дня шкірочка у цій галузі вирівнюється без будь-якого лікування, а багрово-сині синці бліднуть, жовтіють і зникають самі собою до кінця першої початку другого тижня.

Родова пухлина одними авторами вважається транзитним станом, іншими – проявами легкого родового травматизму. Це припухлість м’яких тканин в передлежачій частині. На місці вакуум-екстрактора на фоні родової пухлини можливі петехії, екхімози, які самостійно розсмоктується через 1-3 доби. Лікування не потребується. Діти з локалізацією родової пухлини на голові знаходяться 3-4 доби під спостереженням.

Петехії, екхімози, садна на різних ділянках шкіри – найбільш частий прояв родового травматизму.

Петехія – невелика (1-2 мм) червона або пурпурна пляма на тілі, спричинена дрібними гемораліями (пошкодження капілярів судини).

Екхімози (з грецького ἐκχύμωσις – вилив; від ἐκ – „из-” та χέω – „ллю”) – медичний термін для позначення крововиливу в шкіру або слизову оболонку, діаметр якого зазвичай перевищує 3 мм. У побуті екхімози найчастіше називають синцями, які спочатку мають пурпурове або блакитно-чорне забарвлення, в подальшому колір змінюється до коричневого, жовто-коричневого, при цьому межі пошкодження, як правило, розмиті. Вони можуть бути на передлежачій частині плода в пологах, на місці накладання щипців, вакуум-екстрактора, на місці здавлювання рукою акушера при внутрішньоутробній допомозі. Невеликі садна і порізи вимагають лише місцевого антисептичного лікування.

Петехії та екхімози розсмоктуються самостійно через декілька днів, проте цих дітей кладуть на даний період в палату інтенсивного спостереження і вони не прикладаються до грудей. Це робиться в тому разі, коли петехії та екхімози розміщені на голівці, і тому не виключена можливість наявності подібних крововиливів і в м’яку мозкову оболонку.

Крововилив під апоневроз – припухлість тістуватої консистенції, набряк тім’яної і потиличної частини голови.

Крововилив під апоневроз не обмежений однією кісткою, а на відміну від родової пухлини може збільшуватись після народження, часто інфікується, може стати причиною постгеморагічної анемії в перші дні життя, в подальшому – гіпербілірубінемії через підвищене позасудинне утворення білірубіну. Крововилив розсмоктується через 2-3 тижні.

Підшкірні гематоми можуть наростати з віком у дітей, схильних до кровотечі. Це запрограмоване в генах чи пов’язане з підвищеною проникністю судин, дефіцитом вітамінів D, Р та інших речовин, необхідних для згортання крові. В такому разі дитині вводяться кровоспинні речовини (вітаміни, хлористий кальцій) і, можливо, підключення антибіотиків.

Крововиливи в мозкові оболонки і речовина мозку поділяють на:

● епідуральні;

● субдуральні;

● субарахноїдальні;

● інтрацеребральні.

 

Епідуральні крововиливи масивні, виникають при ушкодженнях кісток черепа між внутрішньою поверхнею черепних кісток і твердої мозкової оболонки – внутрішня кефалогематома. Спостерігається відносно рідко в області кісток склепіння черепа.

Субдуральні крововиливи частіше виникають при розриві мозочкового намету, серповидного відростка, розривах поперечного і прямого синусів, великої мозкової (так званої галенової) вени. Крововиливи великі, розташовуються на поверхні головного мозку.

Субарахноїдальні крововиливи розташовуються між павутинною і судинною оболонкою. Виникають при розриві дрібних вен, що впадають в сагиттальний та поперечний синуси. При розриві мозочкового намету можуть огортати весь стовбур мозку. Субарахноїдальні крововиливи, як правило, обширні.

Інтрацеребральні крововиливи залежать переважно від розривів термінальних вен, що впадають в основні венозні колектори мозку. Спостерігаються крововиливу в шлуночки мозку, в судинні сплетення, в стінки бічних шлуночків з утворенням гематом.

Інтрацеребральні крововиливи відбуваються при надмірному натягу одного з листків намету при конфігурації голівки. Розрив намету захоплює один або два її листка і супроводжується частіше крупним субдуральним крововиливом в області потиличних і скроневих часток.