Правовое государство

Численними є порушення основних прав i свобод, у тому числi також фундаментальных прав (на свободу i особисту недоторкамнiсть, на життя, на власнiсть тощо). Суспiльство у цiлому кримiналiзоване, чим створюються значнi перешкоди формуванню стiйкої суспiльної моралі прагненню i надалi йти шляхом розвитку демократії[9,с.221].

            Побудова правової державы глибоко пов’язана також зi змiцненням демократичних традицiй функцiонування державної влади. Цi традицiї ще лише формуються і досягнення усталеностi у здiйсненнi влади є довготривалим процесом. За умови збереження вiльних виборiв, демократичного полiтичного режиму, свободы преси, формувавня поваги до прав i свобод громадян з боку держави безперечно, сформуються. І варто сподiватись, що саме вони стануть чи не найбiльшою запорукою правової держави та її спадкоємностi.

     Побудова реальної правової держави значною мiрою за лежить вiд рiвня соцiально-економiчного розвитку країни, накопичення матерiальних благ, що давало б можливiсть здiйснення ефективної соцiально-економiчної полiтики, та безпечення соцiально-економiчних прав громадян. Адже не           випадково поняття правової держави у багатьох країнах є невiд’ємним вiд поняття соціальної державыи. Однак загострення соцiально-економичної кризи в Украiнi, яка iснує протягом тривалого часу, не дає пiдстав для ефективного здiйснення соцiально-економiчної полiтики. Населення розчароване нездатнiстю держави надати ефективнi соцiальнi гарантії та пенсiйне забезпечення на рiвнi проголошеного Конституцiею України гарантованого достатнього життевого рiвня для особи та її сiм’ї. Вiдтак, це негативно  впливає на пiдтримку населениям державної полiтики, актiв законодавства, якi приймаються парламентом, позначаєтьса на легiтимностi самої влади[19,с.210 ].

     Оскільки наша держава, Україна , теж встала на цей тернистий шлях формування правової демократичної держави. В зв’язку з цим перед нею постає комплекс проблем пов’язаних iз необхiднiстю теоретичної розробки й практичного вирiшення невiдкладних завдань щодо формування суспiльства.

Важливим  критерiєм якостi теоретичного пiдгрунття реформ у           полiтико правовiй галузi є дiяльнiсть зв’язку мiж потребами сьогодення i станом науки, яка має бути здатною не лише механiчно вiдбивати емпiричнi реалiї, а й робити прогнози i в цьому певною мiрою “ дійсність” Оскiльки програма побудови правової держави розрахована на майбутнє , а майбутнс  в основному визначається минулим, то пiдходи до створення української моделi правової держави, визначення шляхiв до її утвердження потрібно  шукати в минулому i сучасному стані нацiональних державно-правових структур i країни в цiлому.

       Таким чином можна зробити висновок, що хоча традицiї демократії правової державностi в Українi не мiцнi, але є пiдстави сподiватись, що вона не зверне з шляху побудови правової держави. Адже — це європейська держава з багатими історичними і культурними традицiями і рiвень культури її народу, правового почуття дає можливiсть побудувати полiтичну організацію суспiльства, ака вiдповiдала би необхідному рiвню забезлечення прав i свобод особи та громадянина, ефективнiстю функцiонування влади сучасним цивiлiзоваыим державам. Звичайно, доля правової  державностi в Україні буде не простсю. Це вимагає гiгандтські напруги сил усього народу, мудростi, далекоглядностi та патрiотизму полiтичної та культурної елiти суспiльства, вiдмови вiд авторитарної спадщини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       В и с н  о в к и 
 

               В Українi за роки незалежностi створенi конституцiйно правові засади функцiонування правової державностi та її основні   механiзми: закладенi основи парламентаризму, реалiзовано принцип подiлу влади, створено Конституцiйний Суд, Вищу раду юстицiї, Рахункову палату України. Тим самим сформованi основнi структурні     елементи правової держави, що дало можливiсть цивiлiзованого формування влади, її утримаяня вiд силового вирiшення спорiв i протиріч мiж й   окремими гiлками. Почалася реформа судової  влади з тим, щоб досягти незалежностi суду, перетворити його з каральної системи на ефективний засiб вирiшення спорiв.

          Вiдбулись зрушення в оцiнцi прав i свобод людини, у їх конституцiйно-правовому регулюваннi, намiчено шляхи їх реалiзацй та створені вiдповiднi правовi механизми. Україна визнала юрисдикцiю європейських         iнститутiв захисту прав i свобод людини. Пiддана глибокiй трансформації нацiональна система законодавства. Оновлена значна кiлькiсть правових iнститутiв, якi забезпечують реалiзацiю прав і свобод громадян. Вiдбувся перегляд багатьох галузей законодавства на проголошених Конституцiєю України принципах.

      Резюмуючи усе вищесказане, потрiбно вiдзначити, що права людини - це цiлiсний орiентир, що дозволяс застосовувати „ людський вимiр” до держави, права, етики, моралi. Права i свободи людини є  деяким нормативним вимiром її соціально  - культурної  діяльності .  Бiльш того , вони виступають як одна з найбiльших культурних цiнностей.

При вивченнi теорії  прав людини неминуче її перетинання з   багатьма дисциплiнами: iсторiїю i теорiєю держави i права, усiма галузевими i процесуальними юридичними науками.

          Таким чином, спираючись на мiжнародне гуманiтарне право, можна вiдзначити, що:

         • Права людини - вища цiннiсть, їх повага i дотримання обов’язок держави.

        • Забезпечення прав i свобод несумiсне з дискримiнацiєю по будь-якому принципу.

        • Здiйснення прав i свободи людини не повинно порушувати права i свободи iнших осiб.

        • Основнi права i свободи повиннi бути єдинi  на всiй територiї держави.

        • Особистi, економiчнi, полiтичнi, соціальні та культурнi права рiвноцiнні, у єдинiй системi цих  прав  немає ієрархії.

        • Колективнi права невiд’емнi вiд прав iндивiда, вони не повиннi суперечити iндивiдуальним правам, обмежувати правовий статус особистостi

        • Права людини можуть бути обмеженi законом тiльки в тому випадку, якщо є пряма погроза державної  i суспiльної небезпеки, здоровю моральностi населення, права i закони iнших осiб.

          Нинi ми стоїмо бiля витокiв процесу створення правової держави для якої головним є захист особи, свободи i прав людини, у тому числi нацiональних меншин, додержання законiв i державностi. Характер цiєї держави мають визначати такi принципи:

        1) верховенство закону в усiх сферах соцiального жипя;

        2) обов’язковiсть закону для всiх державних органiв, громадських органiзацiй, офiцiйних осiб громадян;

        3) захист i гарантiї свободи особи, її  прав, iнтересiв, честi й гiдностi;

        4)  взаємна вiдповiдальнiсть особи i держави;

        5) контроль i ефективний нагляд держави за додержанням законiв та iнших нормативних актiв.

       Здiйснення усiх накреслених заходiв, спрямованих на побудову правової держави , стане для цивiлiзованого свiту ще одним доказом прагнення України до втiлення в життя принципiв гуманiзму і демократiї найвищою метою якою якої  є забезпечення прав i свобод людини, основою нашої державностi.

        Аналiз ознак правової держави  та напрямiв її формування засвiдчує, що, хоч у чиннiй Конституції,  Україна проголошена правовою  державою, насправдi це положення  є дещо декларативним. Тому, незважаючи  на певнi здобутки в справi побудови  правово держави, нам необхiдно  ще докласти чимало зусиль  для вирiшення цiєї проблеми.

      З огляду  на  це  побудова  правової  держави  в  Україні   повинна  визначатися  в   першу  чергу  тенденціями   її власного  поступу, рівнем  „ готовності ” як  суспільства,так  і  кожного  громадянина   до  цих  змін.Варті  пильної   уваги  слова  К.Маркса  про  те, що  теорія  втілюється  в   кожному  народові лише  настільки,  наскільки  вона  є  здійсненням   його  потреб.

      Отже ,задля втілення  якоїсь  теорії  необхідно,щоб її ідеями  перейнялися  широкі  кола  громадкості.Щоб правова  держава  стала  дійсністю  в  Україні,варто  цілеспрямовано  й  наполегливо  працювати  над  правовою  освітою,розвитком  правової  культури  населення,не забувати  власні  здобутки  в  цій  галузі  й ознайомитися  із зарубіжним  досвідом, прищеплюючи  все  корисне  й  повно вартісне. 
 
 
 
 
 
 

             Список використаних джерел  та  літератури                                                                                                                

                      Нормативно-правові  акти : 

1. Конституцiя  України від 28 червня 1996 р.-К.: Преса України,1997р.-80 с.                     
2. Відомості Верховної Ради України.-№49.-272с.         Література:

 

   1.Буткевич В.Г.Права людини  в Україні//Політична  думка.−1993.

  2.  ДубейА.В.Правознавство:Навч.посіб.для студ. вузу − Рівне, 2006-213с.

  3. Забигайло В.К.Право на права−К.Политиздат Украини.1989-229с.

  4.  Ісакович С.І.Механізми  діяльності  ООН Щодо  захисту  прав  людини //Український часопис  прав людини.−1994.-№1−С.23-28.

  5.Козак В.Форми полiтичної участi громадян у державотворчих процесах Розбудова держави—1 998.—№1 -2.— с.62-70.

  6 .Конституція−основний  закон України в запитаннях і відповідях:Навч.посіб. з основних положень Конституції України -Львів: „Калварія”,К.:Абрис,1996−17с.

  7. Основи правознавства: Навч. посіб. /За ред. С.В.Ківалова. М.П. Фрізіх. К.:Знання,2000.−358с.

  8. Основні права України: Навч. посіб.для студ. ВНЗ / В.Я.Буран, В.К.Грищун та ін.:за ред.В.Л.Ортинського.-2-ге вид. допов. і перероб.-Л.:Оріяна-Нова,2005.−366с.

  9. Полiтична культура демократичного суспiльства: стан перспективи в Україні.Матерiали Всеукратнськот науково-гiрактично конференцiт, 26-27 лютого 1998р.—К.: Гнозис, 1998.—226с.

  10.  Політологія: Підруч.для студ. ВНЗ/ За ред. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка та ін. К:Видавничий  центр „Академія”,2001.−528 с.

  11. Полiтологiя./ За ред.О.1.Семкiва. —Львiв: Свiт,1994—592 с.

  12.Політологія./За ред.Ф.М.Кирилюка.−К.Здоров*я,2004.− 227с.

  13.Політична система сучасної України:особливості становлення, тенденції розвитку/за ред.Ф.М. Руднича :Навч.посіб. для студентів ВНЗ.−:Парламентське видавництво,2002.−327с.

  14. Правова держава:Міжвідомчий збірник наукових праць.Вип. 2-3 /АН.України,ін-т. держави і права ім. В.Корецькогота ін.К:Наукова думка,1992-292с.

  15. Правознавство:Навч.посіб.−Ірпінь:Академія ДПС України. 2001.-309с.

  16. Правознавство:Навч.Посіб.для студ.ВНЗ/ М.В.Курило. В.П. Пастухов. К.:Алерта,2006−396с.

  17. Правознавство: Навч.посіб. для студ. вищ.навч.закл. /В.Ю. Семерак.М-во освіти і науки  України.−К.Атіка,2002−400с.

  18. Правознавство:Підруч.для студ. юрид.спец.ВНЗ / М-во освіти і науки України.−К.:Форум,2004−479с.

  19. Футей Б.Становлення  правової  держави  в Україні,1991-2005р.,2-ге вид. доповнене і перероблене.К.-Юнірком Інтер,2005−354с.

  20. Фремут В. Ми і держава:Спосіб функціонування нашої демократичної правової держави.−Л.:ЕнергоЯр Лтд,1995.−76с.