Дoслідження умов переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Статтю 204 Кодексу “Поняття митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)”: Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування, викласти у наступній редакції: Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з   повним або частковим умовним звільненням від сплати  мита,  податків  і  без застосування  до  цих  товарів заходів нетарифного регулювання та інших обмежень, з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок зносу в результаті їхнього використання.

Доповнити встановлений статтею 206 Кодексу Перелік товарів щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення пунктом такого змісту: -- “товари які ввозяться для тимчасового використання для таких цілей, як, наприклад, виробництво чи виконання робіт”.

У частині першій статті 208 “Строки тимчасового ввезення (вивезення) товарів”:

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України),

слова “становить один рік” заміни словами “становить два роки”.

 

2. Незважаючи на те, що  Україна приєдналася до Конвенції  про тимчасове ввезення ще 24 березня 2004 року на сьогоднішній день ще не запроваджено механізми реалізації положень даної Конвенції. Зокрема не створено інститут асоціації-гаранта та системи обігу міжнародних митних документів ("книжка ATA", "книжка CPD"). Тому з метою приведення умов застосування режиму тимчасового ввезення до світових стандартів першочерговим завданням на сьогоднішній є створення в Україні інституту асоціації-гаранта та системи обігу міжнародних митних документів.

 

3. З метою приведення  системи оподаткування зовнішньоекономічних  операцій до норм Закону України  від 25 червня 1991 року N 1251-XII ”Про систему оподаткування”, по встановленню ставок, механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільг щодо оподаткування виключно законами про оподаткування, необхідно внести зміни до:

- Закону України "Про  Єдиний митний тариф";

- Декрет Кабінету Міністрів  України "Про акцизний збір";

- Закон України  "Про  податок на додану вартість".

Даними змінами необхідно встановити систему оподаткування зовнішньоекономічних операцій з товарами для кожного із 13, визначених Митним кодексом України, режимів по аналогії Податкового кодексу Російської Федерації наведеному у додатку 2.

4. Як  видно з проведеного у параграфі 2.2.  даної роботи аналізу норми  законодавства України в частині  оподаткування товарів, що розміщуються до митного режиму тимчасового ввезення є неефективними. Тому є потреба внесення змін до Митного кодексу України та податкового законодавства у напрямку встановлення процедури часткового оподаткування товарів, які розміщуються до митного режиму тимчасове ввезення, як визначено Конвенцією “Про тимчасове ввезення”, Міжнародною конвенцією „Про спрощення   і   гармонізацію митних процедур”,  Митним кодексом Європейського економічного Співтовариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2 Висновок

 

Використання митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) не передбачає сплату митних податків (лише їх нарахування, оформлення податкових векселів тощо), або встановлює часткову їх сплату та вжиття заходів нетарифного регулювання ЗЕД, що дозволяє значно підвищити рентабельність зовнішньоторговельних операцій.

Аналізуючи вітчизняні умови застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) та систему оподаткування товарів можна зробити висновок, що він не в повній мірі виконує своє основне призначення – сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності, так як:

- відсутній принцип часткового  оподаткування тимчасово ввезених  товарів, зручний для суб’єктів  ЗЕД, які ввозять на митну територію  професійне обладнання для виконання  монтажних, налагоджувальних, будівельних  робіт та інше. При тимчасовому ввезенні на митну територію України професійне обладнання для виконання монтажних, налагоджувальних, будівельних робіт підлягає оподаткуванню як і при режимі імпорт. Часто сума митних платежів у десятки разів перевищує вартість наданих за допомогою такого обладнання послуг, що робить нерентабельним відповідний вид діяльності.

- при зворотному ввезенні товарів після тимчасового вивезення -- акцизний збір та ПДВ сплачуються на загальних підставах, як і при імпорті товарів.

Зважаючи на те, що умови застосування даного режиму вимагають виконання ряду застережень, а пільг в оподаткуванні практично немає, тому суб’єктами ЗЕД при здійсненні відповідних зовнішньоекономічних операцій обираються митні режими з найменшою кількістю застережень - імпорт або експорт (див. Додаток 1).

Дана система оподаткування є економічно неефективною як для держави - тому що надходження до бюджету від оподаткування незначні через зведення до мінімуму кількості таких операцій, так і суб’єктів підприємницької діяльності – сплата мит та податків в повному об’ємі знижує конкурентноздатність їхньої діяльності. А в кінцевому результаті існуюча ситуація негативно впливає на формування ефективного експортного потенціалу промислового виробництва, його оптимальної структури, залучення іноземного капіталу в економіку держави.

Тому з метою досягнення від застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення), як інструменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності, певного економічного ефекту, як для держави так і для суб’єктів підприємницької діяльності, на сьогоднішній день є актуальним невідкладне вирішення питання приведення змісту, умов застосування даного режиму та системи оподаткування товарів, що розміщуються у цей режим, до вже існуючих і перевірених практикою в економічно розвинених країнах міжнародних стандартів. Адаптація вітчизняних умов застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення)  до європейських та світових норм, можлива шляхом внесення, викладених у розділі 2, змін до митного та податкового законодавства України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

Охорона праці на митниці

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалася відпочинком та умовами оточуючого середовища. Ці умови створюються забезпеченням для працюючого: зручного робочого місця; чистого повітря, необхідного для нормальної життєдіяльності; захисту від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити в робочу зону; нормованої освітленості; захисту від шуму та вібрацій; засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням; робочим одягом та різними засобами індивідуального захисту (за необхідності); побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці; медичного обслуговування та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров'я.

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, в першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні називають мікрокліматом або метереологічними умовами.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень визначаються за такими параметрами: температурою повітря в приміщенні, С; відносною вологістю повітря, %; рухливістю повітря, м/с; тепловим випромінюванням, Вт/м3. Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі виливають на фізіологічну функцію організму - його терморегуляцію і визначають самопочуття. Температура людського тіла повинна залишатися постійною у межах 36-37°С незалежно від умов праці. Кількість тепла, що виробляє людський організм змінюється від 40-50 кДж/хв в стані покою до 3340 кДж/хв - при виконанні важкої роботи. Нормальне теплове самопочуття виникає при умові, що тепловиділення повністю сприймаються оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс.

Робота при високій температурі повітря (~ 31°С) при вологості 80-90% призводить до зниження працездатності на 60% після 5 годин безперервної праці. При низьких температурах повітря може статися місцеве, або загальне охолодження організму, що веде до захворювання. Переохолодження супроводжується зниженням працездатності. Зниження відносної вологості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихальних шляхів.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає. Теплове опромінення працюючих, що виходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м2 - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромінювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повинно перевищувати 140 Вт/м2 при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов'язкове застосування засобів Індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.

Заходи по нормалізації мікроклімату. Найбільш частими причинами відхилення параметрів мікроклімату від нормативних є надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення, або водяної пари від працюючого обладнання чи інших джерел випаровування. Заходи захисту від тепловипромінювань можна поділити на чотири групи: усунення джерела тепла; захищення від тепловипромінювання; полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище; індивідуальний захист від теплового впливу.

До роботи на електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ) допускаються особи, що досягли 18-річного віку, пройшли медичний огляд, інструктаж по охороні праці, навчання по спеціальній програмі, були атестовані кваліфікаціоною комісією і мають І групу по електробезпеці.

У службові  приміщення митниці повинні подаватися такі об’єми зовнішнього повітря: при кубатурі приміщення до 20 м3 на одного працюючого - не менше 30 м3 на одну особу; при кубатурі приміщення 20-40 м3 на одного працюючого - не менше 20 м3 (за годину на одну особу); при кубатурі приміщення більше 40 м3 на одного працюючого, при наявності вікон та відсутності виведення шкідливих речовин допускається природна вентиляція приміщення; у виробничих приміщеннях без вікон необхідно подавати на одного працюючого не менше 60 м3 повітря на годину при додержані норм мікроклімату та максимально допустимих концентрацій шкідливих речовин та пилу. В холодний період року температура повітря, швидкість його руху та відносна вологість повинні складати: 220-240;  0.1м/с;  60-70%; температура повітря може змінюватися від 210 до 250. У теплий період року температура повітря, швидкість його руху та відносна вологість повинні складати: 230-250; 0.1-0.2м/с; 60-70%; температура повітря може змінюватись від 220 до 260. Повітря, яке надходить в приміщення митниці, де працюють ЕОМ, повинно бути очищене від забруднення, в тому числі від пилу та мікроорганізмів. Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку в приміщеннях митниці, де працюють математики-програмісти, не повинні перевищувати 50 дБ. Площа приміщень для операторів ЕОМ повинна обчислюватись з розрахунку 6 м2 на одного працюючого. Величина освітленості при штучному освітленні люмінісцентними лампами повинна бути в горизонтальній площині не менше 300 лк. - для системи загального освітлення та не менше 750 лк. - для системи комбінованого освітлення. В приміщеннях митниці повинно бути передбачене аварійне освітлення. Аварійне освітлення для подальшої роботи слід встановлювати в тих приміщеннях (машинному залі, диспетчерському пункті і т.д.), в яких недопустиме припинення роботи у випадку відключення робочого освітлення. Забороняється встановлювати дисплеї екранами один проти одного. Джерело світла по відношенню до робочого місця слід розташовувати таким чином, щоб виключити можливість попадання в очі прямого світла. Кут нахилу екрана дисплея по відношенню до вертикалі повинен складати 100-150, а відстань до екрану 400-500 мм.