Застосівання франчайзингу в практиці міжнародного бізнесу

Зміст:

 

 

Вступ

 

Розділ 1

Теоретично-методологічні підходи до аналізу франчайзингу

1.1. Суть та різновиди  франчайзингу.

1.2. Франчайзингові угоди, як складові міжнародної комерції  транспорту

 технологій

 

Розділ 2

Застосівання франчайзингу в практиці міжнародного бізнесу

2.1. Порівняльний аналіз  використання франчайзигу в завнішньо  економічній діяльності компаній  різних країн

2.2. Переваги та недоліки  франчайзингових схем з огляду  оптимізації стратегії зовнішньої  експансії

2.3. Застосування франчайзигу  українськими компаніями

2.4. Проблеми та перспективи  поширення франчайзигу в Україні

 

Висновки

 

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Франчайзінг — це об’єктивне явище, що склалося історично і міцно закріпилося в розвинених країнах під впливом об’єктивних потреб економічного розвитку.

Франчайзінг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

Для компаній франчайзінг — це спосіб поширення бізнесу.

Для підприємців франчайзінг — це один зі способів стати власником бізнесу.

На зростаючих ринках, такий як франчайзінг є самим швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

В період входження України в ринкові відносини об’єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов’язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин – ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.

З усіх видив договірних відносин, заснованих на передачі комплексу виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності, вважаємо за необхідне відокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний та ефективний засіб ведення бізнесу.     

 Для   нашої   економіки  франчайзинг сьогодні  є  відносно  новим явищем,  у той  час  як  у розвинутих країнах  він  сторіччями  практикувався як  засіб  забезпечення потреб суспільства  в різних послугах. 

     Привабливість  франчайзингу в наявності незаперечних  переваг для обох учасників  франчайзінгових відносин. Для малих  підприємств і індивідуальних  підприємців він надає в розпорядження  стабільний дохідний бізнес, для  відомих фірм і компаній - можливість  розширити й усталити свої  позиції на ринку. Саме цим  можна  пояснити настільки широке  поширення франчайзингу як у  Європі, так і в Америці.

   В даний час  розвиток Українського підприємництва, у першу чергу малого, ускладнений  підвищеними комерційними ризиками. Реалізація сучасних бізнес-проектів  жадає від підприємця широких  знань в області керування, маркетингу, реклами й вміння враховувати  особливості проекту. Відпрацьовування  ефективної схеми і методів  діловодства в кожнім конкретному  випадку вимагають великих витрат  часу і коштів.

   Організація підприємства  на умовах франшизи значно  знижує підприємницькій  ризик, тому  що в цьому випадку відбувається  використання уже відпрацьованого  бізнесу, що довів свою ефективність. Таким чином, розвиток франчайзингу  може виявитися однією з найбільш  ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої  державної задачі.

Останні десятиліття в країнах із сучасною ринковою економікою значного поширення на національних рівнях та у міжнародних економічних і правових відносинах набув продаж товарів, послуг і технології на умовах франчайзингу. Тобто франчайзинг - це специфічний метод розповсюдження товарів і послуг, що розвивався від простого права на дарування, використання, привілею до сучасної розвиненої франчайзингової концепції ведення бізнесу.

У сучасному вигляді франчайзинг виник саме у США - країні з найбільш розвинутою економікою, в якій ринкові відносини існували і розвивалися у чистому вигляді, з мінімальними обмеженнями і мінімальним втручанням у них держави. Основою створення франчайзингу стали процеси ускладнення й удосконалення форм і методів збуту внаслідок загострення конкуренції, насамперед — у сфері збуту товарів і послуг. Спочатку найбільше поширення франчайзинг, як особливий метод збуту товарів, отримав у трьох галузях промисловості США: автомобілебудуванні, виробництві прохолодних напоїв і аптечному бізнесі. Пізніше — у ресторанах їжі швидкого приготування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Суть та різновиди франчайзингу

Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзінговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є  швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес. Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

   Товарний франчайзинг  іноді називають «франчайзинг  продукту (торгового імені)». Це франчайзинг  у сфері торгівлі на продаж  готового товару. У товарному  франчайзингу франчайзером зазвичай  є виробник, що продає продукт  чи  напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне  і післяпродажне  обслуговування  покупців продукції франчайзера  і відмовляється від продажу  товарів конкурентів. Це правило  є істотним змістом взаємин  партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

   Цей вид діяльності, спрямований на придбання у  ведучої компанії права на  продаж товарів з її торговою  маркою. У цьому випадку франчайзі  купує у франчайзера товари  і після цього  перепродає їх  від імені франчайзера. В окремих  випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

 В даний час цей  вид франчайзингу використовується  багатьма компаніями, наприклад, по  виробництву автопокришок. Якщо  ж товари і послуги не мають  торгових марок, вони не включаються  в цю категорію.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних  і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у  пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско.

   Третім видом франчайзингу  є діловий франчайзинг, який ще  називають   «франчайзинг бізнес-формату».  При цьому франчайзер продає  ліцензію приватним  особам чи  іншим компаніям на право відкриття  магазинів, кіосків, або цілих груп  магазинів для продажу покупцям  набору продуктів і послуг  під ім'ям франчайзера.

   Таким чином, це  франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства  в повний виробничо-господарський  цикл великої корпорації. Ледь  не самий  популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірма продає  ліцензію приватним  фірмам чи  компаніям на право відкриття  власної фірми з продажу продуктів  і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове  обслуговування, ділові і професійні  послуги,  магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації  пред'являються рівні з нею  вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується  навчання персоналу, вибір площадки  будівництва підприємства, інші  послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності  і т.п.).

   При діловому франчайзингу  потрібно, щоб франчайзі оплачував  постійні внески, а також робив  внески в рекламний фонд, що  знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду  франчайзі основні фонди, запропонувати  йому фінансування; він вправі  також виступати і як постачальник  для своїх франчайзі.

Поряд з основними видами можна відмітити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.

   Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного  бізнесу, при якій франшизопоотримувач  оперує не окремим підприємством, а мережею франшизных підприємств  із використанням найманих менеджерів.

       Конверсійний  франчайзинг - спосіб розширення  франшизной мережі, при якому  діюче самостійне підприємство  переходить на роботу за договором  франчайзингу і приєднується  до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем  одного франшизоотримувача.

Франчайзинговий договір, франшизна угода, або франшиза визначає правові і ділові відносини між суб'єктами франчайзингу, за якими франчайзер, що має розроблену систему ведення пеиної діяльності, дозволяє франчайзі використовувати цю систему відповідно до вимог франчайзера в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємовідносини є довгостроковими, тому що франчайзі працює відповідно до вироблених стандартів і практики, якими керує франчайзер, при його постійному сприянні та підтримці.

Отже, франчайзинговий договір стосується системи, яку франчайзер дозволяє використовувати або ліцензує франчайзі і яка може бути названа франшизною системою. Франшизна система, або франшиза — це означає пакет прав, що охоплює права інтелектуальної власності на один або кілька товарних знаків, фірмових найменувань, промислових зразків і зразків, що охороняються авторським правом, а також технологію, ноу-хау і комерційну таємницю, якими будуть користуватися для продажу товарів або надання послуг користувачам. Тоді франшизна угода — це угода, за якою франчайзер надає франчайзі право на використання франшизи, причому ліцензія, видана франчайзером на використання франчайзинговї системи франчайзі, є її основою. Вона дає франчайзі право провадити свою діяльність відповідно до правил, розроблених франчайзером.

У договорі на роздрібну торгівлю одна сторона, яка виробляє і (або) розподіляє товари, передає їх іншій стороні за ціною, що містить прибуток виробника, а інша сторона перепродує ці товари за більш високою ціною, забезпечуючи собі прибуток. У цьому договорі виробник і торговці (оптові або роздрібні) зазвичай не залежні один від одного. Виробник не контролює спосіб продажу товарів кінцевому споживачу. На відміну від подібних взаємовідносин за звичайної франшизної угоди франчайзер роз'яснює кожному франчайзі правила використання своєї системи і замість того одержує дохід як частину прибутку франчайзі (наприклад, відсоткове  відрахування  від продажів).  Крім того,  франчайзер  може одержувати дохід від продажу товарів франчайзі, якщо останній стає його постійним "клієнтом" за франшизного угодою на одержання деяких товарів, необхідних для функціонування франшизи. Згідно зі стандартною ліцензійною угодою   одна особа (ліцензіар), яка має право забороняти третім особам комерційне використання або застосування результатів інтелектуальної творчості (наприклад, винаходів, промислових зразків) або відмітних позначень  (наприклад,  знаків  і  фірмових  найменувань),   погоджується за винагороду не користуватися цим правом щодо іншої особи (ліцензіата) і, можливо, висуває умову контролю за таким комерційним використанням або застосуванням. У разі укладення ліцензійних угод на знаки або інші відмітні позначення ліцензіар може мати право на контроль за ліцензіатом у процесі торгівлі товарами і надання послуг установленої якості або певних зумовлених характеристик, що відповідають престижу його товарного знака. Це дає ліцензіару можливість запобігти падінню престижу свого товарного знака внаслідок погіршення якості товарів або послуг, вироблених або наданих ліцензіатом.

Відмінність франшизної угоди за названими ознаками від стандартної ліцензійної угоди мало помітна. Тому існує думка, що франчайзинг — це всього лише складна форма стандартної ліцензійної угоди, а франчайзинговий договір виходить за межі простого ліцензування одного або кількох конкретних прав інтелектуальної власності (наприклад, товарних знаків), оскільки він є ліцензією па використання системи, що включає права інтелектуальної власності, але не обмежується ними. За угодою про франшизу франчайзі не просто продає товари або надає послуги з використанням товарних знаків іншого власника, хоча сам він, можливо, взагалі нічого не виробляє. Насправді франчайзинг дозволяє франчайзі виробляти і продавати товари або надавати послуги у рамках більш великої системи.

Франшизна угода нарівні з деякими спільними із стандартного