Міжнародна торгівля фінансовими послугами

- Мірою підтримки підприємницької  діяльності;

- Активної регіональної  інвестиційної політики;

- Співвідношенням капіталомістких  та трудомістких виробництв;

- Масштабами реструктуризації  регіонального господарства.

Важливу роль у функціонуванні регіонального фінансового ринку  відіграють комерційні банки, головним призначенням яких є акумуляція фінансових ресурсів підприємств, яка сприяла  б як їх розвитку, так і розвитку економіки регіону в цілому. Рішення комерційними банками цього завдання можливе за умови використання ними прогресивних форм кредитування, фінансування і розрахунків, що прискорюють оборотність оборотних коштів і зміцнювальних розрахункову дисципліну.

       Крім  комерційних банків важливу роль у розвитку регіональних фінансових ринків грає формується система небанківських фінансово-кредитних інститутів типу фінансових та інвестиційних компаній, брокерських фірм, здатних обслуговувати позабіржовий ринок цінних паперів.

Ргіональний ринок цінних паперів являє собою відносно відокремлену сферу фінансового ринку, що характеризується рухом різних форм фіктивного капіталу на регіональному ринку, що визначається фінансовою політикою держави.

       Пропозиція і попит на регіональному ринку цінних паперів залежать від:

- Глибини приватизації  державних і муніцпальних підприємств  і співвідношення приватного  та державного секторів регіональної  економіки; 

- Активності регіональних  органів влади у проведенні  емісійної політики, заснованої на залученні коштів населення на ринок цінних паперів;

- Здатності регіональних  фінансових інститутів акумулювати  та розміщувати цінні папери  серед різних учасників фінансового  ринку; 

- Формування в регіоні  так званого сталого шару населення,  що володіє заощадженнями довгострокового характеру, які можуть бути інвестовані в цінні папери.

Основними видами цінних паперів, що обертаються на регіональному  ринку цінних паперів, є:

- Державні цінні папери, що включають державні короткострокові  облігації, облігації державної валютної позики, казначейські зобов'язання;

- Акції приватизованих  підприємств; 

- Акції банків;

- Муніципальні облігації,  випуск яких орієнтований або  на покриття дефіциту бюджету,  або на фінансування об'єктів  житла і соціально-культурного призначення;

- Корпоративні облігації. 

Важливу організуючу  роль у розвитку регіонального ринку  цінних паперів відіграють фондові  біржі. Однак, як показує досвід зарубіжних країн, при всій важливості фондових бірж як центру обігу цінних паперів  їх має бути не так вже й багато - одна центральна фондова біржа у фінансовому центрі держави (столиці) і кілька фондових бірж в найбільш великих регіонах країни, які обслуговують великі економічні райони.[19,21]

Отже, ринок фінансових послуг поділяється на регіональний ринок короткострокових кредитів, або грошовий ринок, ринок капіталів, або середньострокових і довгострокових кредитів. Кожен з регіональних ринків діє на основі власних принщипів та забезпечує населення фінансовими послугами.

 

   

 

 

2.3 Особливості залучення України у міжнародній торгівлі фінансовими послугами

На сьогодні залучення України у міжнародну торгівлю фінансовими послугами  є обов'язковим завданням побудовою  її державності й економіки.

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів.

Отже, основною проблемою  є проблема мобілізації ресурсів. Мобілізацію фінансових ресурсів може здійснювати:

по-перше, це банки. Однак банків в Україні занадто багато, тому фінансові ресурси є досить розпорошеними. Крім того значна частина коштів сьогодні перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал (близько $40 млрд.) та у формі заощаджень населення поза банками (за різними оцінками $10-15 млрд.). І це при тому, що загальні активи банківської системи України становлять всього лише $5 млрд. Для порівняння, в Польщі працює близько 80 банків, а їх сумарні активи складають $70 млрд.

по-друге, акумулюванням  та інвестуванням фінансового капіталу займаються різноманітні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства). Вагомими учасниками фондового ринку можуть бути пенсійні фонди. В розвинутих країнах ці заклади останнім часом відіграють все більшу і більшу роль в інвестиційній діяльності, акумулюючи значні кошти та інвестуючи їх в основному в акції приватних компаній. Банки також є потенційними гравцями на ринку цінних паперів, оскільки цінні папери є привабливим джерелом забезпечення ліквідності.

Слабкість фондового  ринку України виражається в  таких основних моментах:

1. Недостатня ліквідність  фондового ринку. 

2. Переважання державних  цінних паперів 

3. Недостатня прозорість  діяльності емітентів та професійних  учасників ринку

4. Нерозвиненість правової  бази, неадекватність її сучасним  вимогам діяльності на ринку  фінансових послуг 

5. Низький технологічний  рівень функціонування ринкової  інфраструктури 

6. Низький рівень корпоративної  культури 

7. Недостатня обізнаність більшої частини населення з питань фондового ринку

Але для  того щоб процес залучення України у міжнародну торгівлю фінансовими послугами приніс очікувані результати, потрібно зрозуміти й реалізувати кілька важливих стратегічних завдань:

- провести реформу державного регулювання, спрямовану на: 1) ліквідацію правових перешкод для розвитку фінансового ринку та максимального врахування інтересів його професійних учасників, інвесторів, емітентів цінних паперів та споживачів послуг; 2) суттєве підвищення ефективності нагляду та його максимальне наближення до стандартів ЕС;

- посилити конкурентоспроможність вітчизняних фінансових установ шляхом підвищення рівня їх капіталізації, диверсифікованості та якості активів, професіоналізму кадрів, впровадження сучасних технологій і принципів інвестування, стандартів діяльності і управління;

- переорієнтувати попит вітчизняних суб'єктів господарювання на внутрішні джерела фінансових ресурсів та активізувати в цьому плані діяльність інституційних інвесторів;

- сформувати сприятливі передумови для появи нових фінансових інститутів, інструментів і послуг, у тому числі шляхом застосування відповідних податкових стимулів;

- впровадити дієві системи захисту прав і законних інтересів споживачів фінансових послуг та інвесторів, у тому числі шляхом розвитку компенсаційних механізмів, забезпечення інформаційної прозорості фінансових установ щодо власників, продуктів, послуг та результатів діяльності;

- створити сприятливий інвестиційний клімат, у тому числі шляхом досягнення політичної стабільності, запровадження чітких правил ведення бізнесу, передбачливого правовстановлення і правозастосування, посилення захисту приватної власності, забезпечення суттєвого зростання доходів потенційних споживачів фінансових послуг;

Сьогодні Україна успішно співпрацює з Міжнародним валютним фондом (МВФ), Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Світовим банком (СБ), Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), Північним інвестиційним банком (ПІБ), та іншими МФО. В Україні успішно діють постійні представництва МВФ, Світового банку та ЄБРР. На сьогодні практично готовий до підписання Договір між Україною та ЄІБ про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄІБ в Україні, за аналогією з чинним Договором між Урядом України та ЄБРР про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄБРР в Україні. У 2009 році МЗС сприяло започаткуванню переговорів з Банком розвитку Ради Європи.

Повільна інтеграція України у світовий фінансовий простір зумовлена в першу чергу внутрішньодержавними проблемами – недостатнім рівнем реформування економіки, нерозвиненістю національного фінансового ринку, невідповідністю законодавчих та інших норм міжнародним стандартам.  Наприклад, показники вітчизняного ринку фінансових послуг не дозволяють належним чином робити висновки щодо динаміки розвитку вітчизняної економіки, що значною мірою стримує іноземних кредиторів та інвесторів від здійснення операцій в Україні. [15]

Отже, можна стверджувати, що проблема ролі та місця України в міжнародній торгівлі фінансовими послугами залежатиме від ефективності здійснення економічних реформ в країні. Аби вплив глобалізації на економіку України полягав не тільки у збільшенні рівня фінансової нестабільності, але і в отриманні державою всіх переваг, притаманних глобалізаційним процесам, держава має створити сприятливі умови для повномасштабної інтеграції всіх сегментів вітчизняної економіки до світового економічного простору, які в першу чергу мають полягати у розвиткові вітчизняного законодавства та розбудові відповідної сучасним умовам ринкової інфраструктури.

Важливим напрямом розвитку національного ринку фінансових послуг є державна підтримка його інтеграції до міжнародного ринку фінансових послуг в аспекті реалізації стратегічного напряму інтеграції національної ринку до світового. У зв’язку з цим найважливішим завданням держави є дослідження тенденцій на ринку фінансових послуг світу та створення умов для входження України у міжнаролний ринок фінансових послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ Шляхи активізації  міжнародної торгівлі фінансовими послугами в посткризовий період

     

3.1 Напрями  глобалізації світового ринку  фінансових послуг та їх наслідки

Однією з складових  частин глобалізації економіки та одним  з найвищих етапів глобалізації як такої є глобалізація світового фінансового простору. З 1980 р. система фінансових ринків постійна функціонує на глобальному рівні. Виникла світова фінансова мережа, що об'єднала провідні фінансові центри різних країн: Нью-Йорк і Чикаго в Америці, Лондон, Цюріх, Франкфурт, Париж, Амстердам у Європі, Гонконг, Токіо, Багамські й Кайманові острова, Сінгапур, Бахрейн в Азії. Зміцнення зв'язків між зазначеними центрами, по суті, означало фінансову революцію, що має три ключові аспекти: глобальна присутність міжнародних фінансових установ; міжнародна фінансова інтеграція; швидкий розвиток фінансових інновацій. Напередодні глобальної фінансової кризи по оцінках МВФ у процеси фінансової глобалізації були повністю інтегровані ринки країн розвинених економік і до 30-50% обсягів національних фінансових ринків країн, що розвиваються. Невизначеність і нерівномірність процесів фінансової глобалізації відображалася в прискоренні структурних перетворень національних фінансових ринків, а також у рості числа злиттів і поглинань у світовій економіці . [15]

Сьогодні глобалізація фінансових ринків включає в себе наступні тенденції:

1. Зростання конкуренції  на міжнародних фінансових ринках  між кредиторами і між позичальниками. Це стало результатом дії наступних факторів: транснаціональні фінансові організації постійно знаходяться у пошуках вигідних напрямків вкладення капіталу, враховуючи те, що прибутковість операцій на фінансових ринках країн, що розвиваються, є значно вищою за прибутковість операцій на ринках розвинених країн, проте ризикованість таких операцій також значно вища. Операції в деяких країнах і регіонах забезпечують оптимальне співвідношення між рівнем дохідності і ступенем ризику, тому конкуренція на цих сегментах ринку капіталу дуже висока; споживачі фінансових ресурсів - уряди країн, транснаціональні і локальні компанії потребують значних обсягів фінансування, причому потреба в коштах є більшою за їх пропозицію. Тому позичальники конкурують між собою за можливості використання джерел дешевого капіталу.

2. Інтеграція міжнародних  ринків капіталу. Поштовхом до  цього процесу стала ліквідація  багатьох бар'єрів для входження  на національні ринки капіталу  міжнародних кредиторів та позичальників,  підвищення мобільності боргового  капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем (баз даних, глобальних комп'ютерних мереж) тощо. За останні роки одною з найважливіших подій в цій галузі стало, введення євро. Поява єдиної європейської валюти змінила роль європейських фінансових ринків у світовій вадютно-фінансовій системі.

3. Конвергенція міжнародних  фінансових ринків. Цей процес  є схожим на інтеграцію і  полягає в поступовому зникненні  меж між різними секторами  міжнародних фінансових ринків. Це стало можливим за наступних  умов: послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу; створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій різної спеціалізації. Універсальні комерційні банки внаслідок цього стали активними учасниками ринку цінних паперів, а інвестиційні банки почали освоювати новий для себе сегмент кредитування. Поступове знищення сегментації спостерігається і серед інституційних інвесторів, що інвестують кошти в нетрадиційні для них боргові інструменти шляхом використання деривативів і сек'юритизації. Злиття фінансових установ приводить до виникнення міжнародних фінансових холдингів, що об'єднують страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інвестиційні й комерційні банки і охоплюють в своїй діяльності різноманітні сегменти фінансового ринку.